Справа № 570/2900/22
Номер провадження 2/570/965/2022
"23" листопада 2022 р. Рівненський районний суд Рівненської області у складі:
судді Гнатущенко Ю.В.
з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.
представника позивачки адвоката Голуба В.А.,
представника відповідачки адвоката Ошурка Й.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідачки адвоката Ошурка Й.М. про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики без руху, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , в якому просить стягнути заборгованість за договором позики від 27.01.2017 р. та додатковим договором від 24.03.2017 р. в сумі 7 534 820, 16 грн., що складається з: 252 000,00 грн. неповернутої позики, 456 246,00 грн. відсотків за користування позикою, 907 200,00 грн. пені за прострочку повернення позики, 5 919 374,16 грн. пені за прострочку сплати відсотків за користування позикою.
Ухвалою суду від 11.10.2022 у справі відкрито загальне позовне провадження, справа призначена до підготовчого судового засідання.
У підготовчому судовому засіданні представник відповідачки адвокат Ошурко Й.М. подав клопотання про залишення позову без руху, оскільки подані позивачем копії письмових доказів, не завірені в порядку, встановленому законодавством в порушення ч.4 ст. 95 ЦПК України. Крім того, вказує, що не підтримує вказане клопотання лише в частині обгрунтування недолучення копії квитанції про сплату судового збору. В решті вимог та обгрунтування клопотання підтримав, вказуючи лише про копію договору позики, яка завірена, але не у відповідності до вимог ЦПК України та Національного стандарту України.
Представник позивачки адвокат Голуб В.А. у підготовчому судовому засіданні заперечив проти задоволення вказаного клопотання, вказуючи про наявність оригіналу такого договору у сторін.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, оглянувши матеріали справи у межах заявленого клопотання, приходить до наступних висновків.
Відповідно ст. 187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Вимоги до позовної заяви зазначені в ст.ст.175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч.4, ч.5 ст.95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим кодексом. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
У позові вказано, що оригінали письмових доказів, копії яких додані до цієї позовної заяви, знаходяться у позивача.
Відтак залишення позовної заяви без руху з наведеної підстави, була б проявом надмірного формалізму, що, у свою чергу, визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах ґрунтується на тому, що основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини, надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.
Вирішуючи клопотання представника відповідача, суд виходить із того, обгрунтування поданого клопотання, не створює перешкод у розумінні іншими сторонами, а також не є настільки суттєвою, щоб зумовлювати залишення позовної заяви без руху.
Так, згідно із вимогами п. 7 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у заяві і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше. Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
За вказаних обставин, клопотання представника відповідачки задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 95, 175, 177, 187, 197, 258, 260-261, 264, 353-353 ЦПК України, -
У задоволенні клопотання представника відповідачки адвоката Ошурка Й.М. про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики без руху - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути внесені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повне судове рішення - ухвала суду - складено 28.11.2022 р.
Суддя Гнатущенко Ю.В.