вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"28" листопада 2022 р. Cправа № 902/911/22
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Приватного підприємства "ТРЕЙДСЕРВІС" (вул. Немирівське шосе, 9, с. Вінницькі Хутори, Вінницький р-н., Вінницька обл., 23201; вул. Сергія Зулінського, 42-Б, м. Вінниця, 21022)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМАНТ ЛОГІСТИК" (вул. Андрія Первозванного, буд. 58 А, кв. 72, м. Вінниця, 21030)
про стягнення 27902,77 грн.
Приватне підприємство "ТРЕЙДСЕРВІС" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМАНТ ЛОГІСТИК" про стягнення 27 902,77 грн. заборгованості, з яких: 18 326,90 грн. - основного боргу, 2 952,39 грн. - пені, 2 958,10 грн. - інфляційних втрат та 3 665,38 грн - штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором купівлі-продажу товарів №45/2021 від 19.08.2021 р., в частині проведення розрахунків за отриманий товар.
Ухвалою суду від 27.09.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/911/22 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
14.10.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останні проти задоволення позову заперечує та просить відмовити.
24.10.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій останній спростовує твердження відповідача.
02.11.2022 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
19 серпня 2021 року між Приватним підприємством "ТРЕЙДСЕРВІС" (позивач, за договором Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДАМАНТ ЛОГІСТИК" (відповідач, за договором Покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів №45/2021 (надалі Договір), п. 1.1. якого визначено, що в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі, Продавець зобов'язується передати Товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість.
Під Товаром в даному Договорі розуміються: запасні частини до автомобілів, автомасла, автокосметика, автохімія та інші супутні товари для автотранспорту тощо. Погодження Сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни Товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках - фактурах, видаткових та податкових накладних. Сторони погодили що видаткові накладні, оформлені на виконання умов цього Договору, мають юридичну силу специфікацій в розумінні ст.266 Господарського Кодексу України та є невід'ємними частинами нього Договору. Сторони прийшли згоди, що всі відносини між сторонами, які стосуються будь-яких поставок Товару Продавцем Покупцю без посилання в накладній чи в іншому документі па даний договір, але поставлених в період дії даного Договору регулюються даним Договором. Відсутність посилань в бухгалтерських документах на даний договір, у випадку, якщо поставка Товару мала місце в період дії даного Договору не може бути підставою для визнання таких поставок Товару бездоговірними (п.1.2. - 1.5. Договору).
Поставка Товару здійснюється за домовленістю Сторін на умовах:
EXW (франко-склад) Продавця за адресами: магазин №1 - м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 42-Б; магазин №2 - Вінницький р-н, с. Вінницькі хутора, вул. Немирівське шосе,9.
FСА (франко-перевізник) в місце зазначене Покупцем в межах України. Оплата послуг перевізника здійснюється за рахунок Покупця (п. 2.1. Договору).
Поставка Товару, який є в наявності на складі Продавця здійснюється на протязі 2-х робочих днів з дати замовлення Товару. Термін поставки Товару, який відсутній на складі Продавця обумовлюється Сторонами в кожному конкретному випадку. Покупець зобов'язаний отримати замовлений Товар в термін до 1-го робочого дня з дати повідомлення його про наявність замовленого Товару на складі Продавця (при умові поставки Товару на умовах EXW). Право власності на Товар до Покупця переходить: при поставці Товару на умовах EXW - в момент фактичного отримання Товару уповноваженим представником Покупця що посвідчується його підписом у відповідній видатковій накладній; при поставці Товару на умовах FСА - в момент передачі Товару підприємству Перевізнику, що посвідчується відповідними товаро супровідними документами (2.2. - 2.4. Договору).
Остаточна загальна вартість цього Договору визначається як вартість всіх поставок Товару, згідно видаткових накладних, виписаних на кожний окремий відпуск Товару, оформлених та підписаних Сторонами на виконання умов цього Договору, які є невід'ємною частиною цього Договору. Оплата за Товар, що поставляється па умовах даного Договору здійснюється Покупцем на умовах 100% попередньої оплати. В окремих випадках, за попередньою усною домовленістю Сторін, можливе відстрочення оплати за Товар. Кількість днів відстрочення та кінцева дата оплати зазначаються Продавцем у видатковій накладній на кожну окрему партію Товару при кожному його відпуску (п. 3.1. - 3.4. Договору).
