21.11.2022 Справа №607/13777/15-ц
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участю секретаря судового засідання Крук А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про заміну стягувача у виконавчих листах,виданих на виконання рішення суду у справі № 607/13777/15-ц за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ОТП факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду із заявою, в якій просить замінити стягувача товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП факторинг Україна» (далі - TOB «ОТП факторинг Україна») на його правонаступника ТОВ «Діджи Фінанс» у виконавчих листах, виданих на виконання рішення у справі № 607/13777/15-ц.
Заяву обґрунтовує тим, що 24 листопада 2015 року Тернопільський міськрайонним суд Тернопільської області ухвалив рішення у справі № 607/13777/15-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь TOB «ОТП факторинг Україна» за договором № 001/12926/07 від 22 червня 2007 року. 18 грудня 2018 року укладено договір № б/н між TOB «ОТП факторинг Україна» та TOB «ФК «Довіра та гарантія». Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за договором № 001/12926/07 від 22 червня 200 року. 04 липня 2022 року укладено договір факторингу № 549-02 між TOB «ФК «Довіра та гарантія» та TOB «Діджи Фінанс». Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за договором № 001/12926/07 від 22 червня 2007 року.
Відтак, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Представник заявника ТОВ «Діджи Фінанс» в судове засідання не з'явилася, належним чином була повідомлена про час, дату та місце судового засідання.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, не повідомивши суд про причини неявки, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Згідно ч.ч. 3, 5 ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
За даних обставин, розгляд справи слід провести за відсутності учасників.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд дійшов до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 листопада 2015 року у справі № 607/13777/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за Кредитним договором № 001/12926/07 від 22 червня 2007 року в сумі 17 961 грн. 49 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 243 грн 60 коп.
09 лютого 2016 року на виконання вищевказаного рішення суду представникTOB «ОТП факторинг Україна» отримав виконавчий лист, що вбачається із приєднаної до матеріалів справи заяви.
За змістом ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
18 грудня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») (фактор) та товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») (клієнт) укладено договір факторингу, згідно умов якого Клієнт переди (відступає) Фактору право грошової вимоги, а Фактор приймає право грошової вимоги, що належить Клієнту, стає кредитором за кредитними договорами. Фактор здійснює фінансування клієнта шляхом передачі грошових коштів в розпорядження клієнту за відступлення права вимоги за плату, відповідно до умов цього договору. За цим Договором Фактор одержує право (замість Клієнта) вимагати від Боржників належного виконання всіх зобов'язань за Кредитними договорами. Права вимоги за кредитними договорами переходять до Фактора з моменту виконання зобов'язання щодо перерахування всіх платежів, визначених п. 7 цього Договору, на підставі Акту приймання-передачі Реєстру Боржників. Фактор може відступити або передати всі або будь-які права, вигоду та Зобов'язання за цим Договором Третім особня з моменту набуття ним Права вимоги без згоди Клієнта. Укладення цього Договору не тягне за собою будь-яких змін умов Кредитних договорів (пп.пп. 1.1.-1.6. Договору).
04 липня 2022 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (клієнт) та ТОВ «Діджи Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 549-02, згідно умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові свої права грошової вимоги (надалі також іменуються «права» або «право», в залежності від контексту) до боржників (які надалі, в залежності від контексту, іменуються «Боржники» або «Боржник») зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. В день підписання такого відповідного реєстру до Фактора переходять також права (в тому числі права іпотекодержателя/заставодержателя за договорами, що укладені в забезпечення виконання зобов'язань Боржників за Основними договорами у разі їх наявності. Права грошової вимоги вважаються відступленими Фактору в день підписання цього договору. Додаткового оформлення відступлення прав вимоги не вимагається. Після переходу прав.; вимоги, до Фактора останній стає кредитором по відношенню до Боржника та набуває відповідні права вимоги. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку Фактора або Клієнта або підписання будь-яких документів (п. 1 Договору).
У додатку № 1 до договору факторингу № 549-02К під № 1806 зазначено боржника ОСОБА_1 , № договору 001/12926/07 від 22 червня 2007 року, заборгованість - 17 961,49 грн.
За вказаних вище обставин, до виниклих правовідносин підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
У п. 9 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
За змістом ст. 512 ЦК України, у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із змісту цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 1 ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення права вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі право бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону про виконавче провадження, пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV). Тобто за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Водночас, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження, що також узгоджується зі змістом ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження». Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
Як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі ст. 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі ч. 5 ст. 442 ЦПК України.
Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник не позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкривається на підставі пред'явлення виконавчого документа до виконання, а ч. 5 ст. 442 ЦПК України передбачає можливість заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (у тому числі повторного за обґрунтованих підстав при повторному зверненні з виконавчим документом, оскільки зазначена стаття ЦПК України цього не виключає, а Закон України «Про виконавче провадження» передбачає таку можливість).
Відповідно до змісту ч. 5 ст. 442 ЦПК України, ч. 6 ст. 12, п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 26, ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.
Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197 цс 21).
Отже, особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Водночас, заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі, до відкриття виконавчого провадження.
За таких обставин, суд вважає, що вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, а реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум ТОВ «Діджи Фінанс» може у порядку, визначеному статтями 55, 442 ЦПК України, шляхом заміни сторони у виконавчому документі, а тому заява про заміну стягувача у виконавчих листах підлягає задоволенню шляхом заміни стягувача TOB «ОТП факторинг Україна» на його правонаступника ТОВ «Діджи Фінанс» у виконавчих листах, виданих на виконання рішення суду у справі № 607/13777/15-ц за позовомТОВ «ОТП факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На підставі наведеного та керуючись ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 55, 260, 261, 353-355, 442, п. п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд,
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - задовольнити.
Замінити вибулого стягувача товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП факторинг Україна» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» у виконавчих листах, виданих на виконання рішення суду у справі № 607/13777/15-ц за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ОТП факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Головуючий суддя Герчаківська О.Я.