Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
23.11.2022м. ХарківСправа № 922/566/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Малихіній М.П.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Сопіна Антона Олександровича, АДРЕСА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Харнеткам", 61157, м. Харків, пров. Монгольський, буд. 6
пророзірвання договору та стягнення коштів
за участю представників сторін:
позивача: Божко Д. О. (довіреність);
відповідача: Войтенко Д. О. (довіреність).
Фізична особа-підприємець Сопін Антон Олександрович звернулась до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Харнеткам" про:
- розірвання з 01.01.2022 року договору оренди № 20 від 02.11.2021 року нежитлового приміщення площею 240 м.кв. яке знаходиться за адресою: пров. Монгольський, 6, м. Харків, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Харнеткам" з Фізичною особою - підприємцем Сопіним Антоном Олександровичем;
- стягнути з відповідача надмірно сплачену суму у розмірі 19 240,00 грн.
Також до стягнення заявлені судові витрати.
Ухвалою суду від 15.02.2022 року позовну заяву Фізичної особи - підприємця Сопіна Антона Олександровича (вх. № 566 від 10.02.2022 року) залишено без руху. Встановлено Фізичній особі - підприємцю Сопіну Антону Олександровичу строк на усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
18.02.2022 року від позивача через канцелярію суду надійшли документи на виконання ухвали суду від 15.02.2022 року про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 21.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "10" березня 2022 р.
Підготовче засідання у справі № 922/566/22 яке було призначено на 10 березня 2022 року не відбулось у зв'язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Харкова ворожими військами та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи.
Ухвалою суду від 09.06.2022 року призначено підготовче засідання у справі на "12" липня 2022 р.
11.07.2022 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 6409/22) про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 12.07.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання, у підготовчому засіданні оголошено перерву до "06" вересня 2022 р.
03.09.2022 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 9084/22).
05.09.2022 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 9167/22) про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 06.09.2022 року, яку судом занесено до протоколу судового засідання, поновлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну. Відзив (вх. № 9084 від 04.09.2022 року) долучено до матеріалів справи. Частково задоволено клопотання позивача (вх. № 9167 від 05.09.2022 року) про відкладення підготовчого засідання. У підготовчому засіданні оголошено перерву до "21" вересня 2022 р.
14.09.2022 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 9644/22).
15.09.2022 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 9865/22), у якій останній, просить суд, судові засідання провести за участю представника позивача - адвоката Божка Д.О. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - системи відеоконференцзв"язку EasyCon.
Ухвалою суду від 16.09.2022 року заяву (вх. № 9865 від 15.09.2022 року) позивача про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено частково. Ухвалено підготовче засідання у справі, призначене на "21" вересня 2022 р. о(б) 12:45 год., за наявності технічної можливості, провести в режимі відеоконференції шляхом використання Підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС (vkz.court.gov.ua).
19.09.2022 року від позивача через канцелярію суду надійшли документи для долучення до матеріалів справи (вх. № 10101/22).
Ухвалою суду від 21.09.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом закрито підготовче засідання у справі. Призначено розгляд справи по суті на "02" листопада 2022 р. о(б) 12:20 год. Також, судом задоволено усне клопотання представника позивача від 21.09.2022 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (з використання власних технічних засобів).
Ухвалою суду від 02.11.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у судовому засіданні оголошено перерву до 23 листопада 2022 року до 11 години 00 хвилин для дослідження електронних доказів. Також, судом задоволено усне клопотання представника позивача від 02.11.2022 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (з використання власних технічних засобів).
Присутній у судовому засіданні 23.11.2022 року представник позивача надав усні пояснення щодо повних вимог, та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Присутній у судовому засіданні 23.11.2022 року представник відповідача надав усні заперечення щодо повних вимог, та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог із підстав викладених у наданому до суду відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення та заперечення позивача та відповідача, судом встановлено наступне.
Як зазначає позивач, 02.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Харнеткам" (відповідач, орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Сопіним Антоном Олександровичем (позивач, орендар) було укладено договір оренди № 20.
Відповідно до пункту 1.1. орендодавець надає. а орендар приймає у оплатне користування приміщення, площею 240 кв.м. яке знаходиться на балансі орендодавця. Приміщення знаходиться за адресою: 61157, м. Харків, пров. Монгольський, буд. 6 та надається для використання під виробництво.
Пунктом 2.1. сторони погодили, що орендар зобов'язується оплачувати орендодавцеві за користування приміщенням, впродовж встановленого в цьому договорі строку орендну плату, виходячи із розрахунку 65,00 грн. за 1 квадратний метр займаної площі в місяць, що складає 15 600,00 грн.
Плата за оренду приміщення здійснюється в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця або внесення готівкових коштів до каси орендодавця до яких додається 2 відсотки від суми яку вносить орендар, що представляє собою касові операції орендодавця. Перший внесок орендар вносить шляхом стовідсоткової передоплати з моменту підписання даного договору, акту приймання - передачі приміщення, а також оплачує останній місяць, який зазначений у цьому договорі. Строк внесення орендної плати зазначається, перший понеділок поточного місяця (пункти 2.2., 2.3. договору).
Відповідно до пункту 2.5. договору, сторони погодили, що впродовж терміну дії договору, орендодавець буде нараховувати компенсацію з обслуговування системи відеоспостереження, обслуговування автоматичних воріт КПП, освітлення території, приміщення охорони території за коефіцієнтом від 12%-20% від використаної електричної енергії орендарем.
Згідно пункту 3.2. договору, орендар має право відмовитися від цього договору, попередивши письмовою заявою орендодавця за 30 діб, якщо орендована площа не перевищує 250 кв.м., та після підписання акту прийому - передачі орендованого приміщення орендодавцю.
Орендодавець зобов'язаний по закінченню строку договору або його припинення, прийняти приміщення згідно умов даного договору у 3 денний строк (пункт 4.1. договору).
Пунктом 6.6. договору, сторони визначили, що орендар має право розірвати цей договір за умови письмової заяви орендодавцю за 30 діб та після прийому передачі орендованого приміщення орендодавцю.
За твердженнями позивача, останній на виконання положень пунктів 2.1., 3.1. договору, 02.11.2021 року платіжним дорученням № 145 було сплачено на користь відповідача суму у розмірі 30 680,00 грн., у т.ч. за листопад 2021 року (з 02.111.2021 року по 30.11.2021 року) 15 080,00 грн. та за останній місяць 15 600,00 грн.
30.11.2021 року позивачем платіжним дорученням № 153 сплачено на користь відповідача суму орендної плати за грудень 2021 року у розмірі 15 600,00 грн.
Як зазначає позивач, останній 09.12.2021 року у зв'язку із згортанням виробничої діяльності в умовах поширення пандемії і відсутністю необхідності у подальшому використанні орендованого приміщення, у відповідності до положень пунктів 3.2., 6.6. договору надано відповідачу заяву про відмову від договору оренди з 01.01.2022 року. Заяву надано особисто бухгалтеру відповідача Шевченко В.С.
Також позивач зазначає, що 23.12.2021 року власнику відповідача Войтенко Д.О. позивачем передано орендоване приміщення та ключі від нього. Власником оглянуто приміщення і зауважень щодо його стану не надходило. В приміщенні бухгалтерії було складено акт прийому - передачі (повернення) приміщення, який було підписано позивачем. Власником відповідача Войтенко Д.О. зазначено, що відповідний акт буде передано для підпису директору Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Харнеткам", та після 10.01.2022 року буде наданий позивачу. При цьому, позивач моменту передачі (повернення) приміщення з 23.12.2021 року не користується приміщенням, ніякої господарської (виробничої) діяльності у ньому не здійснює.
Після 10.01.2022 року відповідачем так і не надано позивачу підписаний акт приймання -передачі, на неодноразові звернення позивача відповідач так і не надав відповідні документі, у зв'язку із чим, позивач 20.01.2022 року повторно звернувся до відповідача із письмовим попередженням про відмову та розірвання договору -\з 01.01.2022 року, про надання рахунку на виконання пункту 2.5. договору, про надання підписаного відповідачем акту приймання - передачі від 23.12.2021 року, та повторно складено акт прийому - передачі від 23.12.2021 року.
За посиланням позивача, 21.01.2022 року позивачем особисто вручено бухгалтеру відповідача заяву про відмову та розірвання договору з 01.01.2022 року (вх. № 2), заяву про надання рахунку на виконання пункту 2.5. договору (вх. № 3), заява про надання підписаного відповідачем акту прийому - передачі від 23.12.2021 року (вх. № 4), повторно складений акт прийому - передачі від 23.12.2021 року (вх. № 5).
Фактично сплачена позивачем на користь відповідача сума орендної плати складає 46 280, 00 грн. У зв'язку із тим, що позивач з 23.12.2021 року не користується приміщенням та фактично його повернув відповідачу, у останнього станом на 23.12.2021 року існує переплата за договором у розмірі 19 240,00 грн.
Оскільки позивач скористався своїм правом на розірвання договору у відповідності до вимог пункту 6.6. договору, а відповідач на думку останнього ухиляється від вчинення відповідних дій, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, визначено, що зобов'язання виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається із матеріалів справи, 02.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Харнеткам" (відповідач, орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Сопіним Антоном Олександровичем (позивач, орендар) було укладено договір оренди № 20.
Відносини сторін за правовою природою є договором найму (оренди). Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1 статті 763 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 1 статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Звертаючись із відповідним позовом до суду, позивач зазначає, що останній у зв'язку із згортанням виробничої діяльності в умовах поширення пандемії і відсутністю необхідності у подальшому використанні орендованого приміщення, у відповідності до положень пунктів 3.2., 6.6. договору 09.12.2021 року надано відповідачу заяву про відмову від договору оренди з 01.01.2022 року. Заяву надано особисто бухгалтеру відповідача ОСОБА_1 . Також зазначає, що 23.12.2021 року власнику відповідача Войтенко Д.О. позивачем передано орендоване приміщення та ключі від нього. Власником оглянуто приміщення і зауважень щодо його стану не надходило. В приміщенні бухгалтерії було складено акт прийому - передачі (повернення) приміщення, який було підписано позивачем. Власником відповідача ОСОБА_2 зазначено, що відповідний акт буде передано для підпису директору Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Харнеткам", та після 10.01.2022 року буде наданий позивачу. При цьому, позивач моменту передачі (повернення) приміщення з 23.12.2021 року не користується приміщенням, ніякої господарської (виробничої) діяльності у ньому не здійснює.
У якості доказів у підтвердження викладених у позовній заяві обставин, позивачем було надано до суду копію заяви від 09.12.2021 року вих. № 091221/7 у якій позивач просив розірвати договір з 01.01.2022 року у зв'язку із припиненням виробничої діяльності.
Копію заяви (повторно) від 09.12.2021 року вих. № 091221/7 у якій позивач зазначає про відмову від договору з 01.01.2022 року. Також зазначив, що дана заява, раніше була вручена 09.12.2021 року особисто бухгалтеру відповідача.
Копію заяви від 19.01.2022 року вих. № 190122/2 у якій позивач зазначає, що орендованим приміщенням користувався з 02.11.2021 року по 23.12.2021 року, 09.12.2021 року позивачем було подано заяв про відмову від договору, та 23.12.2021 року здано приміщення та ключі його власнику. Та просив надати рахунок на виконання пункту 2.5. договору.
Копію заяви від 19.01.2022 року вих. № 190122/1 у якій позивач зокрема зазначає з 23.12.2021 року не використовує орендоване приміщення, та просить надати екземпляр акту приймання - передачі (повернення орендодавцю) орендованого приміщення від 23.12.2021 року.
Також зазначає що вищевказані заяви були направлені на адресу відповідача 21.01.2022 року.
Копію акту прийому-передачі (повернення) орендованого приміщення від 23.12.2021 року який підписаний з боку позивача. З відміткою про отримання відповідачем 21.01.2022 року вх. № 5.
Крім того, позивачем до матеріалів справи було надано відеозапис від 21.01.2022 року з підтвердження викладених у позові обставин.
У зв'язку із чим, за твердженнями позивача, останній скористався своїм правом на розірвання договору та виконав умови пункту 6.6. договору, та з 23.12.2021 року не користується приміщенням та фактично його повернув відповідачу, проте відповідач не передав позивачу підписаний акт приймання - передачі (повернення орендованого майна) від 23.12.2021 року.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 9084/22 від 04.09.2022 року) зокрема зазначає, що відповідно до пункту 8 договору останній діє до 02.10.2022 року. При цьому на думку відповідача, договір є чинним і його не було розірвано.
Щодо заяви про відмову від договору відповідач зазначає, що в матеріалах справи наявна заява позивача від 09.12.2021 року вих. № 190121/7 у якій позивач попереджає про намір відмовитись від договору з 01.01.2022 року. З наявних документів доданих до справи вбачаться, що ця заява була направлена відповідачу лише 20.01.2022 року і отримано 21.01.2022 року.
Також на адресу відповідача 21.01.2022 року надійшло ще дві заяви вих. № 190122/1 та вих. № 190122/2 та акт прийому - передачі (повернення) орендованого приміщення від 23.12.2021 року підписаний лише позивачем. У вказаних заявах, позивач зазначає, що відповідачу було надано 09.12.2021 року заяву про відмову від договору, але на адресу відповідача вказана позивачем заява не надходила у зв'язку із чим відповідачем не розглядалась.
Відповідачем було надано відповідь вих. № 4 від 04.02.2022 року щодо розгляду вищезазначених заяв позивача, у якій відповідач просив позивача надати докази того, що товариством було отримано відсутню у відповідача заяву, для можливості її вирішення. Також наполягає на тому, що відповідну заяву не було направлено позивачем на адресу відповідача. За твердженнями відповідача позивачем вищевказана заява також не приєднана і до матеріалів справи.
Щодо відмови позивача від договору, зазначає, що відповідно до пункту 3.2. договору укладеного з позивачем він має право відмовитись від договору, попередивши відповідача письмовою заявою за 30 діб та після підписання акту прийому - передачі орендованого приміщення орендодавцем. Оскільки заяву у якій міститься вимога про відмову від договору відповідачем отримано 21.01.2022 року, то на виконання вимог договору перебіг 30 денного строку починається з цієї дати, про що було відповідачем повідомлено позивача. Також зазначає що на виконання пункту 3.2. договору, позивач повинен був прийти і здійснити передачу орендованого приміщення позивачу, повернути ключі від приміщення і лише після цього підписати акт прийому - передачі, але ця вимога договору, яка визначає повернення приміщення орендодавцю, позивачем здійснена не була.
Щодо розрахунку за договором оренди зазначає, що оскільки заяву відповідачем від позивача про відмову від договору отримано 21.01.2022 року та враховуючи вимоги пункту 3.2. договору, орендар повинен був сплатити орендодавцю оренду плату з 02.11.2021 року по 21.01.2022 року. У зв'язку із чим, відсутня заборгованість відповідача перед позивачем. При цьому, наявна заборгованість позивача перед відповідачем зі сплати орендної плати. У зв'язку із чим, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У наданій до суду відповіді на відзив 14.09.2022 року (вх. № 9644/22) позивач зокрема зазначив, що останній з 23.12.2021 року не користується приміщення, у зв'язку із чим, послання відповідача що у позивача наявний борг з орендної плати за січень 2022 року та лютий 2022 року є безпідставним. Тому, позовні вимоги є обґрунтованими.
При цьому, у судовому засіданні 23.11.2022 року судом було досліджено надані позивачем до позовної заяви докази, а саме флеш-накопичувач із відеозаписом від 21.01.2022 року (т.1 а.с.40), який на думку позивача є належним та допустимим доказом у справі у підтвердження викладених у позовній заяві обставин, та встановлено, що останні не містять електронно цифрового підпису позивача, та наявні на наданому позивачем носії (флешці) відеозаписи не відкриваються.
Крім того, відповідач у наданих усних заперечення у судовому засіданні 23.11.2022 року зазначив, що відповідний відеозапис є неналежним доказом оскільки відсутній електронно - цифровий підпис позивача.
Проте за твердженнями позивача, відповідний доказ є належним, та відсутня вимога щодо наявності електронно - цифрового підпису.
Дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, а саме відеозапис від 21.01.2022 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Враховуючи вищевикладене, посилання позивача на те, що непередбачено обов'язку щодо засвідчення електронним підписом не приймаються судом, та спростовуються вищевикладеними нормами.
Також суд приймає до уваги правовий висновок Верховного Суду у справі 922/51/20 викладений у постанові від 19.01.2021 року, відповідно до якого учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина 3 статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги».
Отже, відповідно до наведених положень Закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора.
Таким чином, наданий позивачем у якості доказів носій (флешка) з відеозаписом не відповідають вимогам Господарського процесуального кодексу України. Крім того, наявні на носії (флешці) відеозаписи при відкритті не відтворюються, у зв'язку із чим, суд позбавлений можливості оцінювати такі докази на предмет їх належності та достовірності, та брати їх до уваги під час вирішення справи по суті.
Відповідно до вимог статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1-3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Так, за умовами пунктів 3.2. та 6.6. договору, сторони погодили, що орендар має право відмовитися від цього договору, попередивши письмовою заявою орендодавця за 30 діб, якщо орендована площа не перевищує 250 кв.м., та після підписання акту прийому - передачі орендованого приміщення орендодавцю. Орендар має право розірвати цей договір за умови письмової заяви орендодавцю за 30 діб та після прийому передачі орендованого приміщення орендодавцю.
