21.10.2022 Справа №607/1205/22
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич В.Л., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , молодшу медсестру КНП «ТОЦРРД» ТОР
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Із протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАБ №816425 від 19.01.2022 року вбачається, що 04.01.2022 року близько 11:00 ОСОБА_1 перебуваючи за адресою місця проживання по АДРЕСА_1 , вчинила відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 насильство в сім'ї, а саме умисні дії економічного характеру, що полягають у обмеженні доступу до приміщення у якому знаходилися особисті речі ОСОБА_2 , користування спільним майном, маніпуляцією правом власності як перевагою одного члена сім'ї над іншим. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Крім того, як слідує із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №816424 від 19.01.2022 року, 29.12.2021 близько 14:00 ОСОБА_1 перебуваючи за адресою місця проживання по АДРЕСА_1 , вчинила відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 насильство в сім'ї, а саме умисні дії економічного характеру, що полягають у маніпуляції правом власності як перевагою одного члена сім'ї над іншим; психологічний тиск через перевагу у матеріальній власності, оскільки обмежувала у можливості виготовлення документів на будинок та покращення умов у даному будинку. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з вимогами частини другої ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Беручи до уваги, що в провадженні судді знаходяться дві справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , суддя вважає , що відповідно до вимог ст.36 КУпАП вони мають бути об'єднанні в одне провадження.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих їй правопорушень не визнала та пояснила, що будь-яких дій економічного характеру, які б полягали в обмеженні користування особистими речами відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 не вчиняла. Вказала, що останній має доступ у всі приміщення будинку.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвокат Бакалець І. Г. у судовому засіданні просить провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Трач В. І. просить визнати винною ОСОБА_1 у вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки остання неодноразово вчиняє домашнє насильство психологічного та економічного характеру відносно колишнього чоловіка ОСОБА_2 . Просить оцінити критично покази свідка ОСОБА_3 .
У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , яка є донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суду пояснила, що 29.12.2021 та 04.01.2022 під час конфлікту між батьками була на роботі. Однак, вказала, що двері у будинку завжди є відчиненими, батько має доступ до усіх кімнат та приміщень і тільки кімната у якій він сам проживає зачиняється ним на ключ. Зазначали, що мати не чинить перешкод батьку у доступі у приміщення будинку ніяким чином та не вчиняє жодного насильства щодо нього.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, свідка, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, згідно якої настає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Отже, вказаною статтею передбачена адміністративна відповідальність за насильство в сім'ї, яке виявляється в трьох видах: фізичне, психологічне, економічне.
Як вбачається з протоколів про адміністративне правопорушення серії ВАБ №816425 та серії ВАБ №816424 від 19.01.2022 року, ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення економічного та психологічного насильства відносно колишнього чоловіка ОСОБА_2 .
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дає наступне визначення домашнього насильства - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Домашнє насильство - це один з різновидів насильства. Воно відрізняється від інших проявів (на вулиці, під час військових дій, під час конфлікту, в колективах тощо) тим, що коїться близькими один до одного людьми (родичами або членами сім'ї), які мають тісні стосунки - кровні, емоційні, шлюбні, інтимні, господарські та які пов'язані між собою. Таким чином, попередження та протидія домашньому насильству, а також надання допомоги постраждалим ускладняються саме тим, що це правопорушення стосується близьких людей.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в якості доказів долучено протоколи про адміністративне правопорушення серії ВАБ №816425 та серії ВАБ №816424 від 19.01.2022 року; заяву ОСОБА_2 від 08.12.2021; письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 від 13.01.2022; електронний рапорт інспектора-чергового Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Іваник Д. В. від 19.01.2022.
Із заяви ОСОБА_2 від 10.12.2021 року вбачається, що у листопаді 2021 року він з колишньою дружиною розірвали шлюб, проте проживають разом у будинку по АДРЕСА_1 , який побудований ними разом. Вказує, що ОСОБА_1 після розірвання шлюбу постійно йому погрожує, зазначає, що у будинку немає ніяких його речей і вимагає щоб він негайно його залишив. Пояснює, що у спірному будинку він зареєстрований, однак вказане приміщення є не завершеним будівництвом, а тому немає документів на введення його в експлуатацію. ОСОБА_2 стверджує, що неодноразово звертався до ОСОБА_1 з вимогою про виготовлення документів на новозбудований будинок. Окрім цього, зазначає, що коли він хотів зайти на горище і взяти необхідні речі, у дверях були поміняні замки без його відома, до цього кімната завжди була відчинена. Тому, вважає, що колишня дружина чинить відносно нього психологічне та моральне домашнє насильство.
