79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.08.10 Справа№ 31/73
Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „Континент Нафто Трейд”, м. Луцьк
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю „БТ”, с. Почаєвичі Дрогобицького району Львівської області
про:стягнення 47541,06 грн.
Представники сторін:
від позивача:Сесюк Ю.П. -представник;
від відповідача:не з'явився.
Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторона подала відповідне клопотання.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Континент Нафто Трейд”, м. Луцьк, надалі - позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю „БТ”, с. Почаєвичі Дрогобицького району Львівської області, надалі -відповідач, про стягнення 47541,06 грн., в тому числі 42661,55 грн. основного боргу, 1014,44 грн. пені, 2133,08 грн. штрафу та 1731,99 грн. процентів річних.
Ухвалою суду від 18.06.2010 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 02.07.2010 р.
В судове засідання 02.07.2010 р. відповідач не з”явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав. В судове засідання 02.07.2010 р. представник позивача з”явився, позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позові та підтвердив суду, що в провадженні інших господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, та нема рішення цих органів з такого спору.
В судове засідання 11.08.2010 р. відповідач повторно не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав. В судове засідання 11.08.2010 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позові, в судове засідання подав акт звірки взаємних розрахунків за період із березня по червень 2010 р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 42661,55 грн.
В судовому засіданні 11.08.2010 р. судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 12.08.2010 р.
Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:
Між позивачем та відповідачем 01.03.2010 р. було укладено договір № СК/ЛВ/1021 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС, згідно якого позивач, як продавець, зобов'язався передавати у власність відповідача, як покупця, через АЗС, що розміщені на території України з використанням сиарт-карт паливно-матисльні матеріали, а відповідач зобов'язався приймати у власність паливно-мастильні матеріали та оплачувати їх вартість.
Відповідно п. 3.5 договору підтвердженням фактичного отримання відповідачем паливно-мастильних матеріалів на АЗС в асортименті, кількості та ціні є чек з постерміналу, що видається покупцю, або спеціальна відомість, або фіскальний чек, або акт приймання передачі.
На виконання умов вищевказаного договору позивач передав відповідачу згідно актів приймання-передачі товар на загальну суму 94241,55 грн.
Умовами договору, зокрема п. 4.4 договору № СК/ЛВ/1008 від 01.03.2010 р. передбачено, що оплата покупцем вартості відпущених (поставлених) паливно-мастильних матеріалів здійснюється періодично протягом семи календарних днів з моменту отримання покупцем (довіреною особою) паливно-мастильних матеріалів.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав неналежним чином, провівши лише часткову оплату отриманого товару, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем станом на час слухання справи в суді становить 42661,55 грн.
Слід зазначити, що позивачем вживались заходи для добровільного врегулювання спору, зокрема на адресу відповідача позивачем надсилалась вимога про погашення боргу в сумі 42661,55 грн. та нарахованих штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору, яка залишена відповідачем без відповіді та реагування.
Відтак, позовні вимоги про стягнення основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).
Пунктом 9.2 договору передбачено, що у випадку не проведення розрахунків відповідачем згідно умов розділу 4 договору покупець зобов'язується на користь продавця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 келендарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, покупець зобовязаний додатково, крім пені, сплатити на користь позивача штраф в розмірі 5 % від суми заборгованості.
Проаналізувавши вказані вище норми законодавства та вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нарахована пеня в розмірі 1014,44 та штраф в розмірі 2133,08 грн. згідно представлених розрахунків.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пунктом 9.3 договору передбачено, що покупець який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу продавця повинен сплатити проценти в розмірі 35 % річних від суми заборгованості за кожен день прострочки згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, що згідно із поданими розрахунками позивача становлять 1731,99 грн.
Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).
Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач відзиву на позов не подав, доказів оплати боргу, пені, та процентів річних не представив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати у відповідності до норми ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Континент Нафто Трейд”, м. Луцьк, задоволити повністю.
2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „БТ” (81167, вул. І. Білозіра, 24, с. Почаєвичі Дрогобицького району Львівської області; код ЄДРПОУ 13806459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Континент Нафто Трейд” (43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38; код ЄДРПОУ 33681103) 42661,55 грн. основного боргу, 1014,44 пені, 1731,99 грн. процентів річних, 2133,08 грн. штрафу, 484,01 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.
Суддя