У випадку наявності заборгованості Покупця за декілька партій (по декільком видатковим накладним) поставленого йому товару, сплачені Покупцем грошові кошти зараховуються Продавцем в погашення заборгованості по видатковим накладним в порядку черговості їх оформлення, починаючи з найдавнішої, незалежно від призначення платежу у платіжному дорученні Покупця на оплату (п. 3.8. Договору).
Продавець передає у власність Покупця Товар (при поставці Товару на умовах EXW) через уповноваженого представника, який діє від імені Покупця. Уповноваженим представником Покупця вважається: директор підприємства, установи, організації, ФОП, інша особа, яка згідно установчих документів підприємства, установи, організації має право діяти від імені юридичної особи без доручення (в такому разі уповноважений представник зобов'язаний в обов'язковому порядку надані Продавцю копію Виписки або Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, завірену печаткою підприємства); працівник підприємства, установи, організації чи інша особа, яка діє від імені Покупця на підставі довіреності (п. 5.2. Договору).
У разі прострочення Покупцем оплати за Товар на вимогу Продавця Покупець сплачує: пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, що починає Нараховуватись з наступного календарного дня після настання кінцевої дати оплати; штраф у розмірі 20% від суми заборгованості у випадку порушення виконання грошового зобов'язання на термін більш як 20 (двадцять) календарних днів. Сторони за спільною домовленістю погодили, що штрафні санкції (пеня, інфляційні втрати, 3% річних) по даному Договору нараховуються на протязі 3 (трьох) років з дати виникнення прострочення (п. 6.3. та п. 6.4. Договору).
Сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання договірних зобов'язань, якщо це невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили, а саме війни, блокади, саботажу, актів державних органів, пожежі, повені, землетрусу, громадянських заворушень та інших не залежних від Сторін обставин, які вони не могли передбачити, уникнути, і які наступили після підписання даного Договору. Сторона, для якої склались обставини, зазначені в пункті 7.1 даного Договору повинна повідомити іншу Сторону про початок та кінець дії таких обставин. Доказом обставин непереборної сили, що склались, є довідка, видана Торгово-промисловою палатою одній із Сторін. Сторона, яка своєчасно і в порядку, передбаченому даним Договором, не сповістила іншу Сторону про початок дії обставин непереборної сили. порушуючи тим вищезгадану процедуру, не може посилатись на ці обставини, виключаючи ті випадки, коли сама обставина непереборної сили перешкодила надсиланню повідомлення. Обставини, зазначені в п. 7.1 даного Договору, продовжують строк виконання договірних зобов'язань на період, тривалості якого відповідає тривалості дії цих обставин, у випадку відповідних дій Сторони, описаних у п 7.2. При цьому таке продовження терміну виконання зобов'язань не покладає на Сторону, що постраждала від обставин непереборної сили, обов'язку відшкодовувати збитки або сплачувати неустойку іншій Стороні. Не вважається форс-мажорними обставинами відсутність на поточному рахунку Покупця грошових коштів внаслідок неправомірних дій та/або бездіяльності третіх осіб, в тому числі державних органів (п. 7.1 - 7.5. Договору).
Договір набуває чинності з дати його належного підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2021 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. Якщо жодна із Сторін до закінчення терміну дії Договору письмово не заявить про намір розірвати Договір, то дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (п. 9.1. Договору).
Як зазначено позивачем в позовній заяві на виконання умов договору ним поставлено відповідачу товар по видаткових накладних № ТС -0000058 від 05.01.2022р. на суму 2187,00 грн, ТС - 0000181 від 10.01.2022р. на суму 438,00 грн, ТС - 0000345 від 17.01.2022р. на суму 2400,00 грн, ТС - 0000434 від 20.01.2022р. на суму 766,00 грн., ТС - 0000455 від 21.01.2022р. на суму 2157,00 грн, ТС - 0000560 від 26.01.2022р. на суму 1140,00 грн, ТС -0000647 від 28.01.2022р. на суму 945,00 грн, ТС -0000744 від 01.02.2022р. на суму 486,00 грн., ТС -0000763 від 01,02.2022р. на суму 1390,00 грн., ТС -0000765 від 01.02.2022р. на суму 400,00 грн, ТС - 0000791 від 02.02.2022р. на суму 1144,00 грн, ТС - 0000792 від 02.02.2022р. на суму 252,00 грн, ТС - 0000820 від 03.02.2022р. на суму 1911,00 грн, ТС - 0000836 від 03.02.2022р. на суму 250,00 грн та ТС - 0001094 від 11.02.2022р. на суму 3500,00 грн.
