про встановлення способу і порядку виконання судового рішення
02 грудня 2022 рокуСправа № 280/12108/21
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника стягувача про встановлення способу і порядку виконання судового рішення у адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
26 січня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з 19.02.2020, в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області № 08-02/944 від 10.03.2020, №08-02/20 від 12.01.2021.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 58% суддівської винагороди працюючого судді згідно з довідками Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області №08-02/944 від 10.03.2020, №08-02/20 від 12.01.2021 та виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 00 коп.
28 лютого 2022 року рішення суду набрало законної сили.
15 серпня 2022 року видано виконавчий лист.
09 листопада 2022 року ухвалою суду відмовлено позивачеві у встановленні судового контролю.
28 листопада 2022 року за вх. № 45266 до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення у адміністративній справі № 280/12108/21.
Судове засідання призначено на 02 грудня 2022 року об 09 год. 00 хв.
Заявник та сторони у судове засідання не прибули.
Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд заяви у порядку письмового провадження без участі стягувача та його представника.
Інших заяв, клопотань до суду не надходило. Відповідно до статті 229 КАС України фіксування судового засідання не здійснювалось.
Суд розглянувши заяву представника Стягувача про зміну способу та порядку виконання судового рішення встановив наступне.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.01.2022 у справі №280/12108/21, яке набрало законної сили 28.02.2022, були частково задоволені позовні вимоги Позивача, а саме:
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці, з 19.02.2020, в розмірі 50% суддівської винагороди судці, який працює на відповідній посаді на підстазІ довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області №08-02/944 від 10.03.2020, №08-02/20 від 12.01.2021.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці, виходячи із 58% суддівської винагороди працюючого судді згідно з довідками Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області № 08-02/944 від 10.03.2020, № 08-02/20 від 12.01.2021 та виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
12 серпня 2022 року Запорізьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі № 280/12108/21.
12.08.2022 Заявник звернувся з заявою про відкриття виконавчого провадження до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
18.08.2022 Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в порядку ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження №69675940 з примусового виконання вищезазначеного документу.
12.09.2022 з Інформації про виконавче провадження № 69675940, отриманої на порталі автоматизованої системи виконавчого провадження заявнику стало відомо про невиконання Відповідачем рішення суду, а саме, що судове рішення не виконане, державним виконавцем 18.08.2022 боржнику направлено постанову про відкриття виконавчого провадження, але боржник вчиняє бездіяльність та не надає відповіді щодо виконання судового рішення по справі.
12.09.2022 представник Позивача звернулася до суду з заявою про застосування заходів судового контролю за виконанням рішенням суду в якій просила зобов'язати Відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення .
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.11.2022 у задоволенні заяви про застосування заходів судового контролю за виконанням рішення суду відмовлено.
10.11.2022 Позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з заявою про накладення штрафу за невиконання боржником судового рішення по справі.
Станом на 24.11.2022 жодної постанови про накладення штрафу на Боржника не прийнято, але в АСВП з'явилася інформація про здійснений перерахунок згідно протоколу за період з 01.02.2020 - 31.10.2022 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у якому зазначено до виплати 245020,72 гривень. Донарахована сума в розмірі 245020,72 гривень внесена до реєстру судових рішень виконання яких гарантоване державою за порядковим номером у реєстрі 311832 .
Згідно цього ж листа від 03.10.2022 № 0888-0901-6/40790 Боржник зазначає про те, що він не є розпорядником коштів на виплату пенсій за рішенням суду та не може здійснювати жодних розпоряджень коштами. Тим самим, покладаючи виконання судового рішення по справі на державу, але не зазначає особу, яка по факту виконуватиме судове рішення. Боржник вважає рішення суду по справі № 280/12108/21 виконане в межах покладених судом зобов'язань.
Згідно приписів ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі Закон № 4901-VI) виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.
У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу.
Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Згідно II розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4901-УІ заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку і втратою годувальника.
Отже, судом встановлено, що Стягувач має право звернутися до органу казначейства у відповідності до вимог ст. 6 Закону № 4901-УІ у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:
заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім'я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);
оригінал виконавчого документа;
судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);
оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).
До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).
Право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України ч. 1 спи 46 Конституції України.
Європейська соціальна хартія (переглянута), 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами «досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися» права та принципи, що закріплені у Хартії.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. З ст. 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-У, яка набрала чинності з 1 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію. Україна взяла на себе міжнародне зобов язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Згідно статті 12 Хартії з метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов'язуються, зокрема, започаткувати систему соціального забезпечення або підтримувати її функціонування; підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рівні, принаймні на такому, який дорівнює рівню, необхідному для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення; вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх і багатосторонніх угод або в інший спосіб і відповідно до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення, серед іншого, рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін.
Крім того, згідно із зобов'язаннями, які взяті відповідно до статей 4, 6 та 14 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифікована згідно із Законом України №1678-УІІ від 16 вересня 2014 року), Україна прагне зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства чрава та доброго врядування: забезпечує стабільність і дієвість демократичних інституцш: гарантує права людини і основоположні свободи, а також дбає про зміцнення судової влади та підвищення її ефективності.
У статті 420 Угоди також передбачено досягнення таких цілей як покращення якості людського життя, а також посилення рівня соціального захисту та модернізації систем соціального захисту, зокрема щодо якості, доступності та фінансової стабільності.
Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 4 червня 2019 року №2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов'язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй. Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012). За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011. Держава Україна, як учасниця Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, визнає право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування, і може встановлювати тільки такі обмеження цього права які визначаються законом, і лише остільки, оскільки це сумісно з природою зазначеного права і виключно з метою сприяти загальному добробуту в демократичному суспільстві.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об'єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов'язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.
Людина вступає в пенсійні правовідносини для реалізації свого права на отримання пенсійного забезпечення і такі відносини, за загальним правилом, мають безстроковий характер.
Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування, законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Пенсійні правовідносини, перш за все, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі -
Закон №1058-ІУ), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, шо формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обовязковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частин 2 та 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування. їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
У відповідності до вимог та приписів ст. 378 КАС України
1. За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
2. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
1. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
2. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
3. Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
4. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів, передбачених статтею 151 цього Кодексу.
5. У разі прийняття рішення про відстрочення чи розстрочення виконання рішення в адміністративній справі суд змінює строк подання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання такого рішення.
6. Ухвалу суду за результатами розгляду питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.
Отже, судом встановлено, що саме зміна способу виконання судового рішення по даній справі дасть можливість виконати рішення суду фактично та у встановлений Законом № 4901 спосіб, а саме стягнення невиплаченого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 245020,72 гривень шляхом безспірного списання органом казначейства з рахунку Відповідача.
Керуючись статтями 241, 248 та 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення - задовольнити.
Встановити спосіб виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.01.2022 у справі №280/12108/21 яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 58% суддівської винагороди працюючого судді згідно з довідками Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області №08-02/944 від 10.03.2020, №08-02/20 від 12.01.2021 та виплату з урахуванням раніше виплачених сум на стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахованого з 19 лютого 2020 року ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 58% суддівської винагороди працюючого судді згідно з довідками Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області №08-02/944 від 10.03.2020, №08-02/20 від 12.01.2021, але не виплаченого з 19 лютого 2020 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 245020 (двісті сорок п'ять тисяч двадцять) гривень 72 коп.
Ухвала набрала законної сили 02 грудня 2022 року та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня її прийняття.
Ухвала складена у повному обсязі та підписана суддею 02 грудня 2022 року.
Суддя Р.В. Сацький