02 грудня 2022 року м. Кропивницький cправа №340/4269/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМ ТРАНС" (вул. Зелена, 20, с.Первозванівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27652, РНОКПП - 41836792)
до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (25004, Кіровоградська область, м.Кропивницький, вул. Генерала Родимцева, 102, код ЄДПРОУ - 39816845)
провизнання протиправною та скасування постанови, -
І. Зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІМ ТРАНС" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №311623 від 30.08.2022 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, яка була винесена Відділом державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті відносно ТОВ "ЛІМ ТРАНС".
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неправомірно застосував норму матеріального права, яка передбачає відповідальність встановлену абз.3, ч.1. ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», з огляду на те, що дана норма передбачає відповідальність за порушення габаритно-вагових норм при перевезенні вантажів виключно до автомобільних перевізників. В даному випадку позивач не мав статус автомобільного перевізника, а був лише власником транспортного засобу, який переданий у тимчасове користування іншому суб'єкту господарювання.
Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на адміністративний позов, у якому вказав, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Свою позицію обґрунтував тим, що транспортний засіб позивача обладнаний тахографом та відповідно до чинного законодавства України позивач, на думку відповідача, зобов'язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу та заповнені тахокарти.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Вказана ухвала надіслана учасникам справи за правилами визначеними КАС України, та ними отримана, що посвідчується відповідними повідомленнями про вручення судової кореспонденції.
22.10.2022 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.
Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням зібраних доказів, судом встановлені наступні обставини.
10.07.2022 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів щодо дотримання вимог законодавства.
Так, посадовими особами Укртрансбезпеки на підставі щотижневого графіку та направленням на перевірку №015/в на а/д М-05 (Київ-Одеса) 452 кмкм+81 їм, під час проведення рейдової перевірки був зупинений транспортний засіб марки МАН реєстраційний номер НОМЕР_1 , який здійснював перевезення вантажів без оформлення документів передбачених Законом України «Про автомобільний транспорт».
Водій ОСОБА_1 не надав старшому державному інспектору протокол перевірки та адаптації та адаптації до тахографу, передбачений законодавством України про автомобільний транспорт.
Разом з тим, водієм було надано примірник товарно-транспортної накладної №420509 від 09.07.2022, в якій автомобільним перевізником зазначено «ТОВ «ЛІМ ТРАНС».
У зв'язку з виявленням вищезазначених порушень старшими державними інспекторами було складено Акт №329676 від 10.07.2022, відповідно до пункту 21 Порядку № 1567.
Водій зі змістом Акту №329676 від 10.07.2022 був ознайомлений та надав пояснення.
Повідомлення про розгляд справи №22301/31/24-22 від 27.07.2022, яким позивача було запрошено прибути на розгляд 30.08.2022 та було направлено останньому рекомендованим листом, як це і передбачено Порядком №1567.
29.08.2022 року до Віділу надійшли письмові заперечення ТОВ «ЛІМ ТРАНС» в яких він зазначено, що автомобільним перевізником є ТОВ «НІК ТРАНС» та надав інший примірник товарно-транспортної накладної на вантаж.
30.08.2022 року позивач на розгляд справи не з'явився, про дату, часта місце розгляду справи повідомлений належним чином.
За результатами розгляду справи винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №311623 від 30.08.2022 року за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Не погоджуючись з рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивачка звернулася до суду із даним позовом, за захистом порушеного, на її думку права.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Правовідносини сторін, що виникають у сфері організації та діяльності автомобільного транспорту регулюються нормами Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року №2344-Ш (далі - Закон №2344-ІІІ), Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24 червня 2010 року №385 (далі - Інструкція №385) та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за №946/18241, Порядком обліку карток, що використовуються в цифрових контрольних пристроях (тахографах), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 30 травня 2013 року №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року №964/23496, постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті", Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) до якої Україна приєдналася Законом України "Про приєднання до ЄУТР" від 07 вересня 2005 року №2819-ІV (далі - ЄУТР).