Оплата за поставлений товар за даними накладними мала бути здійснена у терміни в казані у відповідних накладних, а саме: № ТС-0000058 від 05.01.2022р. - до 12.01.2022р.; № ТС-0000181 від 10.01.2022р. - до 17.01.2022р.; № ТС-0000345 від 17.01.2022р. - до 24.01.2022р.; № ТС - 0000434 від 20.01,2022р. - до 27.01,2022р.; № ТС - 0000455 від 21.01,2022р. - до 28.01,2022р.; № ТС - 0000560 від 26.01.2022р. - до 02.02.2022р.; № ТС -0000647 від 28.01.2022р. - до 04.02.2022р.; № ТС -0000744 від 01,02.2022р. - до 08.02.2022р.; № ТС -0000763 від 01,02.2022р. - до 08.02.2022р.; № ТС -0000765 від 01,02.2022р. - до 08.02.2022р.; № ТС - 0000791 від 02.02.2022р. - до 09.02.2022р.; № ТС - 0000792 від 02.02.2022р. - до 09.02.2022р.; № ТС - 0000820 від 03.02.2022р. - до 10.02.2022р.; № ТС - 0000836 від 03.02.2022р. - до 06.02.2022р.; № ТС-0001094 від 11,02.2022р.- до 18.02.2022р.
У зв'язку з затримкою розрахунку, позивач звернувся до відповідача з претензією № 7/2022 від 02.06.2022р. про сплату заборгованості в розмірі 18 326.90 грн. Дана претензія отримана Відповідачем 06.06.2022р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №2100107808665.
Однак, відповідач станом на 23.09.2022р. кошти за отриманий товар не сплатив, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду з вимогою про стягнення з відповідача 27 902,77 грн. заборгованості, з яких: 18 326,90 грн. - основного боргу, 2 952,39 грн. - пені, 2 958,10 грн. - інфляційних втрат та 3 665,38 грн - штрафу.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що відповідно до п.9.1. Договору № 45/2021 від 19.08.2021 року вказаний договір був укладений на строк до 31.12.2021 року. В зв'язку з цим, починаючи з 01.01.2022 року дія Договору № 45/2021 від 19.08.2021 року була припинена та з вказаного часу він не поширювала свою дію на врегулювання відносин між сторонами. Факт продажу товарів позивач обґрунтовує видатковими накладними за період з 05.01.2022 року по 11.02.2022 року. Таким чином, зазначені в позові позивача товари продавались поза межами строків дії Договору № 45/2021 від 19.08.2021 року.
За твердженням відповідача відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій на підставі положень Договору № 45/2021 від 19.08.2021 року, оскільки відповідні відносини мали місце між сторонами поза межами строку вказаного Договору.
Крім того, відповідач зазначає, що штраф та пеня є одним видом відповідальності - неустойкою, що випливає з положень ч.1 ст.549 ЦК України. Відповідно позивачем було нараховано відповідальність одного виду за порушення строків оплати проданих товарів, що є подвійним притягненням до відповідальності за одне і те саме порушення, що суперечить положенням ст.61 Конституції України.
Також за твердженням відповідача, позивачем під час нарахування штрафних санкцій порушено положення ч.6 ст.232 ГК України.
Відповідач також посилається на те, що починаючи з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан відповідно до указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року. Внаслідок вказаних обставин відповідач не мав можливості здійснити оплату наданих послуг. Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
За твердженнями відповідача він звільняється від відповідальності у вигляді штрафу, пені, інфляційних, оскільки не виконання зобов'язань перед позивачем виникло внаслідок дії обставин непереборної сили.
З огляду на вищевикладені обставини, відповідач стверджує, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій по Договору купівлі-продажу товарів № 45/2021 від 19.08.2021 року є необґрунтованими, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
У відповіді на відзив позивач спростовує твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву зокрема, зазначає, що в п. 9.1. Договору визначено - якщо жодна із Сторін до закінчення терміну дії Договору письмово не заявить про намір розірвати Договір, то дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік. Відповідач не заявляв про намір розірвати даний Договір, тому відносини між сторонами мали місце в межах строку дії Договору. Таким чином, позивач має повне право нарахувати та стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та штраф. Також щодо листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1, в якому засвідчено форс-мажорні обставини (введення воєнного стану), позивач вважає безпідставною таку позицію, оскільки термін оплати по всіх видаткових накладних настав до початку даних обставин.
На думку позивача у відповідача відсутні підстави для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань, а позиція відповідача, викладена у відзиві, свідчить якраз про недобросовісність та небажання відповідача нести відповідальність за несвоєчасно виконані зобов'язання.
