25.11.2022 Справа №607/3236/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого Ромазана В.В.
з участю секретаря Безручко Т.В.
позивача ОСОБА_1
представник позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання батьківства , -
Адвокат Молень Р.Б. в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 , у якому просить встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, без реєстрації шлюбу в період з липня 2016 року по вересень 2019 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 народила сина - ОСОБА_4 , батьком якого вважає себе позивач ОСОБА_1 ОСОБА_3 не заперечувала, що ОСОБА_1 є батьком дитини, проте державну реєстрацію народження сина здійснила самостійно, в порядку ст. 135 Сімейного кодексу України. Зареєструвати дитину в порядку ч. 1 ст. 126 Сімейного кодексу України, відмовилась. Позивач неодноразово особисто звертався до ОСОБА_3 з проханням подати до органів державної реєстрації актів цивільного стану заяву для визнання походження дитини від батька ОСОБА_1 , проте отримував відмову.
Відповідач ОСОБА_3 відзиву на позов не подавала.
25 лютого 2020 року у даній справі відкрито провадження, ухвалено справу розглядати за правилами загального провадження.
Ухвалами Тернопільського міськрайонного суду від 28 січня 2021 року, 22 липня 2021 року у даній справі за клопотанням позивача було призначено судову генотипоскопічну (генетичну) експертизу, провадження у справі зупинено.
18 лютого 2022 року провадження у даній справі поновлено.
09 червня 2022 року у даній справі закрито підготовче судове засідання за наслідками якого закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Молень Р.Б. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просять суд їх задовольнити з підстав наведених у позові. Крім цього, ОСОБА_1 суду пояснив, що він та відповідач ОСОБА_3 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з липня 2016 року по вересень 2019 року, внаслідок чого у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син - ОСОБА_4 . Відповідач ОСОБА_3 протягом спільного проживання не заперечувала, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 . Також зазначив, що у період спілного проживання із відповідачем у них ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_5 , батьком якого є позивач. На даний час, відповідач забрала дітей та проживає у іншому місці, а тому він позбавлений права батька на спілкування, виховання сина ОСОБА_6 .
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, і не повідомила суд про причину своєї неявки, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується документально.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд, зі згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив
ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 01 серпня 2016 року Малоходачківською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області зроблений відповідний актовий запис за №09.
Як вбачається із Актового запису про народження №09 від 01 серпня 2016 року, батьком дитини - ОСОБА_4 зазначено - ОСОБА_7 , матір'ю - ОСОБА_8 . Відомості про батька записані на підставі заяви матері, згідно з ч.1 ст.135 СК України.
У судовому засіданні встановлено, що позивач вважає себе батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та стверджує, що саме він є біологічним батьком цієї дитини.
Як вбачається із акту опитування №1 від 10 лютого 2020 року, затверджений в.о. старостою сіл Малий Ходачів та Костянтинівка, створена комісія провели опитування сусідів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які підтвердили факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з громадянкою ОСОБА_8 з липня 2016 року до ІНФОРМАЦІЯ_7 в АДРЕСА_1 .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що він є хресним батьком сина ОСОБА_12 , який народився у сторін ІНФОРМАЦІЯ_8 . Підтвердив суду той факт, що ОСОБА_1 був знайомий із ОСОБА_8 , які з 2016 року почали проживати спільно та у них ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син - ОСОБА_6 , про якого позивач постійно піклується та вважає його своїм рідним сином. Також був очевидцем того, що сторони разом із дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_12 проводили вільний час.
Як вбачається із фототаблиць, а також електронного диску наданого позивачем, на них зафіксовано, як позивач та відповідач 31 липня 2016 року здійснюють обряд хрещення малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також в подальшому проведення спільного дозвілля та відпочинку сторін разом із неповнолітнім ОСОБА_6 .
Крім цього, судом встановлено, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане повторно 27 грудня 2019 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.
