08.11.2022 Справа № 756/16300/21
Унікальний номер судової справи 756/16300/21
Номер провадження 2/756/1704/22
Іменем України
(заочне)
08 листопада 2022 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Банасько І.М.,
за участю секретаря судового засідання Слуцького О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 67 644,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03.06.2018 між позичальником, яким є відповідач ОСОБА_1 , та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір №94512017000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 49 695,99 грн на строк до 03.04.2019 включно. Відповідно до умов кредитного договору процентна ставка за кредитним договором встановлена у розмірі 0,00001% річних. Окрім того, п. 7.1 кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений договором термін процентна ставка встановлюється в розмірі 7,00% річних, що діє для строкової суми основної заборгованості на дату виникнення такого прострочення.
08.10.2019 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс веста» був укладений договір факторингу №150, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс веста», а ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс веста» набуло право вимоги за кредитним договорами до позичальників, в тому числі за договором №94512017000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 03.06.2018, що укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 . Окрім того, 09.10.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №09-10/19, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс веста» відступило ТОВ «Вердикт Капіл», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №94512017000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 03.06.2018, що укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .
Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів станом на 24.09.2021 становить 57 317,16 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 49 695,99 грн, заборгованість за відсотками - 2 778,77 грн, заборгованість з комісії - 4 842,00 грн.
Разом з тим, відповідно до ст. 625 ЦК України з відповідача також підлягає стягненню 3% річних за користування кредитом в розмірі 3 700,65 грн та інфляційні втрати в розмірі 6 626,39 грн.
Враховуючи вищевикладене позивач просить суд стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитними договорами в розмірі 67 644,40 грн та судові витрати.
Ухвалою суду від 15.11.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
29.12.2021 сторонам направлено лист з додатками до нього, а саме: позивачу копію ухвали про відкриття провадження, а відповідачу копію ухвали про відкриття провадження та позовну заяву з додатками до неї.
Відповідно до Розпорядження керівника апарату Оболонського районного суду м. Києва Шаровар М.В. щодо призначення повторного автоматизованого розподілу у справі від 19.05.2022 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2022 визначено головуючого суддю у справі №756/16300/21 - Банасько І.М.
Ухвалою суду від 24.05.2022 постановлено прийняти до провадження справу №756/16300/21 та проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі, у якій також зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами; письмових пояснень щодо причин своєї неявки суду не надав.
Окрім того, відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 03.06.2018 укладено договір №94512017000 про надання споживчого кредиту та заставу рухомого майна з можливістю відкриття карткового рахунку, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 46 695,99 грн на строк до 03.04.2019 включно, зі сплатою 0,00001 % річних (а.с. 7-14).
Встановлено, що позикодавець свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав кредит у розмірі встановленому договором (а.с. 22-31).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Згідно з п. 7.1 кредитного договору за користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений договором термін процентна ставка встановлюється в розмірі 7,00% річних, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми боргу позичальника за договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або неповної сплати платежу встановленого у кредитному договорі і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості.
Відповідач порушив умови договорів в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, тобто не виконав взяті на себе зобов'язання.
08.10.2019 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс веста» був укладений договір факторингу №150, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс веста», а ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс веста» набуло право вимоги за кредитним договорами до позичальників, в тому числі за договором №94512017000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 03.06.2018, що укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 (а.с. 32-36).
Підвтердженням виконання вказаних умов договору свідчить платіжне доручення №502 від 08.10.2019 (а.с. 37).
Як вбачається з реєстру боржників до договору факторингу №150 від 08.10.2019 ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс веста» набуло право вимоги заборгованості за договором №94512017000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 03.06.2018, де позичальником є ОСОБА_1 (а.с. 40, 43).
09.10.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №09-10/19, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс веста» відступило ТОВ «Вердикт Капіл», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №94512017000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 03.06.2018, що укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 (а.с. 44-48). Підвтердженням виконання вказаних умов договору свідчить платіжне доручення №7 від 28.10.2019, платіжне доручення №6 від 25.10.2019 (а.с. 49-50).
Як вбачається з реєстру боржників до договору факторингу №09-10/19 від 09.10.2019 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договором №94512017000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 03.06.2018, де позичальником є ОСОБА_1 (а.с. 52-54).
У відповідності зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зі змісту 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною.
У відповідності до ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно із ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання».
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
За змістом ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що загальний розмір заборгованості відповідача станом на 24.09.2021 становить 67 644,20 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 49 695,99 грн, заборгованість за відсотками - 2 778,77 грн, заборгованість з комісії - 4 842,00 грн, 3% річних за користування кредитом - 3 700,65 грн та інфляційні втрати в розмірі 6 626,39 грн.
Відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 76-83, 174, 191 ЦПК України та не надав суду заперечень щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав в зв'язку з чим утворилась заборгованість по сплаті коштів, тому суд вважає позов обґрунтованим та доведеним, що дає підстави для задоволення в повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 67 644,20 грн.
Представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, представником позивача було надано договір про надання правової допомоги №05-03/2021 від 05.03.2021, укладений між ТОВ «Вердикт капітал» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» (а.с. 72-75), платіжне доручення №0289280000 від 04.10.2021 на суму 200 000,00 грн (а.с. 76), заявку на надання юридичної допомоги №34 від 27.09.2021, в якій погоджено надання правових (юридичних) послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (а.с. 77), витяг з Акту №3 про надання юридичної допомоги від 30.09.2021 (а.с. 78).
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. ч. 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У частині другій статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
В пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».
У додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц (провадження №61-299св17) вказано, що: «суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг».
Відповідно до витягу акту №3 від 30.09.2021 адвокатське об'єднання «Лігал Ассістанс» надало ТОВ «Вердикт Капітал» правову допомогу на загальну суму 20 000,00 грн.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, а також ураховуючи критерій складності справи, ціну позову, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про достатність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. У решті вимог, слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 89, 141, 263-265, 279, 280-282, 354 - 355 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б; код ЄДРПОУ 36799749; адреса для листування: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №94512017000 від 03.06.2018 у розмірі 67 644,20 грн; витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 270,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено та підписано - 08.11.2022.
Суддя І.М. Банасько