Справа № 359/7753/22
Провадження № 3/359/4030/2022
Бориспільський міськрайонний суд Київської області
21 листопада 2022 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С.М., розглянувши, за участю особи, яка притягується до відповідальності, адміністративний матеріал, що надійшов з Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер в реєстрі фізичних осіб платників податків відсутній, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №043321, 16.10.2022 року о 09 год. 15 хв. на а/ш Т-1016 в Бориспільському районі Київської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «HYUNDAI» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про, що свідчать матеріали справи. Причини неявки невідомі, будь-яких заяв щодо поважності причин неявки до суду не надіслав, заяв про відкладення розгляду справи до суду також не надходило. У зв'язку з чим, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, суддя прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Суддя, ознайомившись з матеріалами справи, встановивши обставини передбачені ст. 280 КУпАП, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження, а склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом не встановлений.
За змістом ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи. Підлягають з'ясуванню питання про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Рішення по справі приймається на підставі доказів досліджених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зміст постанови судді про притягнення особи до адміністративної відповідальності має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283-284 КУпАП. В постанові потрібно зазначити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, який є одним з основних джерел доказів і документом, що офіційно засвідчує факт неправомірних дій, має бути складений уповноваженою на те особою та має містити поряд з даними про особу правопорушника і інші відомості необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані, окрім іншого, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, у якому повноважною особою зазначаються усі необхідні відомості для подальшого прийняття судом рішення у справі. Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, крім випадків, передбачених статтею 258 цього Кодексу, та повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Разом з цим, відповідно до чинного законодавства, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежного від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Тобто, одним з основних елементів є керування особою транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
Огляду на стан сп'яніння підлягають виключно водії транспортних засобів, які ним керували, що вбачається з Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
В той же час, матеріали справи не містять доказів, які би вказували на доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що дало би поліцейським підстави для висунення йому вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що поліцейські зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , чи будь-яким іншим способом самі безпосередньо виявили факт керування останнім транспортним засобом. З дослідженого судом відеозапису не вбачається факту зупинки працівниками поліції даного транспортного засобу, оскільки відео починається з моменту, де поліцейський у присутності свідків пропонує водію пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
До того ж, у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі зазначено, що останній керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
В той же час, із дослідженого судом відеозапису з нагрудної камери працівника поліції не встановлено, що працівники поліції перевіряли в останнього наявність ознак алкогольного сп'яніння, чи взагалі повідомляли водієві про наявність у нього таких ознак.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений Інструкцією, яка затверджена спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735.
Відповідно до вимог п.2 Розділу 1 Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пункт 4 розділу І Інструкції визначає, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно п. 6 та 7 розділу І вказаної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Порядок дій працівників поліції з цього приводу не відповідає таким вимогам, що вбачається з матеріалів справи.
Під час розгляду справи, суддею було вивчено пояснення свідків, які засвідчили факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, в ході чого встановлено, що їхні свідчення взагалі не містять відомостей про будь-які ознаки сп'яніння у ОСОБА_1 , а лише містять відомості про його відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
З огляду на вищезазначене, суд критично оцінює письмові пояснення, оскільки останні не відтворюють суб'єктивно сприйнятих вказаними свідками обставин.
Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що оскільки відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а поліцейським не дотриманий встановлений нормативними актами порядок огляду водія на стан сп'яніння, суд вважає, що висновки про вчинення особою адміністративного правопорушення не підтверджені матеріалами справи.
Таким чином, суддя приходить до висновку, що відомості викладені в протоколі про адміністративне правопорушення суперечать фактичним обставинам справи, а тому даний протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений без врахування та належної перевірки всіх обставин справи щодо наявності чи відсутності в діях останнього ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23 рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Тому усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП трактуються на його користь.
Викладені вище обставини у сукупності свідчать про недоведеність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є підставою, яка виключає провадження у справі.
У цьому зв'язку, у судді відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 130 КУпАП під час розгляду адміністративних матеріалів в суді, - не здобуто, а ті що надані в якості підтвердження вчинення правопорушення, - суддя оцінює критично.
На підставі наведеного, керуючись ч. 1 ст. 130 та п.1 ст. 247 КУпАП, суддя -
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Постанова суду набрала законної сили ___________________.
Суддя С.М. Вознюк