02 грудня 2022 року ЛуцькСправа № 140/15087/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ковальчука В.Д.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії, а саме:
1.Визнати протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік без врахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, зокрема без щомісячної додаткової грошової винагороди, у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ.
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2013 рік в розмірі місячного грошового забезпечення із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням виплаченої суми.
3. Визнати протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2013 рік не в розмірі місячного грошового забезпечення без врахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, зокрема щомісячної додаткової грошової винагороди у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII.
4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2013 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням виплаченої суми.
5. Визнати протиправною бездіяльність Командування Сухопутних військ Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.06.2013 по 03.09.2013.
6. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10.06.2013 по 03.09.2013 з урахуванням базового місяця січня 2008 року.
7. Визнати протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченою статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 40% місячного грошового забезпечення, яку отримував позивач під час проходження служби.
8. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченою статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, із врахуванням в складі грошового забезпечення з якого вона нараховується, щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 40% місячного грошового забезпечення, яку отримував позивач під час проходження служби, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом командувача Сухопутних військ ЗС України (по особовому складу) від 13.08.2013 № 448 позивача було звільнено з військової служби та з посади офіцера відділу оперативної підготовки управління штабу Командування Сухопутних військ ЗС України. Наказом командувача Сухопутних військ ЗС України (по стройовій частині) від 03.09.2013 № 167 позивача виключено із списків особового складу частини, та направлено для зарахування на військовий облік до Луцького ОМВК Волинської області. Вказав, що проходив військову службу у відповідача. Під час проходження військової служби у Командуванні Сухопутних військ ЗС України, він перебував на фінансовому забезпеченні у Командуванні Сухопутних військ ЗС України (військова частина НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , відповідач №1), відповідно йому відповідач №1 здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення, в тому числі розрахунок у нарахуванні та виплаті грошового забезпечення при звільненні з лав Збройних Сил України - 03.09.2013. З 2018 року Командування Сухопутних військ ЗС України (військова частина НОМЕР_2 ), відповідач №1, зарахований на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), - далі відповідач №2.
Позивач зазначив, що на день виключення зі списків особового складу військової частини, його не повністю забезпечено грошовим забезпеченням, так зокрема при виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2013 рік не було враховано щомісячну додаткової грошової винагороду, у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, грошова допомога для оздоровлення за 2013 рік виплачена не в розмірі місячного грошового забезпечення без врахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, зокрема щомісячної додаткової грошової винагороди у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, не нарахована та не виплачена індексації грошового забезпечення за період з 10.06.2013 по 03.09.2013, одноразова грошова допомога передбаченою статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII виплачена, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 40% місячного грошового забезпечення, яку отримував позивач під час проходження служби.
З підстав наведених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві від 05.01.2021 відповідач - Військова частина НОМЕР_1 позову не визнав та зазначив, що додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою від 22.09.2010 № 889 при нарахуванні одноразової грошової допомоги при звільнені, згідно Інструкції не включається. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий характер виплати, так як вона виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких неведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; зазначена винагорода виплачується як доповнення до грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Враховуючи той факт, що у військовій частині були відсутні фінансові ресурси для виплати індексації, тому і відсутні правові підстави щодо визнання дій відповідача по невиплаті індексації грошового забезпечення протиправними.
З врахуванням викладеного просив в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року провадження у справі було зупинено.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року провадження у справі було поновлено.
Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач проходив військову службу у відповідача.
Наказом командувача Сухопутних військ ЗС України (по особовому складу) від 13.08.2013 № 448 позивача було звільнено з військової служби та з посади офіцера відділу оперативної підготовки управління штабу Командування Сухопутних військ ЗС України. Наказом командувача Сухопутних військ ЗС України (по стройовій частині) від 03.09.2013 № 167 позивача виключено із списків особового складу частини, та направлено для зарахування на військовий облік до Луцького ОМВК Волинської області. Цим наказом позивачу виплачено надбавку за виконання особливо важливих завдань відповідно до пункту 15.1 Інструкції в розмірі 50%, премію в розмірі 90% та щомісячну грошову винагороду в розмірі 40% по 03.09.2013. Згідно довідки - розрахунку ОСОБА_1 у 2013 році було виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 3529,13 грн. та грошову допомогу для оздоровлення в розмірі 3529,13 грн.(а.с.12), а згідно довідки від 20.11.2021 в розрахунок одноразової грошової допомоги не була включена щомісячна додаткова грошова винагорода (20% від складових грошового забезпечення) -7411,17 грн. Також у період з 10.06.2013 по 03.09.2013 не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення та одноразова грошова допомога передбачена статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII виплачена, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 40% місячного грошового забезпечення, яку отримував позивач під час проходження служби.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-ХІІ).
У статті 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Частинами першою - другою статті 5 Закону № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону № 1282-XII).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 (зі змінами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 4 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
За приписами пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу”, яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність з 01.03.2018 (далі - Постанова № 1294), встановлено посадові оклади військовослужбовців.
Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.
Відтак, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача з 10.06.2013 по 03.09.2013 є саме січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
У подальшому після прийняття Постанови № 704, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Таким чином, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови № 704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року. Тому суд погоджується із доводами позивача щодо необхідності врахування при проведенні індексації грошового забезпечення за вказані вище періоди січня 2008 року, як базового місяця для нарахування індексації, відповідно до Порядку № 1078, оскільки в період з січня 2008 року по лютий 2018 року посадові оклади військовослужбовців не змінювались, та відповідач не надав суду доказів про те, що у вказаний період відбулося збільшення грошового забезпечення саме за рахунок зростання тарифної ставки (окладу).
При вирішенні даного спору, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, які полягають, зокрема, у такому.
Місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. За змістом пункту 5 Порядку № 1078 підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов'язати до її вчинення у судовому порядку. Аналіз пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов'язується з місяцем підвищенням тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.
Верховний Суд у постановах від 12.05.2022 у справі № 580/3335/21, від 19.05.2022 у справі № 200/3859/21, від 28.06.2022 у справі № 420/4841/21 та ін. дійшов висновку про те, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є саме січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, оскільки в період з 01.01.2008 по 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців були незмінними.
Крім того, при вирішенні даного спору суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, відповідно до яких: індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті; виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Зі змісту відповіді фінансово-економічного управління Військової частини НОМЕР_1 за № 190/394 від 20.11.2021 на запит позивача, відповідач повідомив, що у 2013 році, індексація грошових доходів позивача не здійснювалася.
Отже, відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 10.06.2013 по 03.09.2013, доказів на спростування наведеного відповідачем не надано, так як і не надано доказів на відсутність у позивача права на проведення індексації грошового забезпечення.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 10.06.2013 по 03.09.2013 повинно здійснюватися із застосуванням базового місяця січень 2008 року, а обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, взаємопов'язані позовні вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення належить задовольнити у спосіб прийняття судом рішення про:
- визнання протиправною бездіяльність Командування Сухопутних військ Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.06.2013 по 03.09.2013.
-зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10.06.2013 по 03.09.2013 з урахуванням базового місяця січня 2008 року.
Щодо заявлених позовних вимог про виплату грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не в розмірі місячного грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченої статтею 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” без врахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції, що діяла на день видання наказу про виплату грошового забезпечення) (далі - Закон № 2011-XII).
Частиною 1 ст. 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2, 3 ст. 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною 4 цієї ж статті обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції, що діяла на день видання наказу про виплату грошового забезпечення) від 07.11.2007 №1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою КМУ від 13.03.2013 №161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889» (в редакції, що діяла на день видання наказу про виплату грошового забезпечення) для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 % місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 % місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
З матеріалів справи, а саме з копії довідки від 20.11.2021 виплачене грошове забезпечення за період проходження військової служби за червень - вересень 2013 року вбачається, що позивач отримував щомісячну винагороду у розмірі 20%, а з 1 вересня 2013 -40%.
Отже, зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена рішенням Уряду України, виплачувалася позивачу щомісяця з дня запровадження до дня виключення його із списків особового складу частини, тобто мала постійний (систематичний) характер.
Згідно довідки - розрахунку ОСОБА_1 у 2013 році було виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 3529,13 грн. та грошову допомогу для оздоровлення в розмірі 3529,13 грн.
З зазначеної довідки про складові грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік слідує, що відповідачем для обрахунку виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік та грошової допомоги для оздоровлення за 2013 рік визначено такі її складові як посадовий оклад 1120,00грн, оклад за військове звання 125,00грн., надбавка за вислугу років 435,75грн., надбавка за виконання особливо-важливих завдань 840,38грн., щомісячна додаткова грошова винагорода 00,00грн, премія 1008,00грн .
Відтак, грошова матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань становила 3529,13 грн. та грошова допомога для оздоровлення становила 3529,13 грн.
Таким чином відповідач не включав додаткову грошову винагороду до складу грошового забезпечення, з якого обчислено у 2013 році грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Також одноразова грошова допомога передбачена статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII виплачена, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 40% місячного грошового забезпечення, яку отримував позивач під час проходження служби.
У відзиві відповідач покликається на пункт 8 Інструкції від 24.10.2016 N 550, яким визначено, що винагорода не включається" до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Суд не бере до уваги зазначене покликання, оскільки для правовідносини 2013 року не можна застосовувати положення Інструкції 2016 року.
Водночас, застосовуючи зазначену Інстукцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру і склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку і розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Так, частиною 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
Крім того, у даній справі суд враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.
Отже, у зв'язку з тим, що позивач додаткову грошову винагороду отримував щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу грошового забезпечення, то, відповідно, вказана винагорода повинна включатися до розрахунку грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченої статтею 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Подібні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №295/5200/18, від 14.04.2020 у справі №820/3719/18.
При цьому перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченої статтею 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, необхідно здійснити із врахуванням в складі грошового забезпечення з якого вона нараховується, щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 40% місячного грошового забезпечення, оскільки такий розмір щомісячної грошової винагороди був встановлений наказом командувача Сухопутних військ ЗС України (по стройовій частині) від 03.09.2013 № 167.
Враховуючи те, що відповідач обчислював грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову грошовому допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченої статтею 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, без врахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, то підлягають до задоволення позовні вимоги про визнання протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік, одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченої статтею 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” без врахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, зокрема без щомісячної додаткової грошової винагороди, у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ.
При цьому суд зобов'язує Військову частину НОМЕР_1 : здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2013 рік в розмірі місячного грошового забезпечення із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням виплаченої суми; нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2013 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням виплаченої суми; здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченою статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, із врахуванням в складі грошового забезпечення з якого вона нараховується, щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 40% місячного грошового забезпечення, яку отримував позивач під час проходження служби, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік без врахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, зокрема без щомісячної додаткової грошової винагороди, у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2013 рік в розмірі місячного грошового забезпечення із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням виплаченої суми.
Визнати протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2013 рік не в розмірі місячного грошового забезпечення без врахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, зокрема щомісячної додаткової грошової винагороди у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2013 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням виплаченої суми.
Визнати протиправною бездіяльність Командування Сухопутних військ Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.06.2013 по 03.09.2013.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10.06.2013 по 03.09.2013 з урахуванням базового місяця січня 2008 року.
Визнати протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченою статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 40% місячного грошового забезпечення.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченою статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, із врахуванням в складі грошового забезпечення з якого вона нараховується, щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 40% місячного грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідачі: Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, 19, код ЄДРПОУ 22991037).
Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Головуючий-суддя В.Д. Ковальчук