про залишення позовної заяви без руху
30 листопада 2022 року ЛуцькСправа № 140/7764/22
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Плахтій Н.Б., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинської області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинської області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинської області щодо незарахування до вислуги років у пільговому обчисленні один місяць за півтора місяця час проходження служби в органах внутрішніх справ за період з 19.07.2001 по 05.11.2015 в зоні гарантованого добровільного відселення та незарахування цієї пільгової вислуги років до календарної вислуги років та до стажу служби в міліції;
зобов'язання Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинської області обчислити вислугу років з урахуванням Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 №393 за період з 19.07.2001 по 05.11.2015, зарахувавши пільгову вислугу років за період з 19.07.2001 по 05.11.2015 до календарної вислуги років та до стажу служби в міліції та внести зміни до грошового атестату щомісячну надбавку за вислугу років в міліції з урахуванням проведення перерахунку календарної вислуги років;
зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України оформити та подати необхідні документи до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, та містить такі недоліки.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами.
Частина друга статті 122 КАС України передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Обумовлений строк звернення до адміністративного суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
У цьому аспекті «день, коли особа дізналася про порушення свого права» - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Отже, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Також порівняльний аналіз словоформ «дізналася» і «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.08.2022 у справі №140/14132/21.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як вбачається з адміністративного позову, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Волинської області щодо незарахування до вислуги років у пільговому обчисленні один місяць за півтора місяця час проходження служби в органах внутрішніх справ за період з 19.07.2001 по 05.11.2015 в зоні гарантованого добровільного відселення та незарахування цієї пільгової вислуги років до календарної вислуги років та до стажу служби в міліції.
При цьому у позовній заяві вказує, що звільнена зі служби в міліції наказом УМВС України у Волинській області від 04.11.2015 №317о/с та 25.11.2015 під підпис була ознайомлена із зазначеним наказом, у якому вказано, що вислуга на день звільнення складає: в календарному обчисленні - 15 років 10 місяців 00 днів.
Таким чином, з моменту ознайомлення із наказом про звільнення позивач була обізнана про те, що вислуга років визначена виключно в календарному обчисленні, без вирахування вислуги років на пільгових умовах (вислуга років в пільговому обчисленні).
З наведеного слідує, що про порушення своїх прав позивач повинна була дізнатись 25.11.2015 (дата ознайомлення з наказом про звільнення), проте оскаржуючи бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинської області щодо незарахування до вислуги років у пільговому обчисленні один місяць за півтора місяця час проходження служби в органах внутрішніх справ за період з 19.07.2001 по 05.11.2015 в зоні гарантованого добровільного відселення, до суду із позовом звернулася лише 22.11.2022 (фактично через сім років), тобто з пропуском встановленого законодавством шестимісячного строку.
У позовній заяві позивач не наводить поважних причин пропуску строку звернення до суду, лише вказує на те, що 06.10.2022 від колишніх колег їй стало відомо про бездіяльність УМВС України у Волинській області щодо проведення обрахунку вислуги років на пільгових умовах, та зазначає номери судових справ, у яких відповідачем є Головне управління Національної поліції у Волинській області, а не УМВС України у Волинській області.
При цьому вказує, що 07.10.2022 зверталась до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинської області з проханням провести обрахунок вислуги років на пільгових умовах, проте відповідач надав розрахунок вислуги років, у якому відсутні відомості щодо наявності вислуги років на пільгових умовах.
В контексті наведеного суд зазначає, що отримання від відповідача листа на заяву позивача не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, оскільки позивач пропустила строк звернення до суду, тому їй необхідно подати заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати наявність поважних причин його пропуску та надати відповідні докази.
Водночас, за приписами частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2022 року - 2481 гривні.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону №3674-VI у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як слідує із тексту позовної заяви, позивачем об'єднано дві немайнові позовні вимоги немайнового характеру, які заявлені до двох відповідачів, тому вони повинні бути оплачені судовим збором у розмірі 1984,80 грн (992,40 грн х 2).
Проте до позовної заяви позивач не додала документ, який підтверджує сплату судового збору в належному розмірі, про що свідчить акт про нестачу матеріалів або недоліки у формуванні справи від 28.11.2022.
Згідно із частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу у цей строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із наведенням підстав (поважних причин) пропуску такого строку та надання доказів на підтвердження таких обставин;
документу про сплату судового збору в розмірі 1984,80 грн за подання позову та подання до суду доказів його сплати;
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Волинської області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачеві, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя Н.Б.Плахтій