вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" листопада 2022 р. Справа№ 910/6866/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Копитової О.С.
суддів: Грека Б.М.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання: Гуньки О.В.
від керівника боржника - Самань В.Г. - довіреність;
від ГУ ДПС у місті Києві - не з'явилися;
розпорядник майна - не з'явився,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.08.2022 року
(повний текст складено 05.09.2022 року)
у справі № 910/6866/21 (суддя Мандичев Д.В.)
за заявою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві
до Дочірнього підприємства «Союзбуд»
про банкрутство
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2022 року по справі №910/6866/21 задоволено клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Юринця А.В. про притягнення керівника Дочірнього підприємства «Союзбуд» (надалі по тексту - ДП «Союзбуд») до солідарної відповідальності. Визнано ОСОБА_1 солідарним боржником за незадоволення вимог кредиторів ДП «Союзбуд».
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 (надалі по тексту - апелянт) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 22.08.2022 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Юринця А.В. про притягнення керівника ДП «Союзбуд» до солідарної відповідальності.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу апелянт зазначає, що вважає оскаржувану ухвалу місцевого суду такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з'ясування усіх обставин, з недотриманням принципу незворотності дії закону у часі та верховенства права з підстав виникнення загрози неплатоспроможності боржника до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства.
Апелянт зазначає, що з доводами розпорядника майна щодо настання моменту загрози неплатоспроможності боржника на 02.09.2020 року ОСОБА_1 не погодився, вказавши, що обчислення визначеного ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства місячного строку для обов'язку боржника звернутись із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності починається з того моменту, коли за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини між кредитором та боржником одночасно має факт настання строку виконання боржником зобов'язань щонайменше перед кредитором разом із фактом перевищення в той самий момент (звітній період) розміру зобов'язання над розміром всіх активів боржника, які в сукупності і свідчать про ознаки неплатоспроможності.
Також апелянт зазначає, що кредиторські вимоги Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (надалі по тексту - ГУ ДПС у місті Києві) з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі - 17 196 491,12 грн. виникли на підставі податкових повідомлень-рішень від 20.03.2017 року №0001831401 та №0001851401; з податку на прибуток приватних підприємств - 11 539 600,62 грн. виникли на підставі податкового повідомлення-рішення від 20.03.2017 року №0001841401; по податку на доходи фізичних осіб - 14 824 998,02 грн. на підставі податкових повідомлень-рішень від 20.03.2017 року №0371140303 та №0370140303; по військовому збору - 1 169 989,82 грн., на підставі податкового повідомлення-рішення від 20.03.2017 року №0372140303.
Наявність заборгованості встановлено і в рішенні Окружного адміністративного суду від 23.03.2020 року у справі №640/83/19 та зазначено, що контролюючим органом направлено ДП «Союзбуд» податкову вимогу №4030-17 від 26.06.2017 року на суму 44 731 079,58 грн. та прийнято рішення №40307-17 від 26.06.2017 року про опис майна у податкову заставу.
Отже, станом на 26.06.2017 року зобов'язання боржника щодо сплати заборгованості не виконані.
Кредиторські вимоги ОСОБА_2 до боржника ґрунтуються на невиконанні зобов'язань ДП «Союзбуд» за попереднім договором від 25.10.2017 року, що констатується в рішенні Голосіївського районного суду міста Києва від 02.09.2020 року у справі №752/3848/19. Судом встановлено, що ДП «Союзбуд» вимог щодо укладення основного договору купівлі - продажу квартири у строк до 01.03.2018 року не виконав, із вказаної дати у продавця виникає грошове зобов'язання щодо повернення суми авансу, та сплати штрафу, у разі порушення строку повернення коштів.
Оскільки основний договір не був укладений у строк до 01.03.2018 року з вини відповідача, й останній, відповідно до вимог п. 3.2 Попереднього договору, у вказаний строк не виконав свої грошові зобов'язання та не повернув позивачу сплачені кошти, то з відповідача підлягають стягненню 3% річних та інфляційні витрати.
Апелянт зазначає, що враховуючи викладене, зобов'язання ДП «Союзбуд» щодо повернення коштів ОСОБА_2 виникли на 01.03.2018 року.
Звернення кредиторів до суду про стягнення заборгованості з ДП «Союзбуд» та винесення відповідних рішень, на думку апелянта, свідчить лише про факт настання примусового виконання зобов'язання, але не породжує таке зобов'язання.
Апелянт зазначає, що місцевий суд фактично прийняв викладені ОСОБА_1 мотиви, та констатував, що зобов'язання ДП «Союзбуд» зі сплати податкового боргу виникли ще в 2017 році, а зобов'язання за попереднім договором укладеним з ОСОБА_2 мали бути виконані до 01.03.2018 року, та відхилив доводи розпорядника майна щодо появи загрози неплатоспроможності ДП «Союзбуд» з 02.09.2020 року.
При цьому, місцевий суд дійшов до помилкового висновку, що місячний строк у який керівник боржника ОСОБА_1 був зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство починається з 26.06.2020 року, посилаючись при цьому на договір купівлі-продажу №348 від 26.02.2020 року.
Апелянт наголошує, що боржник не укладав договорів на відчуження майна третім особам, а ОСОБА_1 не підписував жодного такого договору на які посилається місцевий суд в оскаржуваній ухвалі. Апелянт стверджує, що весь час намагається вчиняти дії щодо повернення майна боржника про що свідчать його неодноразові звернення до правоохоронних органів.
На думку апелянта, вірогідність настання загрози неплатоспроможності могла виникнути в 2017 році, коли діяв Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який не містив відповідальності за порушення на яких наполягає арбітражний керуючий.
Таким чином, підсумовуючи викладене апелянт зазначає, що враховуючи, що обставини щодо не звернення керівника ДП «Союзбуд» до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника мали місце в 2017 році, а відповідна норма щодо притягнення керівника боржника до відповідальності з'явилася 21.10.2019 року із введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема в ч. 6 ст. 34 Кодексу, тому дана норма в силу в силу положень ст. 58 Конституції України не може бути застосована до правовідносин, що мали місце у 2017 році.
Відповідно до витягу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Сотнікова С.В., Грека Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 року витребувано з господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 22.08.2022 року по справі № 910/6866/ за заявою ГУ ДПС у місті Києві до ДП «Союзбуд» про банкрутство для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.08.2022 року у справі № 910/6866/21 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.08.2022 року у справі № 910/6866/21 до надходження матеріалів справи № 910/6866/21 до Північного апеляційного господарського суду.
03.10.2022 року від господарського суду міста Києва на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 року надійшли матеріали справи № 910/6866/21 за заявою ГУ ДПС у місті Києві до ДП «Союзбуд» про банкрутство.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.08.2022 року у справі № 910/6866/21. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 призначено на 23.11.2022 року.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 року, у зв'язку з перебуванням судді Сотнікова С.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2022 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Грека Б.М., Остапенка О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 року вищевказаною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.08.2022 року у справі №910/6866/21 та призначено до розгляду на 23.11.2022 року.
23.11.2022 року в судове засідання з'явився представник апелянта та надав усні пояснення по справі.
Представники інших учасників провадження, а також розпорядник майна в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Про дату,час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття рішення, а також те, що явка учасників в судове зсідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 без участі їх представників.
23.11.2022 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Згідно зі ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як убачається з матеріалів справи, в провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа №910/6866/21 за заявою ГУ ДПС у місті Києві про банкрутство ДП «Союзбуд».
Розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Юринцем А.В. до господарського суду міста Києва було подано клопотання про притягнення керівника боржника до солідарної відповідальності.
Обґрунтовуючи подане клопотання розпорядник майна зазначав, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2020 року у справі № 640/83/19 задоволено позов ГУ ДФС у місті Києві до ДП «Союзбуд» повністю. Стягнуто кошти платника податків ДП «Союзбуд» з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника податків на суму податкового боргу у розмірі 44 731 079,58 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02.09.2020 року у справі № 752/3848/19 стягнуто з ДП «Союзбуд» на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 35 000,00 доларів США гарантійного платежу за попереднім договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В. 25.10.2017 року та зареєстрованого в реєстрі за № 987, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на день постановлення рішення становить 966 305,00 грн., а також 3 % річних в сумі 25 884,37 грн., інфляційні витрати в сумі 68 218,50 грн., штраф в сумі 560 700,00 грн. Також стягнуто з боржника судовий збір в розмірі 9 989,20 грн.
В зв'язку з чим, на думку розпорядника майна, 02.09.2020 року настав момент, коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), відповідно керівник боржника був зобов'язаний відповідно до ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП «Союзбуд», однак керівник вказаних дій не вчинив, в зв'язку з чим є підстави для притягнення його до відповідальності за зобов'язаннями боржника.
Місцевим судом за наслідками розгляду клопотання розпорядника майна ДП «Союзбуд» арбітражного керуючого Юринця А.В. про притягнення керівника боржника до солідарної відповідальності 22.08.2022 року прийнято ухвалу по справі №910/6866/21, якою задоволено клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Юринця А.В. про притягнення керівника ДП «Союзбуд» до солідарної відповідальності. Визнано ОСОБА_1 солідарним боржником за незадоволення вимог кредиторів ДП «Союзбуд».
Зазначена ухвала господарського суду міста Києва від 22.08.2022 року і переглядається в апеляційному порядку.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника апелянта, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 22.08.2022 року по справі №910/6866/21 - скасуванню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи підставою для звернення арбітражного керуючого Юринця А.В. з заявою про притягнення керівника боржника до солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника стало, наявне на його думку, порушення, прямо визначене ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме - недотримання керівником боржника вимоги щодо обов'язку у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства законодавець встановлює умови, за яких у боржника виникає обов'язок звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі, а саме: боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У разі порушення цих вимог, яке допущене керівником боржника, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.
В даному контексті судом першої інстанції вірно зазначено, що для встановлення наведеного порушення, як підстави для застосування солідарної відповідальності необхідно доведення заявником та встановлення судом двох юридичних фактів:- порушення визначеного абзацом 2 ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства місячного строку; - та наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності боржника.
Отже умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного ч. 6 ст. 34 Кодексу) наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів: - існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов'язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо); - розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов'язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів Боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
При цьому, з огляду на положення ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, (згідно з якими однією із підстав для відмови господарським судом у відкритті провадження у справі є наявність за вимогами кредитора спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження) для існування загрози неплатоспроможності боржника, за відсутності між ним і кредитором спору про право, цей Закон не вимагає безспірності вимог кредиторів до боржника, тобто не вимагає прийняття судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника, які (вимоги) стали підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Правильність цього висновку підтверджується, якщо звернутись до положень ч.ч. 2, 3 та 4 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства місячного строку, якими визначені вимоги до документів/доказів, що додаються як до заяви кредитора, так і до заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед яких відсутня вимога про додання до відповідної заяви судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника.
З викладеного випливає висновок, що обчислення визначеного абзацом 1 ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства місячного строку для обов'язку боржника звернутись із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності починається з того моменту, коли за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини між кредитором (кредиторами) та боржником (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), одночасно має місце факт настання строку виконання боржником зобов'язань щонайменше перед двома його кредиторами (1) разом із фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов'язань над розміром всіх активів Боржника (2), які в сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 02.03.2016 року у справі № 6-2491цс15, а також з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 914/1033/17, від 11.05.2018 року у справі № 914/1487/17, від 15.05.2018 року у справі № 921/412/17-г/7, від 24.10.2018 року у справі № 308/8645/15цс, від 05.12.2018 року у справі № 589/2800/15-ц, щодо підстав виникнення зобов'язальних правовідносин, відповідно до яких: - за своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб; за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду; рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність; - за змістом ст. 11 Цивільного кодексу України зобов'язальні правовідносини виникають з актів цивільного законодавства, а рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
При цьому зобов'язання боржника перед кредитором не має містити в своїй суті спору про право між кредитором та боржником.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 року по справі № 910/2971/20.
Під час апеляційного розгляду, як і під час розгляду заяви арбітражного керуючого в суді першої інстанції, керівник боржника не заперечував того факту, що не звертався до господарського суду з заявою про порушення відносно боржника провадження по справі про банкрутство з підстав наявної загрози неплатоспроможності. Керівник боржника лише наголошував на тому, що такий його обов'язок в розумінні положень Кодексу України з процедур банкрутства виник в 2018 році, однак в 2018 році Кодекс України з процедур банкрутства не набув чинності, а діяв Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який не містив відповідальності за вказане порушення і відповідно, з урахуванням положень Конституції України щодо дії законів в часі, підстав для притягнення керівника боржника до такого виду відповідальності не вбачається.
Розглядаючи заяву арбітражного керуючого, місцевий суд зазначив наступне.
Положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» який втратив чинність з введенням в дію з 21.10.2019 року Кодексу України з процедур банкрутства, та який також містив умови, за яких боржник був зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі (ч. 5 ст. 11 та ст. 95 цього Закону) так само встановлювали солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів, але у випадку недотримання вимог щодо особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником згідно з ч. 1 ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (ч. 6 ст. 95 цього Закону). Водночас Закон не містив положень про відповідальність за незвернення боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності.
В положеннях Кодексу України з процедур банкрутства законодавець передбачив єдиний порядок провадження у справі про банкрутства, тим самим відмовившись від здійснення провадження у справі за відмінним від єдиного - особливим (скороченим, спрощеним тощо) порядком здійснення провадження у справі про банкрутства, який допускався згідно із Законом про банкрутство.
Отже з введенням в дію з 21.10.2019 року Кодексу України з процедур банкрутства законодавець як новелу у спеціальному нормативному акті з питань банкрутства запровадив солідарну відповідальність у разі порушення вимоги цього Кодексу щодо обов'язку та строку для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (зокрема, у разі загрози неплатоспроможності) визначивши суб'єктом цієї відповідальності лише керівника боржника, та встановивши строк для виконання боржником відповідного обов'язку - один місяць.
За таких обставин, на думку місцевого суду, притягнення керівника боржника до солідарної відповідальності за порушення вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства за умови, що загроза неплатоспроможності виникла до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, не є порушенням принципу незворотності дії закону у часі.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками місцевого суду та зазначає, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який втратив чинність із веденням в дію з 21.10.2019 року Кодексу України з процедур банкрутства, та який також містив умови, за яких боржник був зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі (ч. 5 ст. 11 та ст. 95 цього Закону) передбачав, солідарну відповідальність, але за інше порушення - у разі недотримання вимог щодо особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником згідно з ч. 1 ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (ч. 6 ст. 95 цього Закону).
Водночас вказаний закон не містив положень про відповідальність за не звернення боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності. Відповідна норма щодо притягнення керівника боржника до солідарної відповідальності чинна з 21.10.2019 року, тобто з дня введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства.
Солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду.
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 року №3-рп/2001, від 13.03.2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Висновок щодо застосовування ч. 1 ст. 58 Конституції України, викладений у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі №3-1085гс15.
Статтею 5 Цивільного кодексу України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Конституційний Суд України в абз. 3 п. 4 мотивувальної частини рішення від 11.10.2005 року №8-рп/2005 та в абз. 1 п.п. 2.1 п.2 мотивувальної частини від 31.03.2015 року №1-рп/2015 зазначив, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (Legitimate expectations), зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване. (Рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 року №3-р (І)/2019).
Отже, правова визначеність гарантує, що однакові відносини, які склалися в один і той же проміжок часу, не будуть врегульовані у різний спосіб.
При цьому, колегія суддів зазначає, що в даному випадку йде мова саме про відповідальність фізичної особи за певну допущену бездіяльність, що мала бути передбачена законом діючим на дату коли мала місце така бездіяльність. Тобто, особа (керівник юридичної особи) повинна розуміти, що в разі допущення такої бездіяльності (незвернення до суду з заявою про порушення провадження по справі про банкрутство підприємства у разі наявної загрози його неплатоспроможності) наслідком може бути відповідальність у вигляді притягнення її до солідарної відповідальності за зобов'язаннями такої юридичної особи.
Відтак, апеляційний суд вважає, що ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства щодо притягнення до солідарної відповідальності керівника боржника, в силу положень Конституції України, не може бути застосована до правовідносин, що мали місце до набрання нею чинності.
Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 27.07.2022 року по справі № 902/1023/19.
В зв'язку з викладеними обставинами встановлення моменту настання загрози неплатоспроможності боржника за викладених умов є першочерговим.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядник майна арбітражний керуючий Юринець А.В. стверджував, що обчислення визначеного абз. 1 ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства місячного строку для обов'язку боржника звернутись із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності почалося з 02.09.2020 року (дата винесення рішення Голосіївським районним судом міста Києва по справі № 752/3848/19 про стягнення з боржника заборгованості на користь ОСОБА_2 ).
Місцевий суд відхилив такі доводи арбітражного керуючого та прийшов до висновку, що відповідний строк необхідно обчислювати з дати укладання Договору купівлі-продажу № 348 від 26.02.2020 року , відповідно до умов якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули у власність квартиру АДРЕСА_1 . Оскільки єдиним майном ДП «Союзбуд», яке належало на праві власності боржнику, були майнові права на квартиру АДРЕСА_2 . При цьому, вартість вказаного майна у будь-якому випадку є меншою за сукупний розмір зобов'язань боржника перед податковим органом (44 731 079,58 грн.) та ОСОБА_2 .
Колегія суддів не погоджується ні з датою визначеною арбітражним керуючим, ні з датою визначеною місцевим судом.
Як убачається з матеріалів справи Окружним адміністративним судом міста Києва у рішенні від 23.03.2020 року по справі № 640/83/19 встановлено, що відповідно до інтегрованої картки платника податків, ДП «Союзбуд» станом на дату звернення податкового органу до суду, має заборгованість перед бюджетом на загальну суму 44 731 079,58 грн, а саме: з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі - 17 196 491, 12 (основний борг 11 461 940, 00 грн., та пеня 5 734 551,12 грн.), яка виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 20.03.2017 року №0001831401 та №0001851401; з податку на прибуток приватних підприємств - 11 539 600,62 грн. (основний борг 8 782 396,00 грн. та пеня 2 757 204,62 грн), яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 20.03.2017 року №0001841401; по податку на доходи фізичних осіб - 14 824 998,02 грн., яка виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 20.03.2017 року №0371140303 та №0370140303; по військовому збору - 1 169 989,82 грн., яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 20.03.2017 року №0372140303.
У відповідності до пункту 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України контролюючим органом направлено ДП «Союзбуд» податкову вимогу № 4030-17 від 26.06.2017 року на суму 44 731 079,58 грн. та прийнято рішення №40307-17 від 26.06.2017 року про опис майна у податкову заставу.
Враховуючи обставини, встановлені Окружним адміністративним судом міста Києва та порядок погашення узгоджених податкових зобов'язань у рішенні від 23.03.2020 року по справі № 640/83/19, зобов'язання ДП «Союзбуд» зі сплати податкового боргу у розмірі 44 731 079,58 грн. виникло ще у 2017 році.
Заборгованість перед іншим кредитором, ОСОБА_2 на яку посилається арбітражний керуючий підтверджена рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02.09.2020 року.
У рішенні Голосіївського районного суду міста Києва від 02.09.2020 року по справі № 752/3848/19 судом встановлені наступні обставини.
25.10.2017 року між ОСОБА_2 та ДП «Союзбуд» було укладено Попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Брагіною Наталею Вікторівною, 25.10.2017 року та зареєстрований в реєстрі за №987.
За п. 1.1. зазначеного Попереднього договору сторони зобов'язались укласти в нотаріальній формі до 01.03.2018 Договори купівлі-продажу об'єктів нерухомості, якими є: перелік квартир, що належать ДП «Союзбуд» в будинку «СОХО РЕЗІДЕНС» за адресою АДРЕСА_23 - парадне - 2, поверх -, кількість кімнат - 4, загальна площа - 154,5 кв.м.; кв. 145 - парадне - 2, поверх - 3, кількість кімнат - 3, загальна площа - 132,8 кв.м.; кв. 150 - парадне - 2, поверх - 5, кількість кімнат - 3, загальна площа - 126,4 кв.м.; кв. 152 - парадне - 2, поверх - 5, кількість кімнат - 4, загальна площа - 154,7 кв.м.; кв. 158 - парадне - 2, поверх - 7, кількість кімнат - 3, загальна площа - 126,4 кв.м.; кв. 168 - парадне - 2, поверх - 9, кількість кімнат - 4, загальна площа - 155,4 кв.м.; кв. 169 - парадне - 2, поверх - 9, кількість кімнат - 3, загальна площа - 131,9 кв.м.; кв. 748 - парадне - 2, поверх - 11, кількість кімнат - 3, загальна площа - 126,5 кв.м.; кв. 184 - парадне - 2, поверх - 13, кількість кімнат - 4, загальна площа - 155,5 кв.м.; кв. 206 - парадне - 3, поверх - 4, кількість кімнат - 3, загальна площа - 127,5 кв.м.; кв. 212 - парадне - 3, поверх - 6, кількість кімнат - 3, загальна площа - 134,1 кв.м.; кв. 221 - парадне - 3, поверх - 7, кількість кімнат - 4, загальна площа - 147,6 кв.м.
Кількість квартир 12 , загальною площею 1673,3 кв.м., надалі за текстом «квартири», на умовах, викладених в п. 1.2 договору та під гарантії сторін, викладених в Розділі 3 Договору.
За п.п. 2.2.2. покупець зобов'язався передати до нотаріального посвідчення даного Договору продавцю грошові кошти у формі гарантійного забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором у сумі 934500 грн., що в еквіваленті за курсом за домовленістю сторін на день укладення та підписання цього Договору складає 35000 доларів США 00 центів.
Відповідно до п.п. 2.3.1. Попереднього договору своїми підписами на цьому договорі сторони підтверджують факт передачі покупцем та отримання продавцем суми Гарантійного платежу, викладеному у п. 2.2.2. Договору, у повному обсязі.
Як вбачається з п.п. 2.1.1. Попереднього договору продавець зобов'язався у строк, передбачений п. 1.1., укласти із покупцем в нотаріальній формі Основний договір/Основні договори на умовах, що викладені в розділі 1, 2 Договору та посвідчити у приватного нотаріуса.
За п.п. 2.1.2. Попереднього договору продавець зобов'язався узгодити з покупцем розмір Авансу не пізніше ніж за десять днів до підписання основного Договору.
Таким чином, ДП «Союзбуд» мало виконати взяті на себе зобов'язання за Попереднім договором від 25.10.2017 року , укладеним з ОСОБА_2 , до 01.03.2018 року.
Таким чином, боргові зобов'язання у боржника перед зазначеними кредиторами існували задовго до набрання законної сили ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
Судом першої інстанції досліджено майновий стан боржника, зокрема встановлено, що згідно з відомостями, долученими до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП «Союзбуд», у боржника відсутнє майно, за рахунок якого можливо було погасити заявлену заборгованість ініціюючого кредитора.
Відповідно до повідомлення Київської міської митниці ДФС від 09.01.2019 року № 58/7/26-70-07 на митних складах відсутнє майно ДП «Союзбуд».
Згідно з повідомленням Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація) від 29.12.2018 року № 1566/03/15-18 за наявною інформацією у Судновій книзі України та Державному судновому реєстрі України відсутні записи щодо суден, власником або судновласником яких є ДП «Союзбуд».
Відповідно до повідомлення департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 03.01.2019 року № 10/26-45/0301/07 у департаменту відсутня інформація щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів стосовно ДП «Союзбуд».
Згідно з повідомленням Головного управління Держпродспоживсбужби в м. Києві № 08.0/505 від 11.01.2019 року за ДП «Союзбуд» не має зареєстрованих тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки та інших механізмів.
Відповідно до повідомлення філії ПАТ «Українська залізниця» «Головний інформаційно-обчислювальний центр» № 36/3761 від 23.11.2018 року інформація про вагони за ДП «Союзбуд», як власником, в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів немає. Крім того, зазначене підприємство відсутнє в довіднику «Собственники грузовых вагонов государств-участником Содружества». Також в інформаційних базах відсутні відомості про зареєстровані локомотиви за ДП «Союзбуд».
Згідно з повідомленням Державного космічного агентства України № 6001/10-К4.1/18 від 26.11.2018 року у нього відсутні відомості щодо наявності зареєстрованих ракет-носіїв та космічних апаратів за ДП «Союзбуд».
Відповідно до повідомлення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 10/02/838 від 14.01.2019 року ДП «Союзбуд» станом на 30.09.2018 року не є власником, який володіє значними пакетами акцій (10 відсотків і більше) акцій приватних акціонерних товариств, та не є власником пакетів (5 відсотків і більше) акцій публічних акціонерних товариств.
Згідно з інформаційною довідкою № 225555764 від 25.09.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ДП «Союзбуд» боржник є власником майнових прав на квартири АДРЕСА_20, а також квартири АДРЕСА_21.
При цьому, даною довідкою підтверджується, що майнові права на квартири за адресою АДРЕСА_22 , перебували в іпотеці Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Кепітал», якою забезпечено зобов'язання боржника у розмірі 80 000 000,00 грн. зі строком виконання - 25.04.2010 року.
Відповідно до інформаційної довідки № 267135864 від 22.07.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_11 зазначено, що її власником є ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу № 3144 від 10.05.2019 року.
Відповідно до інформаційної довідки № 267137307 від 22.07.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_12 зазначено, що її власником є ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 10937 від 06.12.2019 року.
Відповідно до інформаційної довідки № 267139130 від 22.07.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_13 зазначено, що її власником є ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу № 169 від 17.02.2016 року.
Відповідно до інформаційної довідки № 267141565 від 22.07.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_14 зазначено, що її власником є ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу № 1834 від 16.05.2019 року.
Відповідно до інформаційної довідки № 266930595 від 21.07.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_1 зазначено, що її власниками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 348 від 26.02.2020 року.
Відповідно до інформаційної довідки № 267140996 від 22.07.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_15 зазначено, що її власником є ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу № 993 від 08.05.2019 року.
Відповідно до інформаційної довідки № 267130821 від 22.07.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_16 зазначено, що її власником є ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу № 334 від 13.03.2019 року.
Відповідно до інформаційної довідки № 267135214 від 22.07.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_17 зазначено, що її власником є ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу № 1531 від 16.08.2019 року.
Відповідно до інформаційної довідки № 267138432 від 22.07.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_18 зазначено, що її власником є ОСОБА_12 на підставі договору купівлі-продажу № 1027 від 19.02.2020 року.
Відповідно до інформаційної довідки № 267140375 від 22.07.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_19 зазначено, що її власником є ОСОБА_13 на підставі договору купівлі-продажу № 893 від 24.04.2019 року.
Відповідно до інформаційної довідки № 267131820 від 22.07.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_2 зазначено, що її власниками є ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на підставі договору купівлі-продажу № 1451 від 18.06.2021 року.
Місцевий суд з посиланням на те, що станом на момент укладання Договору купівлі-продажу № 348 від 26.02.2020 року , відповідно до умов якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули у власність квартиру АДРЕСА_1 , єдиним майном ДП «Союзбуд», яке належало на праві власності боржнику, були майнові права на квартиру АДРЕСА_2 . При цьому, вартість вказаного майна у будь-якому випадку є меншою за сукупний розмір зобов'язань боржника перед податковим органом (44 731 079,58 грн.) та ОСОБА_2 (35 000,00 дол. США) та в зв'язку з викладеним прийшов до висновку, що відповідний місячний строк треба розраховувати саме з 26.02.2020 року.
Апеляційний суд не підтримує зазначеного висновку місцевого суду, оскільки у відповідності до доказів на які посилається місцевий суд вартості активів боржника для задоволення вимог кредиторів не було достатньо і до укладення договору купівлі-продажу від 26.02.2020 року, а заборгованість перед кредиторами утворилась в 2017 та 2018 році.
Стосовно відчуження квартир майновими правами на які володів боржник, то апелянт наголошує, що жодних договорів купівлі - продажу квартир боржник не укладав, в зв'язку з чим керівник звертався із заявами про вчинення кримінального правопорушення щодо заволодіння майном ДП «Союзбуд» до правоохоронних органів в грудні 2019 року.
При цьому, місцевим судом встановлено та не заперечується апелянтом, що керівник боржника був обізнаний щодо існування заборгованості підприємства перед податковим органом, оскільки саме за його заявою від 27.10.2016 року ГУ ДФС у м. Києві було проведено перевірку відповідно до акту № 55/26-15-14-01-01/33053164 від 22.02.2017 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Союзбуд» дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року», а також перед ОСОБА_2 за Попереднім договором від 25.10.2017 року, що підтверджується обставиною, встановленою рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02.09.2020 року по справі № 752/3848/19, а саме: 21.12.2018 року директор ДП «Союзбуд» ОСОБА_1 адресував ОСОБА_2 лист, в якому інформував, що повернення їй гарантійного платежу згідно п. 3.2 Попереднього договору буде можливим не раніше червня 2019 року через те, що на рахунки підприємства накладено арешти у зв'язку з кримінальним провадженням стосовно несплати ним податків до бюджету України.
В зв'язку з викладеним, на думку апеляційного суду обставини незвернення керівника ДП «Союзбуд» ОСОБА_1 до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з підстав загрози неплатоспроможності мали місце в 2018 році, а відповідна норма щодо притягнення керівника боржника до солідарної відповідальності чинна з 21.10.2019, тобто із дня введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства. Відтак, ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства щодо притягнення до солідарної відповідальності керівника боржника, в силу положень ст. 58 Конституції України, не може бути застосована до правовідносин, що мали місце у 2018 році.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що за наявності підстав, відповідно до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб,які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За вказаних обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 22.08.2022 року у справі №910/6866/21 - скасуванню.
Керуючись статтями 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.08.2022 року у справі №910/6866/21 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 22.08.2022 року у справі №910/6866/21 скасувати.
3.Прийняти нове рішення.
В задоволенні клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Юринця А.В. про притягнення керівника Дочірнього підприємства «Союзбуд» до солідарної відповідальності відмовити.
4.Матеріали справи №910/6866/21 повернути до господарського суду міста Києва.
5.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено та підписано 01.12.2022 року
Головуючий суддя О.С. Копитова
Судді Б.М. Грек
О.М. Остапенко