З огляду на це позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач спростовує твердження позивача щодо дії договору та ще раз зазначив про порушення позивачем строків нарахування пені.
Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує що відповідно до п.9.1. Договору № 45/2021 від 19.08.2021 року вказаний договір був укладений на строк до 31.12.2021 року. В зв'язку з цим, починаючи з 01.01.2022 року дія Договору № 45/2021 від 19.08.2021 року була припинена та з вказаного часу він не поширював свою дію на врегулювання відносин між сторонами.
Дане твердження відповідача судом оцінюється критично, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Враховуючи принцип свободи договору, за яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 3, 627 ЦК).
Згідно із частиною 1 статті 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Як вбачається з укладеного між сторонами договору, а саме з п. 9.1. договір набуває чинності з дати його належного підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2021 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. Якщо жодна із Сторін до закінчення терміну дії Договору письмово не заявить про намір розірвати Договір, то дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік.
Суд вважає, що другою частиною п. 9.1. Договору сторони обумовили пролонгацію договору. Пролонгація договору означає автоматичне поновлення та продовження дії договору на тих саме умовах та на той самий строк який попередньо був визначений сторонами.
В матеріалах справи відсутні докази, що до закінчення терміну дії Договору позивач чи відповідач письмово заявили про намір розірвати даний Договір.
Пункт 6 частини 1 ст. 3 Цивільного кодексу України встановлює, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Верховний Суд в своїх постановах неодноразово застосовував доктрину "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» - ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці (зокрема, постанова від 07.10.2020 у справі №50/2286/16-ц).
Окрім того, надані позивачем до справи видаткові накладні в силу положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік господарських операцій.
Як вбачається з видаткових накладних за період з 05.01.2022 по 11.02.2022, підставою є Договір №45/2021 від 19.08.2021. Дані видаткові накладні обопільно підписані сторонами без будь яких зауважень та заперечень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що договір укладений між сторонами є пролонгований, а тому між сторонами виникли господарські правовідношення на підставі договору купівлі-продажу.
Так, згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положень ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання за Договором в частині проведення розрахунків за поставлений товар, відповідачем не виконано.
Крім того, відповідач у відзиві та запереченнях не заперечує наявність основного боргу.
Відповідачем не надано до суду доказів оплати вартості отриманого товару, з огляду на що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості отриманого товару у розмірі 18 326,90 грн. є обґрунтованими та доведеними.
Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 2 952,39 грн. - пені, 2 958,10 грн. - інфляційних втрат та 3 665,38 грн - штрафу.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.3. Договору у разі прострочення Покупцем оплати за Товар на вимогу Продавця Покупець сплачує: пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, що починає Нараховуватись з наступного календарного дня після настання кінцевої дати оплати; штраф у розмірі 20% від суми заборгованості у випадку порушення виконання грошового зобов'язання на термін більш як 20 (двадцять) календарних днів.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив щодо стягнення штрафу та пені, зазначивши що одночасне стягнення штрафу та пені не допускається оскільки це є різновидами неустойки і одночасне їх застосування суперечить ч. 1 ст. 61 Конституції України.
Щодо твердження відповідача про неможливість одночасного стягнення штрафу і пені, суд зазначає наступне.
Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №922/1720/17 та у постанові Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17.
Щодо тверджень відповідача, що позивачем під час нарахування штрафних санкцій порушено положення ч. 6 ст. 232 ГК України.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, законодавець передбачив право сторін визначати в договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Згідно з статтею 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
У п. 6.4. Договору визначено, що сторони за спільною домовленістю погодили, що штрафні санкції (пеня, інфляційні втрати, 3% річних) по даному Договору нараховуються на протязі 3 (трьох) років з дати виникнення прострочення.
Отже, умова, передбачена у пункті 6.4. Договору встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.
В той же час, сторони не можуть змінювати визначеної ч.6 ст.232 Господарського кодексу України дати, з якої починається перебіг строку нарахування пені, - день, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19.
З викладеного в позовній заяві розрахунку слідує, що позивачем здійснено нарахування пені за період з 19.02.2022 по 12.07.2022, тобто з порушенням зазначеного вище порядку. До того ж означений розрахунок проведено на загальну суму заборгованості за Договором, тоді як період нарахування повинен визначатись окремо для кожної видаткової накладної, оскільки строки коли відповідні зобов'язання мали бути виконані є різними. Разом з тим позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 2048,60 грн за період розрахунку з 19.02.2022 по 12.07.2022.
За перерахунком, здійсненим судом, (окремо по кожній видатковій накладній з моменту виникнення зобов'язання до 12.07.2022) до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі більшій ніж заявлено позивачем, тому пеня заявлена позивачем в розмірі 2048,60 грн. підлягає задоволенню в розмірі заявленому позивачем відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення штрафу та інфляційних втрат судом помилок не виявлено, тому заявлені позивачем вимоги щодо стягнення 2 958,10 грн. - інфляційних втрат та 3 665,38 грн - штрафу підлягають задоволенню у зазначеному позивачем розмірі, як такі що передбачені договором та законом.
Доводи Відповідача щодо виникнення обставин непереборної сили, які звільняють від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за Договором, суд відхиляє з огляду на наступне.
Пунктами 7.1.-7.3. Договору сторони передбачили, що звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання договірних зобов'язань, якщо це невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили, а саме війни, блокади, саботажу, актів державних органів, пожежі, повені, землетрусу, громадянських заворушень та інших не залежних від Сторін обставин, які вони не могли передбачити, уникнути, і які наступили після підписання даного Договору. Сторона, для якої склались обставини, зазначені в пункті 7.1 даного Договору повинна повідомити іншу Сторону про початок та кінець дії таких обставин. Доказом обставин непереборної сили, що склались, є довідка, видана Торгово-промисловою палатою одній із Сторін. Сторона, яка своєчасно і в порядку, передбаченому даним Договором, не сповістила іншу Сторону про початок дії обставин непереборної сили, порушуючи тим вищезгадану процедуру, не може посилатись на ці обставини, виключаючи ті випадки, коли сама обставина непереборної сили перешкодила надсиланню повідомлення.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
В статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" (від 2 грудня 1997 року № 671/97-ВР; зі змінами, внесеними згідно із Законом № 530-IX від 17.03.2020) вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2 ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").
На підтвердження наявності обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) Відповідач посилається на Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Господарський суд наголошує, що форс-мажор повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.
Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення в країні воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за Договором.
Крім того, сторони у Договорі визначили порядок повідомлення про настання форс-мажорних обставин, при цьому, таке повідомлення має підтверджуватися відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України виданого одній із сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проте, матеріали справи не містять доказів дотримання відповідачем положень п. 7.2. Договору та повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили.
Крім того, Відповідачем не доведено суду, що ним вживалися будь-які дії стосовно виконання зобов'язання за Договором у визначені терміни, також не подано доказів щодо того, що саме засвідчені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 форс-мажорні обставини призвели до унеможливлення виконання зобов'язань за Договором у встановлені строки.
Відповідач не надав до суду жодного доказу в підтвердження того, яким чином вказані обставини перешкодили йому виконати зобов'язання за Договором у встановлені терміни.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву не наводить жодних доказів чи аргументів, що підтверджують той факт, що обставини, на які останній посилається, були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання за Договором.
Крім того, строки виконання зобов'язань за договором виникли до військової агресії Російської Федерації проти України.
Отже, Відповідач не довів причинно-наслідковий зв'язок між наявними форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання зобов'язань саме за спірним Договором.
Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 31 серпня 2022 року у cправі № 910/15264/21, де вказано:
- повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору;
- водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).
Відповідач не надав суду доказів повідомлення позивача згідно з вимогами п. 7.2. Договору про настання обставин непереборної сили, що перешкоджають виконанню саме спірного Договору. Це позбавляє відповідача права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності.
З урахуванням вказаного, оскільки відповідач своєчасно, у строки, встановлені Договором, не підтвердив настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), то господарський суд приходить до висновку, що відповідач позбавлений права посилатися на форс-мажорні обставини, як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань за Договором.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).
Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо здійснення оплати за отриманий товар.
За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМАНТ ЛОГІСТИК" (вул. Андрія Первозванного, буд. 58 А, кв. 72, м. Вінниця, 21030, код ЄДРПОУ 43984923) на користь Приватного підприємства "ТРЕЙДСЕРВІС" (вул. Немирівське шосе, 9, с. Вінницькі Хутори, Вінницький р-н., Вінницька обл., 23201; вул. Сергія Зулінського, 42-Б, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 30054626) 18 326,90 грн. - основного боргу, 2 952,39 грн. - пені, 2 958,10 грн. - інфляційних втрат, 3 665,38 грн - штрафу та 2481,00 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Примірник повного судового рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом та на відомі суду адреси електронної пошти позивача: lawyer@btr.vn.ua, представника відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 02 грудня 2022 р.
Суддя Ігор МАСЛІЙ
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (вул. Андрія Первозванного, буд. 58 А, кв. 72, м. Вінниця, 21030)