вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"23" листопада 2022 р. Cправа № 902/479/22
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Міністерства оборони України (пр-т Повітлофлотський, 6, м. Київ, 03168)
до: Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" (вул. Стрілецька, 57, м. Вінниця, 21100)
про стягнення 531 223,76 грн.
за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,
представників сторін:
позивача Григорчук С.А. згідно виписки з ЄДРЮОФОП та ГФ;
відповідача Могир О.Ю. за довіреністю
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Міністерства оборони України з вимогами до Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" про стягнення пені за порушення строків надання послуг в розмірі 186 922,73 грн, штрафу за прострочення надання послуг понад 30 днів в розмірі 327 114,78 грн, процентів за ненадання у визначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг в розмірі 17 186,25 грн.
Ухвалою суду від 27.06.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/479/22 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 21.07.2022.
18.07.2022 на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву № 596 від 18.07.2022 скріплений електронним цифровим підписом представника відповідача - директора М. Ляпуна, в якому відповідач наводить заперечення проти позову та просить відмовити в його задоволенні. Означений відзив 19.07.2022 повторно надійшов на електронну адресу суду. Засобами поштового зв'язку відзив на позовну заяву № 596 від 18.07.2022 на адресу суду надійшов - 20.07.2022.
За наслідками судового засідання 21.07.2022 суд, без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 21.07.2022 про відкладення підготовчого засідання на 25.08.2022.
Ухвалою суду від 21.07.2022 повідомлено позивача про підготовче судове засідання, яке призначене на 25.08.2022 та зобов'язано позивача надати письмові пояснення щодо причин неявки в судове засідання.
На визначену судом дату з'явився представник Міністерства оборони України Григорчук С.А. При перевірці повноважень представника судом встановлено відсутність документів, які підтверджують повноваження Григорчука С.А. на представництво, тому суд констатував неявку представника позивача в засідання суду.
За результатами судового засідання 25.08.2022 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 25.08.2022 про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 22.09.2022.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 01.11.2022, про що 22.09.2022 постановлено протокольну ухвалу.
При розгляді справи 01.11.2022 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 22.11.2022.
У судовому засіданні 22.11.2022 прийняли участь представники позивача та відповідача, які підтримали раніше висловлені позиції у процесуальних заявах по суті спору.
В судовому засіданні 22.11.2022 суд повідомив про завершення розгляду справи по суті та вийшов до нарадчої кімнати для постановлення вступної і резолютивної частини судового рішення, повідомивши представників сторін про вихід з нарадчої кімнати 23.11.2022.
На проголошення вступної та резолютивної частини рішення в судове засідання 23.11.2022 представники сторін не з'явились, у зв'язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на наступне. 25.08.2021 між Міністерством оборони України (Позивач, Замовник) та Державним підприємством « 45 експериментальний механічний завод» (Відповідач, Виконавець) укладено Договір № 370/3/5/2/1/10 про закупівлю робіт за державні кошти на регламентований ремонт та переобладнання машин на базі ЗІЛ-131 з кунгом КМ-131 до виду ПРЗС-70Д у кількості 2 одиниць на загальну суму 4 767 228,00 грн.
Згідно п. 1.1. Договору Виконавець зобов'язався надати Замовнику послуги з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у Календарному плані надання послуг, що є невід'ємною частиною Договору, а Замовник зобов'язався прийняти і оплатити ці послуги.
Термін надання послуг відповідно до Календарного плану надання послуг з ремонту виробів погодженого наступний:
регламентований ремонт та переобладнання машин на базі ЗІЛ-131 з кунгом КМ-131 2 од. до виду ПРЗС-70Д - до 15.11.2021;
термін надання звітних документів - 30.11.2021.
На вимогу відповідача позивачем було проведено попередню оплату у розмірі 1 393 996,01 грн.
В подальшому, Додатковою угодою №2 від 25.12.2021 до Договору загальну суму Договору було визначено у розмірі 4 673 068,33 грн. При цьому, терміни виконання ремонту та надання звітних документів, залишились без змін.
Як вказує Позивач, Відповідачем порушено погоджені Договором терміни виконання ремонту та надання звітних документів, оскільки Акт приймання наданих послуг з ремонту Виробів №1 було підписано та затверджено Замовником лише 25.12.2021.
З огляду на недотримання Відповідачем термінів виконання зобов'язань, Позивач, відповідно до положень п. 7.2. Договору нарахував 186 922,73 грн пені за порушення строків надання послуг, 327 114,78 грн штрафу за прострочення надання послуг понад 30 днів та 17 186,25 грн процентів за ненадання у визначений термін звітних документів.
Відповідач заперечує проти позову. Суть заперечень зводиться до того, що Позивачем залишено поза увагою положення п. 8.1. Договору, відповідно до яких Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею Сторін.
Відповідно до п. 8.3. Договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строк їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами.
На підтвердження настання обставини непереборної сили Позивачу було надано сертифікат Вінницької ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 0500-22-0072 від 18.02.2022.
Також Відповідач наголошує, що наявність етапності виконання Договору не змінює самої правової природи зобов'язання, яке в даному випадку за наявності декількох дат виконання має бути виконане не пізніше останньої дати погодженої сторонами, тобто до 30.11.2021, а відповідальність Відповідача, як Виконавця за Договором у вигляді пені може мати місце лише починаючи з термінів поза межами 30.11.2021. Дане випливає з того, що Договором не передбачена відповідальність саме за невиконання ремонту.
Відповідач зауважує, що складання сторонами акту приймання наданих послуг містить в собі дві складові 1) факт виконання (завершених) робіт з ремонту техніки; 2) визначення ціни таких робіт з метою формування подальшої вимоги Відповідача для отримання оплати.
За наведеного, Відповідач вважає заявлену суму позову такою, що не відповідає обставинам справи та законодавчим нормам.
Окрім того, Відповідач зауважує на датах, які Сторонами погоджено в Договорі, це 15.11.2021 та 30.11.2021. Проте Позивач розраховує штрафні санкції включаючи в розрахунок зазначені дати.
Також Відповідач, наголошуючи на характері діяльності підприємства, основний напрямок якого це виконання замовлень для Міністерства оборони України, вказує, що застосування до підприємства примусових заходів стягнення унеможливить виконання державних замовлень та поставить підприємство на межу повної зупинки виробництва.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 25.08.2021 між Міністерством оборони України (Позивач, за Договором Замовник) та Державним підприємством « 45 експериментальний механічний завод» (Відповідач, за Договором Виконавець) укладено Договір № 370/3/5/2/1/10 про закупівлю послуг за державні кошти. (надалі Договір)
Згідно з предметом Договору Виконавець зобов'язується надати Замовникові Послуги з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення (50630000-0) (регламентований ремонт та переобладнання машин на базі ЗІЛ-131 з кунгом КМ-131 до виду ПРЗС-70Д) (далі ремонт Виробів) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у Календарному плані надання послуг (Додаток 1 до Договору), що є невід'ємною частиною цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги.
Підставою для укладення Договору відповідно Закону України від 17.07.2020 №808-ІХ «Про оборонні закупівлі» (зі змінами) є Протокол від 12.08.2021 №75/203/3 засідання тендерного комітету Міністерства оборони України розгляду проведених переговорів та визначенню виконавців робіт з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення (50630000-0) (регламентований ремонт та переобладнання машин на базі ЗІЛ-131 з кунгом КМ-131 до виду ПРЗС-70Д). (п. 1.2. Договору)
За змістом п. 2.1. Договору Виконавець повинен надати Замовнику передбачені цим Договором послуги, якість яких відповідає Технічним умовам, державним стандартам, кресленням, технічним умовам та інше, які діють на підприємстві Виконавця.
Орієнтовна ціна цього Договору становить 4 767 228,00 грн. з ПДВ, за загальним фондом КПКВ 2101150/7, КЕКВ 2260, код видатків 050/7/30 кошторису Міністерства оборони України, в тому числі ПДВ - 794 538,00 грн. (п. 3.1. Договору)
Обсяги закупівлі послуг, зазначені в Календарному плані надання послуг з ремонту Виробів (Додаток 1 до Договору), можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків Замовника, з відповідним зменшенням ціни Договору Замовник у 10-ти денний термін письмово повідомляє Виконавця про зменшення обсягів, на підставі цього Сторони вносять відповідні зміни до Договору. (п. 3.3. Договору)
Відповідно до п. 3.6. Договору Замовник оплачує надані та прийняті послуги, які передбачені Календарним планом надання послуг (Додаток 1 до Договору), за договірною ціною, погодженою Сторонами та зафіксованою у Протоколі погодження договірної (фактично) ціни послуг (Додаток 2 до Договору), яка відповідає обґрунтованим фактичним витратам, понесеним Виконавцем (згідно даних бухгалтерського обліку) на прийнятим Замовником з урахуванням встановленого Договором рівня прибутку.
Договірна ціна визначається Замовником з урахуванням Висновку філії 4277 ВП МОУ щодо договірної (фактичної) ціни ремонту (надання послуг) шляхом аналізу собівартості послуг, трудомісткості їх надання та розгляду розрахунково-калькуляційних матеріалів (далі - РКМ), складених Виконавцем на підставі понесених фактичних витрат, та Висновків військових представництв Міністерства оборони України щодо контролю співвиконавців, пов'язаних з виконанням зобов'язань за Договором. (п. 3.7. Договору)
За змістом п. 3.8. Договору Виконавець повинен не пізніше 10 робочих днів до кінця терміну надання послуг (етапів послуг) підготувати та направити на адресу філії 4277 ВП МОУ повний комплект РКП в підтвердження понесених ним фактичних витрат та надати первинні підтверджуючі документи для перевірки філією 4277 ВП МОУ.
Філія 4277 ВП МОУ перевіряє їх обґрунтованість та за результатом своєї перевірки складає Висновок щодо рівня договірної (фактичної) ціни, який направляється Замовнику. Висновок філії 4277 ВП МОУ повинен бути наданий Замовнику не пізніше 10 днів від надання Виконавцем документів підтверджуючих понесені ним фактичну витрати.
Згідно п. 4.1. Договору Замовник здійснює розрахунки з Виконавцем поетапно за фактично надані послуги протягом 30 банківських днів з дати підписання Замовником Акту приймання наданих послуг, який є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток 4 до Договору), відповідно до наданих Виконавцем рахунків, за умови надходження бюджетних кошті на рахунок Міністерства оборони України.
Відповідно до п. 4.2. Договору до рахунку Виконавцем додається:
Акти приймання-передачі Виробів (Додаток 3 до Договору);
Акти приймання наданих послуг (Додаток 4 до Договору);
Посвідчення (Додаток 5 до Договору), видане філією 4277 ВП МОУ про приймання наданих послуг (в цілому по завершенню надання послуг за етапи, або кожного окремого Виробу);
Висновок філії 4277 ВП МОУ щодо рівня фактичних витрат (додається окремо Замовником).
На підставі зазначених документів не пізніше 10-денного терміну Сторонами оформляється та затверджується Акт приймання наданих послуг (Додаток 4 до Договору) за Договором, який є підставою для проведення розрахунків.
Згідно п. 4.4. Договору Замовник має право здійснювати попередню оплату за Договором у разі надходження коштів на рахунки Міністерства оборони України.
В силу положень п. 5.1. Договору термін надання послуг - відповідно до Календарного плану надання послуг з ремонту Виробів (Додаток 1 до Договору), що є невід'ємною частиною цього Договору. Дострокове надання Послуг дозволяється за письмовою згодою Сторін.
Передбачені цим Договором послуги надаються у відповідності до вимог діючої нормативно-технічної документації визначеної в п. 2.1. цього Договору. Термін проведення ремонту Виробів встановлюється Календарним планом надання послуг (Додаток 1 до Договору). Про початок робіт із надання послуг Виконавець повідомляє філію 4277 ВП МОУ. Місце доставки Виробів до ремонту - м. Вінниця, вул. Стрілецька, 57. (п. 5.2. Договору)
Календарним планом з надання послуг з ремонту Виробів (Додаток 1 до Договору) визначено наступне:
регламентований ремонт та переобладнання машин на базі ЗІЛ-131 з кунгом КМ-131 2 од. до виду ПРЗС-70Д - до 15.11.2021;
термін надання звітних документів - 30.11.2021.
Згідно п. 5.14. Договору Виконавець письмово, не пізніше ніж за три доби, направляє Замовнику погоджене із філією 4277 ВП МОУ письмове повідомлення про дату закінчення ремонту Виробів. Замовник у термін 10 робочих днів після одержання повідомлення забезпечує прибуття до Виконавця представників військової частини для приймання Виробів.
