79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.07.10 Справа№ 7/100
за позовом комунальне підприємство «Червонограджитлокомунсервіс»
до відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Віктор»
про стягнення заборгованості
ціна позову:1861,01 грн.
суддя Фартушок Т.Б.
секретар Дубенюк Н.А.
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача -не з'явився;
Суть спору:
Комунальне підприємство «Червонограджитлокомунсервіс»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Віктор» про стягнення заборгованості; ціна позову: 1861,01грн.
Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором №591с на вивіз побутового сміття від 02.04.2007р., розрахунком заборгованості, актом звірки взаємних розрахунків від 28.04.2010р., розрахунком 3% річних за невиконання зобов'язання, платіжними дорученнями про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, повідомленням про вручення №653003 від 19.04.2010р. та претензією від 12.04.2010р., рахунком №10 від 12.04.2010р., поштовою квитанцією з відбитком поштового штемпеля,.
Ухвалою господарського суду Львівської області №7/100 від 04.06.2010 року порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 11год. 20хв. 21.06.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/100 від 21.06.2010р., в тому числі у зв'язку з неявкою Відповідача та забезпечення принципу змагальності.
Представнику Позивача Микитюк В.Р. в судовому засіданні 21.06.2010р. оголошено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення №4784703 від 12.06.2010р. та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв про відвід судді не надходило.
Представник Позивача в судове засідання не з'явився, явка визначалась на власний розсуд. В судовому засіданні 21.06.2010р. представником Позивача позовні вимоги підтримано повністю.
Протягом розгляду справи представником Позивача подано довіреність на право здійснення представництва.
21.06.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Позивача про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України.
Також, 21.06.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов супровідний лист Позивача №3191/03 від 18.06.2010р., до якого додано наступні документи: платіжне доручення №330 від 18.05.2010р. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; платіжне доручення №331 від 18.05.2010р. про сплату 102грн. державного мита; копія довідки про включення Позивача в ЄДРПОУ станом на 15.06.2010р. №402763-66; копія претензії від 13.05.2010р.; копія рахунку №5 від 13.05.2010р.; копія повідомлення про вручення поштового відправлення.
Представник Відповідача в судові засідання не з'явився, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки не повідомив; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, Відповідачем не виконано, про причини невиконання не повідомлено.
В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.
Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
02.04.2007р. між Позивачем (Виконавцем) та Відповідачем (Замовником) укладено договір №591с на вивіз побутового сміття (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується за замовленням Замовника надавати послуги по вивезенню побутового сімття, а Замовник бере на себе зобов'язання провести їх оплату на умовах, визначених цим Договором.
Згідно п.2.2 Договору, вартість послуг разом становить 143,16грн.
Відповідно до п.2.5 Договору, проплата здійснюється щомісячно не пізніше останнього дня розрахункового (поточного) місяця шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця.
Згідно п.3.2.1 Договору, Замовник зобов'язується своєчасно проводити оплату за послуги, які надає Виконавець, відповідно до п.2.5 Договору.
Відповідно до п.п.6.1, 6.4 Договору, термін дії Договору встановлюється з 01.01.2007р. по 31.12.2009р.; у випадку, якщо за один місяць до закінчення строку дії Договору жодна із Сторін не направить письмового повідомлення про припинення договірних відносин, він вважається продовженим ще на такий же період, на тих самих умовах, що передбачені цим Договором.
Позивачем скеровано Відповідачу претензію №1841/11 від 12.04.2010р. з вимогою погасити основний борг в розмірі 1673,39грн., підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №653003 від 19.04.2010р. Проте, докази відповіді на претензію в матеріалах справи відсутні та представниками Сторін не подані.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 28.04.2010р., підписаного та скріпленого відбитками печаток Сторін, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 1798,05грн., при цьому розмір основного боргу становить 1673,39грн.
У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ст.193 ГК України).
Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст..ст. 599, 610, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із п.5 ч.2 ст. 20 Закону України “По житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п.5.1 Договору, за несвоєчасну (неповну) сплату за комунальні послуги Виконавцем стягується пеня в розмірі одного відсотка за кожний день прострочення, включаючи день оплати, але не більше 100 відсотків від загальної суми боргу.
Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі визнання Відповідачем заборгованості в розмірі 1798,05грн. (згідно акту звірки взаєморозрахунків), та те, що в матеріалах справи відсутні та Сторонами не представлені докази та не наведені доводи відсутності боргу Відповідача чи часткової оплати заборгованості Відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 1798,05грн. заборгованості підлягають до задоволення.
Щодо стягнення 62,96грн. 3% річних суд зазначає наступне.
В матеріалах справи наявний розрахунок 3% річних, який проведено Позивачем за період 426 календарних днів виходячи з суми заборгованості 1798,05грн. та розміру відсотків -3% річних.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність розрахунку 3% річних суд зазначає наступне.
Так, в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості, проведений Позивачем за період з березня 2009 року по квітень 2010р., відповідно до якого заборгованість зростала, та, станом на березень 2009р. становила 648,69грн., а станом на квітень 2010р. становила 1798,05грн.
Отже, при розрахунку 3% річних Позивачу слід розраховувати 3% річних не з суми заборгованості 1798,05грн., а виходячи з розмірів боргу за кожен окремий період.
Крім того, відповідно до описано вище в мотивувальній частині рішення та доводів позовної заяви, заборгованість Позивачем розрахована з врахуванням пені, проте, згідно наведених вище положень ст.625 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний сплатити 3% річних з суми боргу, а, як зазначено вище, пеня не є боргом, а відповідальністю, розмір якої розраховано та входить до заборгованості.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних за невиконання зобов'язання підлягають до задоволення в розмірі 31,56грн., в частині стягнення 31,40грн. 3% річних слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 4.-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 ГПК України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
06.07.2010 року у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11.07.2010року.
На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч. 1 ст. 173, ст. 193, 230, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 11, ч. 1 ст. 509, ст. 526, п.1 ч.1 ст. 530, ст. 549, 599, 610, 611, ч. 1ст. 612, ст.ст. 625, 629 Цивільного кодексу України, п.5 ч.2 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», договором №591с від 02.04.2007р. на вивіз побутового сміття, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Віктор»(80100, Львівська обл., м.Червоноград, вул. Грушевського, б.7, ідентифікаційний код 19171023) на користь комунального підприємства «Червонограджитлокомунсервіс»(80100, Львівська обл., м.Червоноград, вул. Коновальця, 3, ідентифікаційний код 31616100) 1798грн. 05коп. основого боргу, 31грн. 56коп. 3% річних, 99грн. 96 коп. державного мита, 231грн. 28коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.
3. В частині стягнення 31грн. 40коп. 3% річних відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя