1Справа № 335/7939/18 1-кп/335/145/2022
02 грудня 2022 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, має середню освіту, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, дітей на утриманні не має, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, -
26 квітня 2018 року, приблизно о 17 годині 20 хвилин, ОСОБА_4 , діючи на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час конфлікту, маючи умисел на нанесення тілесних ушкоджень, перебуваючи біля кафе «Гамарджоба» по вулиці Гагаріна 6 у місті Запоріжжя, підбіг до потерпілого ОСОБА_6 та тримаючи у правій руці невстановлений в ході досудового розслідування предмет, що має колюче-ріжучі властивості, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, наніс потерпілому ОСОБА_6 один удар в область тулуба з лівої сторони, чим спричинив тілесне ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення живота з ушкодженням лівої долі печінки і розвитком внутрішньочеревної кровотечі легкого ступеня, яке згідно висновку судово-медичної експертизи № 718 від 06.06.2018 кваліфікується, як тяжке тілесне ушкодження, за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння. Після чого, ОСОБА_4 залишив місце скоєння злочину.
Згідно ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав та пояснив, що у його знайомої ОСОБА_7 24.04.2018 зник мобільний телефон у кафе «Гамарджоба», у той час коли там перебував у тому числі і ОСОБА_6 , у зв'язку з чим вони з'ясовували обставини зниклого мобільного телефону. 26.04.2018 ввечері він дійсно перебував біля кафе «Гамарджоба», де до нього підбіг ОСОБА_6 , який був агресивний, у стані сильного алкогольного сп'яніння та намагався його вдарити, однак він ухилився і у подальшому відштовхнув його від себе, після чого пішов, щоб уникнути подальшого розвитку конфлікту. Пішов у бік проспекта. Через декілька днів дізнався, що його підозрюють у тому, що він наніс ножове поранення ОСОБА_6 , його зняли з маршрутки та доставили до відділення поліції для з'ясування цих обставин, де про все це і дізнався. Він нікуди не ховався, жив просто три дні у дівчини, потім повернувся додому. Також, пояснив, що не мав при собі ножа або іншого гострого предмету. Крові у ОСОБА_6 він не бачив. При цьому, вважає, що ОСОБА_6 його оговорює, з метою заробити таким способом, грошові кошти у великому розмірі.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_4 провини в інкримінованому йому злочині, його винність і причетність до скоєння вказаного злочинного діяння, повністю підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які відповідають вимогам передбаченим ст.ст. 85-87 КПК України, перевірених та оцінених у їх сукупності судом безпосередньо в судовому засіданні, а саме:
Показаннями потерпілого ОСОБА_6 , який у судовому засіданні 03.12.2020 пояснив, що до інциденту з обвинуваченим негативних стосунків не було. Також пояснив, що 26.04.2018 він, разом із ОСОБА_8 зайшли до кафе «Гамарджоба», там вже сидів ОСОБА_9 , ще була ОСОБА_10 -бармен її чоловік. Сиділи на літньому майданчику. З'ясовували обставини зниклого мобільного телефону, який належав ОСОБА_11 , та зник напередодні. ОСОБА_12 звинувачувала його у пропажі свого телефону. Він пояснив, що ніхто не чіпай її телефону. Мир квітів ОСОБА_13 , ОСОБА_12 її чоловік та ОСОБА_14 . Він підійшов. Вони стояли півкругом, спілкувалися. Між ним та ОСОБА_4 виник словесний конфлікт, у ході якого він його обізвав «баригою», у зв'язку з чим, ОСОБА_15 розлютився біжить на нього, на що потерпілий лівою рукою його відштовхує і той відбігає . ОСОБА_15 знов побіг на нього та наніс йому удар в область животу. Він відскочив і бачив, як ОСОБА_9 ніж кладе у кишеню. Удару він не відчув, але побачив, що його одяг у крові, футболка мокра. Він вітрівку розстебнув, там футболка в крові, ОСОБА_9 це бачив і повторює знов: «Іди сюди, іди сюди». Потім ОСОБА_9 розвернувся і пішов геть. До нього ніхто не підійшов. Марина з чоловіком підходять до нього в шоці і кажуть «поїхали в лікарню». Вони на автомобілі відвезли його до 5 лікарні, висадили і поїхали. Він злякався, грошей немає, розраховуючи, що нічого страшного з ним не станеться, він просто пішов з лікарні. Зайшов до кафе, там була ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , вони перекисом водню обробили йому рану, він пішов. Після чого, він пішов додому, де якійсь час поспав, не роздягаючись, та вийшовши із дому зустрів товариша, який у подальшому викликав йому бригаду швидкої допомоги, які забрали його до лікарні, де зробили йому операцію та після чого він два дні перебував у реанімації і два тижні на лікуванні. Сказали ще 20 хвилин і йому б не допомогли. Раніше з ОСОБА_17 конфліктів не було. Також, пояснив, що в той день перебував у стані алкогольного сп'яніння, він розумів що коється. Біль відчував, кровотеча була. Конфлікт бачив ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , її чоловік, та друг. Був ніж, він його бачив, удар було нанесено чорним розкладним ножом, який ОСОБА_15 потім поклав у задню кишеню брюк. Припускає, що ОСОБА_9 у той день щось вживав, наркотичне, бо вів себе неадекватно, очі мутні. ОСОБА_9 не цікавився станом його здоров'я, матеріальна допомога не надавалася, навпаки хтось його дзвонив і вимагав зам'яти справу.
Потерпілий також уточнив, що як діставав ОСОБА_9 ніж він не бачив, але після того відчув удар побачив ніж, чорна рукоятка, 15 см - це лезо з рукояткою, маленький, розкладний у задній карман ніж. Після удару ножом він відбіг, розстебнув футболку, а ОСОБА_9 просто розвернувся і пішов. Під час конфлікту він ОСОБА_18 лише один раз відштовхнув. ОСОБА_9 першим на нього напав, він його відштовхнув, а ОСОБА_9 одразу ж пішов на нього знов, завдав удар ножом.
Просить призначити обвинуваченому ОСОБА_4 суворе покарання в вигляді максимального строку позбавлення волі та задовольнити його цивільний позов у повному обсязі, на підставах викладених у ньому.
Показаннями свідка ОСОБА_19 , який у судовому засіданні (24.02.2020) пояснив, що 26.04.2018 увечері він біля кафе «Фуршет» зустрів ОСОБА_20 не у найкращому стані на вул. Гагаріна, тому що в нього була закривавлена футболка і він каже: « Мене ударили ножом». Свідок оглянув рану, вона була в крові, тобто у нього були ознаки внутрішньої кровотечи, а ОСОБА_21 не оцінював свій стан. Свідок йому сказав, терміново викликаємо швидку допомогу, 3-4 години і людини немає, потім через 10 поки вони говорили, у нього пішов кров з рани у лівому підребер'ї, і свідок одразу ж викликав швидку і намагався зупинити кров за допомогою серветок, через 20 хвилин його погрузили у швидку та відвезли в 5ту лікарю, через декілька днів свідок дізнався, що лікар сказав, що ще 30 хвилин і ОСОБА_22 би вже не було. ОСОБА_22 повідомив, що години півтори тому йому було нанесено удар ножом, а він досі ходить з колото-різаною рану. Була футболка блакитна з кров'ю, поранення було зліва- була дирка у цьому місці на футболці. Артур був адекватний, стояв на ногах, не падав. З його слів йому наніс поранення у кафе - ОСОБА_15 «Малиш» . Ще у цей час був ОСОБА_23 . Після чого, він викликав бригаду швидкої допомоги, яка пізніше забрала його до лікарні.
Показаннями свідка ОСОБА_24 , який у судовому засіданні (17.01.2020) пояснив, що є інспектором УПП в м. Запоріжжя та 26.04.2018, знаходячись на патрулюванні, виїжджав з ОСОБА_25 на виклик до кафе «Гамарджоба», був виклик, що нанесені тілесні ушкодженню і вони приїхали на АДРЕСА_3 , на момент їх прибуття вже швидка забрала потерпілого. Були двоє чоловіків, які сказали, що потерпілий прийшов з кафе гамарджоба і там у нього вийшов конфлікт у нього ножові поранення, там було декілька осіб, один із них на ім'я ОСОБА_15 , далі викликали слідчо-оперативну групу. На бодікамеру запис вів ОСОБА_26 , розмовляли з барменом. Чоловіки казали там, що конфлікт був біля кафе. Казали, що ножові ушкодження, він бачив великі сліди крові, потерпілого не було, його забрали до лікарні.
Показаннями свідка ОСОБА_25 , який у судовому засіданні (17.01.2020) пояснив, що є інспектором УПП в м. Запоріжжя та 26.04.2018, знаходячись на патрулюванні, виїжджав на виклик до кафе «Гамарджоба», їх викликав свідок, який стверджував, що до нього підійшов чоловік з ножовим пораненням, на момент прибуття вони знайшли заявника, однак потерпілого на той час вже забрала швидка допомога. Пояснив цей чоловік, що потерпілий йому розповів, що трапився конфлікт в кафе, вона попрямували туди і допитали співробітницю установи, учасників події вже на місці не було, написали рапорт, здійснювали фіксування на бодікамеру. Співробітниця кафе сказала, що був конфлікт через дівчину, яка працювала у кафе. Після конфлікту один із чоловіків кудись одразу побіг.
Показаннями свідка ОСОБА_27 , який у судовому засіданні (17.01.2020) пояснив, що був на той час фельдшером бригади швидкої допомоги, яка 26.04.2018 виїжджала за викликом до гр. ОСОБА_21 , виїжджали на вул. Гагаріна, приїхали - було ножове поранення, була потрібна госпіталізація, а потерпілий відмовлявся від госпіталізації, потім приїхали особи, які умовили потерпілого на госпіталізацію, вони відвезли його у 5ту лікарню, перев'язку зробили, реанімація, було серйозне поранення проникаюче, однак потерпілий візуально був стабільний, кров була, можливо ножове поранення. Потерпілий перебував схоже у стані сп'яніння. Був збуджений, відмовлявся від госпіталізації.
Показаннями свідка ОСОБА_28 , який у судовому засіданні (17.01.2020) пояснив, що є лікарем бригади швидкої допомоги, яка 26.04.2018 виїжджала за викликом до ОСОБА_21 на вул. Гагаріна, прозвучало-ножові поранення у кафе. У складі 4 чоловік, по прибуттю побачили потерпілого з ножовим поранням, пацієнт був в алкогольному сп'янінні, вони його перев'язали і запропонували госпіталізацію він постійно відмовлявся., він боїться медичних маніпуляцій, вияснилося, що це трапилося в кафе, він знає чоловіка, який наніс йому тілесні ушкодження і це було близько годину тому, він був вже у 5тій лікарні. Стан його був середнього ступеню тяжкості, у свідомості, він дихає, але вони розуміють , що пошкодження було в районі печінки і він міг бути у стані шоку, вони все ж таки умовили його на госпіталізацію, з ним був друг, який показував куртку у крові його. Потім приїхав дядька і після цього умовили потерпілого і його доставили у стаціонар. Потерпілий знав хто це йому зробив, але хто саме не казав.
Показаннями свідка ОСОБА_29 , який у судовому засіданні 24.02.2020 пояснив, що він є батьком ОСОБА_30 . 26.04.2018 увечері йому подзвонив його брат та сказав, що ОСОБА_22 знаходиться у лікарні №5з ножовим пораненням. Він поїхав до лікарні, де ОСОБА_22 зробили операцію. На наступний день, коли ОСОБА_22 прийшов до тями, пояснив, що ножове поранення йому наніс ОСОБА_15 «Малиш». Син сказав, що він сам не очікував такого, так це швидко трапилося. Він відвіз у РОВД речі ОСОБА_22 -куртка, футболка, джинси, на них був кров, і далі їздив до лікарні до сина.
Показаннями свідка ОСОБА_31 , показання якої, які вона надавала під час минулого судового розгляду (14.11.2018), з огляду на ті обставини, що неможливо було забезпечити її явку у судове засідання у зв'язку із тим, що згідно даних ГЦОСІ ДПСУ ОСОБА_32 30.05.2022 року перетнула кордон України і не поверталася (ВС у справі № 127/19452/16-к, провадження № 51-717км20 від 02.02.2022р), були досліджені в судовому засіданні 02.12.2022 року і згідно яких вона пояснила, що є знайомою ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_2 увечері вона, ОСОБА_30 , ОСОБА_34 та її чоловік, ОСОБА_35 перебували у кафе «Гамарджоба», де з'ясовували обставини зниклого мобільного телефону, який належав ОСОБА_11 , та зник напередодні. ОСОБА_12 звинувачувала у пропажі свого телефону ОСОБА_30 . Між ОСОБА_17 та ОСОБА_21 виник конфлікт, який переріс у бійку, яку спровокував ОСОБА_15 , та в якій ОСОБА_4 достав ніж з кишені, ніж невеликий десь 7-10 см з чорною рукояткою, та наніс ОСОБА_22 удар цим ножем в область лівої частини живота, після чого зник з місця події. Вона пішла одразу ж до кафе щоб викликати швидку, однак коли вийшла побачила, що нікого біля кафе немає. Десь через пів години ОСОБА_22 повернувся до кафе знову, та пояснив, що ОСОБА_12 та її чоловік відвезли його до лікарні, але він не звернувся до лікарів. Вона та її знайома ОСОБА_16 обробили йому рану перекисем водню, оскільки там була рана (мовою свідка-"дірка"), та він пішов додому. Більше вона його не бачила.
Варто зазначити, що ОСОБА_31 допитувалася і у судовому засіданні 07.05.2021 і надала цьому складу суду аналогічні пояснення з тими поясненнями, які вона надавала під час минулого судового розгляду, однак покази надані суду при новому розгляді судом не враховуються, оскільки було встановлено, що при наявності відеофіксації допиту свідка ОСОБА_31 у судовому засіданні 07.05.2021 року, технічний аудіозапис судового засідання від 07.05.2021 року з технічних причин не прослуховується, у зв'язку із чим ухвалою суду від 28.06.2022 року відновлено судовий розгляд, а саме стадію з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами для повторного допиту свідка ОСОБА_31 . У подальшому вживалися заходи для забезпечення явки ОСОБА_31 , у тому числі шляхом направлення судових повісток, смс-повідомлень, постановлення ухвал про примусовий привід.
Отже, суд здійснив усі необхідні та можливі заходи для забезпечення повторної явки ОСОБА_31 в судове засідання, про що, відповідно до матеріалів кримінального провадження свідчить неодноразове надсилання повідомлень на адресу останньої, яка не з'являлася на виклики, а кореспонденція поверталась з відмітками про її відсутність за адресою, куди направлялися повідомлення. Ці заходи не принесли результату, оскільки згідно до інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, отриманої 28.11.2022 року за ухвалою суду за клопотанням прокурора надано відповідь що ОСОБА_31 30.05.2022 року перетнула кордон України у пункті пропуску Шегині, даних про повернення ОСОБА_31 на територію України немає.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що показання, які особа надавала під час минулого судового розгляду, не можуть вважатися недопустимими доказами лише на тій підставі, що неможливо було забезпечити явку такої особи під час іншого судового розгляду.(аналогічна позиція висловлена і ВС у справі № 127/19452/16-к, провадження № 51-717км20 від 02.02.2022р.). Під час розгляду кримінального провадження в суді сторонам була надана можливість здійснити допит свідка ОСОБА_31 , і матеріали кримінального провадження підтверджують, що сторони повною мірою скористалися такою можливістю.Також судом не було встановлено будь-яких суттєвих обставин, які не були б відомі під час минулого розгляду і які б вимагали повторного допиту ОСОБА_31 з огляду на такі обставини.
За відсутності заперечень сторони обвинувачення та за згодою сторони захисту 02.12.2022 року були досліджено технічний запис допиту свідка ОСОБА_31 надані в судовому засіданні 14.11.2018, на яких, зокрема, зафіксовані й запитання та відповіді під час допиту, що дало можливість не лише сприймати зміст його показань, але й спостерігати манеру її поведінки під час допиту і робити висновки для оцінки їх достовірності. Сторони кримінального провадження під час розгляду не були позбавлені можливості при дослідженні аудіозаписів та інших доказів звертати увагу суду на ті аспекти показань, які є важливими для оцінки їх достовірності.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що за обставин кримінального провадження дослідження показань ОСОБА_31 , які вона давала під час допиту у суді 14.11.2018, забезпечило сторонам достатні процесуальні гарантії, здатні компенсувати неможливість її повторного допиту під час розгляду, а тому ці покази визнаються судом допустимими доказами.
Окрім показань потерпілого та свідків ОСОБА_31 , ОСОБА_19 , ОСОБА_28 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , вина ОСОБА_4 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, підтверджується також письмовими доказами, які відповідають вимогам передбаченим ст. ст. 85-87 КПК України, а саме:
Даними, які містяться у протоколі огляду місця події від 26.04.2018 з доданими фототаблицями та протоколом огляду місця події (стенограма) від 26.04.2018, під час якого оглянуто та описано ділянку місцевості, яка йде вздовж буд АДРЕСА_4 . В ході огляду камер відео та фотоспостереження вздовж даного будинку не виявлено. Вилучено чотири недопалки.; (т.2 а.с. 3-12);
Даними, які містяться у протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.04.2018, відповідно до якого свідок ОСОБА_36 впізнала особу на фото №2 ( ОСОБА_4 ), який 26.04.2018 приблизно о 17.30 год, перебуваючи біля буд. №6 по вул. Гагаріна у м. Запоріжжя спричинив декілька ножових поранень в область тулуба чоловіка на ім'я ОСОБА_22 ; (т.2 а.с.13-15);
Даними, які містяться у протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.05.2018, відповідно до якого свідок ОСОБА_31 впізнала особу на фото №3 ( ОСОБА_4 ), який 26.04.2018 приблизно о 17.30 год, перебуваючи біля буд. №6 по вул. Гагаріна у м. Запоріжжя спричинив ножове поранення правою рукою в область лівої частини тулуба її знайомого ОСОБА_6 ; (т.2 а.с.16-18)
Даними, які містяться у протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.05.2018, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_6 впізнав особу на фото №3 ( ОСОБА_4 ), який 26.04.2018 приблизно о 17.20 год, перебуваючи біля буд. №6 по вул. Гагаріна у м. Запоріжжя, неподалік кафе «Гамарджоба», під час конфлікту наніс йому один удар ножем правою рукою в область тулубу з лівої сторони, після чого зник; (т.2 а.с.51-53)
Даними, які містяться у протоколі огляду від 05.05.2018 з фототаблицями, відповідно до якого проведено огляд речей потерпілого ОСОБА_6 , які були добровільно видані, та які знаходилися на ньому 26.04.2018. Зокрема, на футболці блакитного кольору встановлено, що на зовнішній передній поверхні в районі живота є рясна пляма РБК, а в районі лівої частини футболки є поріз; (т.2 а.с.20-23)
Інформацією КУ «Запорізька станція екстреної (швидкої) допомоги» ЗОР від 18.05.2018 за № 260/01-16, відповідно до якої зазначено, що 26.04.2018 о 19.30 год. на пульт «103» надійшов виклик на адресу: АДРЕСА_3 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » до гр. ОСОБА_6 , на який виїжджала бригада №102 у складі: лікаря ОСОБА_28 ; фельдшерів ОСОБА_37 та ОСОБА_27 ; водія ОСОБА_38 ; (т.2 а.с.24);
Даними які містяться у копії карти виїзду швидкої допомоги №1184 від 26.04.2018 на ОСОБА_6 , відповідно до інформації якої заначено попередній діагноз: колото-різана рана передньої брюшної стінки, алкогольне сп'яніння; (т.2 а.с.25);
Інформацією КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» від 22.05.2018 та довідкою, відповідно до яких зазначено, що гр. ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був доставлений до КУ «МКЛЕ та ШМД м. Запоріжжя» 26.04.2018 о 19:53 з попереднім діагнозом: колото-різана рана передньої черевної стінки, алкогольне сп'яніння. Операція 26.04.2018. Діагноз після операції: колото-різане поранення передньої черевної стінки, проникаюче з черевну порожнину, поранення 2 сегменту лівої долі печінки, внутрішньочеревна кровотеча легкого ступеню тяжкості. Аналіз крові на етанол - 2,00 г/л.; (т.2 а.с. 147)
Даними, які містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 07.05.2018 проведеного за участю свідка ОСОБА_31 з фотографіями, відповідно до яких свідок ОСОБА_31 пояснює обставини та події, які мали місце 26.04.2018 між ОСОБА_17 та ОСОБА_6 та відтворює дії, які здійснював ОСОБА_4 по відношенню до ОСОБА_6 із застосуванням ножа (конфлікт між ними, механізм нанесення удару ножем тощо); (т.2 а.с.54-72)
Даними, які містяться в оглянутому безпосередньо у судовому засіданні DVD-R диск з відеозаписом до вказаного протоколу слідчого експерименту від 07.05.2018, на якому зображено проведення слідчого експерименту 07.05.2018 за участю свідка ОСОБА_31 ; (т.2 а.с.73)
Даними, які містяться у протоколі протоколами проведення слідчого експерименту від 16.05.2018 проведеного за участю свідка ОСОБА_36 з фотографіями, відповідно до яких свідок ОСОБА_36 пояснює обставини та події, які мали місце 26.04.2018 між ОСОБА_17 та ОСОБА_6 та відтворює дії, які здійснював ОСОБА_4 по відношенню до ОСОБА_6 в частині показів щодо конфлікту між ними, які частково підтверджують існування тих обставин, які викладені у обвинувальному акті (т.2 а.с.74-91)
Даними, які містяться в оглянутому безпосередньо у судовому засіданні DVD-R диск з відеозаписом до вказаного протоколу слідчого експерименту від 16.05.2018, на якому зображено проведення слідчого експерименту 16.05.2018 за участю свідка ОСОБА_36 в частині показів щодо конфлікту між ними. (т.2 а.с.92)
Даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 22.05.2018 проведеного за участю потерпілого ОСОБА_30 з фотографіями, відповідно до яких потерпілий ОСОБА_6 пояснює обставини та події, які мали місце 26.04.2018 між ОСОБА_17 та ним і відтворює дії, які здійснював ОСОБА_4 по відношенню до нього із застосуванням ножа (конфлікт між ними, механізм нанесення удару ножем тощо); (т.2 а.с.93-119)
Даними, які містяться в оглянутому безпосередньо у судовому засіданні DVD-R диск з відеозаписом до вказаного протоколу слідчого експерименту від 22.05.2018, на якому зображено проведення слідчого експерименту 22.05.2018 за участю потерпілого ОСОБА_6 ; (т.2 а.с.120)
Висновком судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_6 № 718 від 06.06.2018 (експерт ОСОБА_39 ), яка проведена на підставі ухвали слідчого судді від 24.05.2018 (т.2 а.с.28) та відповідно до підсумків якої зазначено: проникаюче колото-різане поранення живота з ушкодженням лівої долі печінки і розвитком внутрішньочеревної кровотечі легкого ступеню у гр. ОСОБА_6 кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя; дане тілесне ушкодження могло утворитися від дії предмету, що володіє колючо-ріжучими властивостями, на що вказує проникаючий характер ушкодження, розмірні характеристики шкіряної рани, характер ушкодження внутрішніх органів; давність утворення тілесного ушкодження не суперечить строку, вказаному освідуваним; характер, кількість та локалізація тілесного ушкодження виявленого у гр. ОСОБА_6 відповідають обставинам їх спричинення зазначеним останнім зі слів; тілесне ушкодження виявлене у гр. ОСОБА_6 утворилось від одного травматичного впливу; взаєморозташування потерпілого і нападаючого в момент спричинення тілесного ушкодження могло бути будь-яким при умові доступності відповідної ділянки тіла для його нанесення.; (т.2 а.с.29-31)
Висновком судово-медичної експертизи рідкої крові гр. ОСОБА_6 № 1043 від 25.05.2018 (експерт ОСОБА_40 ), яка проведена на підставі ухвали слідчого судді від 24.05.2018 (т.2 а.с.34) та відповідно до підсумків якої зазначено: рідка кров гр. ОСОБА_6 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0; (т.2 а.с.36)
Висновком судово-медичної експертизи речей ОСОБА_6 (куртки, футболки, брюк, пари кросівок, двох пар шкарпеток чорного та синього кольору) № 1089 від 14.06.2018 (експерт ОСОБА_41 ) із зведеною таблицею, яка проведена на підставі ухвали слідчого судді від 24.05.2018 (т.2 а.с.40) та відповідно до підсумків якої зазначено: кров потерпілого ОСОБА_6 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВО («Висновок експерта» №1043 від 25.05.2018р., експерт імунолог судовий ОСОБА_40 ); у плямах на футболці (об'єкти №№3-8) та на брюках (об'єкт №9) потерпілого ОСОБА_6 встановлена наявність крові людини і виявлений антиген А, що не виключає приналежності крові особі (особам) групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВО, яким є сам потерпілий ОСОБА_6 ; у слідах на спортивній куртці (об'єкти №№1,2), парі шкарпеток чорного кольору (об'єкти №№10,11), парі шкарпеток синього кольору (об'єкти №№12,13) та парі кросівок (об'єкти №№14,15) потерпілого ОСОБА_6 наявність крові не встановлена; питання про статеву приналежність крові в плямах відноситься до компетенції експертів цитологів; (т. 2 а.с.41-19)
Висновком судово-медичної експертизи чотирьох недопалків, вилучених з місця події № 306 від 12.06.2018 (експерт ОСОБА_42 ) із зведеною таблицею, яка проведена на підставі ухвали слідчого судді від 24.05.2018 (т.2 а.с.150) та відповідно до підсумків якої зазначено: рідка кров гр. ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0». (Висновок експерта № 1043 від 25.05.2018 експерта-імунолога судового ОСОБА_40 ; дослідження проведене у відділенні судово-медичної імунології КУ «ЗОБСМЕ» ЗОР). Категорію видільництва ОСОБА_6 не встановлювали в зв'язку з відсутністю у відділенні зразка його слини. При судово-цитологічному дослідженні недопалку І цигарки з фільтром жовтого кольору марки «BOND» (об'єкт № 1) знайдена слина без домішки крові, сказати про статеву належність якої неможливо, в зв'язку з відсутністю в препаратах ядер епітеліоцитів необхідних для дослідження. При встановленні групової належності слини виявлені антигени А і В ізосерологічної системи АВ0, що не виключає викурювання даної цигарки особою (особами) з групою крові АВ, незалежно від категорії видільництва. В цьому випадку походження слини від потерпілого ОСОБА_6 виключається. При викурюванні даної цигарки декількома особами не виключається змішування слини осіб з групами крові А з ізогемаглютиніном анти-В, В з ізогемаглютиніном анти-А та (або) АВ. В такому випадку походження слини від потерпілого ОСОБА_6 не виключається. При судово-цитологічному дослідженні недопалку III цигарки з фільтром білого кольору марки «LM» (об'єкт № 3) та недопалку IV цигарки з фільтром білого кольору марки «Rothmans» знайдена слина без домішки крові, сказати про статеву належність якої неможливо, в зв'язку з відсутністю в препаратах ядер епітеліоцитів необхідних для дослідження. При встановленні групової належності слини виявлений антиген В ізосерологічної системи АВ0, що не виключає викурювання даних цигарок особою (особами) з групою крові В з ізогемаглютиніном анти-А, незалежно від категорії видільництва. Походження слини від потерпілого ОСОБА_6 виключається. При судово-цитологічному дослідженні недопалку ІІ цигарки з фільтром білого кольору марки «BOND» (об'єкт № 2) кров, слина та епітеліальні клітини, придатні для дослідження, не знайдені.; (т.2 а.с.152-155)
Висновком судово-медичної експертизи (експертиза за матеріалами справи) №282/к від 25.06.2018 (експерти: ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_39 ), яка проведена на підставі ухвали слідчого судді від 13.06.2018 (т.2 а.с.184-185) та відповідно до підсумків якої зазначено: за даними висновку експерта №718 від 25.05.2018р. - судово-медичного огляду та наданої медичної документації (історії хвороби з КУ «Міської клінічної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги» м. Запоріжжя) у гр. ОСОБА_6 виявлене проникаюче колото-різане поранення живота з ушкодженням лівої долі печінки і розвитком внутрішньочеревної кровотечі легкого ступеню. Дане тілесне ушкодження могло утворитися від дії предмету, що володіє колючо- ріжучими властивостями, на що вказує проникаючий характери ушкодження, розмірні характеристики шкіряної рани, характер ушкодження внутрішніх органів. Напрямок і довжина ранового каналу в наданій медичній документації не зазначено. При проведенні судово-медичного огляду 25.05.2018 на тілі гр. ОСОБА_6 виявлені рубець зі слідами хірургічних швів на передній поверхні живота по середній лінії та рубець у правій клубовій ділянці, що є наслідком операційних маніпуляцій (втручань) (операцій), а саме - лапаротомії та дренування черевної порожнини - відповідно. Згідно протоколу допиту потерпілого від 27.04.2018 та протоколу проведення слідчого експерименту від 22.05.2018 за участю потерпілого ОСОБА_6 , останній зазначає, що чоловік на ім'я ОСОБА_15 впритул підійшов до нього та зробив один «замах» правою рукою в область лівого підребер'я, удару в дану ділянку не відчув, побачив, що його одяг в даній області просяк кров'ю, та що ОСОБА_15 сховав ніж в карман. Враховуючи кількість, характер тілесного ушкодження виявленого у гр. ОСОБА_6 співставляючи з механізмом його спричинення та зважаючи на збіг його локалізації з ділянкою травматичного впливу, за показами останнього, можна зробити висновок, що його утворення при обставинах та умовах, викладених у протоколі допиту потерпілого від 27.04.2018 та протоколу слідчого експерименту від 22.05.2018 за участю ОСОБА_6 , не виключається. Згідно протоколу допиту свідка від 27.04.2018 та протоколу проведення слідчого експерименту від 16.05.2018 за участю ОСОБА_36 , остання зазначає, що чоловік на ім'я ОСОБА_15 наніс правою рукою три прямих тичкових удари в ділянку живота зліва, дещо нижче реберної дуги гр. ОСОБА_6 , в свою чергу останній двічі відстрибував від ударів при цьому нагинав корпус вперед і праворуч. Будь-яких предметів в руках ОСОБА_15 не бачила. Враховуючи характер тілесного ушкодження виявленого у гр. ОСОБА_6 , а саме «проникаюче колото-різане поранення живота з ушкодженням лівої долі печінки», відповідно, що не могло утворитись від дії тупого предмету, в якості якого на організм діє кисть руки складена у кулак, а будь-яких предметів, що володіють колюче-ріжучими властивостями у руці нападника свідок ОСОБА_36 не бачила, згідно протоколу допиту свідка від 27.04.2018 та протоколу слідчого експерименту від 16.05.2018 за участю останньої. Згідно протоколу допиту свідка від 02.05.2018 та протоколу проведення слідчого експерименту від 07.05.2018 за участю свідка ОСОБА_31 , остання зазначає, що чоловік на ім'я ОСОБА_15 тримаючи в правій руці ніж наніс один боковий удар в ділянку тулуба зліва (живота) гр. ОСОБА_6 . Враховуючи кількість, характер тілесного ушкодження виявленого у гр. ОСОБА_6 співставляючи з механізмом його спричинення та зважаючи на збіг його локалізації з ділянкою травматичного впливу, за показами ОСОБА_31 , можна зробити висновок, що його утворення при обставинах та умовах, викладених у протоколі допиту свідка від 02.05.2018 та протоколу слідчого експерименту від 07.05.2018 за участю ОСОБА_31 не виключається.; (т.2 а.с.186-193)
Даними, які містяться в протоколі огляду предмета від 04.06.2018, а саме: флеш-носія, на якому міститься зафіксована інформація (розмова) щодо фіксування виклику бригади швидкої медичної допомоги 26.04.2018 о 20.54 год. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Яценка, б.1, біля кафе «Фуршет», із стенограмою розмови; (т.2 а.с.203-205)
Даними, які містяться у відтвореному у судовому засідання аудіофайлі, який міститься на диску до протоколу огляду предмету від 04.06.2018, з якого чутно розмову під час виклику бригади швидкої медичної допомоги 26.04.2018 о 20.54 год. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Яценка, б.1, біля кафе «Фуршет»; (т.2 а.с. 206)
Даними, які містяться у протоколі огляду предмета від 04.06.2018, а саме: флеш-носія, на якому міститься відеофайл, що фіксує запис з боді-камер співробітників патрульної поліції, які 26.04.2018 виїжджали на виклик, за адресою: АДРЕСА_4 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_5 »; (т.2 а.с.208-209)
Даними, які містяться у відтвореному в судовому засідання відеофайлі, який міститься на диску до протоколу огляду предмету від 04.06.2018, з якого вбачається спілкування з громадянами щодо встановлення можливих обставин вчиненого кримінального правопорушення; (т.2 а.с. 210);
Судом також досліджено рапорт чергового Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області від 26.04.2018, який зареєстровано в журналі ЄО № 11214, відповідно до якого зареєстровано подію 26.04.2018 о 19.50 год., яка надійшла зі служби «102» за адресою: Вознесенівський район, м. Запоріжжя, вул. Яценка, 1, від БШД №102; (т.2 а.с. 144); протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 27.04.2018 від ОСОБА_30 , в якому зазначено, що 26.04.2018 близько 17.10 год. невідомий на ім'я ОСОБА_15 , знаходячись поблизу кафе «Гамарджоба» по вул. Гагаріна у м. Запоріжжя, завдав тілесних ушкоджень у вигляді ножового поранення в область лівого міжребер'я (удар нанесено розкладним ножем); (т.2 а.с.2); відповідно до Витягу з ЄРДР № 12018080060001104 від 27.04.2018, внесеного за правовою кваліфікацією ч.1 ст.121 КК України, на підставі заяви ОСОБА_6 , зазначено, що 26.04.2018 приблизно о 19.50, невстановлена особа, перебуваючи біля кафе «Гамарджоба» по вул. Гагаріна, 6 у м. Запоріжжя спричинила ножові поранення гр. ОСОБА_6 , в результаті яких останній отримав тілесні ушкодження у вигляді: колото-різані поранення передньої брюшної стінки, проникаюче в брюшну полость зліва, поранення 2-го сегменту лівої долі печінки, внутрішня кровотеча (ЖЕО № 11211, 11214, 11,222 від 26.04.2018); (т.2 а.с. 143)
Оцінюючи письмові докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку із показаннями потерпілого, свідків, експерта суд вважає, що вищезазначені докази відповідають вимогам передбаченим ст.ст. 85-87 КПК України і в повному обсязі доводять вину обвинуваченого у вчиненні злочину, за наведених у вироку обставин.
Оцінюючи показання потерпілого ОСОБА_6 , суд вважає, що під час досудового розслідування, і в судовому засіданні він детально розповів про обставини скоєння щодо нього злочину, при цьому вказав механізм спричинення йому тілесних ушкоджень. Надані ним під час судового провадження пояснення стосовно вчиненого злочину об'єктивно співпадають з іншими доказами у справі і узгоджуються з ними та відповідають обставинами зазначеним останнім під час проведення слідчого експерименту від 22.05.2018 року. Висновком судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_6 № 718 від 06.06.2018 встановлено, що характер, кількість та локалізація тілесного ушкодження виявленого у гр. ОСОБА_6 відповідають обставинам їх спричинення, а висновком судово-медичної експертизи (експертиза за матеріалами справи) №282/к від 25.06.2018 експертом встановлено, що кількість, характер тілесного ушкодження виявленого у гр. ОСОБА_6 співставляючи з механізмом його спричинення та зважаючи на збіг його локалізації з ділянкою травматичного впливу, за показами останнього, можна зробити висновок, що його утворення при обставинах та умовах, викладених у протоколі допиту потерпілого від 27.04.2018 та протоколу слідчого експерименту від 22.05.2018 за участю ОСОБА_6 , не виключається, отже його покази, на думку суду, є достовірними.
Отже, судом приймаються до уваги показання потерпілого ОСОБА_6 , так як вони не суперечать показанням вищенаведених свідків, а також і відповідають встановленим судом фактичним обставинам скоєного злочину.
Крім того, у судовому засіданні встановлено, що показання потерпілого також повністю узгоджуються з показами свідків ОСОБА_31 , ОСОБА_19 , ОСОБА_28 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , в частині тих подій, які ці свідки сприймали безпосередньо. Мотивів для обмови обвинуваченого не встановлено, всі свідчення надавалися під присягою. Ці свідчення послідовні, логічні, істотних суперечностей не мають. Неточності, які мали місце в показаннях потерпілого та свідків, не порочать їх і пояснюються тим, що події сприймалися і запам'ятовувалися ними суб'єктивно. Суд також враховує, що ці покази надані через значний період з моменту події злочині і допиту даних свідків під час досудового розслідування і приймає їх як належні, та такі, що містять інформацію про обставини, що підлягають встановленню у цьому провадженні.
Так, учасниками конфлікту між потерпілим та обвинуваченим та завдання потерпілому тілесного ушкодження безпосередньо, окрім потерпілого, були свідки ОСОБА_31 , ОСОБА_36 , разом із тим, інші свідки підтвердили обставини виклику швидкої допомоги, госпіталізацію потерпілого, та інші обставини, які підлягають встановленню в порядку 91 КПК України і які узгоджуються із іншими письмовими доказами у цьому провадженні, а тому пояснення інших вищевказаних свідків суд вважає належними доказами у цьому провадженні.
Показання свідка ОСОБА_37 , яка є фельдшером бригади швидкої допомоги, яка 26.04.2018 виїжджала за викликом до гр. ОСОБА_21 , та у судовому засіданні (17.01.2020) пояснила, що по даним обставинам нічого не пам'ятає з цього виклику та пояснити не може, оскільки пройшло багато часу, суд не бере до уваги, оскільки вона жодних фактів та обставин по даному кримінальному провадженню не підтвердила та не спростувала, а тому її покази не містять обставин, що підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України.
Щодо показів свідка ОСОБА_31 , то вона надала пояснення, які узгоджуються з її поясненнями під час досудового розслідування, які містяться у протоколі слідчого експерименту, протоколі впізнанні та інших процесуальних документах, підстав для обмовляння обвинуваченого суд не встановив. Крім того, її пояснення узгоджуються із висновком судово-медичної експертизи (експертиза за матеріалами справи) №282/к від 25.06.2018, згідно до якої, що утворення тілесних ушкоджень у потерпілого при обставинах та умовах, викладених у протоколі допиту свідка ОСОБА_31 від 02.05.2018 та протоколу слідчого експерименту від 07.05.2018 за участю ОСОБА_31 не виключається (т.2 а.с.186-193).
Також, у судовому засіданні 05.08.2020 року був допитаний свідок ОСОБА_45 та 03.11.2021 року була допитана в якості свідка ОСОБА_36 .
Допитаний у судовому засіданні 05.08.2020 року свідок ОСОБА_45 пояснив, що знайомий ОСОБА_4 . У 2017році він йшов з роботи близько 10 години та проходив мимохідь кафе та побачив ОСОБА_15 та дівчину ОСОБА_46 , вона плакала. Маша сказала, що у неї вкрали телефон, однак вона відмовилася викликати поліцію, вони з ОСОБА_15 викликали їй таксі та пішли додому, вони мешкають в одному дворі. Наступного дня вони сиділи пили пиво у тому самому кафе, ОСОБА_15 зайшов в кафе, підійшов привітався зі всіма, потім вийшло і повернувшись з нецензурною лайкою другий- ОСОБА_22 почав нападати на ОСОБА_15 . Артур лаявся, ОСОБА_13 розвернувся і пішов, нічого він не доставав, ніякого ножа не було. ОСОБА_15 знає 5-6 років, мешкають поруч -сусіди. Другий день він зустрівся з ОСОБА_17 ввечері . Він сидів на вулиці на літньої площадці. Вийшов ОСОБА_13 , слідом вибігає ОСОБА_22 . Там були різні люди, п'ять осіб, хтось утримав ОСОБА_22 -чоловік 2 та жінка утримували ОСОБА_22 . Коли ОСОБА_4 пішов, ОСОБА_22 вийшов і пішов. Також свідок повідомив, що уникав допиту під час досудового розслідування, його ніхто не допитував, йому це не цікаво. Співробітники поліції його не допитували, однак як-то його записали свідком. Йому надсилали купу повісток. І він нічого отримував і не підписував. Дійсно, він пам'ятає дату події чітко, інше не пам'ятає, чому не розуміє. Замахнувся ОСОБА_22 , а ОСОБА_4 ухилився від удару. Свідок сидів у кафе та пив пиво, ОСОБА_4 розвернувся і пішов. Також повідомив, що прийшов у судове засідання, повістку не отримував, тижні три тому спілкувався з ОСОБА_15 і від нього дізнався про справу, дізнався про засідання від ОСОБА_4 і прийшов.
Також, 03.11.2021 року раптово без судового виклику в судове засідання з'явилася свідок ОСОБА_36 , через 8 місяців після того як прокурор відмовився від її допиту в судовому засіданні, у зв'язку із чим судом було змінено обсяг та порядок дослідження доказів у цьому провадженні та допитано в якості свідка також ОСОБА_36 .
Так, у судовому засіданні 03.11.2021 року свідок ОСОБА_36 пояснила суду, що проживає АДРЕСА_5 , була у декретній відпустці. Мати їй сказала сходити в суд і вона вирішила прийти до суду. Свідок пояснила, що це було роки три тому. Ввечері під час закриття в кафе залишилися 4 особі, у неї пропав телефон, інших в залі не було, першими з кафе пішли ОСОБА_47 та ОСОБА_22 , залишився ОСОБА_15 . Наступного дня вона прийшла на роботу і прийшов випивший ОСОБА_22 . Вона всіх їх зібрала, та сказала, вирішуйте питання по телефону, або поверніть телефон або гроші. Хтось запропонував скинутися і купити новий телефон, ОСОБА_22 був проти, сказав, що він нічого не брав. Потім ОСОБА_22 сказав, що давайте зберемося, і у цей же день у її вихідний зустрілися 4 особи- вона, ОСОБА_14 , ОСОБА_22 та ОСОБА_15 . Була пропозиція скинутися на телефон, ОСОБА_22 почав ображати їх, він був агресивний. Ображав усіх, ОСОБА_14 пішла всередину кафе, почалася бійка. Їх залишилося троє. Камер там не було. ОСОБА_22 ображав ОСОБА_15 , після чого, ОСОБА_15 його вдарив, відштовхнув рукою. ОСОБА_14 нічого не бачила. Були тільки вона, ОСОБА_15 и ОСОБА_22 . ОСОБА_22 відійшов на декілька кроків, поки вона розмовляла з ОСОБА_15 , а ОСОБА_22 вже не було. Вона один свідок цього, більше що нікого не було. Після зникнення телефона, подія трапилася через 2-3 дня, не наступного дня, ОСОБА_4 наносив удар приблизно в бік ОСОБА_22 , це було раз-два. Наступного дня вона дізналася, що ОСОБА_22 забрали с ножовим поранення. Кров вона не бачила. Ножа не було там. ОСОБА_22 в лікарню вона не возила, їй так сказали написати поліція, вона і написала. На відео вона це сказала, тому що їй сказали поліцейські так сказати, що ти відвезли ОСОБА_22 в лікарню та ОСОБА_15 не подумає, що вона його здала. Її залякували у райвідділку три молодих чоловіка. На неї тиснули. У поліції їй сказали підписати порожній бланк, сказати те і те, і в неї не буде неприємностей. Її залякали працівники поліції.
На питання як з'явилася до суду саме в день та час засідання повідомила, що повістки не отримувала, її матір дізналася дату засідання в канцелярії. На питання, як так вийшло, що останні 8 місяців повістки їй не направляли, оскільки прокурор відмовився від її допиту ще 8 місяців до дня засідання і жодну повістку їй не направлялося в засідання 03.11.2021, а попередні отримано нею не було, пояснити свідок нічого не змогла. Свідок також повідомила, що слідчий експеримент проводився з нею, вона давала покази, як воно є, її залякали працівники поліції. Розуміла що це відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів. В райвідділ вона ходила 3 рази, у перший день їй погрожували. 3 раз вона була на слідчому експерименті. Те, що на камеру сказала - було два удари - це правда, вона показувала це. До слідчого експерименту вона претензій не має. Добровільно підписала слідчий експеримент, так воно і було. Однак під час її допиту у подальшому пояснила, що у слідчому експериментів вона надала завідомо неправдиві пояснення. Вона це розуміла і розуміє. А у судовому засіданні вона каже правду.
Разом із тим, суд, спостерігати манеру поведінки цих двох свідків під час допиту і роблячи висновки для оцінки їх достовірності, критично відноситься до показів свідка ОСОБА_45 та ОСОБА_36 з огляду на таке.
Так обидва ці свідки вперше з'явилися до суду, раніше показів в судовому засіданні не надавали і минулому складу суду, жодної судової повістки вказані свідки не отримували, усі судові повістки повернулися до суду неврученими, вказані свідки були неодноразово піддані примусовому приводу, однак до суду не з'являлися і з'явилися до суду без судового виклику.
Також, покази цих двох свідків є нелогічними і не узгоджуються як між собою, так і з показами інших свідків та іншими доказами у цьому провадженні. Так, свідок ОСОБА_36 зазначала, що в момент сутички, більше нікого крім неї, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 поруч не було взагалі нікого, однак свідок ОСОБА_45 сказав, що він був свідком сутички разом там були різні люди, п'ять осіб, хтось утримав ОСОБА_22 -два чоловіка та жінка, які утримували ОСОБА_22 , свідок ОСОБА_36 сказала, що події відбувалися через 2-3 дні після встановлення факту зникнення телефону, а свідок ОСОБА_45 -наступного дня після цього факту.
Суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_45 та ОСОБА_36 надані в судовому засіданні, так як свідок ОСОБА_45 та свідок ОСОБА_36 перебувають в дружніх стосунках з обвинуваченим, про що вони зазначили у судовому засіданні, ОСОБА_45 у засіданні повідомив, що ще до допиту тижні за три спілкувався з ОСОБА_17 , після чого прийшов до суду. Більш того, їх покази щодо обставин події різняться та не узгоджуються між собою і не відображають реальну картину та не відповідають обставинам, за яких у ОСОБА_6 виникли тілесні ушкодження. Крім того, показання зазначених свідків взагалі містять кардинальні розбіжності як між собою так із з показаннями інших свідків, містять й інші суперечності, є в певній мірі неконкретними, заплутаними, не відображають в повній мірі хід подій, які відбувались 26 квітня 2018 року, або відображають їх спотворено. На думку суду, вказані свідки умисно замовчують суттєві обставини розвитку конфлікту між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , висвітлюючи дії останнього з позитивного боку. Необ'єктивність їх свідчень простежується у освітленні обставин подій, місця розташування учасників конфлікту, зміну показів.
Суд також зважує на ті обставини, що ці свідки є особами, які заінтересовані у результаті розгляду справи, оскільки знаходяться в тривалих приятельських стосунках з обвинуваченим, відтак, є особами зацікавленими, і зважаючи на зацікавленість у результатах розгляду кримінального провадження наявні підстави вважати показання зазначених свідків необ'єктивними, упередженими та такими, що спрямовані на сприяння у кримінальному провадженні обвинуваченому і на думку суду, свідки ОСОБА_45 , ОСОБА_36 намагалися штучно спростувати обвинувачення ОСОБА_4 .
При цьому найбільш суперечливими є показання свідка ОСОБА_36 , вона нечітко, не конкретно, завуальовано описала події і під час допиту в судовому засіданні, при умові їх непослідовності і наявності в них великої кількості протиріч, суд констатує їх неправдивість, внаслідок чого вважає покази названого вище свідка в судовому засіданні такими, що не можуть бути покладені в основу вироку з зазначених причин. Більш того, в різний час провадження по справі ОСОБА_36 як під час досудового розслідування та і під час судового засідання давала непослідовні суперечливі пояснення, протиріччя у судовому засіданні сама собі, та спростовуючи власні тільки но надані нею пояснення. Отже її покази є необ'єктивними та такими, що не узгоджуються між собою, а тому суд визнає їх в цілому сумнівними.
До того ж, враховуючи, що під час досудового розслідування та судового слідства ОСОБА_36 давала неоднозначні та суперечливі свідчення, спочатку пояснюючи одні обставини, а потім змінила свої свідчення в судовому засіданні, то її свідчення також і під час досудового розслідування підлягають оцінці судом з погляду їхньої допустимості та достовірності.
В ході судового розгляду свідок пояснювала, що спочатку на допитах вона давала свідчення, які були зручні працівникам міліції під тиском.
Разом із тим, свідчення ОСОБА_36 під час слідчого експерименту рясніють подробицями, в т.ч. які не мають відношення до справи, і про яких не могли знати працівники міліції, що вказує на невимушеність викладу обставин справи особами - учасниками тих чи інших подій. Також, у ході досудового розслідування ОСОБА_36 показала такий високий рівень своєї поінформованості про обставини події і протягом понад 4 роки ОСОБА_36 не зверталася із заявами про психічний тиск з боку працівників міліції, не побажала звернутися з такою заявою під час судового розгляду.
