30 листопада 2022 року м. Дніпросправа № 340/2734/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року в адміністративній справі №340/2734/22 (головуючий суддя першої інстанції Науменко В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області; Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 06.07.2022 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 19 квітня 2022 року № 110950001210 про відмову у призначенні пенсії в частині відмови в зарахуванні до загального трудового стажу періоду роботи з 18.09.1988 року по 31.01.1996 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області розглянути по суті заяву позивача, про призначення пенсії від 14.04.2022 року, з врахуванням періоду роботи у виробничому пошуковому об'єднанні промислової розвідки і науково-дослідницького флоту Південного басейну Мінрибгоспу СРСР БПО «Югриба» з 18.09.1988 року по 31.01.1996 року та зарахувати цей період до загального трудового стажу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами розгляду його заяви про призначення пенсії, відповідачем прийнято рішення від 19.04.2022 року за №110950001210 про відмову в призначенні пенсії, зазначено, що стаж роботи позивача становить лише 24 роки 5 місяців 11 днів, при необхідному мінімумі 25 років стажу. За даними трудової книжки до страхового стажу не врахований період роботи з 18.09.1988 року по 31.01.1996 року, оскільки у трудовій книжці запис про звільнення з роботи засвідчений печаткою СРСР.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 19 квітня 2022 року №110950001210.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу період роботи у виробничому пошуковому об'єднанні промислової розвідки і науково-дослідницького флоту Південного басейну Мінрибгоспу СРСР БПО «Югриба» з 18.09.1988 року по 31.01.1996 року, призначити та виплатити пенсію, починаючи з дати настання права - з 03.03.2022 року, відповідно до заяви від 14.04.2022 року та винести відповідне рішення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Згідно записів трудової книжки 18.09.1988 року позивач прийнятий на роботу, а 31.01.1996 року звільнений за власним бажанням. Записи до трудової книжки містять посилання на накази та засвідчені печаткою СРСР, що викликає сумніви, оскільки початок видачі нових печаток з найменуванням України почався з жовтня 1993 року, після затвердження наказом МВС України від 18.10.1993 року № 643 Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів. Страховий стаж позивача склав лише 24 роки 5 місяців та 11 днів. Позовні вимоги не гуртуються на вимогах чинного законодавства України і не підлягають задоволенню. Зазначає про відсутність фінансування.
Позивач та Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відзиви на апеляційну скаргу не подали, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 5-7).
У квітні 2022 року при досягненні віку 55 років позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку до 55 років в порядку пункту 4 статті 115 Закону №1058-IV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 19.04.2022 року №110950001210 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, зазначено що стаж роботи становить лише 24 роки 5 місяців 11 днів, при необхідному мінімумі 25 років стажу. За даними трудової книжки до страхового стажу не врахований період роботи з 18.09.1988 року по 31.01.1996 року, оскільки у трудовій книжці запис про звільнення з роботи засвідчений печаткою СРСР (а.с. 8).
Не погодившись з рішенням пенсійного органу, позивач оскаржив таке рішення до суду.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що відсутність на печатці такого реквізиту як код з Єдиного державного реєстру підприємств не може спростовувати наявність трудового стажу та позбавляти позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії. Крім того, на позивача не покладено обов'язок щодо перевірки усіх реквізитів печатки підприємства. Трудовий стаж позивача за період з 18.09.1988 року по 31.01.1996 року підлягає врахуванню під час розгляду заяви позивача.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон №1058), право на пенсію мають особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ від 25.10.1993 року (далі по тексту - Закон №3551) після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Згідно статті 62 Закону №1058 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року (далі по тексту - Порядок №637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі по тексту - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком№637.
Таким чином, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.
Пунктом 7 Порядку №22-1 визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п.7 параграфу «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком №637.
Пункт 3 Порядку №637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами п.20 Порядку № 637 у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
Враховуючи зазначені норми законодавства, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 у період з 18.09.1988 року по 31.01.1996 року працював у виробничому пошуковому об'єднанні промислової розвідки і науково-дослідницького флоту Південного басейну Мінрибгоспу СРСР БПО «Югриба» (м. Керч, Кримська область). Запис про звільнення 31.01.1996 року засвідчений печаткою підприємства з написом «СССР» (а.с. 9-10).
Стосовно доводів відповідача про засвідчення запису про звільнення позивача 31.01.1996 року печаткою підприємства з написом «СССР».
Апеляційний суд зазначає, що отримання чи не отримання підприємством печатки нового зразку не повинно відображатись на правах особи, в трудовій книжці якого записи про періоди роботи (в даному випадку про звільнення) завірені печаткою старого зразка.
На момент звільнення позивача у виробничому пошуковому об'єднанні промислової розвідки і науково-дослідницького флоту Південного басейну Мінрибгоспу СССР БПО «Югриба» у 1996 році вимога про зазначення на печатці ідентифікаційного номеру містилась в Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.10.1993 року №643, проте суб'єкти господарювання, які отримали печатки до цього моменту, не зобов'язувались жодним нормативно-правовим актом до вчинення дій по заміні раніше отриманих печаток на нові, у яких би зазначався ідентифікаційний номер та найменування «Україна».
Поряд з цим, положення Постанови Верховної Ради України від 11.05.1992 року №2318-XII «Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи» та Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993 року №643, не містять положень про нечинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов'язок їх заміни у будь-який строк.
Отже печатка СРСР виробничого пошукового об'єднання промислової розвідки і науково-дослідницького флоту Південного басейну Мінрибгоспу СРСР БПО «Югриба» станом на 31.01.1996 року була чиною і підлягала використанню, доказів протилежного апелянтом судам першої та апеляційної інстанції не надано.
Щодо обраного судом способу захисту.
Відповідно до частини 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що за наявності встановлення факту досягнення особою двох визначених чинним законодавством умов (вік і загальний стаж) пенсійний орган зобов'язаний прийняти рішення про призначення такій особі пенсії за віком.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку прийняття рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії суд може зобов'язати останнього прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Зазначена норма повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Питання ефективного способу захисту неодноразово розглядалось Європейським судом з прав людини, який, зокрема у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що ст.13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, у якій би формі вони не забезпечувалися у національному правовому полі. Суд також підкреслив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
З огляду на встановлені і зазначені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України Кіровоградській області зарахувати позивачу до загального стажу період роботи у виробничому пошуковому об'єднанні промислової розвідки і науково-дослідницького флоту Південного басейну Мінрибгоспу СРСР БПО «Югриба» з 18.09.1988 року по 31.01.1996 року, призначити та виплатити пенсію, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним в розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як правильного висновку дійшов і суд першої інстанції.
Щодо відсутності функцій фінансування виплати пенсій відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596, у редакції постанови від 16 грудня 2020 року №1279 (далі - Порядок № 1596), апеляційний суд зауважує, що предметом вказаної справи є наявність права позивача на призначення пенсії, що не є залежим від фінансування пенсійного органу та не було (та не може бути) підставою відмови в призначенні пенсії будь-якій особі.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
За приписами пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року в адміністративній справі №340/2734/22 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року в адміністративній справі № 340/2734/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак