Провадження № 1-кп/243/567/2022
Справа № 243/3262/22
02 грудня 2022 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі EasyCon на підставі наказу № 29 про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12022050000000681 від 06 серпня 2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_5 ,
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
У підготовчому судовому засіданні учасники судового засідання не заперечували проти здійснення розгляду кримінального провадження в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».
Згідно із ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинувачених. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважав за необхідне відкласти проведення підготовчого судового засідання в зв'язку з неявкою потерпілих, крім цього прокурором заявлено клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Прокурор зазначає, що в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого покладається необхідність запобігання спробам:
переховуватися від суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання;
незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений може вплинути на потерпілих, з метою спонукання їх до зміни наданих ними небажаних для останнього показань в суді щодо механізму ДТП та свідків. Вказаний ризик підвищується і через те, що свідки та один з потерпілих є співслужбовцями обвинуваченого ОСОБА_3 що фактично створить умови для здійснення впливу на останніх, у тому числі шляхом залякування та можливого здійснення стосовно останнього насильницьких дій та/або погрозою застосування насильства. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України;
перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що обвинувачений розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на потерпілих та свідків. Імовірність впливу на потерпілих та свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, обвинувачений перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обвинувачується, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства;
вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений враховуючи тяжкість можливого покарання за вчинене кримінальне правопорушення, може самовільно залишити місце несення служби, що само по собі утворює склад іншого злочину за ст. 408 ч. 4 КК України. Крім того, бажання обвинуваченого уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі останнього.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину. Наявність сім'ї та дитини, в даному випадку, не є підставою для застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, оскільки ці ж обставини існували і на час події, а відтак вони не утворюють жодних запобіжників при виборі підозрюваним моделі поведінки.
Крім того, тяжкі наслідки у виді смерті людини є непоправними і не можуть бути компенсовані відшкодуванням шкоди у матеріальному виразі, позитивні характеристики ОСОБА_3 мають формальний характер та не зменшують суспільної небезпечності як його самого, так і правопорушення, у вчиненні якого останній обвинувачується. В свою чергу, з часу дорожньо-транспортної події, будь-яких дій з боку обвинуваченого та/або інших осіб від його імені, направлених на відшкодування завданої шкоди близьким загиблого з боку ОСОБА_3 не здійснювалось та не здійснюється.
Також, неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою обумовлена відсутністю повного контролю за діями обвинуваченого та його зневажливим ставленням до покладених на нього обов'язків, а відтак відсутністю жодних моральних орієнтирів направлених на виконання правомірних вимог уповноважених осіб на явку за викликом суду, що зумовить затягування судового розгляду.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба призупиняється лише для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон.
Тобто, наразі підстави для призупинення військової служби обвинуваченого відсутні, в зв'язку з чим, він є і до ухвалення обвинувального вироку буде військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , що перебуває під дією військових Статутів, а відтак, у разі обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою має та зобов'язаний виконувати свої військові обов'язки.
Крім того, на час проходження військової служби місцем мешкання обвинуваченого є місце дислокації військової частини НОМЕР_1 до особового складу якої він був зарахований, проте його подальше перебування за місцем служби, з підстав наведених вище, також військова частина змінює місце своєї дислокації, все це не забезпечить запобігання встановленим ризикам.
Таким чином, застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, не тільки не забезпечить запобігання ризикам та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а і створить механізм ухилення військовослужбовців від проходження військової служби під час воєнного стану, що сприятиме підриву боєздатності Збройних сил України та загалом ворогу у досягненні його мети щодо знищення української державності.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив застосувати до свого підзахисного ОСОБА_3 цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений в судовому засіданні підтримав свого захисника.
Потерпілі в підготовче судове засідання не з'явилися, будучи належно повідомленими про дату, час та місце його проведення. Заяв від потерпілих щодо проведення підготовчого судового засідання у їх відсутності до суду не надходило.
На сьогодні до суду направлений обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
З огляду на викладене, слід дійти до висновку, що саме за критерієм оцінки «з точки зору стороннього об'єктивного спостерігача» на сьогодні є можливість вважати, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження.
Відповідно до ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами ч. 2 вказаної статті, підставою застосування запобіжного заходу є також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті, слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч. 4 ст. 194 КПК України).
За змістом ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за скоєння якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має визначене місце проживання, міцні соціальні зв'язки, одружений, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, а також перебуває на строковій службі, звідки має позитивну службову характеристику.
Суд приймає доводи сторони обвинувачення стосовно того, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Суд, також звертає увагу на те, що наданими матеріалами клопотання, а також прокурором в судовому засіданні не доведено обставини, передбачені ч. 3 ст. 176, ч. 1 ст. 183 та п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Згідно із обвинувальним актом ОСОБА_3 , раніше не судимий, є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, проходить службу на посаді водія 2 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 у званні «солдат», одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
При цьому наявність такого ризику з врахуванням обставин вчиненого, поведінки обвинуваченого у суспільстві до вчинення інкримінованого їм правопорушення, не дозволяє дійти висновку про те, що потреби досудового розслідування та судового розгляду виправдовують застосування до ОСОБА_3 такого запобіжного заходу, яким є тримання під вартою.
Вищевикладені обставини, на переконання суду істотно знижують можливість настання, встановлених ризиків, а також переконують суд, що для їх запобігання відсутня потреба у застосуванні виключного запобіжного у вигляді тримання під вартою.
Посилання прокурора на тяжкість кримінального правопорушення, наслідків які настали від його скоєння, а також суворість можливого покарання, враховуються судом, проте такі обставини не можуть бути єдиною підставою для застосування тримання під вартою.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Європейський суд з прав людини, зокрема, у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року п. 80 рішення, неодноразово наголошував, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
При цьому, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Посилання прокурора в судовому засіданні, що останні зміни в КПК України забороняють застосувати стосовно військовослужбовців інші запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою, суд розцінює, як такі, що ґрунтуються на власному хибному тлумаченні положень кримінального процесуального закону, з огляду на наступне.
Законом № 2531-IX від 16.08.2022 статтю 176 КПК України, доповнено частиною сьомою відповідно до якої, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
З викладеного видно, що інкримінована ОСОБА_3 стаття 286 КК України у вказаному переліку статей відсутня, тому відповідні доводи прокурора є безпідставними.
Таким чином, суд відповідно до ст. 178 КПК України, враховує вагомість наявних доказів, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим та дані про його особу, не переховується від органів досудового слідства, не був затриманий, тому суд дійшов висновку, що обвинуваченому необхідно обрати більш м'який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту, який також полягає в обмеженні свободи, з покладанням на нього обов'язків відповідно до вимог ст. 194 КПК України.
При цьому, суд також враховує, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем та особливостями виконання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту військовослужбовцями.
Відповідно до підпункту 13 пункту 116 Розділу ІV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі: якщо стосовно військовослужбовців застосовано запобіжні заходи кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні, до скасування чи зміни запобіжного заходу або до винесення судом вироку чи відбування покарання. Отже, військовослужбовці до яких застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, не залишають місце дислокації військової частини у якій проходять службу.
При цьому, у випадку зарахування військовослужбовця ОСОБА_3 наказом по особовому складу в розпорядження визначеної посадової особи військової частини, це в повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченому та виконання ним покладених обов'язків.
З огляду на викладене, суд зазначає, що застосування до ОСОБА_3 такого запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт, цілком достатньо на сьогодні, щоб запобігти заявленим ризикам.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 314 - 317 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без задоволення.
Клопотання захисника ОСОБА_5 про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, без застосування електронного засобу контролю.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов'язки:
цілодобово не залишати місце дислокації військової частини НОМЕР_1 в якій він проходить військову службу без дозволу слідчого або прокурора;
прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця служби;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту становить з 02 грудня 2022 року по 30 січня 2023 року включно.
У разі невиконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на нього вищевказаних обов'язків до нього буде застосовано більш суворий запобіжний захід.
Виконання та контроль ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту покласти на прокурора, який підтримує державне (публічне) обвинувачення у даному кримінальному провадженні та командира військової частини НОМЕР_1 .
Відкласти підготовче судове засідання по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України до 13 год 00 хв., 23 грудня 2022 року, про що повідомити учасників судового розгляду справи.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області.
Ухвалу складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Головуючий суддя: ОСОБА_1