02 грудня 2022 року Справа № 280/5496/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул.Пушкіна, буд.1, м.Суми, Сумська область, 40030) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 18.08.2022 року № 083850012577 про відмову у призначенні пенсії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 про призначення пенсії від 11.08.2022 року та зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.09.1979 року, а саме з 08.04.1998 по 26.09.1998, з 01.10.1998 по 31.12.1998, з 19.03.1999 по 27.08.1999, з 25.10.1999 по 15.12.1999, з 17.01.2000 по 01.04.2000, з 28.05.2000 по 28.11.2000, з 01.07.2005 по 31.01.2007, з 01.04.2009 по 06.08.2009 та з 15.08.2009 по 30.11.2009 роки у Товаристві з обмеженою відповідальністю “Металургпрокатмонтаж”.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві. Зокрема зазначено, що позивач 11.08.2022 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням від 18.08.2022 № 083850012577 відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови слугувало те, що за періоди роботи з 1998 по 2000 роки відсутні накази про прийом та звільнення з роботи або трудові договори в період роботи в Російській Федерації та за період роботи з 01.07.2005 по 31.01.2007, з 01.04.2009 по 06.08.2009, з 15.08.2009 по 30.11.2009 - відсутня інформація про підтвердження сплати страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації. Вважає таке обгрунтування для відмови у призначенні пенсії за віком протиправним та просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 16.09.2022 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику сторін.
Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про розгляд справи був належним чином повідомлений, відзив на позовну заяву до суду не надав.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 11.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Головним управління Пенсійного фонду України в Сумській області 18.08.2022 було прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії № 083850012577.
З тексту згаданого рішення вбачається наступне: «Відмовити у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України № 1058 ОСОБА_1 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 11.08.2022. Пенсійний вік, визначений ст. 26 Закону України № 1058 - 60 років. Вік заявника 60 років 5 днів. Необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 Закону України № 1058 - 29 років. Страховий стаж особи - 24 роки 10 місяців 22 дня. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу не зараховані періоди роботи в Росії згідно трудової книжки від 25.09.1979 № 2885523 за 1998-2000 роки - відсутні накази про прийом та звільнення з роботи або трудові договори, та періоди роботи в Росії з 01.07.2005 по 31.01.2007, з 01.04.2009 по 06.08.2009, з 15.08.2009 по 30.11.2009 - відсутня інформація про підтвердження сплати страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації. Додатковий коментар: За наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України № 1058 заявник набуде після досягнення 63 років, тобто з 07.08.2025».
Не погоджуючись з таким рішення відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.
Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб'єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IVвід 09 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-IV) визначаються періоди, з яких складається страховий стаж.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Згідно ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 24 Закону 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. З 01.01.2004 страховий стаж обчислюється органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (згідно даних про сплату страхових внесків).
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
У пункті 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З наведеного слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №291/99/17.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, яка підписана Україною 13.03.1992, передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Частинами 2-3 ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992 передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.
Статтею 3 Угоди також передбачено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Таким чином цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при визначенні розміру пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію за віком відповідачем повинен був бути врахований трудовий стаж, набутий ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території РФ.
Як вбачається з матеріалів справи записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 виданої 25.09.1979 підтверджується прийом на роботу за зайнятість в ТОВ «Металургпрокатмонтаж» за період з 08.04.1998 по 26.09.1998, з 01.10.1998 по 31.12.1998, з 19.03.1999 по 27.08.1999, з 25.10.1999 по 15.12.1999, з 17.01.2000 по 01.04.2000, з 28.05.2000 по 28.11.2000, з 01.07.2005 по 31.01.2007, з 01.04.2009 по 06.08.2009 та з 15.08.2009 по 30.11.2009.
Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем при вирішенні питання про призначення пенсії за віком позивачу.
Відповідачем жодним чином не доведено того факту, що ТОВ «Металургпрокатмонтаж» не здійснювались відповідні відрахування з заробітку позивача під час його роботи у Російській Федерації в період з 01.07.2005 по 31.01.2007, з 01.04.2009 по 06.08.2009 та з 15.08.2009 по 30.11.2009.
Крім цього суд звертає увагу на те, що до 01.01.2010 громадяни України, які мали статус тимчасово перебуваючих на території Російської Федерації не були застрахованими особами по обов'язковому пенсійному страхуванні. Таким чином, страхові внески на обов'язкове пенсійне страхування з виплат на користь позивача не нараховувалися, у зв'язку із відсутністю такої вимоги в законодавстві Російської Федерації.
Вказані обставини свідчать про те, що позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час виконання роботи, який органом пенсійного фонду не зараховано до загального трудового стажу, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а.
З врахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 18.08.2022, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України № 1058-ІV прийнято не на підставі Конституції та законів України, тому воно підлягає скасуванню.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд вбачає за можливе зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву позивача від 11.08.2022 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи в ТОВ «Металургпрокатмонтаж» за період з 08.04.1998 по 26.09.1998, з 01.10.1998 по 31.12.1998, з 19.03.1999 по 27.08.1999, з 25.10.1999 по 15.12.1999, з 17.01.2000 по 01.04.2000, з 28.05.2000 по 28.11.2000, з 01.07.2005 по 31.01.2007, з 01.04.2009 по 06.08.2009 та з 15.08.2009 по 30.11.2009.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул.Пушкіна, буд.1, м.Суми, Сумська область, 40030) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 18.08.2022 № 083850012577, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.08.2022 про призначення пенсії за віком, з врахуванням до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 в Російській Федерації з 08.04.1998 по 26.09.1998, з 01.10.1998 по 31.12.1998, з 19.03.1999 по 27.08.1999, з 25.10.1999 по 15.12.1999, з 17.01.2000 по 01.04.2000, з 28.05.2000 по 28.11.2000, з 01.07.2005 по 31.01.2007, з 01.04.2009 по 06.08.2009 та з 15.08.2009 по 30.11.2009 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Металургпрокатмонтаж».
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1984,80 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири гривні 80 коп.).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 02 грудня 2022 року.
Суддя А.В. Сіпака