Справа № 127/12799/22
Провадження № 2/127/1584/22
21.11.2022 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Бессараб Н.М.,
при секретарі Середі Л.Д.,
з участю представників позивача: ОСОБА_1 , адвоката Проценко Ю.Л.,
представника відповідача - адвоката Думанського В.О.,
представника Вінницької міської ради Мичківського І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Вінницької міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії, -
У червні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Вінницької міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії. Позивач просила суд ухвалити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, а саме демонтувати паркан між земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ; зобов'язати ОСОБА_3 привести паркан у відповідність до будівельних норм між земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , у якому проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 . Позивач є інвалідом ІІ групи, неодноразово лікувалась та їй проводили оперативні втручання з приводу серцево-судинних захворювань, а саме: анастомоз Білока праворуч, радикальна корекція з приводу тетради Фаллю, мерехтлива аритмія, оперативне втручання реабілітація аритмії відновлення серцевого ритму (дана операція проводилась двічі), оперативні втручання з приводу заміни кришталиків - катаракти обох очей. На цей час у ОСОБА_2 діагностовано вторинну катаракту лівого ока. Наразі позивач перебуває під наглядом у сімейного лікаря, терапевта та невролога з приводу агорафобії (депресивний стан, панічні атаки, боязнь вийти на вулицю, весь час перебуває в межах подвір'я), що підтверджується довідками з лікарні.
По всій межі між земельними ділянками сторін, у травні 2022 року відповідачка встановила бетонний паркан висотою до 2 м від рівня ґрунту, відстань паркану до будинку позивачки складає 0,85 м. Зведений паркан затіняє будинок та земельну ділянку позивача, а також зменшує природне світло у будинку. Між парканом та будинком утворився ефект аеродинамічної труби (постійний сильний протяг), а також погіршилась провітрюваність суміжних територій. Крім того, у зв'язку із збільшенням температури повітря, паркан нагрівається та висока температура не дозволяє вийти на подвір'я, що також негативно впливає на позивача. Позивач вважає, що за вказаних розмірів паркану та відстані до будинку, взимку не буде танути сніг, оскільки місце без світла не продувається, що може призвести до сирості та пліснявості в будинку. Цементний паркан знаходиться близько до вікон та вхідних дверей. Вікна будинку повністю закриті парканом, денне світло не потрапляє до кімнати. Коли позивач перебуває в будинку протягом дня, в ньому постійно ввімкнуте освітлення, оскільки паркан не дає можливості освітлювати будинок природнім світлом, що також супроводжується додатковими витратами на освітлення будинку. Впродовж всієї межі, на якій зведений паркан (до 40 метрів) знаходяться плодові дерева (вишня, слива, груша, яблуня, шовковиця), кущі смородини, малини, що також погіршує родючість даних насаджень. Основний заробіток в позивача та її матері - пенсія та вищевказані насадження давали змогу значно економити на ягодах та фруктах. Позивач ОСОБА_2 неодноразово зверталася до відповідачки ОСОБА_3 з проханням демонтувати встановлений бетонний паркан, однак відповідач відмовляється в добровільному порядку усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, тому позивач змушена звернутися до суду.
В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та адвокат Проценко Ю.Л. позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив (а.с. 76-77), роз'ясненні на відзив (а.с. 116-119), просили позов задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1 суду пояснила, що її донька ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи, перебуває під наглядом у сімейного лікаря, терапевта та невролога. Відповідач ОСОБА_3 є їх сусідкою. З 1980 року між будинковолодінням позивача і попереднього власника будинку її сусідки ОСОБА_3 був встановлений дерев'яний паркан. У 2021 році чоловік відповідачки запропонував замінити дерев'яний паркан на сітку без фундамента, на що позивач погодилася. Проте у травні 2022 року, без дозволу та відома позивачки, замість паркану із сітки відповідач встановила бетонний паркан, висота якого приблизно 2 м, відстань паркану до будинку позивача 0,85 м. Бетонний паркан затіняє будинок та земельну ділянку позивача, зменшує природне світло у будинку, в якому постійно перебуває позивачка, інвалід ІІ групи.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Проценко Ю.Л. суду пояснила, що зведений бетонний паркан затіняє будинок та земельну ділянку позивача, зменшує природне світло у будинку, погіршилась провітрюваність суміжних територій. Також паркан погіршує родючість плодових дерев позивача. Крім того, паркан встановлений з порушенням норм ДБН 2.5-28-2018 «Державні будівельні норми. Природне та штучне освітлення».
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та її представник - адвокат Думанський В.О. позовні вимоги не визнали, просили в позові відмовити, пославшись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву (а.с. 42-46).
Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки та житлового будинку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 03.10.2016. З метою покращення житлово-побутових умов старе будинковолодіння було демонтовано, а для будівництва нового будинку було отримано дозвіл на будівництво та будівельний паспорт. Твердження позивача, що паркан затіняє її земельну ділянку і створює для неї незручності в користуванні житловим будинком, господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою і що паркан зменшує природне світло в житловому будинку є безпідставними. Паркан між позивачем та відповідачем не перевищує встановлені норми ДБН та складає 1,8 м. Оскільки будівельні норми відповідачем дотримано, а джерело природнього освітлення - сонце рухається із сходу на захід та паркан зведено на межі земельних ділянок із західної сторони і в межах ДБН останній не може бути причиною зменшення освітлення у будинку позивача, дана обставина підтверджується наданим технічним паспортом на будинок, з якого вбачається, що більша половина земельної ділянки позивача із східної і південної сторони є відкритими для доступу повітря і сонячного освітлення і припущення, що після зими паркан сприятиме утворенню плісняви у будинку є помилковим. Крім того, часті суперечки і конфлікти між сторонами змусили відповідача встановити новий бетонний паркан з метою уникнення конфліктних ситуацій з позивачем та захисту себе та членів своєї родини. На підтвердження позовних вимог, позивачем надано до суду копію протоколу №75 від 11.05.2022 щодо проведення дослідження освітленості робочого місця, однак даний протокол не може бути належним і допустимим доказом порушення прав позивача, оскільки у ньому не відображено як саме проводилася процедура здійснення замірів освітлення, а також не є висновком експерта, а тому не може бути прийнято судом як доказ. Крім того, даний протокол свідчить про некваліфікованість працівників, які здійснювали заміри, оскільки станом на 10.05.2022 - день проведення дослідження діяли нові норми ДБН В.2.5-28:2018 «Природне і штучне освітлення», а не ті, які вказано у протоколі - ДБН В 2.5-28-2006.
Також відповідач просить прийняти до уваги, що освітлення у будинку позивача може бути погіршено її власними плодовими деревами, які насаджені по периметру будинку, можуть бути брудні вікна, розмір вікон та закриті штори/жалюзі на вікнах будинку, що підтверджується фотознімками. Крім того, будівля позивачки розташована менше 1 метра від межі земельної ділянки відповідачки. Позивач навмисно зробила водовідведення зі свого даху на ділянку відповідача, про що їй повідомлялося неодноразово та висувалось прохання щодо облаштування водовідведення відповідно до норм чинного законодавства, на що позивач не реагувала. Відповідач в 2020 році встановила паркан із сітки, але родина ОСОБА_4 постійно застосовувала гербіциди, які в свою чергу потрапляли на рослини відповідача, що призводило до їх загибелі. На звернення щодо цього позивач не реагувала, внаслідок чого відповідач замінила паркан на бетонний. Паркан встановлено на тих же межах, що й був старий паркан.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Вінницької міської ради Мичківський І.П. в судовому засіданні щодо вирішення справи покладався на розсуд суду. Разом з тим, звертав увагу на те, що у справі відсутні докази про дійсну висоту зведеного між сусідніми земельними ділянками паркану та докази, що причиною зменшення природного освітлення в будинку позивача є зведення відповідачкою бетонного паркану.
Свідок ОСОБА_5 , який проживає з 2007 року за адресою: АДРЕСА_2 та є сусідом сторін, суду пояснив, що із сусідкою ОСОБА_3 у нього нормальні відносини, а із сусідкою ОСОБА_1 не дуже добрі відносини, тому що в неї постійно якість претензії та невдоволення. Суду зазначив, що межа встановленого нового паркану між будинковолодіннями сторін не змінилася.
Свідок ОСОБА_6 , який працює фельдшером-лаборантом у Вінницькому обласному центрі контролю та профілактики хвороб МОЗ Українисуду пояснив, що ОСОБА_2 звернулася із заявою про обстеження природнього освітлення лише в одній кімнаті. Він разом з лікарем ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 здійнювали обстеження природнього освітлення в кімнаті за вказаною адресою, за результатами якого було складено протокол №75 від 11.05.2022. Заявниця показала яку кімнату слід обстежити, при цьому було прибрано з підвіконня цієї кімнати всі зайві речі та затінюючі предмети (вазони, тощо). З вікна кімнати було видно лише паркан, висота якого приблизно 1,5-2 м. Відстань від будинку до паркану приблизно 1,5 м. Перед вікном відсутні дерева. Площа кімнати та вікон не вимірювалася.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків та дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи з дитинства, безтерміново, що підтверджується довідкою МСЕК №019844 та пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а.с. 9, 10).
Позивач ОСОБА_2 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 (а.с. 5).
Позивач ОСОБА_2 є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке видане 29.11.1999 державним нотаріусом Другої вінницької держнотконтори Миронюк Н.В., реєстр №2-3311 та зареєстрованого в КП ВМБТІ 02.12.1999 за №14936, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні матеріалами інвентаризаційної справи №3339 на 48 аркушах на об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
На а.с. 11-16 копія технічного паспорта на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №375432, виданого 18.10.2007, позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер земельної ділянки №0510137000:03:024:0077, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 17-18).
Також відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №375433, виданого 18.10.2007, позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0011 га, кадастровий номер земельної ділянки №0510137000:03:024:0078, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для ведення садівництва (а.с. 19-20).
Відповідач ОСОБА_3 є власником суміжної земельної ділянки кадастровий номер 0510100000:03:024:0037, площею 0,1 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та розташованого на ній житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується договорами купівлі-продажу, посвідчених 03.10.2016 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик В.В., реєстри за №3890, №3891 (а.с. 51-54).
Державна реєстрація права власності на вказані об'єкти нерухомого майна за ОСОБА_3 підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.10.2016, номер інформаційної довідки: 69567715 та 69568935(а.с. 55, 56).
На а.с. 57-67 - копія будівельного паспорта (замовник ОСОБА_3 ) на будівництво нового індивідуального двоповерхового житлового будинку садибного типу замість існуючого, будівництво літньої кухні та блокованої господарської будівлі на приватизованій земельній ділянці за дресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510100000:03:024:0037.
Земельні ділянки сторін відмежовано бетонною огорожею, що визнається сторонами та підтверджується наявними у справі копіями фотокарток (а.с. 25, 68-72, 91).
Обгрунтовуючи позовні вимоги про зобов'язання ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, а саме демонтувати паркан та привести паркан у відповідність до будівельних норм між земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , позивач ОСОБА_2 вказувала, що встановлений відповідачем бетонний паркан висотою приблизно 2 м затіняє будинок та земельну ділянку позивача, зменшує природне світло в будинку, в якому постійно перебуває позивачка, інвалід ІІ групи.
З даного приводу позивач зверталася в лабораторію санітарно-гігієнічних та фізичних досліджень ДУ «Вінницький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України», якою було проведено дослідження освітленості робочого місця і складено протокол (виправлений) №75 від 11.05.2022, згідно з яким рівні природнього освітлення, КПО (%) в житловій кімнаті буд. АДРЕСА_2 не відповідають вимогам ДБН В 2.5-28-2018 «Державні будівельні норми. Природне та штучне освітлення» (а.с. 84-86).
З приводу порушень з боку відповідача щодо встановлення бетонного паркану позивач ОСОБА_2 зверталася до Вінницького міського голови Моргунова С.А. та отримала відповідь від Асоціації органів самоорганізації населення м. Вінниці від 17.05.2022, відповідно до якої зазначено, що власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 являється ОСОБА_3 . Висота облаштованого нею паркану зі збереженням ознак у вигляді колишнього існуючого бетонного стовпчика складає близько 2-х метрів. Відстань паркану до будинку в якому проживає позивач складає орієнтовно 1 м 20 см. Стосовно факту порушення сусідкою ОСОБА_8 граничних меж за умов наявності колишнього недемонтованого стовпчика, він є суперечливим (а.с. 23-24).
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Статтею 319 ЦК України визначено, що власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов'язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує принцип поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об'єктами власності. Власність зобов'язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз вказаних норм права свідчить, що громадяни користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення і не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.
Згідно з частинами першою і другою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Статтею 152 ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2).
Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у 7 постанови №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).
Згідно з пунктом 9 частини першої, частини другої статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» огорожі є різновидом малих архітектурних форм та є елементом благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.
Відповідно до пунктів 1-3 частини другої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію; дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів.
Затвердження правил благоустрою територій населених пунктів відповідно до статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» належить до повноважень сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів. Розроблення таких правил та їх затвердження здійснюється відповідно до норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
Рішенням 52 сесії 7 скликання Вінницької міської ради №2254 від 22.05.2020 затверджено «Правила благоустрою території Вінницької міської об'єднаної територіальної громади» з наступними змінами та доповненнями, проте у вказаних Правилах не врегульовано питання щодо огородження житлових будинків, які належать фізичним особам.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року №406 затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.
Так, згідно п. 6 вказаного вище Переліку, зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема і парканів, не потребує оформлення дозвільних документів на будівництво.
Отже, чинне законодавство України не зобов'язує власника оформляти дозвільні документи на будівництво парканів (огорож) на присадибних (садових, дачних) ділянках.
Відповідно до пункту 6.1.34 ДБН-Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» присадибні ділянки з боку вулиць та сусідніх земельних ділянок допускається огороджувати. Висоту огорожі слід встановлювати згідно з вимогами ДБН-Б.2.2-5 та правилами благоустрою населеного пункту. Встановленння огорожі не може погіршувати інсоляцію житлових будинків на суміжних територіях.
Згідно із п. 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій» Дозволено проектувати огорожі як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території садибної забудови. Висота огорож має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків, установлених цим кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими й електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 79 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Проте матеріали справи не містять належних й достатніх доказів того, що висота встановленого відповідачем ОСОБА_3 бетонного паркану між земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 перевищує 2,0 м та не відповідає положенням пункту 6.1.34 ДБН-Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», пункту 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій», а також що встановлення даного бетонного паркану погіршує інсоляцію житлового будинку позивача та є чинником, що перешкоджає позивачу в користуванні належною їй земельною ділянкою.
Суд вважає, що наданий позивачем протокол (виправлений) №75 від 11.05.2022 проведення досліджень освітленості робочого місця, виготовлений лабораторією санітарно-гігієнічних та фізичних досліджень ДУ «Вінницький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» не підтверджує заявлені позовні вимоги, оскільки не містить висновків про те, що саме внаслідок встановлення відповідачем ОСОБА_3 бетонного паркану між земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 погіршено інсоляцію житлового будинку позивача.
З огляду на предмет і підстави заявленого ОСОБА_2 позову, твердження позивача про те, що саме внаслідок встановлення відповідачем ОСОБА_3 бетонного паркану між земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 погіршено інсоляцію житлового будинку позивача, з'ясування даного питання при проведенні судової, зокрема, будівельно-технічної експертизи, має визначальне значення для встановлення обставин справи, оскільки потребує спеціальних знань та є способом реалізації основоположних засад цивільного судочинства - змагальності сторін, доведеності та переконливості їх доводів та доказів перед судом.
Обов'язок доказування щодо погіршення інсоляції житлового будинку позивача внаслідок встановлення відповідачем ОСОБА_3 бетонного паркану між земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 процесуальний закон покладає на позивача, а тому саме позивач зобов'язаний це доводити, зокрема в спосіб, визначений ним та законом, шляхом проведення по справі відповідної судової експертизи.
Судом було роз'яснено представникам позивача право заявити суду клопотання про призначення у справі судової експертизи, однак вони повідомили, що таким правом не бажають скористатися, що підтверджується протоколом судового засідання.
З урахуванням вказаних вище норм законодавства та наданих сторонами доказів, суд вважає, що позивач не довела суду належними доказами заявлені позовні вимоги, а тому необхідно відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Вінницької міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії.
На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі необхідно віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Вінницької міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду може бути оскаржено сторонами та третьою особою до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 01.12.2022.
Суддя: