22 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 910/8528/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.
за участю секретаря судового засідання Калітінського М.Ю.,
представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача -1: не з'явився,
від відповідача -2: не з'явився,
від відповідача -3: не з'явився,
від третьою особи: Бондаренко В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді: Гумега О.В
від 17.01.2022
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Агрикова О.В., Козир Т.П., Мальченко А.О.
від 20.07.2022
за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Акфілд», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграндпол», 3. ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Акціонерне товариство «Укргазвидобування»
про стягнення 4 071 256,15 грн,
у травні 2021 року Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення з відповідачів солідарно 4 067 595,44 грн за додатковим договором № 5 від 29.01.20219 до генерального договору про надання банківських гарантій № 11911/ЮГ-18 від 17.10.2018, з яких 2 675 950 грн - гарантійна сума, 975 523,88 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 351 012,54 грн - пеня за несвоєчасне погашення гарантійної суми, 65 109,02 грн - пеня за несвоєчасне погашення нарахованих процентів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки настав гарантійний випадок, після отримання від бенефіціара АТ «Укргазвидобування» в особі філії Геофізичне управління «Укргазпромгеофізика» вимоги за банківською гарантією № 11911/5 від 29.01.2019, позивач 06.05.2020 сплатив на користь бенефіціара гарантійний платіж у сумі 3 147 000,00 грн. Відповідачі не виконали вимоги щодо відшкодування суми гарантійного платежу за додатковим договором № 5 до генерального договору про надання банківської гарантії № 11911/ЮГ-18, а тому існує заборгованість, яку необхідно солідарно стягнути з відповідачів на підставі ст. ст. 525, 526, 530, 546, 553, 554, 560, 563, 569 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193, 200 ГК України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022, у задоволенні позову відмовлено.
11.08.2022 АТ «Укргазвидобування» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022, у якій просить змінити оскаржуване рішення суду першої інстанції, виключивши з його мотивувальної частини абзаци: «отже, обставинами, які не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, є обставини недобросовісного виконання AT «Укргазвидобування» в особі філії Геофізичного управління «Укргазпромгеофізика» своїх зобов'язань за договором поставки від 08.02.2019 № УГПГФ562/07-19, наслідком чого стало прострочення поставки, а також обставини вжиття відповідачем всіх залежних від нього дій для здійснення поставки необхідного AT «Укргазвидобування» в особі філії Геофізичного управління «Укргазпромгеофізика» товару.»; «таким чином, вимога AT «Укргазвидобування» за банківською гарантією є безпідставною, оскільки невиконання договору поставки № УГПГФ 562/07-19 від 08.02.2019 відбулось саме з вини AT «Укргазвидобування», а не з вини ТОВ «Акфілд», що встановлено судовими рішеннями у справі № 910/18478/19». Постанову суду апеляційної інстанції просить скасувати.
У касаційній скарзі товариство посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та стверджує, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували ст. ст. 560, 563, 565, 538 ЦК України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 910/5206/20, від 18.06.2021 у справі 910/16898/19, від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17, від 20.06.2018 у справі № 904/9536/17, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17, від 14.11.2019 у справі № 910/20326/17, від 27.11.2019 у справі № 910/20306/17, від 31.03.2021 у справі № 910/17942/19. Вважає, що судами неправильно витлумачено норми матеріального права - ст. ст. 6, 174, 179, 180, 193 ГК України, ст. ст. 6, 204, 530, 538, 560, 563, 565, 627, 629, 693 ЦК України та порушено норми процесуального права - ст. ст. 2, 7, 13, 236, 238 ГПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, представника третьої особи, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.10.2018 між ПАТ «Комерційний банк «Глобус» (змінено організаційно-правову форму на АТ «Комерційний банк «Глобус» (банк-гарант) та ТОВ «Акфілд» (принципал) було укладено генеральний договір № 11911/ЮГ-18 про надання банківських гарантій, який регулює правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом тендерних гарантій та/або гарантій виконання договору/контракту та/або гарантій повернення авансового платежу протягом дії цього договору.
Згідно з п. 2.1 генерального договору надання кожної гарантії у рамках цього договору здійснюється за заявою принципала після укладення сторонами відповідного додаткового договору.
Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п. 12.1 генерального договору).
29.01.2019 між ПАТ «Комерційний банк «Глобус» (змінено організаційно-правову форму на АТ (банк-гарант) та ТОВ «Акфілд» (принципал) було укладено додатковий договір № 5 до генерального договору № 11911/ЮГ-18 про надання банківських гарантій (договір гарантії).
Відповідно до п. 1.1 договору гарантії, він регулює правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом гарантії виконання договору (гарантія) з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору поставки (закупівля товару за власні кошти), який буде укладений на підставі повідомлення про намір укласти договір, на підставі протоколу вибору переможця допорогової закупівлі № 17Т-644 від 10.01.2019 згідно з оголошенням про проведення допорогової закупівлі № UА-2017-11-22-002996-а, яка проводилась АТ «Укргазвидобування» в особі філії Геофізичне управління «Укргазпромгеофізика» (бенефіціар).
Згідно з п. 1.2 договору гарантії гарантійним випадком є невиконання та/або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань перед бенефіціаром за договором поставки (закупівля товару за власні кошти): « 34140000-0 - великовантажні мототранспортні засоби (каротажні підіймачі гідравлічні в асортименті) номер процедури закупівлі: 17Т-644».
Пунктом 1.3 договору гарантії встановлено, що надана в межах цього договору гарантія є безумовною, безвідкличною.
Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 договору гарантії сума і валюта гарантії: 3 147 000,00 грн (код валюти - 980 (UAH) (гарантійна сума); строк дії гарантії - з 29.01.2019 до 13.09.2019.
Згідно з п. 3.3 договору гарантії у випадку здійснення банком-гарантом на користь бенефіціара платежу за гарантією (гарантійний платіж), банк-гарант протягом трьох робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу повідомляє принципала про здійснення гарантійного платежу, принципал протягом десяти робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу відшкодовує банку-гаранту суму гарантійного платежу та сплачує банку-гаранту проценти із розрахунку 35% річних.
Пунктом 3.6 договору гарантії встановлено, що у разі надходження до банку вимоги бенефіціара про сплату гарантійного платежу принципал доручає банку-гаранту здійснювати договірне списання на користь банку-гаранта з усіх рахунків принципала (в тому числі депозитних), відкритих у банку-гаранта (в тому числі у іноземній валюті), грошових коштів для сплати грошового покриття в розмірі та за реквізитами, визначеними п. 12.1.1 цього договору гарантії. Якщо принципал не відшкодує банку-гаранту суму гарантійного платежу та проценти за користування коштами в строки, вказані в п. п. 3.3-3.5 цього договору, принципал доручає банку-гаранту здійснювати договірне списання на користь банку-гаранта з усіх рахунків принципала, відкритих у банку-гаранта (в тому числі у іноземній валюті), коштів у сумах, які мають бути сплачені принципалом відповідно до п. п. 3.3-3.5 цього договору, штрафні санкції, передбачені цим договором, а також, інші понесені банком-гарантом витрати, пов'язані з виконанням ним своїх зобов'язань у зв'язку з цим договором.
У п. 4.1 договору гарантії сторони досягли згоди, що виконання принципалом зобов'язань за цим договором (відшкодування суми гарантійного платежу за гарантією, сплати комісії банку-гаранту за надання гарантії, сплати процентів за користування грошовими коштами за період, починаючи з одинадцятого робочого дня з дати здійснення гарантійного платежу до дати його відшкодування принципалом, штрафних санкції, інших платежів, передбачених цим договором) забезпечуються порукою ОСОБА_1 , порукою ТОВ «Укрграндпол», майновими правами (правом вимоги) за договором банківського вкладу в розмірі 471 050,00 грн, які будуть розміщені на депозитному рахунку принципала в АТ «Комерційний банк «Глобус». Договір застави майнових прав необхідно укласти в строк до 28.02.2019.
Пунктами 6.1, 6.3 договору гарантії встановлено обов'язок принципала належним чином виконати зобов'язання перед бенефіціаром за договором поставки та перед банком-гарантом за цим договором, у випадку здійснення банком-гарантом гарантійного платежу за гарантією відшкодувати банку-гаранту суму гарантійного платежу не пізніше одинадцятого робочого дня з дати його здійснення банком-гарантом та проценти за фактичний термін користування грошовими коштами, згідно з п. п. 3.3-3.5 цього договору.
Відповідно до п. 7.1. договору гарантії у разі настання гарантійного випадку та виконання банком-гарантом своїх гарантійних зобов'язань, останній має право на зворотну вимогу (регрес) до принципала і у випадку, якщо сума сплачена банком-гарантом на користь бенефіціара, не відповідає умовам гарантії.
Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п. 12.1 договору гарантії).
29.01.2019 було видано банківську гарантію № 11911/5 від 29.01.2019, відповідно до якої гарант (АТ «Комерційний банк «Глобус») безвідклично та безумовно та без заперечень зобов'язувався виплатити бенефіціару (АТ «Укргазвидобування» в особі філії Геофізичне управління «Укргазпромгеофізика») на письмову вимогу будь-яку суму, вказану в письмовій вимозі бенефіціара, яка не перевищує 3 147 000,00 грн, не пізніше 10 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, яка містить вказівку на те, в чому полягає порушення принципалом зобов'язання, в забезпечення якого видана ця гарантія (а.с. 13, т. 1).
