Справа № 302/1322/22
№ 2/302/301/22
Номер рядка звіту 67
(в повному обсязі)
28.11.2022 смт.Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області
в особі головуючого судді КривкаВ. П
з участю: секретар с/з Гажук Н.В.,
позивач - ОСОБА_1 , малолітня дитина ОСОБА_1 , 2012 р.н.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні райсуду в смт.Міжгір'ї справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки і піклування Пилипецька сільська рада про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_1 , 2012 р.н., з батьком, - у частині розгляду заяви відповідача про визнання позову,-
16.11.2022 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обгрунтував так.
Позивач перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 в період з 14.05.2011 по 19.10.2016. У сторін від шлюбу народився син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано на підставі рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 19.10.2016 року, справа № 302/853/16-ц. Після розірвання шлюбу дитина сторін залишилася проживати з відповідачкою в АДРЕСА_1 . З січня 2018 року, малолітній син сторін проживає з позивачем ОСОБА_1 , за його місцем проживання та реєстрації в АДРЕСА_2 , тому що позивачка вимушена була виїзжати закордон до Чеської Республіки на сезонні роботи. 01.09.2020 року відповідачка уклала шлюб з гр. ОСОБА_4 , та переїхала на постійне місце проживання до села Гукливе Мукачівського (колишній Воловецький) район Закарпатської області. ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачка ОСОБА_2 народила другу дитину - дочку ОСОБА_5 . Малолітній син сторін ОСОБА_6 , 2012 р.н., вже більше чотирьох років проживає в АДРЕСА_2 , разом з батьком, виховується батьком та перебуває на його утриманні. Позивач вказав, що інших дітей не має, повторно шлюб не укладав, у вихованні сина йому допомагає його мати. Відповідачка навідує сина за його місцем проживання, та під час канікул проводить з ним спільно час. При можливості допомагає позивачу матеріально в утриманні сина. Нотаріально укласти договір щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків відповідачка не бажає. Дитина сторін навчається в 5 класі Ізківської ЗЗСО І-ІІ ступеня Пилипецької сільської ради Хустського району. За наведених обставин позивач, покликається на вимоги ст.ст. 157, 160, 161 СК України, та просить визначити місце проживання його малолітнього сина ОСОБА_7 , 2012 р.н., разом з ним в селі Буковець Хустського району Закарпатської області.
Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17.11.2022 в справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.
В підготовче судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з'явилася, 22.11.2022 нею подано суду письмову заяву про визнання позову, розгляд справи просить проводити за її відсутності . На розгляд справи не може з'явитися, оскільки на її утриманні перебуває двохрічна малолітня дитина. Обставини наведені позивачем в заяві не заперечує, підтверджує, що їх малолітній син ОСОБА_6 , 2012 р.н., вже більше чотирьох років проживає разом із своїм батьком, який виховує його та утримує. Позивач не чинить їй жодних перешкод у спілкуванні з дитиною. Позивачка підтвердила, що їх син ОСОБА_6 , 2012 р.н., виявив бажання проживати разом з батьком.
Третя особа без самостійних вимог - представник органу опіки та піклування Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, в особі сільського голови ОСОБА_12, подав суду заяву в якій вказав, що Пилипецька сільська рада не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши зміст позовних вимог, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачкою ОСОБА_2 слід прийняти, та позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком задовольнити, виходячи з такого.
Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України, - у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно свідоцтва про народження дитини серія НОМЕР_1 , позивач ОСОБА_7 , 1991 р.н., та відповідачка ОСОБА_8 , 1994 р.н., є батьками малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач ОСОБА_1 просить визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_6 , 2012 р.н., разом з ним як батьком.
Відповідачка ОСОБА_2 , після розірвання шлюбу з позивачем, уклала шлюб з гр. ОСОБА_4 та змінила прізвище з ОСОБА_9 на ОСОБА_10 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачка народила другу дитину - доньку ОСОБА_5 , з якою проживає спільно в селі Гукливе Мукачівського району Закарпатської області.
Отже, відповідачка після розірвання шлюбу з позивачем створила іншу сім'ю, та переїхала проживати до будинку чоловіка ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , свідоцтвом про народження ОСОБА_5 , серія НОМЕР_3 , довідкою Пилипецької сільської ради № 458, та визнано відповідачкою ОСОБА_2 .
Малолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судовому засіданні суду повідомив, що він проживає разом з батьком в селі Буковець та бажає і надалі проживати з батьком та бабусею.
З характеристики учня 5-го класу Ізківської ЗЗСО І-ІІ ст. Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області ОСОБА_7 , вбачається, що останній навчається в школі з 2021 року. До цього часу навчався в Буковецькому навчально-виховному комплексі І ступеня. За час навчання виявив достатній рівень знань. Програмний матеріал засвоює добре, є вихованим, доброзичливий. Батько дитини - ОСОБА_7 самостійно виховує сина. Вдома створено всі необхідні житлово-побутові умови для нормального розвитку дитини. Батько старається усіляко брати участь у шкільному та особистому житті дитини. Спілкується з вчителями, класним керівником, однокласниками, товаришами сина. Хвилюється за його навчання та виховання. Приймає участь у загальношкільних та класних батьківських зборах. Допомагає хлопчикові морально та фізично. ОСОБА_6 відповідає батьку взаємністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
За приписами ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.
Положеннями частин 1, 2 ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
З аналізу практики Європейського суду з прав людини встановлено, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Положеннями ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення ч.1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Крім того, поняття "розлучення дитини та матері" не є тотожним поняттю „визначення різних місць проживання матері та дитини", оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.
Таким чином, положення статті 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини.
Отже, з аналізу вищенаведеного вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
При вирішенні питання про визначення місця проживання малолітнього сина сторін, суд в контексті першочергового урахування інтересів дітей, враховуючи тривалість проживання малолітнього сина ОСОБА_6 , 2012 р.н., з батьком, більше чотирьох років, що визнано відповідачкою та підтверджено в судовому засіданні малолітнім ОСОБА_7 , добросовісне виконання позивачем ОСОБА_1 батьківських обов'язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення сина усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання сина з батьком, чи негативно впливали на його виховання та розвиток, згоду матері на проживання малолітнього сина з батьком, переконують суд про обґрунтованість позову та визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_7 , 2012 р.н., з батьком - позивачем ОСОБА_1 .
При цьому, визначення місця проживання дитини разом із батьком не позбавляє права відповідачки ОСОБА_2 спілкуватися з дитиною та не обмежує її у здійсненні своїх материнських прав та обов'язків стосовно сина, оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання такої з батьком, не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, прояву турботи відносно неї та участі у їх вихованні.
За вищенаведеного визнання позову відповідачкою ОСОБА_2 слід прийняти та позов задовольнити, оскільки визнання позову не суперечить вимогам закону та не порушує права та інтереси сторін, та першочергово їх малолітнього сина
ОСОБА_6 Судових витрат до стягнення чи повернення позивачем не заявлено.
Керуючись ст.ст.263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Прийняти визнання позову відповідачем.
Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване і фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Копію рішення надіслати для відома в орган опіки, піклування Пилипецької сільської ради, відповідачу ОСОБА_2 .
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Міжгірський районний суд Закарпатської області, відповідно до положень п. 15.5 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.
Повне рішення складено 02.12.2022
Суддя: В. П. Кривка