11.11.2022 Справа № 756/8596/22
Справа № 756/8596/22
3/756/4984/22
11.11.2022 Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Касьян А.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ), за ст. 124 КУпАП
та
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, жителя АДРЕСА_2 ), за ст. 124 КУпАП,
за участю учасників судового провадження:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_2 ,
захисника ОСОБА_2 , - адвоката Соломіна В.О.,
18.09.2022 о 14:15 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Maisonneuve (д.н.з. НОМЕР_1 ) по вул. Богатирській у м. Києві (в напрямку м. Києва), при перестроюванні не надав перевагу в русі транспортному засобу марки Mazda 3 (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку, по тій смузі на яку він мав намір перестроїтися, внаслідок чого водій ОСОБА_1 здійснив зіткнення з вказаним транспортним засобом під керуванням ОСОБА_2 , чим порушив вимоги пункту 10.3 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
18.09.2022 о 14:15 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки Mazda 3 (д.н.з. НОМЕР_2 ) по вул. Богатирській у м. Києві (в напрямку м. Києва), не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки Maisonneuve (д.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався попереду, чим порушив вимоги пунктів 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, погодився з обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, та пояснив суду, що того дня на проїжджій частині вул. Богатирської зі сторони м. Вишгорода в бік м. Києва був затор. Він, керуючи транспортним засобом, вирішив рухатись прямо по вул. Богатирській, не здійснювати рух на естакаду, тобто в такий спосіб дістатись до пункту призначення іншою дорогою. Впевнившись, що рух буде безпечним та не створить перешкод у русі іншим транспортним засобам, він почав маневр перелаштування у крайню ліву смугу, яка була вільна. При цьому, перед початком вказаного маневру він, подивившись у бокове дзеркало, побачив, що на досить великій відстані на вказаній смузі рухається легковий транспортний засіб, однак, враховуючи, що на тій смузі руху, з якої він перелаштовувався була тягучка, та, візуально оцінивши швидкість легкового транспортного засобу, яка, на його думку, була безпечною для реагування на його маневр, розпочав маневр перелаштування, однак побачив, що легковий автомобіль дуже швидко наближався внаслідок його великої швидкості. Враховуючи, що керований ним ( ОСОБА_1 ) транспортний засіб досить габаритний, швидко завершити маневр перелаштування, або назад повернутись на ту смугу руху, по якій він рухався було неможливо, сталось зіткнення.
В судовому засіданні захисник Соломін В.О. заперечив винуватість свого довірителя, просив провадження по справі стосовно ОСОБА_2 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, обґрунтувавши свою правову позицію та посилаючись на пояснення ОСОБА_2 , долучені в судовому засіданні до матеріалів справи.
Водій ОСОБА_2 підтримав позицію захисника та пояснив, що того дня він їхав по вул. Богатирський зі сторони м. Вишгорода в бік м. Києва у крайній лівій смузі руху. При цьому, у правій від нього смузі був затор, оскільки транспортні засоби здійснювали розворот на естакаду, яка була попереду. Швидкість руху керованого ним транспортного засобу складала приблизно 70 км/год, що було дозволено на вказаній ділянці дороги. Те, що водій ОСОБА_1 мав намір здійснити виїзд зі смуги, яка знаходилась в заторі на ту смугу, в якій рухався він ( ОСОБА_2 ), він помітив лише після початку здійснення ОСОБА_1 маневру перелаштування, а оскільки для нього ( ОСОБА_2 ) вказаний маневр став раптовим, уникнути зіткнення він не встиг. Вважав, що у дорожньо-транспортній приході винен саме водій ОСОБА_1 , а в його ( ОСОБА_2 ) діях відсутні будь-які порушення правил дорожнього руху.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та захисника Соломіна В.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення в межах інкримінованих порушень пунктів Правил дорожнього руху, викладених у протоколах про адміністративне правопорушення, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 №11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», у справах про адміністративні правопорушення за ст. 124 КУпАП, з метою забезпечення виконання вимог ст. 245 КУпАП, коли до адміністративної відповідальності притягаються дві або й більше осіб, внаслідок спільних дій яких сталася дорожньо-транспортна подія, суди повинні практикувати розгляд справ щодо них в одному провадженні.
Відповідно до положень ст. 9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами та іншими документами.
Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Пункт 1.3. Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 1.10. Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_1 , окрім його пояснень в ході судового розгляду, підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, зокрема:
-- даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №139018, в якому зазначено, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Maisonneuve (д.н.з. НОМЕР_1 ) по вул. Богатирській у м. Києві (в напрямку м. Києва), при перестроюванні не надав перевагу в русі транспортному засобу марки Mazda 3 (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку, по тій смузі на яку він мав намір перестроїтися, внаслідок чого водій здійснив зіткнення з вказаним транспортним засобом, чим порушив вимоги пункту 10.3 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Протокол сумніву у суду не викликає, оскільки складений відповідно до вимог статей 254, 256 КУпАП.
Крім того, у протоколі зазначено про роз'яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України, а також положень ст. 268 КУпАП.
Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що зі змістом протоколу ознайомлений. Протокол не містить будь-яких пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з приводу незгоди з його змістом. Жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не заявляв, мотивів не згоди з протоколом не зазначив. Під час судового провадження ОСОБА_1 не надано суду доказів на підтвердження того, що ним оскаржено у встановленому законом порядку дії працівників поліції за фактом складання адміністративного матеріалу.
Винуватість ОСОБА_2 підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, зокрема:
- даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №139019, в якому зазначено, що водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки Mazda 3 (д.н.з. НОМЕР_2 ) по вул. Богатирській у м. Києві (в напрямку м. Києва), не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки Maisonneuve (д.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався попереду, чим порушив вимоги пунктів 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Протокол сумніву у суду не викликає, оскільки складений відповідно до вимог статей 254, 256 КУпАП.
Крім того, у протоколі зазначено про роз'яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України, а також положень ст. 268 КУпАП.
Своїм підписом ОСОБА_2 підтвердив, що зі змістом протоколу ознайомлений. Протокол не містить будь-яких пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з приводу незгоди з його змістом. Жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_2 не заявляв, мотивів не згоди з протоколом не зазначив. Під час судового провадження ОСОБА_2 не надано суду доказів на підтвердження того, що ним оскаржено у встановленому законом порядку дії працівників поліції за фактом складання адміністративного матеріалу;.
Також винуватість осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, підтверджується:
- даними, що містяться в схемі ДТП від 18.09.2022, складеної з дотриманням вимог пункту 4 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395;
- поясненнями водія ОСОБА_1 , наданими безпосередньо після події дорожньо-транспортної пригоди, зі змісту яких вбачається, що рухаючись у правій смузі, у якій була тягучка, він, увімкнувши покажчик лівого повороту, почав перелаштування в лівий ряд, але побачив автомобіль, який рухався на великій швидкості, та прийняв вправо, однак внаслідок великої швидкості легкового транспортного засобу та недотримання дистанції сталась ДТП;
- поясненнями водія ОСОБА_2 , наданими безпосередньо після події дорожньо-транспортної пригоди, зі змісту яких вбачається, що він керував транспортним засобом у лівій смузі руху зі швидкістю 65-68 км/год. Він бачив, що фура почала маневр перелаштування в ту смугу руху, по якій він ( ОСОБА_2 ) рухався, не подивившись у дзеркало бокового виду. Він ( ОСОБА_2 ) почав гальмувати, однак оскільки фура виїхала на його смугу руху в 5-ти метрах від нього, а дорожнє покриття було слизьким, гальмувати було складно, внаслідок чого відбулось зіткнення. З твердженням водія ОСОБА_1 про те, що він ( ОСОБА_2 ) «летів» він заперечує та не погоджується.
В рішенні Європейського суду з прав людини у складі його Великої палати по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожен окремо, реалізували своє право володіти та керувати транспортним засобом, чим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно норм, встановлених законами держави Україна.
Відповідно до пункту 10.3. Правил дорожнього руху у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
Пунктом 12.1. Правил дорожнього руху передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Пункт 13.1. Правил дорожнього руху передбачає, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Аналізуючи докази по справі з точки зору їх об'єктивності та достатності, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні, а тому вважає, що винуватість останнього у порушенні ним Правил дорожнього руху доведено повністю та кваліфікує його дії за ст. 124 КУпАП, як «порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів», з огляду на це вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення відповідно до санкції вказаної норми.
Так само, суд дійшов висновку про наявність і в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні, а тому вважає, що винуватість останнього у порушенні ним пунктів 12.1. та 13.1. Правил дорожнього руху доведено повністю та кваліфікує його дії за ст. 124 КУпАП, як «порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів», з огляду на це вважає за необхідне накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення відповідно до санкції вказаної норми.
Доводи ОСОБА_2 про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, враховуючи те, що він рухався зі швидкістю, яка була дозволеною на вказаній ділянці дороги, а тому саме водій ОСОБА_1 , виїжджаючи із затору на ту смугу, по якій він ( ОСОБА_2 ) рухався, та саме водій ОСОБА_1 мав пересвідчитись у безпечності маневру та в тому, що такий маневр не створить перешкод у русі іншим учасникам дорожнього руху, суд вважає необгрунтованими, оскільки відповідно до підпункту «б» пункту 2.3. Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, та з огляду на дорожню ситуацію, яка склалась на даній ділянці дороги (утворення затору у праві смузі руху), вважає зазначену позицію ОСОБА_2 такою, що обрана як спосіб захисту з метою уникнення від адміністративної відповідальності, оскільки такі твердження останнього повністю спростовуються встановленими в ході судового розгляду обставинами, а також вищевказаними доказами, в тому числі і його поясненнями, які були надані учасниками дорожньо-транспортної пригоди одразу після ДТП, та які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.
Положеннями ст. 401 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, наведений у ст. 5 вказаного Закону.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Керуючись статтями 401, 124, 221, 276-280, 283-287, 289, 307, 308 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496 (чотириста чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп.
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496 (чотириста чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі несплати правопорушником штрафу у п'ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постанови, постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Суддя А.В. Касьян