28.02.2019 між АТ «Комерційний банк «Глобус» (заставодержатель) та ТОВ «Акфілд» (заставодавець) було укладено договір застави майнових прав за договором банківського вкладу № 61000/4/Д, застава за яким забезпечує вимоги заставодержателя за генеральним договором про надання банківських гарантій № 11911/ЮГ-18 від 17.10.2018 та додатковим договором № 5 від 29.01.2019 до нього, укладеним між заставодержателем і заставодавцем, за умовами якого останній зобов'язаний внести грошове покриття в сумі 471 050,00 грн відповідно до п. 12.1.1 додаткового договору № 5 від 29.01.2019 (основне зобов'язання).
Згідно з п. п. 1.2, 1.4 договору застави предметом застави є майнові права за договором банківського вкладу (депозиту) для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців «строковий» № 61000/4/Д від 28.02.20219 (договір банківського вкладу), укладений між заставодержателем та заставодавцем, які полягають у праві заставодавця вимагати від заставодержателя повернення грошових коштів в сумі 471 050,00 грн (вклад). Заставодавець не вправі до повного виконання основного зобов'язання (повністю або частково) вимагати повернення вкладу, майнові права на який є предметом застави за цим договором.
Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 договору застави заставодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет застави, зокрема, у випадку надходження до банку письмової вимоги бенефіціара за гарантією № 11911/5 від 29.01.2019.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється шляхом відступлення заставодавцем заставодержателю прав вимоги, які випливають із заставлених майнових прав, або переводу на заставодавця заставлених прав в судовому порядку (п. 4.2 договору застави майнових прав).
31.08.2018 між АТ «Комерційний банк «Глобус» (банк-гарант) та ТОВ «Укрграндпол» (поручитель-1) укладено договір поруки № 11911/5/ЮПОР-19, а 17.10.2018 між АТ «Комерційний банк «Глобус» (банк-гарант) та ОСОБА_1 (поручитель-2) - договір поруки № 11911/ЮПОР-18, за умовами яких, в порядку та на умовах визначених цими договорами поручителі поручаються перед банком-гарантом за виконання принципалом (відповідачем-1) зобов'язань за договором гарантії, укладеного між банком-гарантом та принципалом, з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору поставки. Крім цього, порукою забезпечуються вимоги банка-гаранта щодо сплати процентів за користування грошовими коштами відповідно до умов договору гарантії, штрафних санкції, інших платежів, передбачених договором гарантії.
Згідно з п. 1.3 договорів поруки поручителі підтверджують, що їм відомі всі умови договору гарантії. У випадку внесення принципалом та банком-гарантом змін та доповнень до договору гарантії поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за цим договором зобов'язання принципала, що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Датою збільшення обсягу відповідальності поручителя за цим договором є дата укладення відповідних змін та доповнень до договору гарантії в частині збільшення суми зобов'язання принципала.
У разі порушення принципалом зобов'язань, передбачених договором гарантії, поручитель та принципал відповідають перед банком-гарантом як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком-гарантом у тому ж обсязі, що й принципал (п. 1.4, 1.6 договорів поруки).
Відповідно до п. 5.1 договорів поруки, ці договори вважаються укладеними з моменту їх підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діють з дати початку дії гарантії, який зазначений в договорі гарантії, до повного виконання зобов'язань за договором гарантії або до моменту припинення поруки з інших підстав, визначених чинним законодавством України.
27.08.2019 через банк бенефіціара (ПАТ «Державний ощадний банк України») АТ «Комерційний банк «Глобус» отримало лист № 118.33-12 від 15.08.2019, до якого додано вимогу АТ «Укргазвидобування» в особі філії Геофізичне управління «Укргазпромгеофізика» за банківською гарантією № 11911/5 від 29.01.2019.
Відповідно до вказаної вимоги, бенефіціар (АТ «Укргазвидобування» в особі філії Геофізичне управління «Укргазпромгеофізика») повідомив гаранта (АТ «Комерційний банк «Глобус») про порушення принципалом (ТОВ «Акфілд») зобов'язань, в забезпечення яких видана гарантія, а саме - про невиконання принципалом зобов'язань за договором № УГПГФ562/07-19 від 08.02.2019 в частині поставки товару відповідно до п. п. 5.1, 6.3.1 договору та специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору. Бенефіціар зазначив, що строк поставки складає - не пізніше 180 календарних днів з моменту укладення договору, а граничний термін поставки - 07.08.2019; станом на 12.08.2019 принципалом не здійснено поставку товару. У зв'язку з наведеним, бенефіціар вимагав сплатити йому 3 147 000,00 грн за банківською гарантією № 11911/5 від 29.01.2019.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі № 910/12094/19, за позовом ТОВ «Акфілд» до АТ «Укргазвидобування», філії Геофізичне управління «Укргазпромгеофізика» АТ «Укргазвидобування» про визнання правочину частково недійсним, вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони АТ «Комерційний банк «Глобус» перераховувати на користь АТ «Укргазвидобування» в особі філії Геофізичне управління «Укргазпромгеофізика» кошти на підставі письмових вимог АТ «Укргазвидобування» в особі філії Геофізичне управління «Укргазпромгеофізика» за банківською гарантією № 11911/5 від 29.01.2019 до вирішення справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2019 у справі № 910/12094/19 скасовано ухвалу суду першої інстанції від 09.09.2019, якою було забезпечено позов.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 у справі № 910/1131/20 забезпечено позов, поданий ТОВ «Акфілд» до АТ «Укргазвидобування», філії Геофізичне управління «Укргазпромгеофізика» АТ «Укргазвидобування» про визнання недійсним п. 4.4 договору поставки № УГПГФ 562/07-19 від 08.02.2019, шляхом заборони АТ «Комерційний банк «Глобус» перераховувати кошти на користь АТ «Укргазвидобування» в особі філії Геофізичне управління «Укргазпромгеофізика» на підставі письмових вимог АТ «Укргазвидобування» в особі філії Геофізичне управління «Укргазпромгеофізика» за банківською гарантією № 11911/5 від 29.01.2019 до вирішення справи по суті.