Відповідно до п. 5.15. Договору приймання Виробів після проведення ремонту здійснюється представниками (представником) військової частини, у відповідності до вимог нормативно-технічної документації на здачу Виробів в ремонт та їх видачу з ремонту, та оформляється Актом приймання-передачі Виробів (Додаток 3 до Договору), підписується уповноваженими особами Виконавця, начальником ВТК Виконавця, представниками (представником) військової частини та затверджується Виконавцем. Затверджений Акт приймання-передачі Виробів складається у 4-х примірниках: 2 примірника - для Замовника, 1 примірник для представника військової частини, 1 примірник - для Виконавця та копію Акту приймання-передачі до філії 4277 ВП МОУ.
За замістом п. 5.18 Договору приймання наданих послуг Замовником здійснюється на підставі наданих Виконавцем:
Актів приймання-передачі Виробів представнику військової частини (Додаток 3 до Договору);
Посвідчення (Додаток 5 до Договору) видане філією 4277 ВП МОУ, про приймання наданих послуг (в цілому по завершенню надання послуг за Договором, за етапи, або кожного окремого Виробу);
підписання Виконавцем протоколу погодження договірної (фактичної) ціни надання послуг з ремонту Виробів (Додаток 2 до Договору).
За результатом приймання наданих послуг складається Акт приймання наданих послуг (Додаток 4 до Договору). Акт приймання наданих послуг підписується уповноваженими особами Замовника та Виконавця та затверджується Замовником та Виконавцем не пізніше 5 робочих днів.
Зобов'язання Виконавця по наданню послуг за Договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання та затвердження Акту приймання наданих послуг Замовника (Додаток 4 до Договору).
Відповідно до п. 7.2. Договору за порушення терміну виконання зобов'язання з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості. За неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання в зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання Послуг, Виконавець сплачує проценти за кожний день користування грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невикористаних коштів.
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його двома Сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, а з питань розрахунків - до повного виконання Сторонами зобов'язань по цьому Договору.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку Договір не оспорений та не визнаний недійсним.
Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
27.09.2021 Сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору №370/3/5/2/1/10 від 25.08.2021 якою, серед іншого, внесли зміни до п. 4.5. Договору та виклали його в наступній редакції: «За письмовим погодженням між Сторонами, відповідно до належним чином оформленого Рішення заступника Міністра оборони України, з метою виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави в умовах особливого періоду та у період проведення операції об'єднання сил, Замовник має право здійснювати попередню оплату у розмірі до 30 відсотків від ціни Договору терміном на три місяці (але не пізніше терміну надання послуг за Договором) згідно абзацу 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти.»
Виконавець у строк не пізніше терміну поетапного надання послуг, після отримання попередньої оплати, повинен надати Замовнику документи, що підтверджують фактичне надання послуг або повернути невикористані кошти на рахунок Замовника.»
27.09.2021 Відповідачем виставлено Позивачу вимогу на оплату № 370/3/303 та рахунок № СФ-0000107 на оплату авансу за надання послуг з регламентованого ремонту та переобладнання машин на базі ЗІЛ-131 з кунгом КМ-131 2 од. до виду ПРЗС-70Д на суму 1 393 996,01 грн в т.ч. ПДВ 232 332,67 грн.
За доводами Позивача, які не заперечуються Відповідачем, сума попередньої оплати перерахована Відповідачу у визначеному у вимозі № 370/3/303 від 27.09.2021 розмірі.
В подальшому Сторони уклали Додаткову угоду №2 від 25.12.2021 до Договору №370/3/5/2/1/10 від 25.08.2021, за якою орієнтовну ціну Договору зменшено та визначено в розмірі 4 673 068,33 грн з ПДВ, внесено зміни в Календарний план надання послуг з ремонту в частині вартості послуг. При цьому, терміни виконання ремонту та надання звітних документів, залишено без змін.
Як вказує Позивач, всупереч умовам Договору, визначені послуги у встановлений Договором строк Відповідачем не виконані, адже Акт приймання наданих послуг з ремонту Виробів № 1 було підписано та затверджено Замовником 25.12.2021.
Враховуючи прострочення виконання зобов'язання з боку Відповідача, Міністерством оборони України на адресу Державного підприємства « 45 експериментальний механічний завод» направлено претензію від 12.01.2022 № 717/4/84 з пропозицію в добровільному порядку перерахувати на рахунок Міністерства оборони України штрафні санкції на загальну суму 600 457,28 грн.
