справа № 570/3851/22
провадження № 3/570/1997/2022
17 листопада 2022 року
Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Кушнір Н.В., розглянувши в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне вул.С.Петлюри 10/ справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ,
за ч.3 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
12 жовтня 2022 року близько 21 год. 00 хв. ОСОБА_1 , являючись військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , виконуючи обов'язок військової служби, перебуваючи на об'єкті охорони № НОМЕР_2 , що в с.Олександрія Рівненського району Рівненської області, знаходився в стані алкогольного сп'яніння.
Правопорушник у поданій до суду заяві визнав повністю свою вину та просить справу розглянути у його відсутність.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про обізнаність правопорушника зі своїми правами, про місце і час розгляду справи в суді, а також відсутнє клопотання про перенесення судового розгляду, в яке він не прибув з невідомих причин, достатність матеріалів справи для прийняття рішення, відсутність необхідності заслуховувати його особисті пояснення з приводу події, встановлені строки розгляду вказаних справ, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності правопорушника, що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст.268 КУпАП, вважаю за можливе розглянути матеріали за його відсутності, вважаючи, що за наведених обставин його право на захист порушено не буде.
Дослідивши матеріали справи, вважаючи їх достатніми для прийняття рішення, суддя прийшов до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з ст.245 КпАП України завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. За правилами ст.252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з положеннями ст.280 КпАП України суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення - передбаченої нормами права сукупності об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи те діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він включає в себе: а) об'єкт; б) об'єктивну сторону; в) суб'єкт; г) суб'єктивну сторону.
Об"єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері військової дисципліни.
Відповідальність за ч.1 ст.172-20 КпАП України настає у випадках розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Відповідальність за 3 ст.172-20 КпАП України настає у випадку, якщо дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Згідно з абз.11 ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року N 303/2014 "Про часткову мобілізацію" (Указ N 303/2014), продовжено його Указом Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію». Строк 45 діб, визначений у даному Указі, є строком тривалості мобілізації, а не тривалості особливого періоду в Україні. Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав. Відтак, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.04.2018 року, справа №205/1993/17-ц.
Таким чином, вищенаведене дає підстави стверджувати, що як у проміжки між періодами проведення мобілізації, так і на даний час у державі стан особливого періоду не припинився і діяв на момент складання вказаного протоколу.
Відповідно до п.7 Інструкції про порядок оформлення і складання матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення Служби зовнішньої розвідки України від 14.08.2018 № 300 у разі виявлення факту або виникнення підозри у розпиванні алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживанні наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцем на території місця проходження військової служби, військових об'єктів, або появи військовослужбовця на території місця проходження військової служби, військових об'єктів у нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння для підтвердження ознак військового адміністративного правопорушення (стаття 172-20 КУпАП) такого військовослужбовця направляють до закладу охорони здоров'я на підставі письмового направлення військовослужбовця на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння уповноваженої посадової особи.
Даний факт не заперечується самим правопорушником та підтверджується випискою з протоколу № 2552 медичного освідчення на предмет сп"яніння.
Протокол про адміністративне правопорушення складений у присутності правопорушника, від підпису у протоколі відмовився, про що свідчать відповідні застереження. Відповідно до тексту протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснено права, передбачені ст.63 Конституції України і ст.268 КУпАП.
Матеріали провадження не містять відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також результатів оскарження дій працівників поліції.
За змістом закону протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст.251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам, які пред'являються чинним законом до такого документу, визнано належним доказом та крім того, в матеріалах провадження наявні і інші беззаперечні докази, які підтверджують вину правопорушника. Доказів, які не були відомі особі при складанні відповідного протоколу, правопорушник у суді не надав. Вказані докази є такими, що повністю узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості.
Отже, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КпАП України як виконання обов'язку військової служби у нетверезому стані в умовах особливого періоду.
При обранні виду та визначенні розміру адміністративного стягнення враховується щире каяття правопорушника, його майновий стан. За таких умов вважаю за необхідне застосувати до правопорушника адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 215 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3 655,00 грн. 00 коп. Саме такий його вид у відповідності до ст.23 КпАП Українибуде мірою відповідальності, достатньою для досягнення мети виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Вирішено питання про стягнення судового збору відповідно до ст.40-1 КпАП України.
Керуючись ч.3 ст.172-20 КпАП України, ст.40-1, 283, 284 КпАП України, суддя
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3 655 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у дохід держави (отримувач: ГУК у Рівненській обл./Рівненський район/22030101, номер рахунку (IBAN): UA728999980313151206000017295, банк одержувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), код банку: 38012494, МФО 899998) судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя Кушнір Н.В.