30 листопада 2022 року м. Дніпросправа № 280/1975/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року в адміністративній справі №280/1975/22 (головуючий суддя першої інстанції Сіпака А.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 25.01.2022 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком починаючи з 12.12.2021 року;
- зобов'язати відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком, починаючи з 12.12.2021 року, відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 12.12.2021 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права. Зауважує, що відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 року доповнено Розділ XV Прикінцеві положення Закону № 1058 пунктом 3-1. Відповідно до п.3-1 Прикінцевих положень Закону №1058 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються, зокрема, періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 9-10). Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію від 18.11.1991 року серії ВЩІ № 577782 є фізичною особою підприємцем (а.с. 14-16).
В листопаді 2021 року позивач звернувся до відділу обслуговування громадян №7 ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою встановленої форми зразка про призначення пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 20.12.2021 року №17767-17080/П-02/8-0800/21 відповідач повідомив, що, загальний стаж роботи позивача складає 20 років 0 місяців 24 дні, право на пенсію позивач набуде у віці 65 років з 13 грудня 2026 року (а.с. 20-21).
Не погодившись з рішенням пенсійного органу, позивач оскаржив його до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01 січня 1998 по 31 грудня 2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 01 січня 2004 по 31 грудня 2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. Підприємці при досягненні пенсійного віку мають право на призначення пенсії за віком, проте зарахування підприємницької діяльності до страхового стажу залежить від того, яку систему оподаткування використовував приватний підприємець до виходу на пенсію, та вказані умови визначені законом. Позивач як суб'єкт підприємницької діяльності сплачував єдиний внесок з 1993 року, а отже має право на зарахування спірних періодів до свого страхового стажу. Відповідач протиправно не зарахував періоди роботи позивача до страхового стажу, а тому передчасно дійшов висновку про відсутність страхового стажу у позивача та відмовив у призначенні пенсії за віком.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року в адміністративній справі №280/1975/22 в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується, а тому в цій частині апеляційним судом рішення суду першої інстанції не переглядається.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Порядок №22-1).
Згідно з пунктами 1.1. та 1.2. Порядку №22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації);
Відповідно до пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1)документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац перший підпункту 2 пункту 2.1 розділу її із змінами, внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду від 23.05.2018 року №11-1).
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності (абзац третій підпункту 2 пункту 2.1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Пенсійного Фонду від 23.05.2018 року № 11-1).
Відповідно до частини 3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом від 03.10.2017 року №2148-УІІІ) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
З змісту зазначених правових приписів вбачається, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме: до 01.05.1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків: з 01.01.1998 року по 31.12.2003 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків, з 01.01.2004 року по 31.12.2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Відповідач, стосовно безпідставності зарахування до страхового стажу періоду з роботи з 30.05.1992 року по 23.12.2015 року, посилається на те, що до страхового стажу зараховується період здійснення фізичною особою підприємницькою діяльністю, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеної системи оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Разом з тим, відповідно до абзацу 5 пункту 4.3 Порядку №22-1 рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до матеріалів справи позивач здійснював підприємницьку діяльність у період з 30.05.1992 року по 23.12.2015 року та сплачував внески до пенсійного фонду України у повному обсязі, що підтверджується довідкою Шевченківського ОУПФ України м.Запоріжжя від 06.07.2017 року № 34 (а.с. 17).
Відповідно вказаної довідки позивачем сплачено страхові внески до УПФУ за період з 12.10.1993 року по 31.12.1993 року, з 01.04.1994 року по 31.12.1994 року, з 01.01.1995 року по 31.12.1995 року, з 01.01.1996 року по 30.06.1996 року, з 01.10.2002 року по 31.12.2002 року, з 01.04.2003 року по 31.12.2003 року (а.с. 17).
Отже спірний період має бути зарахований до страхового стажу, як правильно зазначив суд першої інстанції.
Водночас частиною 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Положеннями п. 4.2 і п. 4.3 розділу IV Порядку №22-1 визначено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Таким чином за визначенням пункту 4.1 Порядку № 22-1 після отримання заяви позивача про призначення/перерахунок пенсії, відповідач повинен був розглянути її та прийняти вмотивоване рішення із наданням оцінки кожному періоду роботи позивача і документам, що їх підтверджують.
Згідно тексту позову, позивач стверджує, що відповідач своїм рішенням відмовив в призначенні пенсії. Проте, матеріали справи на містять такого рішення. Натомість в матеріалах справи наявний лист пенсійного органу, яким відповідач повідомив позивача про загальний стаж роботи останнього і його право на пенсію у віці 65 років з 13 грудня 2026 року.
Вказаний лист не містить мотивування причин незарахування спірного періоду з 30.05.1992 року по 23.12.2015 року до стажу роботи позивача, як і не містить відмови в призначенні пенсії.
Отже, рішення про відмову в призначенні пенсії в розумінні ч.5 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.4.1 Порядку №22-1 відповідачем не приймалось, розрахунку періодів страхового стажу не здійснювалось і позивачу не надавалось.
Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки, але доповнити резолютивну частину рішення в цій частині щодо прийняття пенсійним органом відповідного рішення згідно Порядку №22-1.
Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
За приписами пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року в адміністративній справі №280/1975/22 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року в адміністративній справі №280/1975/22 змінити.
Абзац третій резолютивної частини після слів «правової оцінки» доповнити словами: «та прийняти відповідне рішення згідно ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Порядку №22-1».
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак