Справа № 2-3774/11
Номер провадження 4-с/404/44/22
02 грудня 2022 року місто Кропивницький
Суддя Кіровського районного суду міста К іровограда Людмила Дмитріївна Кулінка, розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа (стягувач): ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) на дії, бездіяльність Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), -
До Кіровського районного суду міста Кіровограда надійшла скарга ОСОБА_1 (вх. № 34332 від 25.11.2022 року) на дії, бездіяльність Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), прохальна частина якої викладена наступним чином: зупинити стягнення на підставі виконавчого листа у відповідності до пункту 2 частини першої статті 34 Закону про виконавче провадження до завершення розгляду скарги; визнати, що дії державного виконавця щодо застосування Закону України "Про виконавче провадження" до особи, яка сумлінно виконує рішення суду у добровільному порядку, незаконними; визнати дії державного виконавця що до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 27969797 за виконавчим листом № 2-3774/11 від 03.08.2011 року при відсутності заяви стягувача про примусове виконання незаконними; визнати, що дії виконавця щодо запису у постанові про відкриття виконавчого провадження від 03.08.2011року "Заява про примусове виконання подана 02.08.2011 року" є протиправними; визнати дії виконавця щодо не виконання вимог частини першої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", яка дозволяє прийняти виконавчий документ до виконання тільки у випадку, якщо він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом (стаття 18) та пункту 6 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" станом на 2011 рік що передбачає відмову у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону незаконними; визнати, бездіяльність державного виконавця який відмовився роз'яснити боржнику згідно пункту 2 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" станом на 2011 рік яким чином самостійно виконувати (пункт постанови 2) та яким чином повинно бути виконане рішення щоб надати документальне підтвердження його виконання і які документи придатні для такого підтвердження (пункт постанови 3) протиправною; визнати, дії державного виконавця який вимагав у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП 27969797 від 03.08.2011р від боржника самостійно виконати невідомо що (пункт постанови 2) та невідомо як (пункт постанови 3) протиправними. Визнати, дії державного виконавця - самовільне змінення назви суду який видав виконавчий документ у постанові про відкриття виконавчого провадження 27969797 за виконавчим листом № 2-3774/11 від 03.08.2011 протиправними; визнати, бездіяльність державного виконавця який відмовився зазначити резолютивну частину виконавчого документа у постанові про відкриття виконавчого, провадження 27969797 за виконавчим листом № 2-3774/11 від 03.08.2011 року протиправною; визнати, дії державного виконавця який вписав у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП 27969797 від 03.08.2011року замість адреси боржника, зазначеної у виконавчому документі, зовсім іншу адресу протиправними; визнати, бездіяльність державного виконавця який відмовився виконувати вимоги частини третьої статі 26 Закону України "Про виконавче провадження" станом на 2011 рік - не роз'яснив заявникові право на звернення до суду чи іншого органу, які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону протиправною; визнати, бездіяльність державного виконавця який відмовився виконувати вимоги пункту 8 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" станом на 2011 рік - не відмовив у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, а саме: (добровільне виконання рішення суду про утримання дитини, що робить протиправним застосування Закону України «Про виконавче провадження»; відсутність заяви про примусове стягнення) протиправною; визнати, бездіяльність державного виконавця який відмовився виконувати вимоги частини першої статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" станом на 2011 рік і не надіслав рекомендованим листом з повідомленням про вручення постанови про відкриття виконавчого провадження протиправною; зобов'язати Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 27969797 за виконавчим листом № 2-3774/11 від 03.08.2011 року.
Відповідно до статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (стаття 449 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до положень статті 122 Цивільного процесуального кодексу України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно статті 123 Цивільного процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За змістом статті 126 Цивільного процесуального кодексу України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Водночас, статтею 127 Цивільного процесуального кодексу України передбачено право суду поновити строк для подання скарги, що пропущено заявником з поважних причин. На особу, яка пропустила встановлений законом процесуальних строк, покладається обов'язок подати клопотання (у вигляді письмової заяви) про його поновлення.
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 127 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Таким чином, на особу, яка пропустила встановлений законом процесуальний строк, покладається обов'язок подати клопотання про його поновлення, оскільки за зазначеною вище нормою закону, документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення такого строку.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року №6-577цс17, в якій зазначено, що поновлення судом процесуального строку на оскарження рішення без наведення причин є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 16 Постанови № 6 від 07.02.2014 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що відповідно до статті 385 Цивільного процесуального кодексу України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Також суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 - оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна (Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 385 Цивільного процесуального кодексу України. Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
Як вбачається з матеріалів скарги ОСОБА_1 оскаржує постанову про відкриття виконавчого провадження № 27969797 від 03.08.2011 року винесену державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції з примусового виконання виконавчого листа № 2-3374 виданого 29.07.2011 року Кіровським районним судом міста Кіровограда про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів. Тобто скаржником подано скаргу щодо оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження з моменту винесення якої пройшло більше 11 років.
До матеріалів скарги ОСОБА_1 подано заяву (вх. № 34329 від 25.11.2022 року) про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду зі скаргою. В обгрунтування пропуску строку скаржник зазначає, що не був повідомлений про відкриття виконавчого провадження та відповідно ніякої постанови не отримував, а тому просить суд визнати причини пропуску строку на звернення до суду зі скаргою щодо оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження № 27969797 від 03.08.2011 року поважними та поновити строк.
Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 Цивільного процесуального кодексу України). Частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому скаржником не надано належних та допустимих доказів підтвердження такого тривалого пропуску процесуального строку на звернення до суду зі скаргою, обставини зазначені в заяві на поновлення пропущенного процесуального строку не знайшли свого підтвердження, більш того є недостовірними.
Судом з'ясовано, що згідно відомостей із системи документообігу суду «Д-3», в провадженні Кіровського районного суду міста Кіровограда тільки починаючи з 2020 року знаходилось близько 20 скарг ОСОБА_1 на дії як державного виконавця так і Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), щодо оскарження проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 2-3374 виданого 29.07.2011 року Кіровським районним судом міста Кіровограда про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів.
Отже скаржнику вже тривалий час відомо про існування виконавчого провадження № 27969797 від 03.08.2011 року, при цьому дана скарга подана лише 28.11.2022 року, тобто зі спливом 11 річного терміну.
Враховуючи обізнаність скаржника про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримував він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження, суд вважає, причини пропуску строку для подання скарги не поважними.
Окрему увагу необхідно акцентувати на тому, що при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд повинен звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі № 473/653/17 (ЄДРСРУ № 74991952).
Разом з тим, рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, в рішенні ЄСПЛ «Пономарьов проти України» суд визначив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, однак такі повноваження не є необмеженими.
В рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків Судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (статті 6 Конвенції ООН «Про захист прав людини та основоположних свобод»).
Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об'єктивно, так і від чинників, що не пов'язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.
Таким чином, оскільки скаржником пропущено процесуальний строк на звернення до суду зі скаргою, причини пропуску строку визнані судом неповажними, скаржник відповідно до вимог статті 126 Цивільного процесуального кодексу України втратив право на їх оскарження. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, а відтак суд повертає скаргу ОСОБА_1 без розгляду, як таку, яка подана з пропуском встановленого законом процесуального строку.
Керуючись статтями 76, 81, 122, 123, 126, 127, 260-261, 447, 449 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,-
Скаргу ОСОБА_1 на дії, бездіяльність Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), повернути скаржнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду
Повний текст судового рішення складено 02.12.2022 року.
Суддя Кіровського районного
суду міста Кіровограда Людмила КУЛІНКА
Суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда Л. Д. Кулінка