Справа № 362/3818/22
02 грудня 2022 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Марчука О.Л.,
при секретарі - Лущик Т.М.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
провівши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові обухівського району Київської області розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визначення місця проживання дітей,
Позивачка звернулась до суду з позовною заявою із вимогами до відповідача про визначення місця проживання їх спільних дітей разом із нею.
В обґрунтування своїх вимог про визначення місця проживання дітей позивачка посилається на те, що діти проживають разом із нею та перебувають на її утриманні (абзац тридцять четвертий позовної заяви, а.с. 82 на звороті).
Представником позивачки в підготовчому судовому засіданні клопотань не заявлено.
В підготовчому судовому засіданні відповідач повідомив суду, що їх спільні діти проживають разом із позивачкою з вересня 2019 року за їх спільною згодою; також, зазначив, що за їх спільною домовленістю він забирає до себе дійте на вихідні.
Відповідач пояснив, що він ніколи не заперечував щодо проживання дітей разом із позивачкою.
Представник третьої особи в підготовче судове засідання не прибув.
Вирішуючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Норма пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України передбачає, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
Так, відповідач в судовому засіданні під час розгляду справи повідомив суду, що він не заперечує проти визначення місця проживання їх спільних із позивачкою дітей, разом із останньою.
Тобто, відповідач висловив добровільну згоду на проживання їх дітей разом із позивачкою та не заперечує проти цього.
Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За нормою частини четвертої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків; місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини; якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Як встановлено під час розгляду справи в судовому засіданні, спільні діти сторін проживають разом із матір'ю весь час від початку окремого проживання сторін.
Вказану обставину учасники процесу визнають і не оспорили.
У зв'язку із цим, суд приходить до висновку, що права дітей жодним чином не порушені, оскільки за взаємною згодою їх батьків, діти проживають разом із матір'ю.
За нормами частин першої та другої статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом; під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Проте, у даній справі, за спільною згодою матері та батька, які проживають окремо, їх діти проживають із матір'ю.
Як наслідок, відсутні правові підстави для вирішення судом спору щодо визначення місця проживання дітей сторін, оскільки такого спору немає.
З урахуванням викладеного, суд приходить до переконливого висновку, що відсутність предмета спору щодо визначення місця проживання дітей, унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову в частині зазначених вимог, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Зокрема, в підготовчому судовому засіданні із власних пояснень відповідача, судом достовірно встановлено, що він надав згоду на проживання їх дітей разом із позивачкою.
Тобто, бажання сторін щодо визначення місця проживання їх дітей, є їх спільним і відповідає їх волі.
З урахуванням викладеного, суд приходить до переконливого висновку, що між сторонами фактично відсутній предмет спору щодо визначення місця проживання їх дітей, що унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін.
Про факт відсутності предмета спору також безпосередньо свідчать ті обставини, що відповідач повністю і беззаперечно погоджується на подальше проживання їх дітей із позивачкою, не чинив і не чинить перешкод позивачці у спілкуванні з дитиною, не заявляє вимог і не ініціює питання про проживання дітей разом із ним.
Отже, суд переконався у тому, що правовідносини, які склалися між сторонами щодо визначення місця проживання їх дітей ґрунтуються на їх спільній згоді.
Як наслідок, права, свободи чи інтереси позивачки щодо визначення місця проживання їх дітей не є порушеними, невизнаними або оспорюваними, а тому вони і не потребують здійснення ефективного судового захисту.
Таким чином, оскільки сукупність усіх наведених вище фактичних обставин дає підстави стверджувати про відсутність предмета спору щодо визначення місця проживання дітей, суд приходить до висновку про існування законних підстав для закриття провадження у справі за такими позовними вимогами.
При цьому, суд критично оцінює заяву відповідача про визнання позову, оскільки в підготовчому судовому засіданні на запитання головуючого судді відповідач зазначив, що він не розуміє суті вказаної заяви та її зміст він склав за порадою представника позивачки для «швидкого вирішення питання» (а.с. 141).
За таких обставин, необхідно закрити провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 200, 255, 258 - 261 ЦПК України,
Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визначення місця проживання дітей.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Дата складення повного судового рішення - 02 грудня 2022 року.