В подальшому ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 у справі № 910/1131/20, яка була залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020, ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову скасовано.
АТ «Комерційний банк «Глобус» сплатив бенефіціару 3 147 000,00 грн за банківською гарантією № 11911/5 від 29.01.2019, про що свідчить меморіальний ордер № 5227 від 06.05.2020.
Позивач зазначає про часткове погашення ТОВ «Акфілд» заборгованості перед АТ «Комерційний банк «Глобус», на суму 471 050,00 грн, здійснене 07.05.2020 за рахунок предмету застави за договором застави, про що свідчить виписка за особовим рахунком з 28.02.2019 до 20.05.2021.
Також позивач стверджує, що станом на 07.05.2020 заборгованість ТОВ «Акфілд» перед АТ «Комерційний банк «Глобус» щодо відшкодування суми гарантійного платежу за договором гарантії становила 2 675 950,00 грн. На підставі п. 3.3 договору гарантії позивач здійснив нарахування ТОВ «Акфілд» 35% річних за користування коштами на суму 975 523, 88 грн за період з 06.05.2020 до 20.05.2021 та відповідно до п. 9.3 договору гарантії нарахував 351 012, 54 грн пені за несвоєчасне погашення гарантійної суми та 65 109,02 грн пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів за період з 06.05.2020 до 20.05.2021.
15.05.2020 позивачем вручено директору ТОВ «Акфілд» вимогу № 1-998 від 08.05.2020 про стягнення коштів в порядку регресу за гарантією, що підтверджується відповідною відміткою на вказаній вимозі.
29.05.2020 позивачем направлено ТОВ «Укрграндпол» (відповідач-2) та ОСОБА_1 (відповідач-3) як солідарним боржникам вимоги № 1-1032, № 1-1033 від 28.05.2020 про стягнення коштів в порядку регресу за гарантією, що вбачається із списку згрупованих поштових відправлень АТ «Комерційний банк «Глобус» від 29.05.2020.
Оскільки відповідачі-1, 2, 3 не виконали вимоги позивача щодо відшкодування йому суми гарантійного платежу за договором гарантії, позивач просить стягнути з них заборгованість.
Згідно із ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов'язку перед бенефіціаром (основне зобов'язання).
Статтею 200 ГК України встановлено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.
Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004, відповідно до п. п. 2, 8, 9 ч. 3 р. І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії; гарантійний випадок - це одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин; базові відносини - це відносини між принципалом та бенефіціаром, які виникають на підставі договору, інших правочинів, тендерної документації, законодавчих актів щодо зобов'язань принципала на користь бенефіціара, виконання яких забезпечує гарантія.
У цьому випадку гарантія є безумовною і безвідкличною, це гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
При цьому в частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавцем чітко встановлено, що обов'язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Проте обов'язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, закон не містить, тобто законодавець залишив на розсуд особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії певного переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією (аналогічний висновок міститься у п. 8.4 постанови Верховного Суду від 18.08.2022 у справі № 910/1674/20).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.
За ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, яка є загальною щодо спорів про стягнення за гарантією, враховуючи приписи ст. ст. 560, 563, 565 ЦК України, обов'язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17, від 20.06.2018 у справі № 904/9536/17, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17, від 14.11.2019 у справі № 910/20326/17, від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, від 07.12.2021 у справі № 910/2831/20, від 21.12.2021 у справі № 910/17772/20).
Разом з цим, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 міститься висновок, що при вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить в першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов'язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.
Тобто підставою для пред'явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов'язань перед бенефіціаром за основним зобов'язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 910/3500/19).
Згідно з ч. 1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Отримавши вимогу, банк (гарант) повинен перевірити її на відповідність таким критеріям: 1) чи є така вимога належним представленням; 2) чи є така вимога достовірною (зокрема, чи має місце порушення Товариством (принципалом) зобов'язань за договором, що є підставою для виплати визначеної банківською гарантією суми).
Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, врахувавши висновки, викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, дійшов правильного висновку, що для вирішення спору у цій справі необхідним є встановлення наявності або відсутності порушення боржником (відповідачем-1) своїх зобов'язань перед кредитором (третьою особою у справі) за договором поставки № УГПГФ562/07-19 від 08.02.2019, настання або не настання гарантійного випадку, виконання або не виконання банком-гарантом (позивачем) своїх гарантійних зобов'язань відповідно до умов договору гарантії.
Досліджуючи вказані вище обставини, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до вимоги, бенефіціар (АТ «Укргазвидобування» в особі філії Геофізичне управління «Укргазпромгеофізика») повідомив гаранта (АТ «Комерційний банк «Глобус») про порушення принципалом (ТОВ «Акфілд») зобов'язань, в забезпечення яких видана гарантія, а саме - про невиконання принципалом зобов'язань за договором № УГПГФ562/07-19 від 08.02.2019 щодо поставки товару відповідно до п. п. 5.1, 6.3.1 договору та специфікації № 1; бенефіціар зазначив, що строком поставки є - не пізніше 180 календарних днів з моменту укладення договору, а граничний термін поставки - 07.08.2019; станом на 12.08.2019 принципалом не здійснено поставку товару, а тому бенефіціар вимагає сплатити 3 147 000,00 грн за банківською гарантією № 11911/5 від 29.01.2019.
Тобто АТ «Укргазвидобування» в особі філії Геофізичне управління «Укргазпромгеофізика» у вимозі визначив підставою настання гарантійного випадку саме порушення ТОВ «Акфілд» строків поставки товару за договором № УГПГФ 562/07-19 від 08.02.2019.
Досліджуючи питання належного виконання ТОВ «Акфілд» умов договору № УГПГФ 562/07-19 від 08.02.2019, належне виконання якого було забезпечено банківською гарантією № 11911/5 від 29.01.2019, судами встановлено таке.
08.02.2019 між ТОВ «Акфілд» (постачальник) та АТ «Укргазвидобування» в особі філії Геофізичне управління «Укргазпромгеофізика» (покупець) було укладено договір поставки № УГПГФ562/07-19, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити покупцю каротажні геофізичні підіймачі типу GWS на базі MAN TGS 41,440 8*8 ВВ, які зазначені в специфікації/ях, які додається/ються до договору і є його невід'ємною/ими частиною/еми, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Відповідно до п. 4.1 договору поставки розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати покупцем 70% загальної вартості товару, яка здійснюється на підставі рахунку, наданого постачальником, у сумі 44 058 000 грн.
Решта 30% загальної вартості товару у сумі 18 882 000, 00 грн сплачується покупцем за фактом поставки після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару та підписаного сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника на умовах, зазначених у специфікації.
Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується у специфікації/ях до договору (п. 5.1 договору поставки).
У специфікації № 1 від 08.02.2019 сторони погодили загальну вартість товару, яка постачається за специфікацією та складає 62 940 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 10 490 000,00 грн; умови поставки товару: DDP; місце постачання: м. Харків, вул. Драгомирівська, 3, ГУ «Укргазпромгеофізика», центральний склад; строки поставки товару: не пізніше 180 календарних днів з моменту укладення договору; умови та строки оплати: 70% попередньої оплати, 30% через 30 календарних днів після отримання продукції.
Згідно з п. 10.1 договору поставки останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 договору і діє до повного виконання сторонами зобов'язань.
Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, судом першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, встановлено, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів невиконання чи неналежного виконання ТОВ «Акфілд» своїх зобов'язань за договором поставки № УГПГФ562/07-19 від 08.02.2019.
Також встановлено, що АТ «Укргазвидобування» в особі його філії Геофізичне управління «Укргазпромгеофізика» зверталось до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з ТОВ «Акфілд» 5 664 600,00 грн пені, 4 405 800,00 грн штрафу (справа № 910/18478/19).
Підставою для нарахування вказаних вище штрафних санкцій у справі № 910/18478/19 визначив нездійснення ТОВ «Акфілд» поставки товару протягом встановленого у договорі № УГПГФ562/07-19 від 08.02.2019 строку, тобто у справі № 910/18478/19 судами досліджувалось питання наявності або відсутності прострочення поставки товару принципалом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 у справі № 910/18478/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 (набрали законної сили), у задоволенні позову АТ «Укргазвидобування» в особі філії Геофізичне управління «Укргазпромгеофізика» до ТОВ «Акфілд» про стягнення 5 664 600,00 грн пені та 4 405 800,00 грн штрафу згідно з договором поставки № УГПГФ562/07-19 від 08.02.2019 відмовлено (а.с. 124-147, т. 1).
Відмовляючи у задоволенні позову у справі № 910/18478/19, суд встановив: «згідно з пунктом 4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати покупцем 70% загальної вартості товару, яка здійснюється на підставі рахунку, наданого постачальником, у сумі 44 058 000 грн. Решта 30% загальної вартості товару у сумі 18 882 000 грн сплачується покупцем за фактом поставки після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару та підписаного сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника на умовах, зазначених у специфікації. Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем не було здійснено попередньої оплати на виконання вимог п. 4.1 укладеного між сторонами договору. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з огляду на невиконане зобов'язання зі сплати попередньої оплати зі сторони покупця (позивача) на користь постачальника (відповідача) на підставі виставленого рахунку 19.02.2019 року та вимог постачальника щодо її оплати, що викладені в листуванні між сторонами, з врахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання постачальника щодо поставки товару - не виникало ні за умовами договору, ні за наведеними приписами чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини учасників спору. Таким чином, суд апеляційної інстанції оцінивши в сукупності наявні матеріали справи та перевіривши обставини справи, дійшов висновку, що постачальник прострочив зобов'язання щодо поставки товару у строк передбачений договором не з власної вини, а через несплату авансового платежу покупцем, що виключає можливість застосування до відповідача штрафних санкцій як відповідальності.»
Частиною 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16, у постанові об'єднаної палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19).
Встановлені судами у справі № 910/18478/19 обставини (зокрема про те, що ТОВ «Акфілд» прострочив зобов'язання щодо поставки товару у строк, передбачений договором, не з власної вини, а через несплату авансового платежу АТ «Укргазвидобування» в особі філії Геофізичне управління «Укргазпромгеофізика» та, що ТОВ «Акфілд» вживались всі залежні від нього дії для здійснення цієї поставки товару (про що зазначив суд першої інстанції з посиланням на судові рішення у справі № 910/18478/19), які є преюдиційними при розгляді цієї справи, спростовують доводи позивача про неналежне виконання ТОВ «Акфілд» своїх зобов'язань за договору поставки № УГПГФ562/07-19 від 08.02.2019, належне виконання якого забезпечувалось відповідною банківською гарантією, а, отже і настання гарантійного випадку у цьому випадку (у АТ «Комерційний банк «Глобус» були відсутні підстави для здійснення на користь АТ «Укргазвидобування» в особі філії Геофізичне управління «Укргазпромгеофізика» платежу за банківською гарантією № 11911/5 від 29.01.2019 відповідно до умов договору гарантії).
Також, судом першої інстанції було встановлено, що позивач здійснив оплату за банківською гарантією 06.05.2020, тобто під час дії заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 у справі № 910/1131/20, оскільки такі заходи забезпечення позову в силу приписів ч. 9 ст. 140, ч. ч. 9, 10 ст. 145, ст. 284 ГПК України діяли до 03.06.2020 (постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 у справі № 910/1131/20 залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2020, якою було скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2020).
Отже, врахувавши вимоги ч. 4 ст. 75 ГПК України, взявши до уваги встановлені у справі № 910/18478/19 обставини, які є преюдиційними при розгляді справи № 910/8528/21 і не потребують повторного доказування при розгляді цієї справи, у якій беруть участь особи щодо яких встановлено ці обставини, встановивши недовення позивачем відповідно до вимог ст. 74 ГПК України неналежного виконання ТОВ «Акфілд» своїх зобов'язань за договором поставки № УГПГФ562/07-19 від 08.02.2019 при розгляді цієї справи, тобто настання гарантійного випадку, суди попередніх інстанцій правомірно і обґрунтовано відмовили у задоволенні цього позову.
АТ «Укргазвидобування» просить виключити з мотивувальної частині рішення суду першої інстанції висновки, зазначені у прохальній частині касаційної скарги, проте такі вимоги є безпідставними і не підлягають задоволенню. Оспорювані АТ «Укргазвидобування» висновки були зроблені судом першої інстанції на підставі дослідження наявних у матеріалах справі доказів відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, з правильним застосуванням норм ч. 4 ст. 75 ГПК України. Ці вимоги АТ «Укргазвидобування» фактично зводяться до здійснення Верховним Судом переоцінки обставин, встановлених рішенням господарських судів у справі № 910/18478/19, які набрали законної сили, що є недопустимим.
У касаційній скарзі АТ «Укргазвидобування» посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та стверджує, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували ст. ст. 560, 563, 565, 538 ЦК України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 910/5206/20, від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17, від 20.06.2018 у справі № 904/9536/17, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17, від 14.11.2019 у справі № 910/20326/17, від 27.11.2019 у справі № 910/20306/17, від 31.03.2021 у справі № 910/17942/19.
Щодо вказаної підстави касаційного оскарження необхідно зазначити таке.
У постанові Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 910/5206/20, за позовом ТОВ «Акфілд» до АТ «Укргазвидобування» в особі філії Геофізичне управління «Укргазпромгеофізика» про визнання правочину недійсним, стягнення 44 058 000, 00 грн, визнання відсутнім права та зобов'язання утриматись в майбутньому від розірвання договору в односторонньому порядку, міститься висновок, що ст. 693 ЦК України регулює питання «попередньої оплати» товару, з якої вбачається, що «попередньою оплатою» визначається встановлений договором обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу. Тобто, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов'язання продавця щодо поставки товару не виникає, а здійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару. На думку Верховного Суду, суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та не звернули уваги на те, що відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Верховний Суд зазначив, що господарські суди дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення суми попередньої оплати.
Суди попередніх інстанцій не приймали судові рішення у справі № 910/8528/21 всупереч висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.04.2021 у справі № 910/5206/20. Суди при вирішенні питання стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за додатковим договором № 5 від 29.01.20219 до генерального договору про надання банківських гарантій № 11911/ЮГ-18 від 17.10.2018, відповідно до вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України врахували обставини, встановлені при розгляді справи № 910/18478/19, які є преюдиційними при розгляду цієї справи (недобросовісне виконання АТ «Укргазвидобування» в особі філії Геофізичне управління «Укргазпромгеофізика» свого зобов'язання за договором поставки, внаслідок чого сталось прострочення поставки товару), з урахуванням недоведення позивачем неналежного виконання ТОВ «Акфілд» своїх зобов'язань за договором поставки № УГПГФ562/07-19 від 08.02.2019 при розгляді цієї справи, відмовили у задоволенні позову (не настав гарантійний випадок).
Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі 910/16898/19, за позовом ДП «Адміністрація морських портів України» до АТ «Банк Альянс» про стягнення гарантії повернення авансового платежу у розмірі 43 410 276,00 грн, скасовано рішення судів попередніх інстанцій та прийнято нове рішення про відмову у позові.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначав, що обставини, встановлені господарськими судами у справі № 916/1441/19, судові рішення в якій набрали законної сили, мають преюдиційне значення для вирішення справи № 910/16898/19, оскільки підтверджують відсутність порушення Товариством своїх зобов'язань за договором, належне виконання яких забезпечувалося виданою банком гарантією. Таким чином, за результатами розгляду справи № 916/1441/19 судами зроблені висновки, які спростовують настання гарантійного випадку та, як наслідок, підтверджують необґрунтованість вимог підприємства у справі № 910/16898/19 про стягнення з банку 43 410 276,00 грн банківської гарантії. Тобто суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про задоволення позовних вимог.
Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, прийняли судові рішення з урахуванням висновку Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, що також вбачається зі змісту вказаних судових актів. Судами були враховані обставини, встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, і які мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи № 910/8528/21, якими спростовується настання гарантійного випадку у цьому випадку та, як наслідок, підтверджується необґрунтованість вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за додатковим договором № 5 від 29.01.20219 до генерального договору про надання банківських гарантій № 11911/ЮГ-18 від 17.10.2018.
У постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17, за позовом ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» до ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» про стягнення 454 528,50 грн, міститься висновок, що, враховуючи, що банківською гарантією не передбачено обов'язок гаранта здійснити виплату на користь бенефіціара у випадку виконання принципалом умов договору в повному обсязі, але з простроченням, а також те, що замовник (бенефіціар) жодних претензій щодо її якості або інших підстав до постачальника (принципала) не висував, а вимогу бенефіціара до банку пред'явлено після виконання постачальником (принципалом) зобов'язань з поставки продукції у повному обсязі, дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення коштів з банку на користь підприємства за банківською гарантією.
У постанові від 20.06.2018 у справі № 904/9536/17 Верховний Суд дійшов висновку, що, ураховуючи, що договором гарантії не передбачено обов'язок гаранта здійснити виплату на користь бенефіціара у випадку виконання принципалом умов договору в повному обсязі, але з простроченням, а також те, що прострочення є незначним і складає 15 днів, принципалом у повному обсязі поставлено продукцію за договором і замовник (бенефіціар) жодних претензій щодо її якості або інших підстав до постачальника (принципала) не висував, а вимогу бенефіціара до банку пред'явлено після виконання постачальником (принципалом) зобов'язань з поставки продукції у повному обсязі, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для стягнення коштів з ПАТ «Банк Восток» на користь Міністерства оборони України за гарантією є обґрунтованим.
У справі № 910/8297/17 Верховний Суд зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову є обґрунтованими, з огляду на правильне застосування ст. 43 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) і встановлення факту, що позивачем під час звернення до відповідача із вимогами кредитора було порушено ст. 563 ЦК України та умови гарантійного листа № 24-05-3208 від 30.10.2014. На думку Верховного Суду, судами правильно встановлено, що з переліку документів, доданих до листів-вимог, позивачем не надано відповідачеві оригінал картки із зразками підписів та належних документів на підтвердження факту наявності прострочення принципалом зобов'язання за договором закупівлі, які передбачені гарантійним листом. Також Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій правильно встановили, що на відповідача поширюються обмеження Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому з часу запровадження в ПАТ «Банк Михайлівський» тимчасової адміністрації не можуть бути задоволені вимоги позивача поза межами ліквідаційної процедури банку.
Аналіз висновків, зроблених у рішенні і постанові суду апеляційної інстанції, які оскаржуються, не свідчить про їх невідповідність висновку, викладеному у постановах Верховного Суду у справах № 910/21641/17, № 904/9536/17, № 910/8297/17, на які посилається скаржник у касаційній скарзі в обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судом з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.
У постанові від 14.11.2019 у справі № 910/20326/17, за позовом Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення банківської гарантії у сумі, еквівалентній 254 976, 51 євро, Верховний Суд дійшов висновку про правомірність висновків судів про недоведеність факту невиконання підрядником робіт за контрактом № 39299/6 від 10.05.2016 та того, що гарантійний випадок за банківською гарантією № G0616/4395 від 03.06.2016 настав.
Також, Верховний Суд у справі № 910/20326/17 зазначив, що посилання скаржника на те, що висновок судів про затримку виконання підрядником робіт саме з підстав простроченням виконання замовником свого зустрічного зобов'язання зроблений без системного аналізу обставин справи та дослідження кожного окремого факту порушення підрядником своїх зобов'язань, а виключно на підставі обставин, зроблених іншим судом у справі № 910/6458/17, не знайшло свого підтвердження. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, судами у даній справі було досліджено протоколи нарад, та встановлено обставини виконання сторонами контракту. Між іншим, суди взяли до уваги, що у справі № 910/6458/17 встановлено аналогічні обставини, що не суперечить ст. 75 ГПК України.
У постанові від 27.11.2019 у справі № 910/20306/17, за позовом Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення 109 471,93 євро за банківською гарантією, Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивачем недоведено порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, а також порушення умов гарантії, дійшов законного та обґрунтованого висновку, що відповідно до цих конкретних обставин справи відповідальність гаранта не настає та відмовив у задоволенні позову.
У справі, яка переглядається, суди не робили висновок всупереч висновку Верховного Суду, який міститься у постановах у справах № 910/20326/17, № 910/20306/17, адже встановивши недоведення позивачем невиконання чи неналежного виконання ТОВ «Акфілд» своїх зобов'язань перед АТ «Укргазвидобування» за договором поставки № УГПГФ562/07-19 від 08.02.2019, врахувавши обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 910/18478/19, які набрали законної сили і які (обставини) є преюдиційними у цій справі, встановили, що у АТ «Комерційний банк «Глобус» були відсутні підстави для здійснення на користь АТ «Укргазвидобування» платежу за банківською гарантією № 11911/5 від 29.01.2019 відповідно до умов договору гарантії та відсутність підстав для задоволення позову.
У постанові від 31.03.2021 у справі № 910/17942/19 Верховний Суд зазначив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, оскільки судами не досліджено всебічно та повно обставини справи, посилання скаржника щодо обставин, встановлених судами у справі № 916/1441/19, які є преюдиційними. На думку Верховного Суду, застосувавши до спірних правовідносин ст. ст. 560, 563, 565 ЦК України та п. п. 36, 37 Положення, суди дійшли помилкових висновків щодо задоволення позовних вимог.
У справі, яка переглядається суди правомірно взяли до уваги обставини, встановлені у справі № 910/18478/19, які визнали преюдиційними, з урахуванням яких, за встановлення недоведення позивачем невиконання та неналежного виконання ТОВ «Акфілд» своїх зобов'язань за договором поставки № УГПГФ562/07-19 від 08.02.2019, відмовили у задоволенні позову.
Отже, суди не приймали оскаржувані судові рішення всупереч висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які скаржник посилається в обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а тому відсутні підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції від 20.07.2022 з вказаної підстави касаційного оскарження.
Щодо доводів касаційної скарги про те, що судами неправильно витлумачено норми матеріального права - ст. ст. 6, 174, 179, 180, 193 ГК України, ст. ст. 6, 204, 530, 538, 560, 563, 565, 627, 629, 693 ЦК України та порушено норми процесуального права - ст. ст. 2, 7, 13, 236, 238 ГПК України, необхідно зазначити, що судами було правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, які регулювали спірні правовідносини у справі, тобто судові рішення було прийнято відповідно до вимог ст. 236 ГПК України, а доводи скаржника про зворотнє зводяться до нічим не підтверджених припущень.
Судом першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, були досліджені всі наявні в матеріалах справи докази відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, які були достатніми для прийняття законного і обґрунтованого рішення, їм надана належна оцінка, а також були «почуті сторони», що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Проніна проти України»). Доводи касаційної скарги про скасування судових рішень фактично зводяться лише до переоцінки доказів та встановлення інших фактичних обставин справи, що згідно зі ст. 300 ГПК України не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 236 ГПК України).
Частиною 5 ст. 236 ГПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Верховний Суд дійшов висновку, що судові рішення прийняті з додержанням вимог матеріального і процесуального права, з дотриманням принципів справедливості, добросовісності, розумності, а тому підстав для їх скасування немає.
Згідно з ст. 129 ГПК України судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 у справі № 910/8528/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
Л. Стратієнко