Рішенням №24 комісії з питань захисту прав дитини Тернопільської районної державної адміністрації від 27 серпня 2020 року, встановлено ОСОБА_1 зустрічі з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 у неділю та 2,4 понеділок місяця з 10:00 год. до 17:00 год.. за місцем проживання дитини та з можливістю відвідувати розважальні дитячі заклади в м. Тернопіль.
Судом, з метою з'ясування обставин у справі, сприяння позивачу у з'ясуванні обставин, які підлягають доказуванню, у даній справі ухвалами від 28 січня 2021 року, 22 липня 2021 року у даній справі призначалась судова генотипоскопічна (генетична) експертизи, на вирішення якої було поставлено запитання: Чи є ОСОБА_1 біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ?
На виконання призначених судом експертиз, судовим експертом було подані суду клопотання про неможливість її проведення у зв'язку із нез'явленням ОСОБА_8 із дитиною ОСОБА_4 до експертної установи, що унеможливило відібрання зразків букального епітелію для проведення молекулярно-генетичної експертизи, що підтверджено повідомленням експертної установи від 06.05.2021 року та від 04.02.2022 року.
Суд констатує, що проведення вказаної експертизи має для позивача вагоме значення, у тому числі для з'ясування усіх обставин, що засвідчують походження дитини ОСОБА_4 від ОСОБА_1 .
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права, зауважив, що «на сьогодні ДНК - тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (Kalacheva v Russia, №3451/05 від 07.05.209 року).
Тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогодні це єдиний метод точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини. Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору цієї категорії справ.
Зазначений висновок знайшов своє відображення у постанові ВС від 18 березня 2020 року у справі №592/4443/17.
Як зазначив у пункті 9 своєї постанови Пленум Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст.212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст.146 ЦПК України може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).
Згідно ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу.Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 52 Конституції України встановлено, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. На реалізацію положення Конституції і передбачено визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, оскільки гарантується дитині батьківство, незалежно від того, в шлюбі перебувають її батьки чи ні.
За змістом ст.121 СК України, права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.
У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 по справі № 591/6441/14-ц зазначено, що встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
Суд дослідивши та оцінивши докази встановив, що між позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_8 перебували у шлюбних стосунках та проживали без реєстрації шлюбу, як чоловік та дружина з 2016 року, що підтверджено наведеними судом доказами, від яких ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 народила сина ОСОБА_4 , відомості про батька якого було записано на підставі ч.1 ст.135 СК України, тобто за вказівкою матері. Також суд констатує, що у сторін внаслідок їх спільного проживання, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_5 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане повторно 27 грудня 2019 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів батьком якого є позивач.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , шляхом визнання його батьком дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до п.п. 1.7, 2.13, 2.13.1, 2.16, 2.16.4 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженихнаказом Міністерства юстиції України № 96/5 від 12.01.2011, зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.
Зміни, доповнення, виправлення вносяться в паперові носії актових записів цивільного стану та одночасно до Державного реєстру актів цивільного стану громадян. На підставі рішення суду про визнання батьківства в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Отже, рішення суду про визнання батьківства з дня набрання таким рішенням законної сили підлягає виконанню шляхом внесення змін у відомості про батька дитини в актовому записі про народження дитини відділом державної реєстрації актів цивільного стану.
Враховуючи вказане, суд на підставі ч. 7 ст. 265 ЦПК України в судовому рішенні одночасно вказує і порядок виконання рішення суду.
Відтак, Тернопільському міськрайонному відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) слід внести зміни до актового запису №09 від 01 серпня 2016 року, складеного Малоходачківською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, записавши батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - ОСОБА_1 , громадянина України.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 141, 263, 265, 280-284, 289 ЦПК України, суд , -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання батьківства, задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , громадянина України, батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Тернопільському міськрайонному відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) внести зміни до актового запису №09 від 01 серпня 2016 року, складеного Малоходачківською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, записавши батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - ОСОБА_1 , громадянина України.
Стягнути із ОСОБА_3 у користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду у повному обсязі складено 01 грудня 2022 року.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан