83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.10.07 р. Справа № 25/293пд
Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко
при секретарі судового засідання О.М. Якименко
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект» м. Маріуполь Донецької області
до відповідача відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» м. Маріуполь Донецької області
про визнання пунктів договору недійсними
За участю
представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Маєвська В.М. - юрисконсульт (довіреність № 09-18/1160 від 29.12.2006)
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “Комплект» м. Маріуполь Донецької області звернувся до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь» м. Маріуполь Донецької області про визнання абз. 2 п. 5.14., п. 5.15., абз. 2 п. 6.1., п. 6.6. договору № 5501 про забезпечення пропускного режиму на території ВАТ «МК «Азовсталь» та відшкодування витрат на утримання доріг та тротуарів від 25.12.2006 недійсними.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про забезпечення пропускного режиму на території ВАТ “МК “Азовсталь» та відшкодування витрат на утримання доріг та тротуарів від 25.12.2006р.
У відзиві на позовну заяву (вих. № 09-10/103 від 03.10.2007р.) відповідач проти позовних вимог заперечує, оскільки з огляду на чинне законодавство не вбачає законних підстав для визнання окремих пунктів договору недійсними.
В поясненнях до позовної заяви позивач зазначив про те, що в актах, складених відповідачем, необґрунтовано фіксується розкрадання працівниками ТОВ “Комплект» матеріальних цінностей. Також, у даних поясненнях вказав, що зміст п. 5.14 (абз.2), п. 5.15, п. 6.1 договору суперечить вимогам статті 1172 ЦК України та статей 130 та 147 КЗпП України.
В судовому засіданні 25.10.2007 представник відповідача надав відзив (вих. № 09-10/103 від 23.10.2007). В даному відзиві відповідач наголошує на тому, що в спірному договорі № 5501 мова йдеться не про відшкодування шкоди, а про встановлення забезпечення виконання зобов'язань, а тому посилання позивача на ст. 1172 ЦК України є безпідставним. До відзиву додав витяг із «Організації пропускного режиму на ВАТ «МК «Азовсталь» (розділ 1,3), витяг з журналу обліку видачі нормативної документації по пропускному режиму для підрядних та сторонніх організацій, довідку служби безпеки ВАТ «МК «Азовсталь».
Перелічені документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.
Представник позивача в судове засідання 25.10.2007 не з'явився, документів, витребуваних ухвалою суду від 04.10.2007, не представив. Про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 7798322 від 09.10.2007 з відміткою про вручення.
25.10.2007 - в день слухання справи № 25/293пд, позивач через канцелярію господарського суду подав клопотання, в якому просив розгляд справи перенести на іншу дату із-за участі в процесі по іншій справі.
Зазначене клопотання судом розглянуто та не задовольняється, з огляду на наступне.
По-перше, ухвалою від 04.10.2007 суд зобов'язав позивача до 23.10.2007 через канцелярію господарського суду надати документи, необхідні для розгляду справи по суті. Зазначену ухвалу позивач отримав 09.10.2007, розгляд справи цією ж ухвалою був відкладений на 25.10.2007. Тобто, у позивача було достатньо часу для виконання вимог суду щодо надання документів, яким останній не скористався.
По-друге, суд ухвалою від 04.10.2007 визнав обов'язковим представлення документів без обов'язкової явки уповноважених представників сторін у судове засідання.
Таким чином, неявка представника позивача в засідання суду, не перешкоджала останньому надати документи в обґрунтування своїх позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.
25.12.2006 між ВАТ «МК «Азовсталь» (Комбінат) та ТОВ «Комплект» (Підприємство) був укладений договір про забезпечення пропускного режиму на території ВАТ «МК «Азовсталь» та відшкодування витрат на утримання доріг та тротуарів № 5501.
Відповідно до розділу 1 зазначеного договору предметом цього договору є питання, пов'язані з забезпеченням пропускного режиму, відшкодування витрат на утримання доріг і тротуарів Комбінату та оплати за видачу пропусків. Орієнтовна вартість договору 50000грн.00коп., у т.ч. ПДВ.
Частини 1, 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України передбачають, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Також, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
В силу приписів ст. ст. 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір про забезпечення пропускного режиму на території ВАТ «МК «Азовсталь» та відшкодування витрат на утримання доріг та тротуарів № 5501 від 25.12.2006 Сторони підписали без протоколу розбіжностей, без будь-яких заперечень чи зауважень, викладених в письмовій формі, що говорить про прийняття договору на умовах, викладених в ньому.
Позивач в своїх вимогах просить визнати недійсними абз. 2 п. 5.14., п. 5.15., абз. 2 п. 6.1., п. 6.6. договору № 5501 від 25.12.2006 з посиланням на ст. 203, 215 та 217 Цивільного кодексу України.
У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Позивач не назвав та не довів жодної з перелічених підстав, необхідних для визнання пунктів договору недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Посилання позивача на ст. ст. 549, 614 та 1172 Цивільного кодексу України судом також до уваги не приймається, оскільки, по-перше, сторони спірними пунктами узгодили розмір штрафів за невиконання зобов'язань за договором та порядок їх сплати.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 199 Господарського кодексу України встановлено, за погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті.
Основним зобов'язанням за договором № 5501 від 25.12.2006 є забезпечення пропускного режиму. Пункти 5.14. та 5.15. договору чітко закріплюють обов'язки позивача щодо забезпечення пропускного режиму.
А отже, встановлення штрафу в твердій сумі в якості засобу забезпечення належного виконання зобов'язань за договором цілком відповідає приписам перелічених статей Цивільного і Господарського кодексу України.
Щодо обґрунтування позивачем своїх вимог ст. 1172 Цивільного кодексу України, то дана стаття застосовується до недоговірних зобов'язань, а відношення, які склалися між сторонами, витікають із договору.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України закріплює, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене, з аналізу документів, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача не доведені та не мають під собою правового та доказового підгрунття, тому в позовних вимогах слід відмовити за недоведеністю.
Втрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 6, 203, 215, 546, 627, 628 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 193, 199 Господарського кодексу України, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позовних вимогах товариства з обмеженою відповідальністю “Комплект» м. Маріуполь Донецької до відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь» м. Маріуполь Донецької області про визнання абз. 2 п. 5.14., п. 5.15., абз. 2 п. 6.1., п. 6.6. договору № 5501 про забезпечення пропускного режиму на території ВАТ «МК «Азовсталь» та відшкодування витрат на утримання доріг та тротуарів від 25.12.2006 недійсними відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Бойко І.А.
Вик. Тимошенко О.О.
Тел. 3056827
Надруковано 3 примірники:
1 прим. - позивачу;
1 прим. - відповідачу;
1 прим. - до справи.