01 грудня 2022 року м. Житомир справа № 240/17490/22
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років, починаючи з 01.02.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, починаючи з 01.02.2022.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що у період з 27.12.2002 по 27.04.2016 працював в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України в Житомирській області. Відповідно до Наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 23.12.2016 №330 о/с звільнений за п.2.ч.1. ст.77 (через хворобу), календарна вислуга років на день звільнення складає 17 років 05 місяць 14 днів, у пільговому обчисленні - 22 роки 06 місяців 20 дні. На момент звільнення для виходу на пенсію необхідна була вислуга 22 роки 6 місяців. Починаючи з 30 квітня 2016 року перебуваю на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримую пенсію по інвалідності на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 40% грошового забезпечення. Вказує, що 15.07.2022 звернувся до відповідача із заявою щодо переведення мене починаючи із 01.02.2022 із пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років. Листом від 22.07.2022 Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило мене, що оскільки календарна вислуга років на день звільнення є меншою 22 років 6 місяців, тому призначити пенсію за вислугу років немає підстав. Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає, що посилання Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області, на наявність лише календарної вислуги років є безпідставним.
Ухвалою суду від 06.09.2022 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надати до суду у термін, протягом п'ятнадцяти днів, з дня отримання даної ухвали, належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
Матеріали пенсійної справи позивача надійшли до суду 05.10.2022.
Відзив на позовну заяву зареєстровано відділом документального забезпечення суду 06.10.2022. Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних років та 6 місяців і більше. Відповідно до заяви про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років від 15.07.2022 на день звільнення загальна вислуга років складає 22 років 06 місяців, в тому числі календарна вислуга років - 15 років 09 місяців. Відповідач зауважує, що статтею 12 Закону чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності саме календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років. Тому, саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії. Звертає увагу, що за загальним правилом вирішення колізій, передбачених ч. 3 ст.7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України. закону України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який мас вищу юридичну силу. В даному випадку це Закон №2262, положення ст.12, 13, 17 якого є чинними, не визнавалися неконституційними, та не містять інформації про те, що види служби зараховуються до вислугу років на пільгових умовах. Оскільки, у ОСОБА_1 на дату звільнення відсутня необхідна кількість календарної вислуги років, а пунктом «а» статті 12 не передбачено для визначення права на пенсію врахування пільгової вислуги років, тому підстав для призначення пенсії за вислугу років не має. Просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що наказом №77 о/с від 27.04.2016 майора поліції ОСОБА_1 (У-318014), старшого слідчого Овруцького відділення поліції Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, з 29.04.2016 звільнено відповідно до ЗУ "Про національну поліцію" за п.2 ч.1 ст.77 (через хворобу). Вислуга років на 29.04.2016 складає: календарна - 15 років 09 місяців 00 днів, у пільговому обчисленні - 17 років 05 місяців 14 днів.
З матеріалів пенсійної справи вбачається, що Головне управління Національної поліції в Житомирській області 07.06.2016 звернувся до відповідача із поданням про призначення пенсії позивачу. У поданні вказано: вислуга років станом на 29.04.2016 для призначення пенсії складає: в календарному обчисленні - 15 років 09 місяців 00 днів; в пільговому обчисленні - 17 років 05 місяців 20 днів.
Як вбачається з протоколу про призначення пенсії, позивачу із 30.04.2016 призначено пенсію по інвалідності.
Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області №330 від 23.12.2019, внесено зміни до пункту наказу від 27.04.2016 №77 в частині: Вислуга років складає: у пільговому обчисленні - 22 роки 06 місяців 20 днів.
Позивачем надано до суду копію заяви від 15.07.2022 у якій він просить відповідача: "згідно Наказу № 330 від 23.12.2016 року начальника головного Управління Національної поліції в Житомирській області по особовому складу, здійснити перерахунок нарахованої мені пенсії по інвалідності на пенсію по вислузі років, яка (вислуга років) на момент звільнення з Національної поліції складала 22 роки 6 місяців 20 днів."
Листом №18634-14995/Д-02/8-0600/22 від 22.07.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 про наступне: Ви з 30.04.2016 перебуваєте на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - Головне управління) та отримуєте пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон). Роз'яснюємо, що відповідно до пункту а) статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше. Призначення пенсії за вислугу років особам, які звільнені з військової служби та мають календарну вислугу 15 років чинним законодавством не передбачено.
Вважаючи тау відмову протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Спір у цій справі зводиться до вирішення питання про те, яка саме (календарна чи пільгова) вислуга є підставою для переведення з одного виду пенсії на інший.
Суд зауважує, що обчислення вислуги як календарної, так і пільгової сторонами визнається та не оспорюється.
Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 17.071992 в редакції спірних правовідносин (далі -Закон №2262) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за вказаним Законом.
Так, відповідно до пункту а частини першої статті 12 Закону №2262, (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що пенсія за вислугу років призначається а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж", "з" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
Згідно з пунктами а - в статті 17 Закону №2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: військова служба; служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Частиною 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ встановлено, що при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
За змістом статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.07.1992 №393 " Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" на підставі якої позивачу обраховано вислугу, яка у пільговому обчисленні становить 22 роки 06 місяців 20 днів, що, як наголошує суд, відповідачем не заперечується.
Верховний Суд у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17, від 10 липня 2019 року у справі № 1840/3347/18, від 22 серпня 2019 року у справі №295/7220/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №360/1432/19 та від 27 березня 2020 року у справі №569/727/17, від 23 червня 2020 року у справі №750/10827/16-а, від 20 січня 2021 року у справі №620/509/19 викладав висновок про те, що задля отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Водночас Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 3 березня 2021 року у справі 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону N 2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон N2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Вказана позиція була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18, в якій суд касаційної інстанції сформулював, зокрема, наступні висновки:
1) в цілях Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів);
2) для призначення пенсій за вислугу років за Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.
Таким чином, Закон №2262-ХІІ як єдину обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 згаданого Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Отже, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
У свою чергу, передбачені статтею 171 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
З обставин справи вбачається, що права позивача, зумовлені відмовою в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", порушені.
З метою ефективного захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років. Водночас у контексті вказаного суд акцентує увагу на наступному.
Так, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України № 1522 від 02 листопада 2006 року Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 (далі Порядок № 3-1).
Відповідно до пункту 4 Порядку №3-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності його законним представником за місцем його проживання.
З матеріалів справи вбачається, що із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років позивач звернувся до відповідача 15.07.2022.
Згідно з пунктом 18 Порядку №3-1 рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.
Відповідно до статті 45 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Зважаючи на те, що позивач із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років звернувся до пенсійного органу 15.07.2022, нарахування та виплата такої пенсії повинна проводитись з дня звернення із відповідною заявою, тобто з 15.07.2022.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача слід зобов'язати відповідача з 15.07.2022 перевести позивача з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ на пенсію за вислугу років відповідно до пункту а статті 12 Закону № 2262-ХІІ, відповідно до вислуги років, яка становить 22 роки 06 місяці 20 днів та здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн
У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести з 15.07.2022 ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", на пенсію за вислугою років згідно із пунктом "а" статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб, відповідно до вислуги років, яка становить 22 роки 06 місяців 20 днів та здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук