Справа №938/500/22
Провадження № 2/938/172/22
02 грудня 2022 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі
головуючого судді Чекан Н.М.
з участю секретаря судового засідання Івасюк Г.Ю.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, залишення шлюбного прізвища « ОСОБА_3 », -
ОСОБА_1 звернулася до Верховинського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, залишення шлюбного прізвища « ОСОБА_3 » та визначення місця проживання дитини.
Ухвалою суду від 11.11.2022 року роз'єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, залишення шлюбного прізвища « ОСОБА_3 » та визначення місця проживання дитини, виділивши позовні вимоги в самостійне провадження, прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, залишення шлюбного прізвища « ОСОБА_3 ».
Підставою звернення до суду з даним позовом є те, що 25.06.2021 року сторони зареєструвала шлюб у Верховинському відділі ДРАЦС у Верховинському районі Івано-Франківської області, актовий запис № 44. Від шлюбу у них є син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спочатку все складалося нормально, надалі відносини у сім'ї погіршилися, постійно виникали непорозуміння. Позивач не знаходить з чоловіком спільної мови. Сім'я фактично припинила існування, а шлюб існує тільки формально. Протягом останнього часу вони не проживають разом, не ведуть спільне господарство, не підтримують подружніх відносин. Кожен з них живе своїм життям. Відносини напружені, позивач не бачить потреби зберігати сім'ю і не має такого бажання. Примирення між ними неможливе, на примирення вона не згідна.
Позивач у судове засідання з'явилася, просила позовну заяву задоволити з підстав наведених у ній.
Відповідач у судове засідання з'явився, не заперечував щодо розірвання шлюбу.
Заслухавши позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до переконання про задоволення позову з таких підстав.
Право на звернення до суду закріплено у Конституції України, відповідно до ст. 124 якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Згідно з вимогами ст. ст.77,81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, спір виник з приводу сімейних відносин щодо припинення шлюбу.
Встановлено, що сторони одружилися 25.06.2021 року у Верховинському відділі ДРАЦС у Верховинському районі Івано-Франківської області, актовий запис № 44, згідно свідоцтва серія НОМЕР_1 (а.с.3,4).
Під час перебування у шлюбі народився син: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).
Згідно із ст.112 Сімейного Кодексу (далі - СК) України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
За змістом ст.55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3,4 ст. 56 СК).
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу, оскільки шлюб носить формальний характер.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.
На підставі наведеного, з урахуванням особливого характеру сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, беручи до уваги, що позивач не бажає зберегти їх сім'ю та наполягає на розлученні, та відповідач не заперечує щодо розірвання шлюбу, суд не може покласти на нього обов'язок збереження сім'ї при наявності категоричного заперечення цього.
Таким чином, суд вважає встановленим, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача, що після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права сторін, а тому шлюб між ними необхідно припинити шляхом його розірвання.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Тому за бажанням позивача суд залишає позивачу її шлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».
У ст. 265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суду зазначаються розподіл судових витрат.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються зі судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, понесені позивачем судові витрати в частині сплати судового збору необхідно віднести на рахунок відповідача, у зв'язку з чим з нього слід стягнути 992,40 гривень судового збору за подання позовної заяви.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 110-112, 113 СК України, ст. ст.142, 258-259, 263-265, 282 ЦПК України, -
Позов задоволити.
Шлюб, зареєстрований 25.06.2021 року у Верховинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Верховинському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис № 44, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,- розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити прізвище позивачу « ОСОБА_3 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривені 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд.
Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання :
ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_2 , с. Буковець Верховинського району Івано-Франківської області;
ОСОБА_2 - реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_3 , с. Буковець Верховинського району Івано-Франківської області.
Суддя Наталія ЧЕКАН