З урахуванням викладеного, суд приймає як достовірні докази дані, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 16.05.2018 з відповідною фіксацією в частині фіксації конфлікту між потерпілим і обвинуваченим оскільки вони узгоджуються з іншими доказами у справі, а свідчення дані в суді оцінює критично.
При цьому, суд визнає неналежним доказом в цьому провадженні в частині обставин механізму отримання ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, дані які містяться у протоколі протоколами проведення слідчого експерименту від 16.05.2018 проведеного за участю свідка ОСОБА_36 з фотографіями, відповідно до яких свідок ОСОБА_36 пояснює обставини та події, які мали місце 26.04.2018 між ОСОБА_17 та ОСОБА_6 та відтворює дії, які здійснював ОСОБА_4 по відношенню до ОСОБА_6 (механізм нанесення ударів тощо) та DVD-R диск з відеозаписом до вказаного протоколу слідчого експерименту від 16.05.2018 в цій частині показів з огляду на таке.
Висновком судово-медичної експертизи (експертиза за матеріалами справи) №282/к від 25.06.2018 (експерти: ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_39 ), встановлено, що згідно протоколу допиту свідка від 27.04.2018 та протоколу проведення слідчого експерименту від 16.05.2018 за участю ОСОБА_36 , остання зазначає, що чоловік на ім'я ОСОБА_15 наніс правою рукою три прямих тичкових удари в ділянку живота зліва, дещо нижче реберної дуги гр. ОСОБА_6 , в свою чергу останній двічі відстрибував від ударів при цьому нагинав корпус вперед і праворуч. Будь-яких предметів в руках ОСОБА_15 не бачила. Враховуючи характер тілесного ушкодження виявленого у гр. ОСОБА_6 , а саме «проникаюче колото-різане поранення живота з ушкодженням лівої долі печінки», відповідно, що не могло утворитись від дії тупого предмету, в якості якого на організм діє кисть руки складена у кулак, а будь-яких предметів, що володіють колюче-ріжучими властивостями у руці нападника свідок ОСОБА_36 не бачила, згідно протоколу допиту свідка від 27.04.2018 та протоколу слідчого експерименту від 16.05.2018 за участю останньої.
Отже, з огляду на суперечливі пояснення ОСОБА_36 в судовому засіданні, які не узгоджуються з її поясненнями під час досудового розслідування та з іншими матеріалами справи та з механізмом завдання цих ушкоджень потерпілому, який встановлено судом, суд не приймає вказані докази в частині механізму отримання ушкоджень потерпілим як належний та достовірний доказ у цьому провадженні.
В іншій частині вказаний слідчий експеримент суд бере до уваги, оскільки в іншій частині експерименту зазначені обставини, які узгоджуються з іншими доказами в цьому провадженні. При цьому суд враховує, що під час слідчого експерименту велася безперервна відеозйомка, ОСОБА_36 надавала пояснення вільно і повідомила обставину щодо «… я побачила, що у ОСОБА_22 тече кров, і зрозуміла, що там трапилося…(т.2 а.кп.86)», « кров…, вот з лівої сторони нижче ребер і вказала те місце де у ОСОБА_48 була кров», «ну просто була мокра футболка..» .
На думку суду, з огляду на ті обставини, що цей свідок протягом майже 4 років зі скаргою на дії працівників поліції щодо фальсифікації слідчого експерименту не зверталася, підписала вказаний протокол без зауважень, що сама ж і підтвердила у судовому засіданні, суд вважає, що під час досудового розслідування цей свідок надавав пояснення, які відповідали на той час тим обставинам, свідком чого вона була, проте під час судового розгляду вона надала інші пояснення, на думку суду з метою сприяння її знайомому обвинуваченому ОСОБА_4 уникнути кримінальної відповідальності. Також, ті обставини, що ОСОБА_36 бачила кров на футболці потерпілого ОСОБА_6 після інциденту с ОСОБА_17 і свідчить про ті обставини, що ножове поранення ОСОБА_6 отримав саме у встановлений час біля кафе «Гамарджоба», а не в іншому місці, на що посилається захист.
Інші свідки в цьому провадженні в судовому засіданні допитані не були, і в судовому засіданні 04.12.2020 року прокурор відмовився від виклику і допиту інших свідків у цьому кримінальному провадженні і така відмова була прийнята судом, у зв'язку із чим зменшено обсяг дослідження доказів у зазначеному кримінальному провадження, однак незважаючи на неявку інших свідків, вчинення обвинуваченим інкримінованому йому злочину, за обставин встановлених судом, підтверджується сукупністю інших доказів, які є належними, достовірними і допустимими.
Суд критично оцінює доводи ОСОБА_4 , оскільки вони суперечать поясненням потерпілого, який не тільки впізнав ОСОБА_4 як особу, яка завдала йому тілесних ушкоджень, як у судовому засіданні так і під час досудового розслідування, так і повідомляв що це зробив саме ОСОБА_4 одразу ж після вчинення кримінального правопорушення, як у процесуальних документах, як то заяві про злочин та інших, так і згідно пояснень свідка ОСОБА_29 , ОСОБА_19 .
При цьому суд критично оцінює показання обвинуваченого які протирічать обвинуваченню та встановленим в суді обставинам його протиправної діяльності, оскільки такі показання не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються показаннями потерпілого, свідка, іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.
Такі показання обвинуваченого суд розцінює як природну захисну реакцію та намагання уникнути відповідальності за скоєний злочин і не приймає до уваги показання ОСОБА_4 оскільки вони є непослідовними, не підтверджуються жодними фактичними даними та спростовуються дослідженими судом доказами, які в сукупності є логічними, взаємопов'язаними і узгоджуються між собою, а всі вищевикладені докази в своїй сукупності навпаки спростовують їх саме.
Посилання захисту на ті обставини, що потерпілий ОСОБА_6 отримав ножове поранення десь в іншому місці, після того як пішов додому після інциденту є безпідставними і спростовуються вищенаведеними показаннями потерпілого та свідків.
Також на думку суду, обвинувачений з огляду на стан сп'яніння потерпілого під час отримання тілесних ушкоджень, намагається спростувати свою причетність до вчиненого злочину, незважаючи на ті обставини, що зібрані докази свідчать протилежне.
Суд вважає, що ОСОБА_4 перекручує фактичні обставини справи, тим самим, намагаючись ввести суд в оману, прагнучі ухилитися від кримінальної відповідальності, пом'якшити свою провину і уникнути справедливого покарання і невизнання своєї провини ОСОБА_17 та доводи сторони захисту про абсолютну відсутність належних доказів винуватості, суд розцінює як обраний спосіб захисту.
Судом не встановлено даних, які б свідчили, що зібрані докази по даному кримінальному провадженню отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод обвинуваченого через допущені порушення кримінального процесуального закону в ході досудового розслідування і оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про обґрунтованість пред'явленого обвинувачення, і суд не може взяти до уваги доводи обвинуваченого та захисника про недоведеність його вини у вчиненні злочину, а вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину за наведених у вироку обставин доведена у повному обсязі і він повинен нести за це відповідальність.
Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази суд встановив, що винуватість обвинуваченого у вчинені інкримінованому йому злочині знайшла своє підтвердження, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні у справі «Коробов проти України», та кваліфікує його дії за ч.1 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішенням у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, у відповідності до ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів, обставини вчинення вказаного діяння.
Суд також ураховує, що відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінність.
Також суд враховує особу обвинуваченого, який працевлаштований, не одружений, раніше не судимий, займається волонтерською діяльністю, на обліку в КУ ОЗКД (нарколог) не перебуває, на обліку в КУ ОКПЛ (психіатр) не перебуває, має постійне місце проживання, позитивні характеристики з місця роботи та проживання,
Беручи до уваги вищевикладене, оцінюючи особистість підсудного ОСОБА_4 , його ставлення до скоєного, за наявності обставин, що обтяжують покарання і відсутності пом'якшуючих обставин, враховуючи, що вчинене підсудним, суспільно небезпечне діяння спричинило тяжкі наслідки для потерпілого, шкода потерпілому відшкодована не була, станом здоров'я потерпілого обвинувачений не цікавився, залишив його у стані небезпечному для життя, думку потерпілого, який наполягав на реальному позбавленні волі, суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання підсудного можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і з цих підстав вважає за необхідне призначити йому покарання пов'язане з позбавленням волі і реальним його відбуванням, вважаючи, що таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів .
При цьому враховуючи обставини справи, спричинення тілесного ушкодження на ґрунті неприязних стосунків, з огляду на поведінку потерпілого, яка також спонукала до виникнення конфлікту між обвинуваченим та потерпілим та характеризуючих даних про особу, належного виконання обвинуваченим процесуальних обо'вязків під час судового розгляду та тих обставин, що нових злочинів за цей період як досудового, так і судового слідства, ОСОБА_4 не вчиняв, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України.
Окрім того, суд враховує і ті обставини, що ухвалою Запорізького апеляційного суду від 17.10.2019 року, скасовуючи попередній вирок суду від 17.05.2019 року, колегія суддів вважала необхідним зазначити, що після нового розгляду, вразі якщо суд дійде висновку про винуватість обвинуваченого, наявні відомості про його особу, тяжкість кримінального правопорушення і відсутність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, вказуватимуть про недоречність звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Разом із тим, станом на час нового розгляду цього провадження вказані обставини не змінилися, шкода потерпілому не відшкодована, пом'якшуючих покарання обставин судом не встановлено.
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. (ВС/ККС № 166/1065/18 від 18.09.2019).
Суд враховує характер та підвищений ступень суспільної небезпеки вчиненого злочину та обставинам його вчинення, зокрема тій обставині, що обвинувачений ОСОБА_4 не розкаявся та в достатній мірі не усвідомлює характер та наслідки вчинених ним протиправних дій, не висловлював щирий жаль із приводу скоєного та осуд своєї поведінки, навпаки сперечався із потерпілим з приводу обставин події, намагаючись виставити потерпілого та деяких свідків в негативному світлі, зухвало ставився до скоєного, вину не визнав, а навпаки наполягав на провині потерпілого у виникненні конфлікту, з останнім не примирився, вибачення не просив, ураховується також і поведінка обвинуваченого після вчиненого злочину, зокрема, невжиття ним заходів для надання невідкладної допомоги потерпілому, не надання останньому матеріальної допомоги за ввесь час лікування потерпілого та в подальшому, а також настання наслідків від протиправних дій обвинуваченого, які виразились у спричиненні тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_6 , за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння.
В цілому поведінка обвинуваченого під час провадження в суді може свідчити про його намагання уникнути відповідальності, а не про його виправлення та перевиховання.
На думку суду , виходячи з положень ст. ст. 50, 65 КК України, призначення покарання зі звільнення від його відбуванняне відповідатиме принципу індивідуалізації, пропорційності і справедливості покарання, та в цьому випадку є недостатнім, а тому суд не застосовує положення ст. 69,75,76 КК України.
Вимога потерпілого та його представника про призначення покарання у вигляді максимального строку, передбаченого санкцією вказаної статті (у вигляді 8 років позбавлення волі), на переконання суду є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам кримінального законодавства України при призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення і меті призначення покарання.
На погляд суду, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому суд вважає, що призначення такого покарання ОСОБА_4 буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого (підсудного), що випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_6 , в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 5 000,00 грн., підлягає частковому задоволенню, а саме: у розмірі 4 910,64 грн., оскільки саме у цьому розмірі знайшов своє підтвердження та доведений належними доказами (медичними документами, призначеннями лікарів, копіями квитанцій щодо купівлі ліків).
Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_6 , про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн., підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральні страждання, як правило, виявляються у відчуттях страху, сорому, приниження, переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також в інших,несприятливих для людини випадках психологічного дискомфорту.
Отже, під поняттям "моральна шкода" охоплюється негативні наслідки немайнового характеру, які заподіяні фізичній особі внаслідок завданих їй фізичних, психічних та моральних страждань, що пов'язані із порушенням її прав чи охоронюваних законом інтересів.
Цивільний позивач переконував, що в результаті злочину їй була спричинена моральна шкода, оскільки вона перенесла моральні страждання, душевні страждання у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї та пошкодженням її майна.
Позиваючись до обвинуваченого (цивільного відповідача) про відшкодування моральної шкоди, потерпілий ОСОБА_6 вказує на те, що насильницькі дії обвинуваченого нанесли його психіці велику психотравму, яка вплинула на глибинну структуру його особистості: систему цінностей, життєвих орієнтацій та мотивацій поведінки. Факти травматизації проявилися як у фізичному плані так і психологічно. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 у нього виникли чисельні, різко виражені негативні психоемоційні, психофізичні і психосоматичні реакції, а саме: реактивний субдепресивний стан, який проявляється у вигляді заниженої самооцінки, тривоги та фобії, страх за своє життя та життя своїх близьких, необхідність постійно проявляти додаткову пильність по відношенню до себе та своїх близьких; оточуюча реальність раптово стала іншою. Вказані негативні наслідки продовжуються у часі, перешкоджають його активному соціальному функціонуванню, як особистості.
Зазначені обставини психологічного стану потерпілого ОСОБА_6 підтверджуються висновком спеціаліста-психолога ОСОБА_49 від 30 травня 2018 року.
Як встановлено судом ОСОБА_4 вчинив злочинні дії окреслені у ч.1 ст.121 КК України, вина обвинуваченого в скоєнні вказаного злочину доведена. Отже, заявлена вимога цивільного позивача пов'язується з фактом заподіяння злочином моральної шкоди і суд вважає, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що шкода потерпілому завдана внаслідок неправомірних дій обвинуваченого, а відтак, є підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України.
Суд обстоює, що моральні страждання, спричинені злочином особі, є найбільш глибокими. Тож при скоєнні злочину еквівалент завданої шкоди значно більший ніж за шкоду, завдану під час цивільно-правових відносин. У справах про відшкодування шкоди завданої злочином, у першу чергу мають задовольнятися інтереси потерпілого.
Ч.4 ст. 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Разом з тим, оцінюючи розмір моральної шкоди (1 000 000,00 грн.), потерпілий ОСОБА_6 також посилається на висновок спеціаліста-психолога ОСОБА_49 від 30 травня 2018 року, згідно якого зазначено грошовий еквівалент моральної шкоди, не менше 1 000 000,00 грн.
Проте, даний висновок спеціаліста від 30.05.2018 щодо визначення розміру моральної шкоди, суд не приймає до уваги, оскільки розмір моральної шкоди регулюється вищезазначеними нормами чинного законодавства України, які суд повинен застосовувати, у даному випадку.
Розмір моральної шкоди у грошовому еквіваленті 50000 грн., що спричинена ОСОБА_6 виходячи із сукупності її складових, розумності, виваженості та справедливості є достатнім розміром для компенсації моральної шкоди і саме такий розмір суд вважає таким, що відповідає ступеню моральних страждань потерпілого та категорії кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим.
Таким чином, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із вимог ст. 23, 1167 ЦК України, та роз'яснень, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та вважає суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн. такою, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставин при яких було спричинено моральну шкоду ОСОБА_6 , ступінь вини обвинуваченого, характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань потерпілого і яка на думку суду, буде достатньою для відшкодування моральної шкоди, яку потерпілий отримав внаслідок нанесення тілесних ушкоджень.
Долю речових доказів по даному кримінальному провадженню, суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.
Судові витрати відсутні.
Запобіжний захід не обирався. Під час судового розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження не надходило, тому підстав для цього суд не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 100, 366-371, 373, 374, 395, 532 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст.121 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Цивільний позов ОСОБА_30 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_30 матеріальну шкоду у розмірі 4 910,64 (чотири тисячі дев'ятсот десять гривень 64 коп.) грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_30 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) грн.
В решті частині вимог позову відмовити.
Речові докази:
-4 недопалки цигарок, вилучені під час ОМП від 26.04.2018 за адресою: АДРЕСА_4 та матеріал для можливого ДНК-дослідження (паперовий конверт); зразок крові на марлі потерпілого ОСОБА_6 ; футболка блакитного кольору з порізом та слідами РБК потерпілого ОСОБА_6 , які передані до камери схову ВП№1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області - знищити;
-пара шкарпеток синього кольору, пара шкарпеток чорного кольору, пара кросівок чорно-червоного кольору, джинси синього кольору, куртка синього кольору з капюшоном, які належать потерпілому ОСОБА_6 та передані до камери схову ВП№1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області - повернути за належністю ОСОБА_30 ;
-CD-R диск з аудіо записом оперативно-диспетчерського управління КУ «Територіальне медичне об'єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради; CD-R диск з відео записом з «Body-камер» працівників поліції, які долучені до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1