Пунктами 6.1, 6.2. договору сторони визначили, що не допускається розірвання договору у односторонньому порядку. Цей договір може бути розірваний за згодою сторін. Усі зміни та доповнення до цього договору складаються у письмовій формі у двох примірниках, які після їх підписання сторонами становлять невід'ємну частину цього договору.
Згідно пункту 8.1. договору, цей договір набирає законної сили з моменту його підписання сторонами та діє до 02.10.2022 року.
Враховуючи вищевикладене, та умови договору, сторони у пункті 6.1.та 6.2. договору погоди, що цей договір може бути розірваний за згодою сторін. Усі зміни та доповнення до цього договору складаються у письмовій формі.
Крім того, порядок зміни та розірвання господарських договорів врегульований також статтею 188 Господарського кодексу України.
Відповідно до частин 1-4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Отже, частинами 2, 3 статті 188 Господарського кодексу України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору, а частиною 4 цієї статті визначено, що заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.
При цьому, позивачем в обґрунтування позовних вимог, надано до позовної заяви копію заяви від 09.12.2021 року вих. № 091221/7 про розірвання договору з 01.01.2022 року у зв'язку із припиненням виробничої діяльності. За посиланням позивача, відповідна заява була вручена особисто бухгалтеру товариства 09.12.2021 року. Крім того, позивач посилається на акт від 23.12.2021 року який був складений відповідачем та підписаний позивачем. Також зазначає, що 23.12.2021 року позивачем було передано відповідачу орендоване приміщення.
Суд дослідивши матеріали справи встановив, що доказів у підтвердження вручення або направлення заяви позивачем відповідачу 09.12.2021 року, та складання і підписання акту приймання - передачі від 23.12.2021 року, передачі приміщення відповідачу позивачем до матеріалів справи надано не було.
При цьому, наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що заяву про відмову від договору оренди, позивачем було направлено відповідачу 20.01.2022 року, та отримано відповідачем 21.01.2022 року.
Про вищевикладене також зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву (вх. № 9084/22 від 04.09.2022 року), а саме що заяву, у якій міститься вимога про відмову від договору відповідачем отримано 21.01.2022 року, то на виконання вимог договору перебіг 30 денного строку починається з цієї дати, про що було повідомлено позивача (а.с. 161-165).
Вищевикладене спростовує позицію позивача, щодо вимоги позивача про розірвання договору з 01.01.2022 року.
Враховуючи вищевикладене, самі лише посилання позивача на обставини які не підтверджені належним чином, не можуть підставою для задоволення позовних вимог.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено належними та допустими доказами позовних вимог в частині розірвання з 01.01.2022 року договору оренди № 20 від 02.11.2021 року нежитлового приміщення площею 240 м.кв. яке знаходиться за адресою: пров. Монгольський, 6, м. Харків, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Харнеткам" з Фізичною особою - підприємцем Сопіним Антоном Олександровичем з підстав викладених у позовній заяві.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача надмірно сплачену суму у розмірі 19 240,00 грн., суд зазначає наступне.
За твердженнями позивача, фактично сплачена позивачем на користь відповідача сума орендної плати складає 46 280, 00 грн. При цьому, позивач з 23.12.2021 року не користується приміщенням та фактично його повернув відповідачу, у зв'язку із чим, станом на 23.12.2021 року існує переплата за договором у розмірі 19 240,00 грн., яку позивач просить суд стягнути із відповідача.
Як встановлено судом, заяву від 09.12.2021 року вих. № 091221/7 про розірвання договору з 01.01.2022 року, на яку посилається позивач, відповідачем було отримано 21.01.2022 року.
Крім того, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів повернення орендованого приміщення відповідачу та належного оформлення у відповідності до умов договору розірвання договору.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача надмірно сплаченої суму у розмірі 19 240,00 грн. не підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про розірвання з 01.01.2022 року договору оренди № 20 від 02.11.2021 року нежитлового приміщення площею 240 м.кв. яке знаходиться за адресою: пров. Монгольський, 6, м. Харків, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Харнеткам" з Фізичною особою - підприємцем Сопіним Антоном Олександровичем, та стягнення з відповідача надмірно сплачену суму у розмірі 19 240,00 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 та пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір у даній справі покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.
Реквізити сторін:
позивач: Фізична особа - підприємець Сопін Антон Олександрович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Харнеткам" (61157, м. Харків, пров. Монгольський, буд. 6, ЄДРПОУ 01878414).
Повне рішення складено "02" грудня 2022 р.
Суддя О.О. Ємельянова