Частиною 1 статті 18 Закону №2344-ІІІ передбачено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 3 статті 18 Закону №2344-ІІІ, положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
24.06.2010 Міністерством транспорту та зв'язку України на виконання вимог законодавства про автомобільний транспорт видано наказ № 385 про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті. Цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог ЄУТР, Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", «;Про дорожній рух". Вона визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Пунктом 1.4 Інструкції №385 встановлено, що контрольний пристрій (тахограф) це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Згідно із п. 2.1 Інструкції № 385, виробники транспортних засобів здійснюють установлення тахографів згідно з вимогами ЄУТР ( 994_016).
Відповідно до положень Інструкції №385, ПСТ це пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб'єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР ( 994_016 ) функції "майстерні або механіка" та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб'єктів господарювання (далі - Перелік);
Відповідно до п. 2.2. Інструкції, ПСТ установлюють тахографи на транспортні засоби, що перебувають в експлуатації, та виконують роботи з технічного обслуговування тахографів згідно із замовленнями перевізників відповідно до вимог ЄУТР ( 994_016 ), а також виробників тахографів та транспортних засобів.
Відповідно до положень Інструкції №385, адаптація тахографа до транспортного засобу це оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності).
Згідно із п. 2.7 Інструкції № 385, за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
Пунктом 3.3 Інструкції, визначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа -особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Разом з цим, цей же розділ Положення "Облік робочого часу" містить пункт 6.3, який визначає, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Таким чином, розділ VI Положення містить два альтернативних варіанта обліку робочого часу: для транспортних засобів, обладнаних тахографами, та транспортних засобів, не обладнаних тахографом.
Отже, обов'язок мати протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу корелює з обладнанням транспортного засобу таким тахографом, в разі ж його відсутності, Положення визначає інший спосіб обліку робочого часу, а отже і інші документи, які ці обставини встановлюють та підтверджують.
Перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення наведено у Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-III), автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Таким чином, визначений даною статтею перелік документів не є вичерпним.
Виходячи з положень зазначеної норми, окрім наведених у статті документів, можуть бути і інші, передбачені законодавством України.
До таких згідно із пунктом 3.3. Інструкції № 385 відносяться протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнені тахокарти у кількості у кількості, передбаченому ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Такі документи повинні мати при собі водії транспортних засобів, що здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 3,5 тонн.
Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 17 лютого 2016 року у справі К/800/19930/15.
Разом з тим, з 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу є одним із документів, передбачених законодавством України, на підставі якого виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, та підпадає під інші документи, визначені законодавством, оформлення яких передбачено статтями 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон).
За надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону, до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В даному випадку, як вбачається зі змісту акту перевірки, водій, який керував належним позивачу транспортним засобом визнав факт відсутності протоколу на Тахограф, про що свідчить проставлений в акті перевірки особистий підпис водія під наданими письмовими поясненнями (а.с.44).
Крім того, суд враховує, що єдиним аргументом сторони позивача щодо відсутності протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу позивач вказує те, що здійснював вантажні перевезення інший перевізник.
Позивач вказує, що не знав про існування товарно-транспортної накладної №420509 від 09.07.2022. Водій ОСОБА_1 , 09.07.2022, приблизно о 23 год 00 хв після того, як його транспортний засіб був завантажений насінням соняшника відповідальна особа Вантажовідправника не видав водію товарно - транспортну накладу на вантаж і при цьому пояснив, що оригінал товарно - транспортної накладної буде у особи, яка супроводжуватиме вантаж до пункту розвантаження на власному авто і у випадку, якщо транспортний засіб буде зупинений для перевірки, він негайно надасть такий документ. Таку позицію вантажовідправник пояснив тим, що наразі почастішали випадки розкрадання зернових культур під час перевезення, особливо вночі на трасі, і у зв'язку із цим постала необхідність супроводжувати вантаж окремим автомобілем із окремо визначеною групою осіб, які відповідають за безпеку вантажу. Водій прийняв рішення самостійно виписати накладну.
Суд критично оцінює вищезазначені доводи та вважає їх надуманим та безпідставними.
Суд зазначає, що згідно статті 1 Закону № 2344-ІІІ, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Статтею 49 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що водій транспортного засобу зобов'язаний, серед іншого, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Абзацом двадцять сьомим глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 /далі - Правила №363/, встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Відповідно до пункту 11.1 глави 11 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові)
Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
У відповідності до пункту 11.3. Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.
Згідно пункту 11.4. Правил №363 після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
Відповідно до пункту 11.5. Правил №363 у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.
Вказані норми законодавства не містять жодного винятку та передбачають наявність товарно-транспортної накладної у водія мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.
Дослідивши подану для перевірки товарно-транспортну накладну №420509 від 09.07.2022 суд зазначає, що вона має всі обов'язкові реквізити, визначені законом, а тому є належним документом в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".
Згідно ст.60 Закону №2344-ІІІ суб'єктом відповідальності є автомобільний перевізник, а згідно ТТН №420509 від 09.07.2022 перевізником є ТОВ «ЛІМ ТРАНС», тобто позивач.
Доказів, які б спростовували зазначене до суду позивачем не надано.
Надані позивачем до матеріалів справи документи, а саме ТТН №б/н від 09.07.2022 та договір не свідчать, що ТОВ «ЛІМ ТРАНС» не була перевізником за ТТН №420509 від 09.07.2022, тому не беруться судом до увагу у зв'язку із не наданням таких документів під час перевірки.
Більш того, надана позивачем ТТН №б/н від 09.07.2022 у якій зазначено перевізник «НІК ТРАНС» не містить всіх обов'язкових реквізитів встановлених статтею 48 Законом №2344-ІІІ.
При цьому, суд звертає увагу на те, що у зв'язку з військовою агресією, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05.00 годин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався на 30 діб Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022; на 30 діб Указом Президента України від 19.04.2022 №7300; на 90 діб Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022.
Однією із особливостей режиму військового стану, є комендантська година. Тому, у зв'язку з введенням воєнного стану на території України запровадженно комендантську годину на території Кіровоградської області.
Пунктом 5 частини першої статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що комендантська година - це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.
Так, відповідно до розпорядження начальника Кіровоградської обласної військової адміністрації від 18 червня 2022 року №420-р внесено зміни до терміну впровадження комендантської години, яка з 20.06.2022 року встановлена з 23:00 до 6:00.
Тому, суду не зрозуміло, яким чином 09.07.2022 о 23год. 00хв. підприємство працювало та завантажувало транспортний засіб насінням соняшника, після цього переміщувалось.
Доказів про те, що підприємство відноситься до критичної інфраструктури та має відповідні дозволи на роботу та пересування після 23 год. 00 хв. суду не надано.
Надаючи оцінку доводам сторони позивача в частині недотримання відповідачем визначеної Порядком №1567 процедури розгляду справи щодо порушення автотранспортного законодавства, що мало місце 10.07.2022 за участі автомобіля MAN д.н.з. НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
Згідно п.25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктами 26-27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Таким чином, Порядок №1567 визначає, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання, яка про час і місце розгляду такої справи повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
З матеріалів справи судом встановлено, що на адресу позивача Управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області було направлено повідомлення про розгляд справи №22301/31/24-22 від 27.07.2022, яким позивача було запрошено прибути на розгляд 30.08.2022 та було направлено останньому рекомендованим листом, як це і передбачено Порядком №1567.
29.08.2022 року до Віділу надійшли письмові заперечення ТОВ «ЛІМ ТРАНС» в яких він зазначено, що автомобільним перевізником є ТОВ «НІК ТРАНС» та надав інший примірник товарно-транспортної накладної на вантаж.
30.08.2022 року позивач на розгляд справи не з'явився, про дату, часта місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Отже, встановлені судом обставини спростовують наведені в позовній заяві твердження сторони позивача про позбавлення ТОВ «ЛІМ ТРАНС» належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи та позбавив товариство право на захист, адже підприємство було належним чином повідомлено про розгляд справи, що підтверджується фіскальним чеком. Більш того, підприємство направило направляло відповідачу заперерчення щодо виявленогг порушення для врахування їх під час розгляду справи та прийняття рішення.
Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем не спростовано факт порушення ним ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", суд доходить висновку, що відповідач, застосовуючи штраф у порядку абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників, діяв правомірно та відповідно відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови №311623 від 30.08.2022.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
VI. Судові витрати.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені адміністративного позову - відмовити.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Р.В. Жук