Справа №358/37/19
6/295/128/22
про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України
01.12.2022 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Стрілецька О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників у справі подання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Шевчук Г.І. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, -
Державний виконавець звернувся до суду з поданням, в якому просить постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , без вилучення паспортного документа.
Подання мотивоване тим, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) перебуває на виконанні виконавче провадження №62772293 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Богунським районним судом м. Житомира 24.07.2020 року, у цивільній справі № 358/37/19 про зобов'язання ОСОБА_1 передати матері ОСОБА_2 малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Боржник рішення суду протягом тривалого часу не виконує, в ході проведення виконавчих дій згідно Актів державних виконавців від 27.01.2022 р., 02.02.2022 р., 04.02.2022 р., 07.02.2022 р., 16.02.2022 р., 17.02.2022 р., 22.02.2022 р., 19.07.2022 р. двері за місцем проживання ОСОБА_1 з хлопчиком ОСОБА_4 ніхто не відчиняє, повідомлення про виклик до державного виконавця боржник не отримує.
Крім того, зі змісту відповіді з Державної прикордонної служби вбачається, що боржник за виконавчим провадженням ОСОБА_1 разом з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перетнули державний кордон України в пункті пропуску «Шегині».
Заявник вказує, що такі дії боржника, свідчать про ухилення від виконання виконавчого листа про зобов'язання передати дитину матері та про перешкоджання у здійсненні виконавчих дій.
На підставі положень ч. 13 ст. 7, ст. 441 ЦПК України розгляд подання проводиться в письмовому провадженні, без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, без участі державного виконавця, а тому без проведення судового засідання.
Дослідивши подання та додані до нього копії з матеріалів виконавчого провадження, суд вважає, що подання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 129 Конституції України визначено, що судові рішення є обов'язковими для виконання.
Відповідно до пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
В силу усталеної практики Європейського Суду з прав людини, яку згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ як джерело права, право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).
Європейський Суд з прав людини, який у своїх рішеннях по справах «Шмалько проти України» та «Іммобільяре Саффі проти Італії» наголошував, що права на звернення до суду та виконання судового рішення, гарантовані статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це складова права на справедливий судовий захист, яка також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкодустороні у провадженні.
В рішенні «Войтенко проти України» Європейський Суд з прав людини знову повторює, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок.
Відповідно до редакції ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення, що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (ч. 3 ст. 441 ЦПК України).
Згідно зі статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Так, п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві на виїзд з України ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 вказаного вище Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Отже, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням інших органів, що підлягає примусовому виконанню - до виконання зобов'язань.
Зі змісту роз'яснень, наданих Вищим Спеціалізованим Судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" від 01.07.2015 року, вбачається, що під поняттям «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України.
Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом.
Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов'язань, а не за наявність факту їх невиконання.
При цьому, під ухиленням від виконання зобов'язань слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов'язків.
Згідно з ч.5 ст. 19 Закону України "Провиконавче провадження" боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днівз дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації продоходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Судом встановлено, що у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) перебуває виконавче провадження №62772293 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Богунським районним судом м. Житомира 24.07.2020 року, по цивільній справі № 358/37/19 про зобов'язання ОСОБА_1 передати матері ОСОБА_2 малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Боржник рішення суду з 10.08.2020 року не виконує, будь-якого підтвердження виконання вимог виконавчого документа не надано.
На виконання зазначеного вище виконавчого листа державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) проведені виконавчі дії на підставі Закону України «Про виконавче провадження».
В ході проведення виконавчих дій згідно Актів державних виконавців від 27.01.2022 р., 02.02.2022 р., 04.02.2022 р., 07.02.2022 р., 16.02.2022 р., 17.02.2022 р., 22.02.2022 р., 19.07.2022 р. здійснювались виходи за місцем можливого проживання боржника і дитини за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , проте за даними адресами жодного разу двері ніхто не відчинив.
Державним виконавцем неодноразово направлялись рекомендованою поштовою кореспонденцією виклики боржника до державного виконавця, проте поштові відправлення повернулись не врученими.
На запити державного виконавця надійшли відповіді з Державної прикордонної служби України від 08.09.2022 р. та від 26.09.2022 р., зі змісту яких вбачається, що 28.05.2022 року боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перетнули державний кордон України в пункті пропуску «Шегині». Станом на день надання відомостей інформація про повернення боржника з хлопчиком на територію України відсутня.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що боржник достовірно обізнаний з тим, що згідно з постановою Житомирського апеляційного суду від 08.07.2020 року місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено разом з матір'ю, ОСОБА_1 зобов'язано повернути дитину матері, але не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_1 оскаржив його до суду касаційної інстанції і відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.10.2020 року постанову Житомирського апеляційного суду залишено без змін.
Суд вважає, що вказані обставини в повній і достатній мірі свідчать про те, що боржник ОСОБА_1 свідомо протягом тривалого часу - понад 2 роки ухиляється від виконання своїх зобов'язань за рішенням суду щодо передачі дитини матері, про наявність яких достовірно обізнаний, виконати покладений на нього рішенням суду має всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від його волі об'єктивні обставини.
На думку суду, державним виконавцем вжиті всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, заходи щодо примусового виконання рішення суду в частині передачі дитини матері, які не дали позитивних результатів.
Беручи до уваги те, що судове рішення, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов'язаний передати дитину матері, залишається не виконаним протягом тривалого часу, судом встановлено, ОСОБА_1 без достатніх на те правових підстав, знаючи, що місце проживання малолітньої дитини згідно судового рішення визначено з матір'ю, незважаючи на те, що він зобов'язаний повернути дитину матері, виїхав з хлопчиком за межі території України, що, на переконання суду, свідчить про те, що боржник вчиняє дії, які підтверджують навмисне та свідоме невиконання обов'язків, покладених на нього згідно з судовим рішенням, тобто здійснює дії, направлені на ухилення від виконання судового рішення, суд вважає, що заява про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 441, 446 ЦПК України, суд,-
Подання задоволити.
Тимчасово обмежити громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у праві виїзду за кордон, без вилучення паспорта громадянина України, до виконання ним зобов'язань відповідно до постанови Житомирського апеляційного суду від 08.07.2020 року, на підставі якої Богунським районним судом м. Житомира 24.07.2020 року виданий виконавчий лист у цивільній справі № 358/37/19 про зобов'язання ОСОБА_1 передати матері ОСОБА_2 малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Копію ухвали для виконання направити до Державної прикордонної служби України.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її складення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів, з дня її складення.
Суддя О.В. Стрілецька