За наявними матеріалами справи, претензія від 12.01.2022 № 717/4/84 Відповідачем залишена без розгляду та задоволення.
Наведені обставини стали підставою звернення Позивача з позовом до суду про стягнення з Відповідача штрафних санкцій обумовлених Договору.
Таким чином виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений Позивачем та Відповідачем Договір №370/3/5/1/10 від 25.08.2021 про закупівлю послуг за державні кошти є договором про надання послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.2. Договору визначено, що передбачені цим Договором послуги надаються у відповідності до вимог діючої нормативно-технічної документації визначеної в п. 2.1. цього Договору. Термін проведення ремонту Виробів встановлюється Календарним планом надання послуг (Додаток 1 до Договору).
У Календарному плані з надання послуг з ремонту Виробів Сторонами погоджено наступні строки:
регламентований ремонт та переобладнання машин на базі ЗІЛ-131 з кунгом КМ-131 2 од. до виду ПРЗС-70Д - 15.11.2021;
термін надання звітних документів - 30.11.2021.
Між тим, Відповідачем порушено строк по виконанню ремонту та наданню звітних документів та передано Вироби і звітні документи лише 25.12.2021 за Актом приймання наданих послуг з ремонту Виробів №1, дата підписання якого в силу умов п. 5.18 Договору вважається і датою надання Відповідачем послуг. При цьому, жодних заперечень щодо порушення строків виконання послуг Відповідач не надав та навпаки у відзиві на позов їх підтвердив.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За порушення умов даного Договору до винної Сторони застосовуються санкції передбачені статтею 231 ГКУ. (п. 6.2. Договору)
Відповідно до частин 1,2 статті 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Верховний Суд у постанові від 25.06.2018 у справі №912/2483/17 зазначив, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.
Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених ч.4 ст. 231 ГК України, є можливим, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №910/23003/16, від 23.04.2019 у справі №904/3565/18, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18.
За умовами п. 7.2. Договору за порушення терміну виконання зобов'язання з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.
З огляду на погоджені сторонами етапи виконання зобов'язань та визначені Календарним планом з надання послуг з ремонту Виробів терміни, строком по регламентованому ремонту та переобладнанню машин на базі ЗІЛ-131 з кунгом КМ-131 2 од. до виду ПРЗС-70Д (1 етап) є 15.11.2021, відповідно прострочення виконання зазначеного зобов'язання почалося 16.11.2021, строком по наданню звітних документів (2 етап) є 30.11.2021, відповідно прострочення виконання зазначеного зобов'язання почалося 01.12.2021. Враховуючи фактичне надання послуг Відповідачем 25.12.2021, прострочення по 1 етапу тривало з 16.11.2021 по 24.12.2021, по 2 етапу з 01.12.2021 по 24.12.2021.
Таким чином, з огляду на вищезазначене, заявлені Позивачем вимоги щодо стягнення з Відповідача пені за порушення строків надання послуг та штрафу за прострочення надання послуг понад 30 днів є правомірними та обґрунтованим, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України.
Перевіривши розрахунок штрафу за прострочення надання послуг понад 30 днів, з огляду на те, що прострочення виконання зобов'язання по ремонту (1 етап) мало місце та тривало понад 30 календарних днів, вимога Позивача про стягнення 327 114,78 грн штрафу визнається судом обґрунтованою.
При цьому, розглядаючи вимогу позивача про стягнення пені за порушення строків надання послуг в розмірі 186 922,73 грн, нарахованої за період з 15.11.2021 по 25.12.2021, судом виявлено помилку в періоді прострочення, позаяк до такого періоду позивачем враховано останній день виконання зобов'язання, визначений Договором (15.11.2021) та фактичний день виконання зобов'язання (25.12.2021). Тому судом здійснено власний розрахунок з визначенням періоду нарахування з 16.11.2021 по 24.12.2021 включно, згідно з яким розмір пені складає 182 249,66 грн.
За наведеного, вимога позивача про стягнення 186 922,73 грн пені є обґрунтованою в сумі 182 249,66 грн.
Твердження відповідача, що Договором не передбачена відповідальність саме за невиконання ремонту є довільним трактуванням положень Договору та відхиляються судом як безпідставні.
За таких обставин Позивачем доведено, а Відповідачем не спростовано, порушення останнім умов Договору №370/3/5/2/1/10 від 25.08.2021 в частині дотримання термінів виконання зобов'язання по кожному з етапів.
Розглядаючи вимогу позивача про стягнення процентів в розмірі 17 186,25 грн за ненадання у визначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг, суд виходить з наступного.
Положеннями ст. 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми.
Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.
Абзацом 6 пункту 7.2. Договору передбачена відповідальність Виконавця за ненадання у зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання Послуг у вигляді сплати процентів за кожний день користування грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невикористаних коштів.
Як слідує з розрахунку ціни позову, Позивач нарахує проценти за користування чужими коштами з суми попередньої оплати в розмірі 1 393 996,01 грн за період прострочення з 30.11.2021 по 25.12.2021, розмір яких склав 17 186,25 грн.
Суд зважає, що Позивачем допущено помилку в періоді прострочення, включивши до такого періоду останній день виконання зобов'язання (30.11.2021) та фактичний день виконання зобов'язання (25.12.2021). Тому судом здійснено власний розрахунок з визначенням періоду нарахування з 01.12.2021 по 24.12.2021 включно, згідно з яким розмір процентів складає 16 155,08 грн.
За наведеного, правомірною є вимога Позивача щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами в розмірі 16 155,08 грн.
Доводи Відповідача щодо виникнення обставин непереборної сили, які звільняють від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за Договором, суд відхиляє з огляду на наступне.
За змістом п. 8.1. Договору Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами. (п. 8.3. Договору)
Відповідно до п. 8.6. Договору Сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків за договором, якщо доведуть, що невиконання зобов'язань виникало неконтрольованою перешкодою, яка відбулась поза контролем Сторін і виникла після укладання договору.
За змістом абзацу 2 пункту 8.7. Договору доказом виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за договором є відповідний документ виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
В статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» (від 2 грудня 1997 року № 671/97-ВР; зі змінами, внесеними згідно із Законом № 530-IX від 17.03.2020) вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2 ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).
На підтвердження наявності обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) Відповідачем надано сертифікат Вінницької торгово-промислової палати № 0500-22-0072 від 18.02.2022 про форс-мажорні обставини, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): обмеження встановлені адміністративними та нормативно-правовими актами у зв'язку з пандемією COVID в Німеччині та наслідки повені, що сталася влітку 2021 року в районі м. Кельн (Німеччина) щодо обов'язку (зобов'язання) ДП « 45 експериментальний механічний завод», а саме: виконати ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів військового призначення (50630000-0) (регламентований ремонт та переобладнання машин на базі ЗІЛ-131 з кунгом КМ-131 до виду ПРЗС-70Д) в кількості 2 штук, в термін до 30 листопада 2021 року за Договором про закупівлю послуг за державні кошти №370/3/5/2/1/10 від 25.08.2021, укладеним з Міністерством оборони України. Період дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили): дата настання: 21.10.2021, дата закінчення: 15.02.2022.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку обмеження встановлені адміністративними та нормативно-правовими актами у зв'язку з пандемією COVID в Німеччині та наслідки повені) повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.
Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме обмеження встановлені адміністративними та нормативно-правовими актами у зв'язку з пандемією COVID в Німеччині та наслідки повені призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за Договором.
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором у наслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 8.2 Договору), при цьому настання таких обставин має бути підтверджено сертифікатом Торгово-промислової палати України.
Відтак, сторони у Договорі визначили строк та порядок повідомлення одна одної про настання форс-мажорних обставин, при цьому, таке повідомлення у цей же строк (у п'ятиденний термін) має підтверджуватися відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проте, матеріали справи не містять доказів дотримання Відповідачем положень п. 8.2. Договору та повідомлення Позивача про настання обставин непереборної сили.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач звернувся до Вінницької торгово-промислової палати з листом (заявою) за вих № 96 від 15.02.2022 щодо засвідчення форс-мажорних обставин, тобто після закінчення строків, встановлених Договором, на виконання ремонту (15.11.2021) та на надання звітних документів (30.11.2021).
Сертифікат № 0500-22-0072 Вінницької торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий 18.02.2022.
В свою чергу суд зважає, що Відповідач почав вживати заходи з засвідчення форс-мажорних обставин після звернення Позивача до нього з претензією № 717/4/84 від 12.01.2022 про сплату штрафних санкцій.
Крім того, Відповідачем не доведено суду, що ним вживалися будь-які дії стосовно виконання зобов'язання за Договором у визначені терміни, також не подано доказів щодо того, що саме засвідчені сертифікатом Вінницької торгово-промислової палати № 0500-22-0072 від 18.02.2022 форс-мажорні обставини призвели до унеможливлення виконання зобов'язань за Договором у встановлені строки.
Відповідач не надав до суду жодного доказу в підтвердження того, яким чином вказані обставини перешкодили йому виконати зобов'язання за Договором у встановлені терміни.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву не наводить жодних доказів чи аргументів, що підтверджують той факт, що обставини, на які останній посилається, були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання за Договором.
Отже, Відповідач не довів причинно-наслідковий зв'язок між наявними форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання зобов'язань саме за спірним Договором.
Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 31 серпня 2022 року у cправі № 910/15264/21, де вказано:
- повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору;
- водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).
Відповідач не надав суду доказів повідомлення Позивача згідно з вимогами п. 8.2. Договору про настання обставин непереборної сили, що перешкоджають виконанню саме спірного Договору. Це позбавляє Відповідача права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності за умовами п. 8.1. Договору.
З урахуванням вказаного, оскільки Відповідач своєчасно, у строки, встановлені Договором, не підтвердив настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), за відповідним сертифікатом звернувся до Вінницької торгово-промислової палати лише після звернення позивача з претензією про сплату штрафних санкцій, то господарський суд приходить до висновку, що відповідач позбавлений права посилатися на сертифікат № 0500-22-0072 від 18.02.2022 про форс-мажорні обставини, як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань за Договором.
Поряд з цим, при ухвалення рішення в даній справі суд зважає на положення статті 233 Господарського кодексу України, відповідно до якої, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала таке: справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора; відповідно до положень статті 611, частини третьої статті 692, статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
Слід зауважити, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення сум штрафу та пені, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає таке:
на день ухвалення рішення Відповідачем виконано зобов'язання за Договором, а прострочення зобов'язання тривало не значний проміжок часу (1 етап - 39 днів, по 2 етапу - 24 дні);
згідно постанови №1221 від 29.12.2010 Кабінету міністрів України "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром" до переліку державних підприємств - учасників Державного концерну "Укроборонпром" віднесено, в тому числі, Державне підприємство "45 експериментальний механічний завод". Наразі, судом враховано, що в умовах воєнного стану основним завданням Державного концерну "Укроборонпром" є забезпечення безперебійного та стабільного функціонування підприємств оборонно-промислового комплексу та належне забезпечення потреб сил безпеки i сил оборони необхідним озброєнням та військовою технікою, підвищення обороноздатності держави під час збройної агресії російської федерації шляхом надання можливості.
Беручи до уваги те, що зобов'язання виконано в повному обсязі без зауважень щодо якості зі сторони Позивача, зважаючи, що Позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення строків виконання зобов'язань, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність зменшення розміру нарахованих у даній справі штрафу та пені на 50 % .
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно безпідставними, а тому підлягають частковому задоволенню, з наведених вище мотивів.
Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
В силу приписів ч. 1. ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому такий розподіл судових витрат є обґрунтованим лише в частині покладення на Позивача безпідставно заявлених до стягнення сум пені та процентів. В частині зменшення сум штрафу та пені витрати на судовий збір підлягають віднесенню на Відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправомірних дій Відповідача.
Враховуючи вищенаведене та керуючись пунктом 2 частини 1 статті 231, статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задоволити частково.
Зменшити підлягаючі до стягнення суми пені та штрафу на 50%.
Стягнути з Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" (вул. Стрілецька, 57, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 08341806) на користь Міністерства оборони України (пр-т Повітлофлотський, 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022) 91 124 грн. 83 коп. - пені; 163 557 грн. 39 коп. - штрафу; 16 155 грн. 08 коп. - процентів та 7 882 грн. 79 коп. - судового збору.
В решті позову відмовити.
Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Додатково направити на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - admou@mil.gov.ua, відповідача - 45emp@svitonline.com.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 30 листопада 2022 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (пр-т Повітлофлотський, 6, м. Київ, 03168)
3 - відповідачу (вул. Стрілецька, 57, м. Вінниця, 21100)