У письмових поясненнях ОСОБА_2 вказав, що він проживає у частині будинку по АДРЕСА_1 з окремим входом, в іншій частині проживає колишня дружина та спільні діти. Зазначає, що зараз у них з колишньою дружиною вирішується питання поділу майна. 29.12.2021 року близько 14:00 під час розмови з колишньою дружиною про виготовлення документів на будинок, остання повідомила, що йому потрібно покинути будинок і про те, що нічого його у цьому будинку немає. 04.01.2022 року близько 11:00 ОСОБА_2 помітив, що замінено замки у дверях кімнати, яка була прохідною у будинку, через яку йому необхідно було пройти за для того, щоб взяти особисті речі на горищі.
У письмових поясненнях ОСОБА_1 вказала, що вона є власником Ѕ частини будинку по АДРЕСА_1 , яку подарував їй батько. До цієї частини будинку є прибудова, яка не введена в експлуатацію. Вказує, що вона проживає з колишнім чоловіком у різних приміщеннях. Пояснює, що не обмежує доступ ОСОБА_2 у будь-які приміщення будинку, а він сам зачиняє кімнату на ключ, яку облаштував для власного проживання. Зазначає, що за час спільного проживання саме він не хотів виготовляти документи на будівництво, в яке вклалися особисті кошти і фізична сила її батьків і її вкладів. Вказує, що вона з колишнім чоловіком не вчиняє конфліктів, не вчиняє відносно останнього домашнього насильства та надає доступ до усіх приміщень у будинку.
Згідно з копією договору дарування земельної ділянки від 15.11.2017 року, ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, як розташована за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровим номером 6110100000:08:010:0057.
Відповідно до копії договору дарування Ѕ частки житлового будинку від 15.11.2017 року, ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Окрім цього, з довідки від 28.01.2022 № 3 КПН «ТОЦРРД» ТОР, вбачається що ОСОБА_1 29.12.2021 року працювала та перебувала у закладі згідно графіку виходу на роботу.
Таким чином, дослідивши вказані матеріали справи, суд дійшов висновку, що окрім письмової заяви ОСОБА_2 та його пояснень, відсутні будь-які інші докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Щодо доводів, викладених у заяві ОСОБА_2 , такі спростовуються показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 , яка заперечила факт вчинення ОСОБА_1 перешкод ОСОБА_2 у користуванні будь-якими приміщеннями будинку та вчиненням відносно нього домашнього насильства економічного та психологічного характеру.
Будь-які інші об'єктивні дані, чи докази, які б підтверджували обмеження користування ОСОБА_2 приміщеннями будинку та його речами, у матеріалах справи відсутні.
Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вказала, що колишній чоловік має доступ до усіх приміщень будинку та ніхто йому не створює перешкод у доступі в будинок. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б спростовували дані твердження.
Таким чином, до матеріалів не долучено будь-яких об'єктивних (неупереджених) доказів того, що ОСОБА_1 дійсно вчиняла будь-які дії економічного та психологічного характеру, пов'язані з домашнім насильством відносно ОСОБА_2 .
Із матеріалів справи, зокрема із пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вбачається, що між сторонами фактично існує цивільний спір щодо поділу нерухомого майна колишнього подружжя, який сторона, зокрема ОСОБА_2 , на думку суду, намагається вирішити шляхом притягнення колишньої дружини ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, що є неправомірним.
Пояснення потерпілого ОСОБА_2 судом до уваги не беруться, оскільки не доводяться іншими об'єктивними (неупередженими) доказами про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини».
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, у матеріалах справи відсутні об'єктивні (неупереджені) докази, які б підтверджували обмеження громадянкою ОСОБА_1 прав її колишнього чоловіка ОСОБА_2 в обмеженні доступу до приміщення у якому знаходяться його особисті речі, а також психологічний тиск через перевагу у матеріальній власності, що б давало можливість віднести зазначені дії до економічного та психологічного насильства.
Виходячи з вищезазначеного, жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили, про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП матеріали справи не містять.
Згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає що в даному випадку в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки суду не надано об'єктивних (неупереджених) доказів, з яких вбачалося б, що 29.12.2021 близько 14:00 та 04.01.2022 року близько 11:00 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 вчинила відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 насильство в сім'ї, а саме умисні дії економічного та психологічного характеру, у зв'язку із чим провадження в даній справі підлягає закриттю.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 173-2, 247, 283, 284 КУпАП, суд, -
Об'єднати справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення №607/1205/22 (провадження №3/607/694/2022) та за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення №607/1207/22 (провадження №3/607/696/2022) в одне провадження, присвоївши об'єднаним справам №607/1205/22 (провадження №3/607/694/2022).
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Копію постанови направити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
CуддяВ. Л. Дзюбич