Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" грудня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1201/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Ульянової Тетяни Павлівни, м. Одеса
до Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Позивачка, фізична особа-підприємець Ульянова Тетяна Павлівна, звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи ОСОБА_1 , відповідачка, в якому просить суд стягнути з відповідачки на свою користь 1400,00 грн. вартості майна, переданого на зберігання за договором відповідального зберігання №01/09 від 14.09.2018; суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних у розмірі 14336,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов'язань за договором №01/09 відповідального зберігання з правом користування від 14.09.2018, договором консигнації (реалізації товарів) №1 від 26.11.2015 та договором консигнації (реалізації товарів) №02/09 від 14.09.2018. Судові витрати, які складаються з витрат по оплаті судового збору та витрат на правову допомогу, позивачка просить суд покласти на відповідачку.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.10.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 922/1201/22, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.10.2022, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.10.2022 була вручена відповідачу 11.10.2022, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №012758/1.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
26 листопада 2015 року між ФОП Ульяновою Т.П. (консигнант, позивач) та ФОП Виноградовою Н.В. (консигнатор, відповідач) був укладений договір консигнації (реалізації товарів) №1, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, консигнант зобов'язується поставляти товари, визначені в п.2 цього договору (далі - товари) консигнатору для їх продажу, а консигнатор зобов'язується приймати товари на реалізацію та від свого імені і за обумовлену цим договором винагороду продавати ці товари третім особам (надалі - покупці). Відповідно до п.п. 2.1-2.5 договору, предметом цього договору є товари ТМ "Devar Kids", та ТМ "Bluegg Vision". Найменування, кількість, часткове співвідношення за номенклатурою, ціна консигнанта на товари та інші характеристики товарів, що поставляються на консигнацію за цим договором, визначаються у бухгалтерських документах (накладних) на передачу певної партії товару (або у специфікаціях), які є невід'ємною його частиною. Консигнант гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченим чинним законодавством України. Товари повинні відповідати загальним критеріям якості для цього типу товарів. Товари повинні бути затарені й упаковані консигнантом таким чином, щоб не допустити пошкодження (псування) та (або) знищення його під час поставки до прийняття товару консигнатором. Вартість тари та пакування входить до ціни товарів, визначеної консигнантом у специфікації. Згідно п. 4.1 договору, товари, передані консигнатору, є власністю консигнанта до моменту їх продажу покупцю. Відповідно до п.п. 5.1-5.2 договору, ціна консигнанта (мінімальна ціна продажу) на товари вказується в накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього договору. Консигнатор має право самостійно визначати ціни на товари для покупців з бажаним урахуванням рекомендованих цін консигнатора, але не нижче 120 грн. на продукцію Devar Kids, та 149 грн. на продукцію Bluegg Vision. Відповідно до п.п.7.1-7.2 договору, консигнатор отримує плату шляхом утримання належних йому сум із коштів, отриманих після продажу товару, поставленого на консигнацію. Консигнатор зобов'язаний перерахувати грошові кошти консигнанту протягом 7 банківських днів з дня продажу товарів покупцям. Відповідно до п.п. 10.1-10.4 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та (або) його скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2015. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. Цей договір (крім випадків ним передбачених) може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору. У разі, якщо строк дії договору не буде продовжено сторонами, консигнатор зобов'язується в 7 денний строк з дня закінчення строку дії цього договору повернути консигнантові вартість усього отриманого, але неоплаченого за цим договором товару (або повернути нереалізований товар консигнантові у той же строк у належному стані.).
Крім того, 14 вересня 2018 року між ФОП Ульяновою Т.П. (консигнант, позивач) та ФОП Виноградовою Н.В. (консигнатор, відповідач) був укладений договір консигнації (реалізації товарів) №02/09, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, консигнант зобов'язується поставляти товари, визначені в п.2 цього договору (далі - товари) консигнатору для їх продажу, а консигнатор зобов'язується приймати товари на реалізацію та від свого імені і за обумовлену цим договором винагороду продавати ці товари третім особам (надалі - покупці). Відповідно до п.п. 2.1-2.5 договору, предметом цього договору є товари ТМ "Devar Kids". Найменування, кількість, часткове співвідношення за номенклатурою, ціна консигнанта на товари та інші характеристики товарів, що поставляються на консигнацію за цим договором, визначаються у бухгалтерських документах (накладних) на передачу певної партії товару (або у специфікаціях), які є невід'ємною його частиною. Консигнант гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченим чинним законодавством України. Товари повинні відповідати загальним критеріям якості для цього типу товарів. Товари повинні бути затарені й упаковані консигнантом таким чином, щоб не допустити пошкодження (псування) та (або) знищення його під час поставки до прийняття товару консигнатором. Вартість тари та пакування входить до ціни товарів, визначеної консигнантом у специфікації. Згідно п. 4.1 договору, товари, передані консигнатору, є власністю консигнанта до моменту їх продажу покупцю. Згідно п.п. 5.1-.5.2 договору, ціна консигнанта (мінімальна ціна продажу) на товари вказується в накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього договору. Консигнатор має право самостійно визначати ціни на товари для покупців з бажаним урахуванням рекомендованих цін консигнатора, але не нижче цін консигнанта (мінімальна ціна продажу), встановлених у накладних (специфікаціях). Відповідно до п.п. 7.1-7.2 договору, консигнатор отримує плату шляхом утримання належних йому сум із коштів, отриманих після продажу товару, поставленого на консигнацію. Консигнатор зобов'язаний перерахувати грошові кошти консигнанту за проданий товар до 15-го числа кожного місяця згідно наданого звіту відповідно до п.п.3.1.3 договору. Відповідно до п.п. 10.1-10.5 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019. У випадку, якщо за 20 днів до закінчення строку дії цього договору сторони не повідомлять одна одну про його припинення, договір вважається продовженим на один рік і на тих самих умовах. Одна із сторін може достроково розірвати цей договір повідомивши іншу за 10 днів до дати розірвання. У разі дострокового розірвання договору або по його закінченню, консигнатор зобов'язується в 7 денний строк з дня закінчення строку дії цього договору повернути консигнантові вартість усього отриманого, але неоплаченого за цим договором товару (або повернути нереалізований товар консигнантові у той же строк у належному стані). Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Як вказує позивач у позовній заяві, у період з 26 листопада 2015 року по вересень 2018 року, на виконання своїх зобов'язань за договором консигнації №1, позивач поставив товар за видатковими накладними: №30-2611 від 26.11.2015 на суму 2110,00 грн.; №21 від 15.12.2015 на суму 1365,00 грн.; №35 від 25.12.2015 на суму 1345,00 грн.; №1 від 06.01.2016 на суму 1170,00 грн.; №2 від 02.02.2021 на суму 1020,00 грн.; № 3 від 05.04.2016 на суму 1635,00 грн.; №4 від 02.06.2016 на суму 840,00 грн.; №4 від 11.11.2016 на суму 1185,00 грн.; №3 від 18.01.2017 на суму 955,00 грн.; №5 від 18.05.2017 на суму 1160,00 грн.; №6 від 11.08.2017 на суму 1210,00 грн.; №7 від 07.02.2018 на суму 1060,00 грн.; №06 від 24.05.2018 на суму 2572,00 грн.; №01 від 01.09.2018 на суму 7564,00 грн.
08 листопада 2018 року, на виконання своїх зобов'язань за договором консигнації №02/09, позивач поставив товар за видатковою накладною №10 на суму 5787,00 грн.
Таким чином, за договорами консигнації №1 від 26.11.2015 та №02/09 від 14.09.2018 позивач поставив відповідачу товару на реалізацію на загальну суму 30978,00 грн.
Проте, відповідач розрахунки за спірними договорами здійснив частково. На виконання умов вказаних вище договорів, відповідач здійснив оплати: 16.12.2015 на суму 1000,00 грн.; 28.12.2015 на суму 1000,00 грн..; 01.02.2016 на суму 1900,00 грн.; 31.03.2016 на суму 2000,00 грн.; 30.06.2016 на суму 1100,00 грн.; 23.09.2016 на суму 400,00 грн.; 16.01.2017 на суму 1000,00 грн.; 19.05.2017 на суму 1400,00 грн.; 24.07.2017 на суму 1000,00 грн.; 26.12.2017 на суму 300,00 грн.; 28.02.2018 на суму 600,00 грн.; 31.07.2018 на суму 1800,00 грн.; 26.11.2018 на суму 3000,00 грн.; останню сплату відповідач здійснив 17.07.2019 на суму 2000,00 грн., що підтверджується банківською випискою за період 2016-2022 роки. Таким чином, відповідач здійснив оплату своїх зобов'язань на загальну суму 19510,00 грн.
Отже, станом на 19.09.2019 за відповідачем обліковується борг у сумі 8844,00 грн., а залишок несплаченого товару складає 2 624, 00 грн.
Чисельні звернення позивача, зокрема, листом від 12.11.2019; листом від 11.03.2020; листом від 28.09.2021; листом від 10.11.2021 з вимогою про сплату боргу, залишилися відповідачем проігнорованими.
Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаними договорами, позивачем нараховані 837,00 грн. три проценти річних та 2031,01 грн. інфляційних втрат.
Крім того, 14 вересня 2018 року між ФОП Ульяновою Т.П. (поклажодавець, позивач) та ФОП Виноградовою Н.В. (зберігач, відповідач) був укладений договір №01/09 відповідального зберігання з правом користування, відповідно до розділу 1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього договору майно згідно акту приймання-передачі (далі за текстом - майно). Майно передається на відповідальне зберігання на безоплатній умові. Адреса зберігання майна: м. Харків, вул. Сумська, 51, магазин "Букс", (далі за текстом - адреса зберігання). Приймання майна на відповідальне зберігання та повернення його з відповідального зберігання здійснюється сторонами за актами приймання - передачі, які є невід'ємною частиною цього договору. Перелік майна, яке передається на відповідальне зберігання згідно з цим договором, його кількість, вартість та комплексність визначаються сторонами у актах приймання-передачі. Відповідно до п.2.1.7 договору, зберігач зобов'язаний повернути майно повністю або частково поклажодавцеві за першою вимогою останнього. Згідно п. 4.2 договору, зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, який переданий на зберігання, або його частини, зберігач повинен за свій рахунок відшкодувати поклажодавцеві завдану шкоду. Відповідно до п.п. 7.1-7.4 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017. У випадку, якщо за 20 днів до закінчення строку дії цього договору сторони не повідомлять одна одну про його припинення, договір вважається продовженим на один рік і на тих самих умовах. Одна із сторін може достроково розірвати цей договір повідомивши іншу за 10 днів до дати розірвання. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Так, згідно з актом приймання-передачі №1, укладеного сторонами 14.09.2018 до договору №01/09 від 14.09.2018, позивач передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання наступне майно: виставковий стенд широкий на 7 полиць у кількості 1 шт. вартістю 700 грн.; фоторамка Transcend у кількості 1 шт. вартістю 700 грн. Всього за актом приймання-передачі на відповідальне зберігання позивачем було передано відповідачу майно у вартості 1400,00 грн.
У зв'язку із тим, що в п. 7.1. договору зберігання від 14.09.2018 встановлений строк зазначений з помилкою, а саме: до 31.12.2017, то такий строк не може бути визначений виходячи з умов договору. Згідно до п. 7.2. договору зберігання, у випадку, якщо за 20 днів до закінчення строку дії цього договору, сторони не повідомлять одна одну про його припинення, договір вважається продовжений на 1 рік на тих самих умовах. Так, станом на день подання позовної заяви, позивач не отримував від відповідача повідомлення про припинення договору зберігання на виконання п.7.2. договору. Проте, позивачем 13.03.2020 було направлено відповідачу письмове повідомлення від 11.03.2020 про дострокове розірвання договору зберігання з вимогою повернути майно, передане за актом приймання-передачі №1 від 14.09.2018, укладеного сторонами на виконання умов п. 1.1. договору, яке було вручено відповідачу 25.03.2020. Станом на день подання цієї позовної заяви, відповідач не виконав вимогу та не повернув позивачу майно.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Так, частинами 1, 2 ст. 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно із ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
Отже, беручи до уваги ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Отже, відповідно до зазначеної статті, сторони мають укласти договір консигнації на тих умовах, які випливають безпосередньо з визначення цього договору.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що заявлена до стягнення сума заборгованості у розмірі 11468,00 грн. підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати позивачу зазначеної суми або обґрунтованих заперечень щодо її розміру, суд дійшов висновку про законність та доведеність позовних вимог в цій частині.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 837,00 грн. та збитків від інфляції у розмірі 2031,01 грн., суд керується положеннями ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Перевіривши правомірність нарахування 3% річних та збитків від інфляції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу (частина 1 статті 937 ЦК України).
Статтею 938 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Як зазначалося вище по тексту рішення, позивачем 13.03.2020 було направлено відповідачу письмове повідомлення від 11.03.2020 про дострокове розірвання договору зберігання з вимогою повернути майно, передане за актом приймання-передачі №1 від 14.09.2018, укладеного сторонами на виконання умов п. 1.1. договору, яке було вручено відповідачу 25.03.2020.
Проте, відповідач не виконав вимогу та не повернув позивачу майно.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що у відповідача як зберігача майна існує зобов'язання з повернення позивачу як поклажодавцю товару, що був переданий останнім і прийнятий відповідачем на зберігання. Строк повернення майна є таким, що настав. Доказів повернення майна відповідачем до суду не надано.
Пунктом 1 ч.1 ст. 951 ЦК України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.
З огляду на наведені норми законодавства та фактичні обставини справи, умови договору, відсутність доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Виноградової Тетяни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Ульянової Тетяни Павлівни ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) - 1400,00 грн. вартості майна, переданого на зберігання за договором відповідального зберігання №01/09 від 14.09.2018; 11468,00 грн. основного боргу за договорами консигнації (реалізації товарів) №1 від 26.11.2015 та №02/09 від 14.09.2018; 837,00 грн. трьох процентів річних; 2031,01 грн. інфляційних втрат та 2481,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - фізична особа-підприємець Ульянова Тетяна Павлівна ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ).
Відповідач - фізична особа-підприємець Виноградова Тетяна Володимирівна ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).
Рішення підписано 02 грудня 2022 року.
Суддя О.В. Погорелова