02 грудня 2022 року м. Харків Справа № 905/334/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.
без виклику учасників справи
розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження без проведення судового засідання за наявними в справі матеріалами апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Федоренка Вадима Владиславовича (вх. № 1041 Д/1)
на рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2022, ухвалене у складі судді Фурсової С.М.
у справі № 905/334/22
за позовом Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк”;
до Фізичної особи - підприємця Федоренка Вадима Владиславовича;
про стягнення 88790,10 грн
Акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця Федоренка Вадима Владиславовича про стягнення заборгованості з несанкціонованого овердрафту у розмірі 88790,10 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору кредитним договором, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості з несанкціонованого овердрафту у розмірі 88790, 10 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.09.2022 позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” до Фізичної особи-підприємця Федоренка Вадима Владиславовича про стягнення 88790,10 грн задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Федоренка Вадима Владиславовича на користь Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” суму заборгованості з несанкціонованого овердрафту у розмірі 88790,10 грн, а також судовий збір в сумі 2270 грн.
Не погодившись з рішенням, ухваленим Господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Фізична особа- підприємець Федоренко Вадим Владиславович.
Вказує на безпідставність посилання суду першої інстанції на рішення Господарського суду м.Києва у справі № 910/44/20, оскільки встановлення обставин правомірності надання кредиту у вигляді несанкціонованого овердрафту не було предметом дослідження Господарським судом м.Києва у справі № 910/44/20.
Зазначив про необгрунтованість твердження відповідача щодо правомірності встановлення відповідачу несанкціанованого овердрафту, оскільки його можна встановити тільки у випадку перевищення операції над сумою встановленого кредитного ліміту.
Крім того, наголошує, що про застосування строків позовної давності відповідач заявляв ще під час подання 27.06.2022 через електронний суд відзиву на позовну заяву до винесення судом першої інстанції рішення, який був направлений на електронну адресу Господарського суду Донецької області. Проте, вказане клопотання залишено господарським судом першої інстанції без розгляду.
З цих підстав відповідач просить:
- взяти до уваги відомості, зазначені у відзиві на позовну заяву разом із доказами;
- застосувати наслідки спливу позовної давності щодо основної вимоги позивача;
- скасувати рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2022 у справі № 905/334/22 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до Фізичної особи - підприємця Федоренка Вадима Владиславовича про стягнення заборгованості з несанкціонованого овердрафту в розмірі 88790,10 грн ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2022 у справі № 905/334/22 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Федоренка Вадима Владиславовича (вх. № 1041 Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2022 у справі № 905/334/22. Розгляд апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Федоренка Вадима Владиславовича (вх. № 1041 Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2022 у справі № 905/334/22 ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії позивачу.
25.10.2022 відповідач надіслав на електронну адресу суду доповнення до апеляційної скарги, в яких наполягає, що 21.10.2018 відповідачу було надано несанкціонований овердрафт.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2015 позивач відкрив відповідачу поточний рахунок № НОМЕР_1 та зобов'язався здійснювати всі операції з розрахунково-касового обслуговування в системі «Приват 24 для бізнесу".
15.09. 2018 о 19:43 год. на поточному рахунку позивача № НОМЕР_1 знаходилось 229,27 грн. Того ж дня о 19:43 год. відбувся переказ коштів з депозиту у розмірі 89692 грн, о 20:59 год проведено платіж за товари та послуги в магазині "Алло" у м. Кривий Ріг на суму 90000 грн, о 21:01 год. позивач повідомив відповідача про втрату електронного платіжного засобу.
17.09.2018 о 15:34 год. відповідач перерахував зі свого рахунку 90000 грн як повернення фінансової допомоги на рахунок Красюка А.І.
18.09.2018 ОСОБА_1 повернув відповідачу частину вказаних коштів у розмірі 46000 грн. Того ж дня позивач здійснив два платежі на суми 112,50 грн та 45000 грн.
19.09.2018 з рахунку відповідача були списані 90000 грн як оплата за товари та послуги надані 15.09.2018.
21.09.2018 о 17:16 год. відповідачу було надано овердрафт у розмірі 88790,10 грн.
Не погодившись зі списанням 90000,00 грн з поточного рахунку та встановленням несанкціонованого овердрафту відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання нечинними та скасування:
- банківської операції щодо переказу 19.09.2018 коштів у сумі 90000 грн з його поточного рахунку;
- банківську операцію щодо встановлення 21.09.2018 несанкціонованого овердрафту у сумі 88790,10 грн за його поточним рахунком.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 910/44/20 у задоволені позову відмовлено. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень дане рішення суду набрало законної сили 30.12.2020.
Колегія суддів зауважує, що під час розгляду справи №910/44/20 Господарським судом м. Києва були встановлені такі обставини.
Відносини щодо виконання банком операцій за рахунками врегульовані гл. 72 ЦК України, Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Інструкцією "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженою постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004, Умовами та правилами надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк" в редакції від 01.09.2018.
Відповідно до вимог ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених Законом чи договором між банком і клієнтом.
Відповідно до вимог п. 14.12, 14.16 ст. 14 Закону користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та змов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного. платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту' повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Згідно п. 1.19 Інструкції банк не несе відповідальність за достовірність змісту платіжного доручення. Платники й отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку.
Відповідно до умов п.п. 1.1.2.1.12 Умов та правил клієнт зобов'язаний вживати заходів щодо запобігання втраті (викраденню) карток, стікера РауРазз, ПІНа (персонального ідентифікаційного номера) або інформації, нанесеної на картку і магнітну смугу або їхньому незаконному використанню.
Клієнт зобов'язаний інформувати банк, а також правоохоронні органи про факти втрати картки, стікера РауРазз, ПІНа, 8ІМ-картки мобільного телефону або отримання повідомлення про їх незаконне використання. У разі настання вищезазначених випадків необхідно звернутися до відділення банку або за телефонами 3700 (безкоштовно) по Україні (п. 1.1.2.1.13 Умов та правил).
Банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформацію клієнта, відправленому в 8М8- повідомленні Пін-коді, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі (ніку) МоЬі1еВапкіп§ або проведених клієнтом операцій стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв'язку під час використання цих каналів (п. 1.1.5.5 Умов та правил).
Банк не несе відповідальності за наслідки виконання доручень, виданих не уповноваженими особами і у тих випадках коли з використання передбачених банківськими правилами і договором процедур банк не міг установити факт видачі розпорядження неуповноваженими особами (п. 1.1.5.6 Умов та правил).
Клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції які супроводжуються авторизацією, до моменту' письмової заяви клієнта про блокування картки (рахунку) на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг (п. 1.1.5.13 Умов та правил).
ФОП Федоренко В. В. у рамках розгляду справи № 910/44/20 надав суду аудіозапис звернення його сина до служби підтримки банку від 15.09.2018, в якому останній зазначив, що до часу здійснення платежу з рахунку за товари та послуги в магазині "Алло" у м. Кривий Ріг на суму 90000 грн той вже втратив доступ до сім-карти його фінансового номера телефону. Доказів своєчасного повідомлення Банка про настання такої обставини, що уможливило здійснення банком залежних від нього заходів з обслуговування рахунку, суду не надано.
Під час розгляду справи № 910/44/20 Банк був повідомлений про втрату електронного платіжного засобу 15.09.2018 о 21:01 год, тобто після проведення платежу 15.09.2018 о 20:59 год. за вказані товари та послуги. Звернення ж до банку не ФОП Федоренко В. В. особисто, а його сина, який повідомив про власні спроби входу до системи "Приват24 для бізнесу", свідчить про повідомлення Федоренко В. В. контрольної інформації про нього третім особам, що не відповідає умовам договору між сторонами.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що враховуючи приписи п. 1.1.5.5 Умов та правил банк не несе відповідальності за наслідки виконання доручень, виданих не уповноваженими особами і у тих випадках коли з використання передбачених банківськими правилами і договором процедур банк не міг установити факт видачі розпорядження неуповноваженими особами.
Відповідно до п.п. 1.1.5.29, 1.1.5.30 Умов та правил держатель картки несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту звернення власника картки в банк та блокування картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки в стоп-лист платіжною системою, в разі якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати електронного платіжного засобу, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.
Банк не несе відповідальності перед держателем картки за всі операції, у випадку передачі мобільного телефону, сім-карти, стікеру РауРазз третім особам.
Таким чином, на момент здійснення оплати за товари та послуги в магазині “Алло” у м. Кривий Ріг на суму 90000,00 грн банку не було відомо про факт втрати клієнтом електронного платіжного засобу. При цьому суд в рамках справи № 910/44/20 також встановив факт розголошення Відповідачем даних для доступу до системи «Приват24 для бізнесу» третім особам. У зв'язку з даними обставинами ризик збитків й (відповідальність від здійснення операцій несе відповідач в силу викладених вище норм (права та положень Умов та правил.
Вищезазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва по справі №910/44/20 від 25.11.2020, яке набрало законної сили 31.12.2020.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про безпідставність посилання суду першої інстанції на рішення Господарського суду м.Києва у справі № 910/44/20, з огляду на те, що під час розгляду справи № 910/44/20 Господарським судом м.Києва досліджувались обставини надання відповідачу кредиту у вигляді несанкціонованого овердрафту.
Отже, встановлені у рішенні Господарського суду м.Києва по справі № 910/44/20 факти правомірності банківської операції щодо переказу 19.09.2018 коштів у сумі 90000 грн з поточного рахунку відповідача та банківської операції щодо встановлення 21.09.2018 несанкціонованого овердрафту у сумі 88790,10 грн за його поточним рахунком не доводяться знову при вирішенні цієї справи, оскільки носять для даної справи преюдиціальний характер.
Колегія суддів наголошує, що поняття несанціонованого овердрафту наведено у п. 1.1.1.63 Умов та правил, згідно з яким овердрафтом є короткостроковий кредит, який Банк надає клієнту у разі, якщо сума операції за платіжною карткою перевищує суму залишку коштів на його рахунку, в розмірі ліміт) кредитування, а використання клієнтом грошових коштів понад залишку на рахунку або встановлений Банком ліміт овердрафту є несанкціонованим овердрафтом.
Пунктом 3.5.1.23 Умов та правил встановлено, що власник платіжної картки зобов'язаний використовувати її відповідно до вимог законодавства України і умов Договору, укладеного з емітентом, не допускати використання платіжної картки особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Власник платіжної картки зобов'язаний зберігати платіжну картку та інформацію, що надає можливість користуватися нею (у тому числі ПІН), контролювати рух коштів по своєму картрахунку і повідомляти емітенту про операції, які не здійснювались власником.
Клієнт або власник картки повинен негайно повідомити емітенту (або визначеній ним юридичній особі) про втрату платіжної картки в обумовленому порядку. В іншому випадку емітент не несе відповідальність за перерахування коштів, ініційоване за допомогою цієї платіжної картки, до отримання такого повідомлення, якщо інше не передбачене Договором.
Емітент (або визначена ним юридична особа) після отримання повідомлення (заяви) повинен ідентифікувати клієнта (власника платіжної картки) і зафіксувати дату і час його звернення на обумовлених умовах. Порядок і терміни подання повідомлення (заяви) і постановки картки до СТОП-листа та її виключення з нього встановлюються правилами платіжної системи.
Згідно з п. 3.5.1.24 Умов та правил не пізніше наступного дня після усного повідомлення про втрату картки власник картки зобов'язаний письмово підтвердити свою заяву і бажання або відмову у постановці картки до СТОП-листа. Максимальний строк активації картки у СТОП-листі платіжних систем: УІ8А- 19 днів, ЄС/МС - 5 днів з моменту заяви власника картки.
Відповідно до п. 3.5.1.25 Умов та правил клієнт несе повну фінансову відповідальність за всі операції, здійснені з картами в торгово-сервісній мережі, мережі Іnternet і банківської мережі, прив'язаними до його картковому рахунку, до моменту усної заяви про втрату картки за зазначеними у даному розділі телефонами, а також за всі подальші операції, які не супроводжувалися авторизацією, якщо карта не поставлена в СТОП-лист, в разі якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати електронного платіжного засобу, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.
Пунктом 3.5.1.29 вказаних Умов та правил передбачено, що незалежно від платіжної схеми і типу (виду платіжних карток) на картрахунку може виникати заборгованість власника платіжної картки перед банком-емітентом. яка не була обумовлена Договором і не є прогнозованою за розміром і часом виникнення.
Ця заборгованість може виникати у разі: надходження у кліринг інформації про операцію, по якій еквайєр (платіжна система) попередньо у встановлений платіжною системою термін не надіслав емітент)' платіжне повідомлення; надходження у кліринг інформації про операцію, по якій еквайєр (платіжна система) попередньо надіслав емітенту платіжне повідомлення, але відповідна сума не була блокована на картрахунку клієнта для забезпечення його зобов'язань за здійсненою операцією або така сума була разблокована до надходження з платіжної системи інформації за результатами клірингу; зміни курсів валют і надходження у кліринг інформації про операцію в іноземній валюті у сумі, більшій за ту, яку еквайєр (платіжна система) попередньо надіслав емітенту у платіжному повідомленні і яка була блокована на картрахунку клієнта для забезпечення його зобов'язання за здійсненою операцією; виникнення технічних помилок у роботі обладнання емітента, еквайєра або процесінгового центру; в інших випадках.
