01.12.2022 Справа №607/17469/22
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі, в приміщення зали судових засідань, клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження № 12022211040001665 від 25 жовтня 2022 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Казахстан, громадянина України, українця, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
До слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшло вказане клопотання, в якому слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що 24 жовтня 2022 року, близько 23 години 10 хвилин у ОСОБА_4 , раніше судимого за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, який перебував в 2 під'їзді, будинку АДРЕСА_3 , виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме двох велосипедів з під'їзду будинку.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне заволодіння чужим майном, діючи з прямим умислом і корисливим мотивом, повторно, з метою незаконного збагачення, 24 жовтня 2022 року близько 23 години 10 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи в під'їзді №2, у будинку АДРЕСА_3 , переконавшись що за ним ніхто не спостерігає, та його дії не будуть помічені сторонніми особами, в умовах воєнного стану, шляхом пошкодження тросового замка таємно викрав вживаний велосипед марки «ARDIS» діаметром коліс «24» сірого та чорного кольорів вартістю 2410 гривень 33 копійки.
В подальшому 25 жовтня 2022 року близько 01 години 43 хвилини діючи з продовжуваним умислом ОСОБА_4 , перебуваючи в під'їзді №2, у будинку АДРЕСА_3 , переконавшись що за ним ніхто не спостерігає, та його дії не будуть помічені сторонніми особами, в умовах воєнного стану, шляхом пошкодження тросового замка таємно викрав веловипед марки «ARDIS» чорного кольору з жовтим відерунком, які належали ОСОБА_7 .
В подальшому, ОСОБА_8 покинув місце вчинення кримінального правопорушення із викраденим майном, чим спричинив ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 14 410 гривень 33 копійки.
Таким чином, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - крадіжка вчинена повторно, вчинена в умовах воєнного стану.
30.11.2022 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 є забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
Наявність декількох ризиків у сукупності, які об'єктивно існують, унеможливлюють застосування менш суворих запобіжних заходів, тому жоден з таких не буде достатнім для запобігання їм та забезпечення належної поведінки підозрюваного і виконання ним своїх обов'язків.
З врахуванням вищенаведеного, з метою забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 та виконання ним процесуальних обов'язків, запобігання можливому вчиненню іншого кримінального правопорушення,незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, переховування від органів досудового розслідування та/або суду, а також, з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, швидкого, повного та неупередженого здійснення досудового розслідування, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, відтак, слідчий просить клопотання задовольнити.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав з мотивів, у ньому наведених та просив його задовольнити.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив застосувати запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав доводи свого захисника.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання документи, слідчий суддя дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання слідчого, виходячи з таких міркувань.
Нормами ч.1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За змістом ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан (ч. 1 ст. 178 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що слідчими СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022211040001665 від 25 жовтня 2022 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Верховною Радою України 24.02.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» № 2102-IX, яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
В подальшому, Верховною Радою України 15.03.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» № 2119-IX, яким затверджено Указ Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Також, Верховною Радою України 21.04.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» № 2212-IX, яким затверджено Указ Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Також, Верховною Радою України 21.05.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» № 2212-IX, яким затверджено Указ Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Востаннє, Верховною Радою України 15.08.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 2500-IX, яким затверджено Указ Президента України № 573/2022 від 15.08.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 20.12.2022.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в період часу з 19:00 год. 24.10.2022 року по 08:00 год. 25.10.2022 року, ОСОБА_4 під час введення воєнного стану у державі (Указ Президента №64/2022 від 24 лютого 2022 року), зайшов в під'їзд №2, житлового будинку АДРЕСА_3 , де пошкодив трос захисту велосипеда, та викрав два спортивних велосипеди. Такими діями ОСОБА_4 завдав матеріальної шкоди гр. ОСОБА_7 на суму 20 000 гривень.
Відомості за вказаним фактом 25 жовтня 2022 року слідчим відділом Тернопільський РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12022211040001665 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Так, за результатами досудового розслідування, 30.11.2022 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а прокурор - при розгляді клопотання, довели наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
На думкуслідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, зокрема:
-протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу події від 25.10.2022;
-витяг з повідомлення служби «102»;
-протоколом огляду місця події від 25.10.2022;
-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 25.10.2022;
-протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_7 від 28.10.2022;
-протоколом огляду від 01.11.2022;
-протоколом огляду предмету від 01.11.2022 (відеозапису);
-протоколом огляду предмету віл 02.11.2022 (відеозапису) за участі ОСОБА_7 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 04.11.2022;
-протоколом вилучення предметів під час їх добровільної видачі від 04.11.2022;
-протоколом огляду від 04.11.2022 за участю ОСОБА_7 ;
-протоколом огляду від 04.11.2022 за участю ОСОБА_7 ;
-протоколом обшуку від 14.11.2022;
-протоколом огляду від 14.11.2022;
-протоколом огляду від 14.11.2022;
-протоколом огляду від 14.11.2022;
-висновком судової товарознавчої експертизи.
Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів. Окрім цього, беззаперечних доказів, які б спростовували обґрунтованість підозри пред'явленої ОСОБА_4 , слідчому судді не надано.
При цьому, необхідно відзначити, що на даному етапі кримінального провадження стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.
Відтак, слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
З огляду на вищенаведене та беручи до уваги те, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, слідчий суддя дійшов до висновку, що пред'явлена ОСОБА_4 підозра у вчиненні вказаного кримінального правопорушення є обґрунтованою.
Окрім наявної обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що на даний час існують ризики зазначенні у клопотанні слідчого, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, що в силу вимог ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення, що такий ризик, має місце у даному випадку та усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину і розмір покарання, з метою уникнення відповідальності, ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя вважає, доведеним і ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний раніше вчиняв умисні корисливі злочини, злочини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, та злочини проти життя і здоров'я особи, що свідчить про небажання останнього ставати на шлях виправлення, оскільки будучи раніше судимим за умисні корисливі злочини, вчинив новий корисливий злочин.
Крім цього, варто сказати про те що, ОСОБА_4 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України. Вказане свідчить про наявність ризику того, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі може продовжувати свою злочинну діяльність, що в свою чергу вказує на його підвищену суспільну небезпеку.
Також, існує ризик незаконного впливу на потерпілого та свідківу цьому кримінальному провадженні, оскільки досудове розслідування перебуває на початковій стадії та на даний момент перебуваючи на волі він може незаконно здійснювати на них тиск та погрози, з метою дачі особами неправдивих показів, або відмови від добровільно наданих показань, а сторона обвинувачення не матиме можливості запобігти цьому та перешкоджати протиправним діям.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 23 КПК України про те, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показання речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик не зменшився, так як вказані вище свідки, інші свідки пригоди чи потерпілий не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту, можуть змінити свої показання, які вони надавали слідчому, на користь обвинуваченого.
Відтак, слідчий суддя дійшов до висновку, що стороною обвинувачення доведено, що у даному кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Згідно з вимогами ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Слідчий суддя вважає, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, а прокурор в повному обсязі довів, що обмеження права підозрюваного на свободу є виправданим.
Крім того, стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Доводи сторони захисту про можливість застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме, домашнього арешту, слідчий суддя до уваги не бере, оскільки беручи до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_4 іншого запобіжного заходу, не зможе попередити ризики, визначені у ст.177 КПК України, які як встановлено на даний час не зменшились та продовжують існувати, а тому, в задоволенні клопотання слід відмовити.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу та, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваною процесуальних обов'язків та зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо тяжкого кримінального правопорушення.
Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що він не працює, раніше судимий, зокрема: 13.07.1992 засуджений Тернопільським міським судом за ч. 2 ст. 144 КК України (1960) до позбавлення волі строком на 2 роки та 6 місяців та конфіскації майна; 26.11.1993 засуджений Тернопільським міським судом за ч. 2 ст. 143 КК України (1960 року) до позбавлення волі строком на 2 роки та конфіскації майна; 24.09.1998 засуджений Тернопільським міським судом за ч. 2 ст. 140 КК України (1960 року) до позбавлення волі строком на 2 роки та конфіскації майна; 25.12.2000 засуджений Тернопільським міським судом за ч. 2 ст. 140 КК України (1960 року) до позбавлення волі строком на 2 роки та конфіскації майна; 04.07.2006 засуджений Тернопільським міським судом за ч. 3 ст. 307, ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки та конфіскації майна; 11.02.2008 року засуджений Тернопільським міським судом за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки та 6 місяців; 16.01.2013 засуджений Тернопільським міським судом за ч.1 ст. 199 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки; 11.04.2016 року засуджений Тернопільським міським судом за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік та 1 місяць; 26.04.2017 року засуджений Тернопільським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 60, ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки та 6 місяців, відповідно до ч. 4 ст. 70 шляхом поглинання покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 11.04.2016 призначити покарання у вигляді 2 років та 6 місяців позбавлення волі, зарахувати в строк покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України 1 день за 2 дні з 03.10.2012 по 03.04.2013, та з 16.06.2016 по 26.04.2017; 06.12.2018 року засуджений Тернопільським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки та 3 місяці; 06.12.2018 року засуджений Тернопільським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 70, ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки та 1 місяць, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю з вироком Тернопільського міськрайонного суду від 11.04.2016 вважати засудженим на 3 роки та 3 місяці позбавлення волі, на підставі ст. 72 КК України зарахувати 1 день за 2 дні з 21.02.2018 по 06.12.2018. Окрім того, 27.12.2019 року до Тернопільського міськрайонного суду скеровано обвинувальний акт за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України. 22.06.2020 року до Тернопільського міськрайонного суду скеровано обвинувальний акт за ч. 2 ст. 185 КК України; 30.07.2021 року до Тернопільського міськрайонного суду скеровано обвинувальний акт за ч. 1 ст. 309 КК України, що свідчить про слабку міцність соціальних зв'язків.
За встановлених обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого є обґрунтоване і доведене, а застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в даному випадку відповідатиме обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на даному етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує таке втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість. Обставин, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_4 під вартою, не встановлено.
Згідно ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно вимогам, визначених ч. 1 та ч. 3 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження тримання під вартою, не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Таким чином, строк тримання під вартою обмежується строком досудового розслідування і виключень з цього не має.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Згідно з матеріалами доданих до клопотання вбачається, що підозрюваного ОСОБА_4 не було затримано у відповідності до ст. 208 КПК України, відтак тримання під вартою обчислюється з 30.11.2022.
Відтак, саме з 30.11.2022 слід виходити при обрахуванні строку тримання під вартою.
У зв'язку із наведеним, клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження № 12022211040001665 від 25 жовтня 2022 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , слід задовольнити частково, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 58 днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальний стан підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , вчиненого у воєнний час, санкцію, яка загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, дані про особу підозрюваного, наявність судимостей, його соціальний та економічний стан, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.
Слідчий суддя також враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов'язків і попередження ризиків, а не штрафна чи каральна функція, що вплине не тільки на підозрюваного, але і на життя членів його родини.
Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим в даному кримінальному провадженні; здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 29 Конституції України, ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 198, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження № 12022211040001665 від 25 жовтня 2022 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26 січня 2023 року.
Взяти підозрюваного ОСОБА_4 під варту в залі суду негайно.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 52 000,00 грн (п'ятдесят дві тисячі гривень 00 копійок) для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; номер рахунку (IBAN): UA358201720355219001000003454; призначення платежу - застава за « ОСОБА_4 » у кримінальному провадженні № 12022211040001665 від 25 жовтня 2022 року, за ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 грудня 2022 року.
У випадку внесення застави, звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з під варти та покласти на нього обов'язки передбачені статтею 194 КПК України, а саме:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим в даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Встановити строк дії ухвали слідчого судді до 23 год. 59 хв. 26 січня 2023 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_4 негайно після її оголошення, прокурору та надіслати уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
У задоволенні клопотання захисника підозрюваного про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк її подачі обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.
Повний текст ухвали слідчого судді оголошений 02 грудня 2022 року о 08 год. 45 хв.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1