Відповідно до п. 3.5.1.30 Умов та правил суми операцій, здійснених з використанням спеціальних платіжних засобів, прив'язаних до рахунку, списуються банком з цього рахунку на підставі надання електронних клірингових файлів відповідно до правил відповідної міжнародної платіжної системи та у терміни, які зазначені у правилах платіжних систем.
Відповідно до п. 3.5.1.49 Умов та правил контроль використання коштів по картрахунках здійснюється власниками цих рахунків.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що п. 3.5.1.50 Умов та правил передбачено, що у разі виявлення шахрайських операцій згідно з кримінальним та цивільним законодавством відповідальність за можливе шахрайське її використання несе особа, яка виявилося в процесі слідства причетним до здійснення шахрайських операцій, або клієнт, якщо згідно з Правилами платіжних систем фінансова відповідальність за шахрайські операції не може бути перенесена на сторону, яка оформила незаконну операцію.
Пунктом 1.1.2.1.9 Умов передбачено, що власник картки зобов'язаний стежити за витратою коштів у межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту.
Згідно п. 3.5.1.51 Умов та правил - у разі виникнення по картрахунку несанкціонованого Овердрафту Клієнт зобов'язується повернути його в наступний банківський день з моменту його виникнення і сплатити Банку штраф за його користування в розмірі, встановлені Тарифами. Сплата штрафу здійснюється в останній день користування несанкціонованим Овердрафтом, але не пізніше терміну його повернення. Заборгованість Клієнта по поверненню несанкціонованого Овердрафту та штрафу за його користування починаючи з наступного дня за Датою вимоги Банку, вважається простроченою.
Таким чином, за відсутності грошових коштів на рахунку відповідача № НОМЕР_1 на момент виконання АТ КБ “ПриватБанк” платіжного повідомлення міжнародної платіжної системи, керуючись п. 3.5.1.29, 3.5.1.30 Умов та правил, позивачем встановлено несанкціонований овердрафт, порядок погашення якого обумовлено п. 3.5.1.51 Умов та правил.
Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано виникнення в останнього заборгованості з несанкціонованого овердрафту в розмірі 88790,10 грн.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач не оскаржував у апеляційному порядку рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/44/20 від 25.11.2020, яке має преюдиціальне значення для даної справи.
Зважаючи на відсутність у матеріалах справи належних доказів погашення відповідачем вказаної суми боргу, колегія суддів дійшла висновку про те, що Господарський суд Донецької області дійшов обгрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.
Стосовно вимог відповідача про застосувати наслідки спливу позовної давності щодо основної вимоги, колегія суддів зауважує таке.
У ЦК позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 цього Кодексу). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.
Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що під час подання 27.06.2022 через електронний суд відзиву на позовну заяву він заявляв про застосування строків позовної давності до винесення судом першої інстанції рішення, який був направлений на електронну адресу Господарського суду Донецької області. Проте, вказане клопотання залишено господарським судом першої інстанції без розгляду.
З наданих відповідачем скріншотів з особистого кабінету електронного суду вбачається, що прикріплено документ «відзив по справі №905/334/22», при цьому у картці руху документу зазначено про його направлення до суду 27.06.2022 о 12:09, проте дату створення у кабінеті вказано 27.06.2022 о 12:14.
Колегія суддів погоджується, що зі свого боку відповідач можливо виконав єтап формування відзиву по справі, проте відповідачем не надано належних доказів його відправлення та отримання судом першої інстанції.
Крім того слід зазначити, що відповідач мав змогу переконатись, чи отримано вказаний документ Господарським судом Донецької області та у разі неотримання направити його вдруге на електронну пошту та засобами поштового зв'язку, враховуючи що справу по суті будо розглянуто лише 19.09.2022, тобто через два місяці.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином вищенаведені норми процесуального закону регламентують принцип диспозитивності судового процесу, згідно з яким особа самостійно здійснює свої процесуальні права та обов'язки.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач не надав доказів неможливості подання заяви про застосування строку позовної давності до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
При цьому слід зазначити, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 за заявою №23890/02 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянтів не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 19.09.2022 у справі № 905/334/22 слід залишити без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Федоренка Вадима Владиславовича (вх. № 1041 Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2022 у справі № 905/334/22 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2022 у справі № 905/334/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін