Справа № 208/9789/21
Провадження № 1-кп/209/157/22
30 листопада 2022 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
законного представника потерпілих - ОСОБА_7 ,
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_8 ,
потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
психолога - ОСОБА_12 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_13 ,
обвинуваченого ОСОБА_14 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесеного в ЄРДР за № 12021041160000438 від 01 серпня 2021 року, відносно:
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 153, ч.ч. 4, 6 ст. 152 КК України, -
Приблизно у червні 2011 року (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено) у ОСОБА_14 , який є батьком малолітньої на той час ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживав з нею та достовірно знав, що остання не досягла чотирнадцятирічного віку, виник протиправний умисел, спрямований на задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства та з використанням безпорадного стану дитини.
Реалізуючи свій протиправний умисел, у червні 2011 року у нічний час доби (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_14 , перебуваючи в одній з кімнат квартири АДРЕСА_3 (на теперішній час м. Кам'янське), підійшов до ліжка, на якому спала малолітня ОСОБА_9 , лежачи на животі. Користуючись її безпорадним станом, оскільки в силу малолітства ОСОБА_9 не розуміла характер вчинюваних відносно неї протиправних дій, приспустив з неї спідню білизну та, з метою подолання можливого супротиву його протиправним діям, завів обидві руки потерпілої за спину, утримуючи їх своєю правою рукою. Лівою рукою ОСОБА_14 закрив рота дитині та наказав мовчати, щоб не розбудити матір та сестер, які спали в іншій кімнаті. Таким чином, застосувавши насилля до потерпілої, ОСОБА_14 позбавив її можливості рухатися та чинити будь-який спротив чи кликати на допомогу. Користуючись безпорадним станом потерпілої, утримуючи її руки та закриваючи їй рота, ОСОБА_14 ліг зверху на дитину та здійснив задоволення статевої пристрасті неприродним способом у вигляді анального проникнення у тіло малолітньої потерпілої з використанням геніталій.
Таким чином, ОСОБА_14 обвинувачується у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства до малолітньої ОСОБА_9 та з використанням її безпорадного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України (у редакції Закону № 2295-VI від 01.06.2010).
Діючи повторно, у період часу з червня по серпень 2011 року, ОСОБА_14 , реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на задоволення статевої пристрасті неприродним способом, не зупинившись на досягнутому, перебуваючи за адресою: м. Дніпродзержинськ (на теперішній час АДРЕСА_2 , користуючись безпорадним станом малолітньої потерпілої ОСОБА_9 , застосовуючи фізичне насилля відносно останньої, здійснив задоволення статевої пристрасті неприродним способом у вигляді анального проникнення у тіло малолітньої потерпілої з використанням геніталій аналогічним способом не менше трьох разів.
Діючи повторно, протягом серпня-жовтня 2012 року, ОСОБА_14 , реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на задоволення статевої пристрасті неприродним способом, не зупинившись на досягнутому, перебуваючи за адресою: м. Дніпродзержинськ (на теперішній час АДРЕСА_2 , користуючись безпорадним станом малолітньої потерпілої ОСОБА_9 , застосовуючи відносно дитини економічне насилля, що виражалось у позбавленні повноцінного раціону харчування, позбавленні матеріального утримання, застосовуючи погрозу застосування фізичного насильства, відібрання дитини від батьків та поміщення до дитячого будинку у разі розголошення відомостей про вчинювані ним протиправні дії, ОСОБА_14 здійснив задоволення статевої пристрасті неприродним способом у вигляді орального проникнення у тіло малолітньої потерпілої з використанням геніталій не менше трьох разів.
Таким чином, ОСОБА_14 обвинувачується у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства до малолітньої ОСОБА_9 та з використанням її безпорадного стану, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України (у редакції Закону № 2295-VI від01.06.2010).
Повторно, приблизно у 2012 році (більш точний час у ході досудового і розслідування не встановлено) у ОСОБА_14 , який є батьком малолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживав з нею та достовірно знав, що остання не досягла чотирнадцятирічного віку, виник протиправний умисел, спрямований на статеві зносини з останньою із використанням її безпорадного стану.
Так, влітку 2012 року у денний час доби (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_14 , реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на зґвалтування малолітньої ОСОБА_10 , перебуваючи у одній з кімнат за адресою: м. Дніпродзержинськ (на теперішній час АДРЕСА_2 , упевнившись, що у кімнаті знаходиться сам з донькою, користуючись її безпорадним станом, оскільки в силу малолітства і ОСОБА_10 не розуміла характер вчинюваних відносно неї протиправних дій, стоячи навпроти дитини, застосував відносно неї фізичне насильство, закривши рот рукою та наказавши мовчати, аби його дії не були помічені, таким чином позбавивши її можливості чинити будь-який спротив та кликати на допомогу. Стоячи навпроти малолітньої потерпілої, ОСОБА_14 приспустив її спідню білизну та здійснив статеві зносини природнім способом шляхом вагінального проникнення у тіло малолітньої дитини.
Таким чином, ОСОБА_14 обвинувачується у статевих зносинах із застосуванням фізичного насильства та з використанням безпорадного стану малолітньої потерпілої, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України (у редакції Закону № 2295-VI від 01.06.2010).
Приблизно у 2015 році (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено) у ОСОБА_14 , який є батьком малолітньої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживав з нею та достовірно знав, що остання не досягла чотирнадцятирічного віку, діючи повторно, будучи особою, яка раніше вчиняла аналогічне кримінальне правопорушення відносно малолітньої ОСОБА_9 , виник протиправний умисел, спрямований на задоволення статевої пристрасті неприродним способом із використанням безпорадного стану дитини.
Реалізуючи свій протиправний умисел, діючи повторно, у 2015 році у нічний час доби (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_14 , перебуваючи в одній з кімнат квартири АДРЕСА_3 (на теперішній час м. Кам'янське), користуючись безпорадним станом малолітньої ОСОБА_11 , яка в силу малолітства не розуміла характеру вчинюваних відносно неї протиправних дій, підійшов до ліжка, на якому спала малолітня ОСОБА_11 , та пообіцявши солодощі за нерозголошення факту вчинення відносно неї протиправних дій та наказавши не кричати і не кликати на допомогу, аби нерозбудити матір і сестер, що спали на інших ліжках, вчинив задоволення статевої пристрасті неприродним способом у вигляді орального проникнення у тіло дитини з використанням геніталій.
Діючи повторно, навесні 2017 року у денний час доби (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_14 , перебуваючи в одній з кімнат квартири АДРЕСА_3 (на теперішній час м. Кам'янське), переконавшись, що у квартирі він залишився сам з донькою, підійшов до ліжка, на якому дитина гралася з ляльками. Ставши позаду потерпілої, користуючись її безпорадним станом, ОСОБА_14 зняв з неї спідню білизну, наказав повернутися до нього спиною, спертися руками на ліжко. Потім застосував до потерпілої фізичне насильство, обхвативши руками корпус ОСОБА_11 та закрив рота рукою, сказавши кусати, якщо буде боляче, але ні в якому разі не кричати. Таким чином, остання не могла чинити супротиву чи кликати на допомогу. Користуючись безпорадним станом потерпілої та застосувавши до неї фізичне насильство, ОСОБА_14 вчинив задоволення статевої пристрасті неприродним способом шляхом анального проникнення у тіло дитини, яка не досягла 14 років, із використанням геніталій.
Таким чином, ОСОБА_14 обвинувачується у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства до малолітньої ОСОБА_9 та з використанням її безпорадного стану,вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України (у редакції Закону № 2295-VI від 01.06.2010).
Крім того, у період часу з 2016 року по листопад 2019 року (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено) у ОСОБА_14 , який є батьком малолітньої на той час ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживав з нею та достовірно знав, що остання не досягла чотирнадцятирічного віку, виник протиправний умисел на вчинення дій сексуального характеру відносно дитини, пов'язаних із вагінальним, проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій.
Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на зґвалтування малолітньої ОСОБА_9 , перебуваючи за адресою: м. Дніпродзержинськ (на теперішній час АДРЕСА_2 , застосовуючи відносно дитини економічне насилля, що виражалось у позбавленні повноцінного раціону харчування, позбавленні матеріального утримання, застосовуючи погрозу відібрання дитини від батьків та поміщення до дитячого будинку у разі розголошення відомостей про вчинювані ним протиправні дії, застосовуючи фізичне насилля у вигляді обмеження у русі дитини, позбавляючи її можливості чинити опір, не менше трьох разів вступав з нею у статеві зносини, пов'язані із вагінальним проникненням у тіло дитини, що не досягла 14-ти річного віку, з використанням геніталій.
Згідно висновку експерта № 12-С-Е від 01.09.2021, у ОСОБА_9 дівоча пліва у минулому кільцеподібної форми, на 5-ти та 9-ти годинниках умовного циферблату маються старі розриви, краї котрих потовщені, білісуватого кольору, добре супоставимі, отвір дівочої пліви вільно пропускає кінчики двох зімкнених пальців, що може свідчити про те, що посвідчена раніше жила статевим життям. Давність утворення розриву дівочої пліви на момент огляду встановити не представилось можливим, із-за довготривалого минулого часу.
Таким чином, ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним, проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій вчиненому щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, поєднаному із застосуванням насилля, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 152 КК України (у редакції Закону № 2227-VIII від 06.12.2017).
Діючи повторно, будучи особою, що раніше вчиняла кримінальні правопорушення, передбачені ст. 152, 153 КК України, не зупинившись на досягнутому, систематично, починаючи з 2016 року по кінець липня 2021 року з періодичністю приблизно 1 раз на два тижні під час проживання дитини з батьком за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_14 , застосовуючи економічне насилля, що виражалось у позбавленні повноцінного раціону харчування, позбавленні матеріального утримання, застосовуючи погрозу відібрання дитини від батьків та поміщення до дитячого будинку у разі розголошення відомостей про вчинювані ним протиправні дії, здійснював вагінальне проникнення у тіло ОСОБА_11 , 2009 р.н. з використанням пальців рук.
Згідно висновку експерта № 13-С-Е від 20.08.2021 у ОСОБА_11 дівоча пліва-кільцеподібної форми, висотою 0,4-0,6 см, на 8-ми годинах умовного циферблату годинника - мається старий розрив дівочої пліви на 1/2, краї котрого тонкі добре супостовимі, блідо-білісуватого кольору, отвір дівочої пліви 0,7-0,9 см, при веденні кінчика мізинця відсутнє кільце обхвату, таким чином, анатомічна цілісність дівочої пліви в ОСОБА_11 - порушена, та (враховуючи характер дівочої пліви, характер виявленого на ній старого розриву дівочої пліви на Ѕ висоти, обставини справи), це могло виникнути внаслідок механічної дії в ділянку статевих органів тупого твердого предмету, предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо пальцями рук. Давність утворення розриву дівочої пліви більше 10-ти діб на момент огляду.
Таким чином, ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним, проникненням в тіло малолітньої особи з використанням іншого предмета щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, вчиненому повторно, особою, яка раніше вчиняла кримінальне правопорушення, передбачене ст. 153 КК України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 152 КК України (у редакції Закону №409-ІХ від 19.12.2019).
Діючи повторно, будучи особою, що раніше вчиняла кримінальні правопорушення, передбачені ст. 152, 153 КК України, не зупинившись на досягнутому, приблизно у червні чи на початку липня 2021 року (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_14 , реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на зґвалтування малолітньої ОСОБА_10 , 2007 р.н., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , у нічний час доби підійшов до ліжка, на якому спала малолітня ОСОБА_10 , лежачи на лівому боці, приспустив її спідню білизну та ліг позаду потерпілої. Обхвативши корпус дитини та закривши її рот рукою, ОСОБА_14 утримував потерпілу, не даючи змоги чинити опір та кликати на допомогу. Застосувавши таким чином насилля до дитини, ОСОБА_14 здійснив вагінальне проникнення з використанням геніталій у тіло потерпілої, яка не досягла 14-ти річного віку.
Згідно висновку експерта № 11-С-Е від 16.08.2021 у ОСОБА_10 дівоча пліва у минулому кільцеподібної форми, на 9-ти годинах умовного циферблату мається старий розрив який доходить до основи, краї його потовщені, білісуватого кольору, добре супоставимі, отвір дівочої пліви вільно пропускає кінчики двох зімкнених пальців, що може свідчити про те, що посвідчена раніше жила статевим життям, давність утворення розриву дівочої пліви на момент огляду встановити не представляється можливим із-за довготривалого минулого часу.
Таким чином ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням у тіло особи, яка не досягла 14-ти річного віку, незалежно від добровільної згоди останньої, вчиненому повторно, особою, яка раніше вчиняла кримінальне правопорушення, передбачене ст. 153 КК України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 152 КК України (у редакції Закону № 409-ІХ від 19.12.2019).
За сукупністю вчиненого ОСОБА_14 обвинувачується у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства до малолітньої, та з використанням її безпорадного стану, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України (у редакції Закону № 2295-VI від 01.06.2010); у статевих зносинах із застосуванням фізичного насильства та використанням безпорадного стану малолітньої потерпілої, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 152 КК України (у редакції Закону № 2295-VI від 01.06.2010); у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним, проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій вчиненому щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, поєднаному із застосуванням насилля, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 152 КК України (у редакції Закону № 2227-VIII від 06.12.2017); у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним, проникненням в тіло малолітньої особи з використанням іншого предмета щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, вчиненому повторно, особою, яка раніше вчиняла кримінальне правопорушення, передбачене ст. 153 КК України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 152 КК України (у редакції Закону № 409-ІХ від 19.12.2019).
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 свою вину не визнав повністю, зазначив, що ні сексуального, ні морального, ні психологічного насильства відносин своїх дітей не вчиняв. Вважає, що потерпілі його обмовляють, діти були завжди на його утриманні. Чому у них всіх відсутня дівоча пліва не знає. Потягу до дітей він ніколи не мав і не має. Від надання будь-яких показів відмовився, скориставшись ст. 63 Конституції України. Цивільні позови не визнав.
Потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що в 2011 році десь в червні-липні місяці вона проживала разом з батьком на Шевченківському, мама на той час постійно працювала та була на заробітках. В ночі вона відчула, що батько її заблокував та усім тілом ліг на неї та почав роботи їй боляче, він здійснив анальне проникнення у її тіло, після чого вона пішла в ванну кімнату. Після статевого акту батько погрожував віддати її в дитячий будинок, якщо вона комусь розповість про даний випадок. Після цього випадку батько став постійно погрожувати їй та пропонувати, якщо вона хоче щоб їй щось купили, то тільки після статевих відносин, якщо щось маленьке то оральні відносини, якщо дорожче то генітальні. Все це відбувалось постійно, вона могла прокинутись вночі з його геніталіями у роті. Батько постійно маніпулював, що йому це дає мотивацію працювати, щоб була їжа вдома та одяг для дітей. Десь в 2011-2012 році, точного часу вона не пам'ятає, батько сказав, що вона повинна сама собі розробити дівочу пліву, показував їй відповідні фільми, та казав, що це дуже приємно. Погрожував, що якщо вона це не зробить, його та її маму посадять у в'язницю, а її та сестер відправлять в дитячій будинок. В один із вечорів вона розминала перед батьком дівочу пліву, а далі він вступив з нею в сексуальний контакт генітально. Фізичну силу батько застосовував тільки перші два рази, а потів давив психологічним тиском та постійно погрожував, іноді вона його дряпала, і кусала. Одного разу вона чинила опір сексуальному насиллю збоку батька та укусила його за статевий член під час орального проникнення у її тіло. Десь в 2015-2016 році мама помітила, як в неї з батьком був оральний контакт у ванній кімнаті, але повної картини мати бачити не могла. Про те, що батько робив теж саме з її молодшими сестрами не знала, намагалась завжди їх захищати. В 2021 році вона зі своїм хлопцем подзвонила до поліції, коли дізналась від мами про знущання батька над молодшою сестрою ОСОБА_15 , мати просила приїхати до них, але вона вчинила інакше. Зазначила, що до батька сексуальних відносин в неї не було, лише в 2020 році в неї почались сексуальні відносини з її хлопцем. Вагінальне проникнення вперше відбулось коли їй було 12 років десь у 2015-2016 році. В 2019 році вона розповіла про всі події своєму хлопцю, але просила нікому не розповідати, та не класти її на живіт, бо в неї це викликало панічну атаку, нудоту, нервовий тик, так як це все нагадувало про батька. Пояснила суду, що в неї були суїцидальні нахили через сестер, що вона не змогла їм допомогти, у неї порізана уся ліва рука. Хвилювалась, що хтось побачить порізи на руці, викличе поліцію і їх заберуть до дитячого будинку. Зверталась до психолога, але їй це не допомогло, сеанс у психолога завершився тим, що остання розплакалася і вона зрозуміла, що психолог їй не допоможе. В грудня 2021 року в неї були галюцинації та психолог порекомендувала їй звернутись до психотерапевта, оскільки це потребує медикаментозного лікування. З матір'ю у неї були не довірчі відносини, нічого їй не розповідала, бо батько казав, що вона проміняла їх з сестрами на пляшку. В 2017 році мати поїхала працювати до м. Києва, завагітніла від іншого та залишилась там жити, а їх з сестрами залишила на батька. Просила батька покарати суворо, цивільний позов підтримала.
Потерпіла ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що в 2012 році влітку, коли їй було 4-5 років вона вийшла з душа та залишилась з батьком в одній кімнаті, в кухні, він почав чіплятись до неї, на що вона опиралась. Десь на весні, коли їй було 12 років, точного часу не пам'тає, вона лежала на ліжку та батько ліг позаду неї, зняв з неї труси та пальцями став «пробиватись у вагіну», тоді вона вирвалась. В подальшому вона приїхала зі змагань і батько знов почав до неї чіплятись, вона почала битись і батько пішов. Батько постійно їй погрожував, що її заберуть в дитячій будинок, а його та матір посадять. Нікому не розповідала про ці події, бо не розуміла усієї важливості, коли це все відбувалось мама не проживала з ними. Тато постійно шантажував її, якщо щось потрібно купити: їжу або одяг, то говорив щоб вона робила оральний секс. Перший раз батько зірвав з неї рушник, закрив їй рот та проник в неї вагінально, утримуючи її. Вона чинила опір, намагалась вирватись, але батько акт не закінчив. З 2012 по 2021 рік спроб більше не було, а в 2021 році був вже оральний та вагінальний секс. В подальшому, якщо їй було щось потрібно батько говорив, щоб вона робила оральний секс, це було досить часто та по будь-яким дрібницям. Вона почала робити вироби із бісеру та продавати їх, щоб нічого не просити у батька та за це нічого йому не робити. Другий раз в 2021 році, коли вона відпочивала на кухні батько приліг поруч та почав знову до неї чіплятись, і проник вагінально, вона намагалась чинити опір та вибила йому зуб. Третій раз також був на кухні вдома. Мати перестала з ними жити з 2018 року. Батько іноді її бив, якщо вона робила щось не так та говорив, що це не покарання, а виховання. Постійно говорив, що якщо вона комусь розповість їх з сестрами віддадуть в дитячій будинок, а батька посадять у в'язницю. Вона зверталась за допомогою до психолога, так як в неї з'явилась недовіра до усіх людей. Просила батька покарати суворо, цивільний позов підтримала.
Потерпіла ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що одного разу ввечері вона сиділа в кімнаті і батько сказав, що якщо вона щось йому зробить, він їй купить цукерки, а саме за оральний секс. Вона це зробила, коли батько приніс цукерки, на той час їй було десь 5-6 років, акт батько не завершив. До 8 років був ще оральний секс, батько лизав їй груди та геніталії. Також батько водив статевим членом між її ніг. Коли їй було 8 років вона сиділа в кімнаті та гралась, коли до неї зайшов батько та сказав щоб вона повернулась та трималась за ліжко. Він дав їй руку, що б вона її кусала якщо буде боляче, зняв з неї труси та проник в неї анально, це відбувалось десь три хвилини та було дуже боляче. Ніякої ріднити вона не бачила, но батько після цього мив її у душі і була якась рідина. Десь в 2012 році батько вагінально проник до неї пальцями рук. Це продовжувалось постійно коли мати перестала з ними жити, батько просив її робити йому оральний секс за будь-яке її прохання, навіть за хліб з маслом. М'ясо вони не їли, батько їм говорив що в них віра така, що вони не їдять тварин бо це не правильно. Не розповідала нікому, так як батько постійно погрожував, що їх з мамою посадять у в'язницю, а її та сестер віддадуть у дитячий будинок, а там продадуть на органи. Розповіла матері тільки в 2021 році. Зверталась до психолога за допомогою через всі ці події, так як сильно хвилювалась. Просила батька покарати на розсуд суду, цивільний позов підтримала.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною обвинуваченого. Про вчинення чоловіком насильств сексуального характеру відносно їх доньок дізналась у 2021 році, коли донька ОСОБА_15 розповіла, що батько вчиняє відносно неї сексуальне насильство. Після цього вона одразу зателефонувала старшій доньці ОСОБА_17 , сказала щоб вона приїхала, бо молодша донька розповіла що батько вчиняє відносно неї насильство сексуального характеру. Тоді ОСОБА_17 розповіла все як було, що батько робив це і з нею. Якось одного разу вона побачила, коли зайшла у ванну кімнату, як батько сидів зі спущеними штанами, а донька ОСОБА_17 сиділа на колінах. Вона злякалась, що донька робить батьку оральний секс, вибігла з кімнати та стала кричати, але ОСОБА_14 вивів її на вулицю і сказав: «щоб вона не псувала дітям життя». У доньки ОСОБА_17 запитувала за те що сталось, але вона нічого не відповіла, лише сказала, що їх заберуть в дитячій будинок. Діти ніколи їй не розповідали про знущання над ними зі сторони батька, бо вважали її поганою матір'ю, а батька більше любили. Коли з дітьми це відбувалось, вони їй нічого не розповідали, а вона не запитувала, бо не бачила що з ними щось не так. Гайдай постійно відгороджував її від дітей, говорив їм, що вона вживає алкоголь, однак вона вживала як усі. Утримував дітей більше батько, він купував їм їжу, іноді одяг. Жили вони скрутно, допомоги від держави вони не отримували, м'яса вони не їли, бо ходили в храм «Крішнаїтів», але діти ніколи не просили її щось їм купити. Зазначила, що чоловік постійно вимагав від неї сексу, багато та постійно, але потім його зовсім не стало. Чоловік пояснював це тим, що він хворіє по чоловічій лінії. Зараз її доньки досі ходять до психолога, але не всі. Ліда у останні півроку ділилась з нею, що у неї були кошмари, істерики. Одного разу вона намагань вчинити суїцид пояснюючи це тим, що вона не гарна, товста, не красива, її ніхто не розуміє із нею не спілкується. Рената розповідала все що з нею робив батько, але не охоче. На даний час вона проживає з доньками у своєї мами, але до 2018 року періодично працювала і доводилось залишати доньок на батька, іноді працювала і в нічні зміни.
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що вона вчитель, була класним керівником Ліди та ОСОБА_19 , ОСОБА_14 знає, як батька дітей. Пояснила, що знає ОСОБА_17 з 7 класу, а ОСОБА_19 з 8 класу. Зазначила, що дівчата дуже гарні, творчі, організовані, але були замкнуті. Рената була замкнута і постійно кудись намагалися ходити на заняття, мабуть щоб зайняти максимально свій час. Коли вчинялось відносно дівчат насилля вона не помітила, лише вони не їли шкільну їжу, говорили віра не дозволяє. Дорослі дівчата були дуже охайні, тендітні, ніжні, як не в цей час народженні. За допомогою діти не звертались, нічим зовсім не ділилися. Вона зверталась до Центру соціальної служби, бо в них багатодітна сім'я. Мама дітьми не займалась, в школу не приходила. Батька бачила декілька разів. Рената часто пропускала школу, бо хворіла, батько писав довідки. У Ренати іноді була депресія, колишній її керівник показувала відео, що вона була жорстока. Вона зверталась сама до шкільного психолога. Психолог казала, що там купа проблем, однак не розповіла яких, бо не мала права. Взагалі діти такі, що не можуть обманювати чи оговорювати, за ними вона такого не помічала. Рената має друзів, а зараз взагалі допомагає військовим.
Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив, що він зустрічався з ОСОБА_21 , ОСОБА_14 знає як батька колишньої дівчини. Пояснив суду, що він зустрічався з Лідою з 29.09.2019 року, в цей день вони познайомились і почали дружити, а далі це переросло в романтичні стосунки. По ній помічав, що вона замкнута, тиха, іноді депресивна, вона соромилася свого тіла і обличчя, яке вона постійно ховала під маскою. В них були стосунки сексуального характеру. Дізнався, що батько її ґвалтував з 6 до 10 років, коли вона йому розповіла в 2020 році, хотів зателефонувати в поліцію, але вона не дозволила бо хвилювалась, що заберуть в дитячій будинок. В серпні 2021 року йому зателефонувала ОСОБА_17 і повідомила, що щось трапилось. Він зрозумів і поїхав до них з сестрою, які йому розповіли, що батько і до сестри чіпляється. Після цього він зателефонував в поліцію і повідомив про ці обставини. Знає, що ОСОБА_22 різала собі руки, а подруга їй їх обробляла. В подальшому погрожувала йому, що якщо щось не так, то вона буде різати собі руки і вчинить суїцид, так чином маніпулюючи ним. Знає, що мати ОСОБА_23 одного разу побачила стосунки сексуального характеру між нею і батьком, однак зробила вигляд, що нічого не було. Пояснити вчинки матері не може, вона не відповідальна. Знає, що в 6 років батько заламав ОСОБА_24 руки і анально входив у неї, а з 2012 року вагінально. Депресія у неї була через ситуацію в сім'ї. В неї були тригери, вона спала на спині і боялась, бо насильство відбувалось на животі, їй не подобались лагідні слова, вона боялась спати без світла. Всі сестри думали, що це відбувається тільки з ними і боялись зізнатись одна одній. Вони не звертались в поліцію бо боялись втратити будинок і засоби для існування, так як матері поруч не було. З батьком дівчат він не спілкувався жодного разу.
Свідок ОСОБА_25 суду пояснила, що вона класний керівник ОСОБА_26 . Про всі ці обставини вона не знала, коли дізналась була в щоці. Знала лише, що ОСОБА_15 вегетаріанка. Батька ОСОБА_14 не знає, ніколи не бачила. Зазначила, що ОСОБА_15 хороша дівчина, любила малювати, спокійна. Про те що відбувалося в родині ОСОБА_15 дізналася на допиті в поліції, дівчина ніколи не скаржилася. Яніна не схильна до обману, вона дуже світла дівчинка і брехати не буде.
Крім того, винність ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 153, ч.ч. 4, 6 ст. 152 КК України, також підтверджується наступними доказами у справі, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження досудового розслідування, та які були досліджені в ході судового розгляду, а саме:
- витягом з кримінального провадження № 12021041160000438 від 01.08.2021 року, згідно якого підтверджується внесення відомостей про кримінальне правопорушення в ЄРДР (т. 2, а.с. 19, 20-23);
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 31.07.2021 року, згідно якого ОСОБА_16 звернулась до Кам'янського РУП із заявою про те, що її чоловік ОСОБА_14 в період з 2011 року по серпень 2021 року вчиняв сексуальне насилля відносно своїх доньок ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 (т. 2, а.с. 25);
- протоколом огляду місця події від 01.08.2021 року з фототаблицею до нього, згідно якого було оглянуто квартиру за адресою: АДРЕСА_4 та вилучено простирадло з ліжка кімнати № 1, яке поміщено до спеціального пакету (т. 2, а.с. 31-40);
- висновком експерта № 11-С-Е від 16.08.2021 року згідно якого, при судово-медичній експертизі ОСОБА_29 видимих тілесних ушкоджень не виявлено. Видимих тілесних ушкоджень в ділянці зовнішніх статевих органів не виявлено. Дівоча пліва у минулому кільцеподібної форми, на 9-ти годинах умовного циферблату мається старий розрив який доходить до основи, краї його потовщені, білісуватого кольору, добре супоставимі, отвір дівочої пліви вільно пропускає кінчики двох зімкнених пальців, що може свідчити про те, що посвідчена раніше жила статевим життям. Давність утворення розриву дівочої пліви на момент огляду встановити не представляється можливим, із-за довготривалого минулого часу. При судово-імунологічному дослідженні в мазках і на тампоні з вмістом піхви- сперматозоїди не виявлені (т. 2, а.с. 44-45);
- висновком експерта № 12-С-Е від 01.09.2021 року згідно якого, при судово-медичній експертизі ОСОБА_9 тілесних ушкоджень не виявлено. Видимих тілесних ушкоджень в ділянці зовнішніх статевих органів не виявлено. Дівоча пліва у минулому кільцеподібної форми, на 5-ти та 9-ти годинах умовного циферблату маються старі розриви, краї котрих потовщені, білісуватого кольору, добре супоставимі, отвір дівочої пліви вільно пропускає кінчики двох зімкнених пальців, що може свідчити про те, що посвідчена раніше жила статевим життям. Давність утворення розриву дівочої пліви на момент огляду встановити не представляється можливим, із-за довготривалого минулого часу. При судово-імунологічному дослідженні в мазках і на тампоні з вмістом піхви- сперматозоїди не виявлені (т. 2, а.с. 46-47);
- висновком експерта № 14-С-Е від 15.09.2021 року згідно якого, при судово-медичній експертизі ОСОБА_9 даних дослідження внутрішніх статевих органів, співвідношення тіла та шийки матки (2:1,25), антропометричних даних (розміри тазу: між остями - 20 см, вертлюгами - 25 см, між гребінцями - 25 см, зовнішня кон'югата - 14 см; окружність гомілки) - обстежена статевої зрілості не досягла. При кольпоцитологічному дослідженні мазків та марлевого тампону з вмістом піхви: ГІ 41%, ІД - 2/55/43, що відповідає ІІІ-ІV реакції мазка (достатня активність естроген них гормонів) (т. 2, а.с. 48);
- висновком експерта № 13-С-Е від 20.08.2021 року згідно якого, при судово-медичній експертизі ОСОБА_11 видимих тілесних ушкоджень не виявлено. Видимих тілесних ушкоджень в ділянці зовнішніх статевих органів не виявлено. Дівоча пліва - кільцеподібної форми, висотою 0,4-0,6 см, на 8-ми годинах умовного циферблату годинника - мається старий розрив дівочої пліви на Ѕ, краї котрого тонкі добре супостовимі, блідо-білісуватого кольору; отвір дівочої пліви 0,7-0,9 см, при введенні кінчика мізинця відсутнє кільце обхвату, таким чином, анатомічна цілісність дівочої пліви в ОСОБА_11 - порушена, та (враховуючи характер дівочої пліви, характер виявленого на ній старого розриву дівочої пліви на Ѕ висоти, обставини справи), це могло виникнути внаслідок механічної дії в ділянку статевих органів тупого твердого предмету, предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо, пальцями рук. Давність утворення розриву дівочої пліви більше 10-ти діб на момент огляду. При судово-імунологічному дослідженні в мазках і на тампоні з вмістом передвер'япіхви- сперматозоїди не виявлені (т. 2, а.с. 49-50);
- висновком експерта № 10-С-Е від 26.08.2021 року згідно якого, при судово-медичній експертизі ОСОБА_14 тілесних ушкоджень не виявлено. Виявлений в нього рубець на шкірі статевого члену - може бути слідом загоєння рани, спричиненої твердим предметом з обмеженою, можливо загостреною контактуючою поверхнею, давність утворення котрої становить більше ніж 1,5 року на момент огляду. При судово-цитологічному дослідженні мазків-відбитків зі статевого члену ОСОБА_14 - клітини вагінального епітелію не виявлено (т. 2, а.с. 51-52);
- актом обстеження умов проживання від 03.08.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_30 (бабуся) та онуки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , відповідно до якого умови для проживання задовільні (т. 2, а.с. 53);
- актом обстеження умов проживання від 20.08.2021 року де зареєстровані ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_4 , відповідно до якого належні умови для проживання дітей не створено, стан житлових умов незадовільний (т. 2, а.с. 54);
- інформацією з Кам'янського міського центру соціальної служби Кам'янської міської ради, відповідно до якої багатодітна родина ОСОБА_16 була взята під соціальний супровід, проте не за зверненням батьків, а зверненням дирекції школи, яку відвідували потерпілі. У грудні 2019 року родину було взято під соціальний супровід. Центром було встановлено наявність складних життєвих обставин у родині та надані певні соціальні послуги, які без стороннього втручання надані б не були. У лютому 2020 року соціальний супровід сім'ї було припинено (т. 2, а.с. 64-85);
- повідомленням про сім'ю ОСОБА_16 , яка перебуває у складних життєвих обставинах від 09.12.2019 року (т. 2, а.с. 65);
- договором про здійснення соціального супроводу № 128 від 26.12.2019 року родини ОСОБА_16 (т. 2, а.с. 66);
- наказом Кам'янського міського центру соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді № 61 від 26 грудня 2019 року «Про соціальний супровід сім'ї ОСОБА_16 , яка опинились в складних життєвих обставинах» (т. 2, а.с. 67);
- наказом Департаменту соціальної політики КМР № 32 «аг» від 24.02.2020 року «Про припинення соціального супроводу сім'ї ОСОБА_16 » (т. 2, а.с. 68);
- характеризуючими матеріалами ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2, а.с. 71-76);
- характеризуючими матеріалами ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 2, а.с. 77-81);
- характеризуючими матеріалами ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 2, а.с. 82-85);
- висновком судово-психіатричного експерта № 320 від 17.08.2021 року, згідно якого ОСОБА_9 в період вчинення стосовно неї протиправних дій на хронічне психічне захворювання, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки не страждала і в теперішній час не страждає (т. 2, а.с. 116-124);
- висновком судово-психіатричного експерта № 321 від 17.08.2021 року, згідно якого ОСОБА_29 в період вчинення стосовно неї протиправних дій на хронічне психічне захворювання, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки не страждала і в теперішній час не страждає (т. 2, а.с. 125-129);
- висновком судово-психіатричного експерта № 319 від 17.08.2021 року, згідно якого ОСОБА_11 в період вчинення стосовно неї протиправних дій на хронічне психічне захворювання, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки не страждала і в теперішній час не страждає (т. 2, а.с. 130-137);
- висновком судово-психіатричного експерта № 332 від 20.08.2021 року, згідно якого ОСОБА_14 на хронічне психічне захворювання, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки в період інкримінованих йому діянь не страждав і в теперішній час не страждає. Виявляв раніше і виявляє в теперішній час емоційно нестійкий розлад особистості. Під час інкримінованих йому діянь він міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Іспитований у теперішній час також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 2, а.с. 138-143);
- висновком експерта № 4602/5493-21 від 01.11.2021 року за результатами проведення судово-психологічної експертизи, згідно якого враховуючи, що сексуальне насилля по відношенню до ОСОБА_9 здійснювалось протягом тривалого часу (орієнтовно у віці з 7 до 15 років), розуміння ОСОБА_9 характеру і соціального значення статевих відносин, ситуації сексуального насилля з боку батька ОСОБА_14 поширювалося із дорослішанням підекспертної. З урахуванням обставин сексуального насилля: залежність від дорослих членів родини, переважання дорослого чоловіка в силі і статусі, відсутність захисту з боку матері, обмеженого життєвого досвіду і знань щодо способів самозахисту, ОСОБА_9 об'єктивно не мала можливості здійснювати ефективний опір діям ОСОБА_14 (в період часу з першого сексуального контакту до останнього, згідно показів та матеріалів кримінального провадження з 7 до 15 років). На час психологічного експертного обстеження ОСОБА_9 розуміє характер і значення сексуального насилля з боку батька та може чинити опір. Неповнолітня ОСОБА_9 з урахуванням її віку, індивідуально-психологічних особливостей не схильна до підвищеного фантазування, навіюваності, підвищеної підкори впливу оточуючих.Особливості розповіді підекспертної про події, що склалися у її житті, вказують на закономірне прагнення ОСОБА_9 створити посильний для неї психологічний захист від впливу ситуації, спогади про яку є актуальними й досі, травмують психіку підекспертної і негативно впливають на її психічну діяльність у цілому.Умови сімейного виховання, в яких виховувалась ОСОБА_9 створені ОСОБА_31 та ОСОБА_16 негативно вплинули на розвиток та емоційну сферу підекспертної, порушили стан її психічного благополуччя, суттєво спотворили процес формування ОСОБА_9 , як особистості (т. 2, а.с. 145-163);
- висновком експерта № 4603/5494-21 від 01.11.2021 року за результатами проведення судово-психологічної експертизи, згідно якого враховуючи, що сексуальне насилля по відношенню до ОСОБА_29 здійснювалось протягом тривалого часу (орієнтовно з 7 років), розуміння ОСОБА_10 характеру і соціального значення статевих відносин, ситуації сексуального насилля з боку батька ОСОБА_14 поширювалося із дорослішанням підекспертної. З урахуванням обставин сексуального насилля: залежність від дорослих членів родини, переважання дорослого чоловіка в силі і статусі, обмеженого життєвого досвіду і знань щодо способів самозахисту, ОСОБА_10 об'єктивно не мала можливості здійснювати ефективний опір діям ОСОБА_14 в період часу з (першого сексуального контакту до останнього, орієнтовно згідно показів та матеріалів кримінального провадження з 7 років). На час психологічного експертного обстеження ОСОБА_10 розуміє характер і значення сексуального насилля з боку батька та може чинити опір. Неповнолітня ОСОБА_10 з урахуванням її віку, індивідуально-психологічних особливостей не схильна до підвищеного фантазування, навіюваності, підвищеної підкори впливу оточуючих. Ситуація, що досліджується за справою є психотравмувальною для ОСОБА_10 , спогади про неї є актуальними й досі, травмують психіку підекспертної і негативно впливають на її психічну діяльність у цілому. Умови сімейного виховання, в яких виховувалась ОСОБА_10 створені ОСОБА_14 та ОСОБА_16 негативно вплинули на розвиток та емоційну сферу підекспертної, порушили стан її психічного благополуччя, суттєво спотворили процес формування ОСОБА_10 , як особистості (т. 2, а.с. 165-178);
- висновком експерта № 4604/5495-21 від 01.11.2021 року за результатами проведення судово-психологічної експертизи, згідно якого з урахуванням вікових індивідуально-психологічних особливостей ОСОБА_11 і специфіки досліджуваної ситуації, вона не була здатна у повній мірі розуміти характер і значення дій, які з нею вчинювалися, що зумовило нездатність для ОСОБА_11 чинити спротив діям батька ОСОБА_14 . Індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_11 можуть суттєво вплинути на поведінку підекспертної у складних життєвих ситуаціях у вигляді полегшеного формування стану розгубленості, страху, дезорганізації діяльності. Неповнолітня ОСОБА_11 з урахуванням її віку, індивідуально-психологічних особливостей не схильна до підвищеного фантазування, навіюваності, підвищеної підкори впливу оточуючих. Ситуація, що досліджується за справою є психотравмувальною для ОСОБА_11 . Умови сімейного виховання, в яких виховувалась ОСОБА_11 створені ОСОБА_14 та ОСОБА_16 негативно вплинули на розвиток та емоційну сферу підекспертної, порушили стан її психічного благополуччя, суттєво спотворили процес формування ОСОБА_11 , як особистості (т. 2, а.с. 180-196).
Оцінивши вищенаведені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вказані докази є допустимими, належними, достовірними і достатніми для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні, узгодженими між собою, які не викликають у суду сумнівів.
У Постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.12.2020 року по справі № 562/1629/17 зазначено висновки про те, що вирішуючи питання про застосування положень ст. 5 КК, висновок про те, чи скасовує закон про кримінальну відповідальність злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, чи навпаки - встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, можна робити лише в контексті конкретних обставин справи, щодо конкретного діяння та конкретної особи. Зміна диспозицій ч. 4 ст. 152 і ч. 3 ст. 153 КК у зв'язку з набранням чинності Законом № 2227-VIII від 06.12.2017 не свідчить про декриміналізацію чи навпаки - криміналізацію окремих дій. Між попередньою та новою редакціями зазначених норм закону про кримінальну відповідальність має місце правова наступність.
Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити, що Законом України «Про внесення змін до кримінального та кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень конвенції ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 06.12.2017 року внесено зміни до Кримінального кодексу України, в зв'язку з чим стаття 152 КК України, та статті 153 КК України було викладено в нових редакціях.
Аналізуючи досліджені безпосередньо в ході судового розгляду справи та оцінені в їх сукупності докази, беручи до уваги як ключові показання потерпілих, які прямо вказали на обвинуваченого, як особу яка вчинила щодо них злочини, та надані стороною обвинувачення документи складені під час досудового розслідування в т. ч. з участю потерпілих, висновки експертів, суд прийшов до категоричного висновку про доведеність винності обвинуваченого ОСОБА_14 поза розумним сумнівом, а його умисні дії, в межах пред'явленого обвинувачення, правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 153 КК України (у редакції Закону № 2295-VI від 01.06.2010 року), як задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства та з використанням безпорадного стану малолітньої потерпілої, діючи повторно, за ч. 4 ст. 152 КК України (у редакції Закону № 2295-VI від 01.06.2010 року), як статеві зносини із застосуванням фізичного насильства та з використанням безпорадного стану малолітньої потерпілої, діючи повторно, за ч. 4 ст. 152 КК України (у редакції Закону № 2227-VIII від 06.12.2017 року), тобто у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, вчиненому щодо особи, яка не досягла 14-ти років, незалежно від її добровільної згоди, поєднаному із застосуванням насилля, вчиненому повторно та за ч. 6 ст. 152 КК України (у редакції Закону № 409-ІХ від 19.12.2019 року), тобто у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним, проникненням в тіло малолітньої особи з використанням іншого предмета щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, вчиненому повторно, особою, яка раніше вчиняла кримінальне правопорушення, передбачене ст. 153 КК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне отстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом… Суд, зберігаючи об'єктивність, та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і, відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття справедливого суду включає принцип змагальності процесу.
Так, в п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року (остаточне 06 грудня 2005 року) наголошується, що "принцип рівності сторін у процесі є однією зі складових більш широкого поняття справедливого суду, яке також включає основоположний принцип змагальності процесу (див. рішення у справі "РуізМатеос проти Іспанії"). Крім того принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону в суттєво більш невигідне становище порівняно з іншою стороною… Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні має бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та доводами, представленими іншою стороною, і відповісти на них…".
Також, у п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та в п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.
Під час судового розгляду справи по обвинуваченню ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 153, ч.ч. 4, 6 ст. 152 КК України, судом було дотримано гарантії рівності процесуальних засобів сторін, оскільки сторони процесу мали можливість прокоментувати аргументи чи спростувати підстави, наведені іншою стороною, зокрема, заявляти клопотання, висловлювати думку з приводу доводів іншої сторони, допитувати свідків, надавати та досліджувати докази.
Суд враховує допити потерпілих дітей у судовому засіданні, які підтвердили факти застосування відносно них сексуального насилля з боку ОСОБА_14 , підтвердили факти психологічного насильства, що виразилось у постійних погрозах відібрання дітей з родини, демонстрації фільмів про життя у дитячих будинках, що сформувало у дітей сприйняття небезпеки перебування у таких місцях та стійке небажання бути вилученими до притулку та, відповідно, страх непокори протиправним наказам та бажанням батька. Крім того, діти підтвердили застосування економічного насильства, що виражалось у відсутності потрібних для зростання і розвитку дітей продуктів харчування в родині, у наданні можливостей отримати бажані солодощі, засоби для саморозвитку виключно в обмін на задоволення сексуального потягу обвинуваченого. Також діти підтвердили наявність негативних наслідків, пов'язаних із пережитою ситуацією, що виразилось у необхідності корекції поведінки, занять з психологом, що також підтверджують і висновки психологічних експертиз. Що ж до самих фактів статевих зносин із обвинуваченим, слід зазначити, що діти, не зважаючи на їх вік та існування певного захисного механізму, пов'язаного зі стиранням з пам'яті подій, що мали негативне емоційне забарвлення, дуже добре пам'ятають та відображають події статевих актів, способи застосованого до них насилля, придушення пору. Зокрема, Гайдай Лідія зазначили про опір сексуальному насиллю збоку батька ОСОБА_14 шляхом укусу його статевого члену під час орального проникнення у тіло дитини, що також підтверджується висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_14 № 10-С-Е від 26.08.2021 року, у висновках якої відображено наявність шраму на статевому члені, що має давність утворення більш, як 1,5 роки. Гайдай Рената зазначила, що під час опору протиправним діям батька ОСОБА_14 , пов'язаних із посяганням на її статеву свободу і недоторканість, надбила батькові зуб. Всі ці покази у їх сукупності, а також те, що показання дітей є послідовними, підтверджують покази, надані під час судового розгляду, вказує на те, що дійсно статеві злочини мали місце, поєднані із застосуванням насилля до дітей.
З огляду на встановлені судом обставини суд вважає, що ОСОБА_14 повинен нести кримінальну відповідальність за вчинений ним злочин - за ч. 3 ст. 153, ч.ч. 4, 6 ст. 152 КК України.
При вирішенні питання про призначення покарання суд виходить з загальних засад призначення покарання, виходячи з принципу його законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також керується роз'ясненнями, викладеними у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи», відповідно до яких призначаючи покарання особам, винним у вчиненні злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, суди мають неухильно дотримуватись вимог ст. 65 КК щодо індивідуалізації покарання, а саме: враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості злочину, суди повинні враховувати стадію його вчинення, кількість епізодів, тяжкість наслідків, що настали тощо.
Слід зазначити, що у відповідності до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Конституційний суд України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути співмірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Суд враховує, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, задовільно характеризується по місцю проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений, хворіє на цироз печінки.
В той же час, слід врахувати тяжкість вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами (ч.ч. 4, 6 ст. 152 КК України) і тяжким злочином (ч. 3 ст. 153 КК України), та посягнуло на статеву недоторканість малолітніх потерпілих, які є доньками обвинуваченого.
Так, на батьків покладається основна відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, тощо (ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150 СК України).
Одночасно, чинним законодавством України дитині гарантується право на захист від усіх форм насильства, батьки зобов'язані поважати дитину, забороняється фізичні покарання дитини батьками, які принижують людську гідність дитини (ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150 СК України).
Дослідженими судом доказами з'ясовано, що потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 будучи малолітніми на час вчинення обвинуваченим злочинів та в силу обставин, які склалися в їх сім'ї, будучи сім'єю яка перебуває у складних життєвих обставинах, потребували більшої уваги та турботи своїх батьків, в тому числі обвинуваченого. В той же час, ОСОБА_14 замість того, щоб підтримати своїх доньок під час перехідного, непростого для них періоду життя, незважаючи на те, що потерпілі фактично більше були прив'язані та проживали саме з ним, ігноруючи чинне законодавство та існуючі норми моралі, із застуванням фізичного насильства та погроз, а також безпорадного стану дітей, які фактично не могли чинити гідний опір, вчиняв дії сексуального характеру у відношенні них, чим вчинив злочини проти їх статевої недоторканості.
Щодо характеристики особи обвинуваченого ОСОБА_14 , то відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 332 від 20.08.2021 року, обвинувачений на хронічне психічне захворювання, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки в період інкримінованих йому діянь не страждав і в теперішній час не страждає. Виявляв раніше і виявляє в теперішній час емоційно нестійкий розлад особистості. Під час інкримінованих йому діянь та у теперішній час також він міг усвідомлювати, та може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 2, а.с. 138-143);
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_14 , в силу ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_14 , в силу п. п. 6, 6-1 ч. 1 ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітніх дітей та вчинення злочину щодо своїх доньок, тобто до осіб, з якими він перебував у сімейних відносинах.
З врахуванням викладеного, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Враховуючи у сукупності характер та ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, кількість епізодів, дані про особу обвинуваченого, який вчинив умисні особливо тяжкі злочини відносно власних доньок, суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання неможливо без призначення покарання у виді позбавлення волі шляхом часткового складання призначених покарань за сукупністю злочинів відповідно до ст. 70 КК України.
Підстав для призначення покарання із застосуванням ст.ст. 69, 69-1, 75 КК України, з урахуванням встановлених судом обставин, не вбачається.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, строк попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
В строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_14 покарання зарахувати строк перебування під вартою з моменту фактичного затримання, а саме з 04 серпня 2021 року.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований відносно ОСОБА_14 , залишити без змін до набрання вироком законної сили.
На підставі ст. 374 КПК України слід включити інформацію про ОСОБА_14 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
Потерпілою ОСОБА_9 заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого завданої злочином моральної шкоди в розмірі 500 000,00 гривень.
Крім того, цивільним позивачем ОСОБА_30 в інтересах неповнолітніх потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого завданої злочином моральної шкоди в розмірі 806 000,00 гривень, з них: 400 000 грн. в рахунок відшкодування компенсації спричиненої маральної (немайнової) шкоди неповнолітній ОСОБА_10 , 400 000 грн. в рахунок відшкодування компенсації спричиненої маральної (немайнової) шкоди неповнолітній ОСОБА_11 та 6000 грн. сплачених ОСОБА_30 за надання правої допомоги адвокатом потерпілих ОСОБА_32 .
В обґрунтування підстав та розміру моральної шкоди зазначено, що враховуючи характер кримінальних правопорушень, глибину і тривалість перенесених потерпілими, душевних та фізичних страждань, розпачу, психічної та емоційної напруги, стресу протягом тривалого часу, моральна шкода буде їм частково компенсована в разі виплати ОСОБА_14 грошової суми в розмірі 500 000 грн. потерпілій ОСОБА_9 , та 800 000 грн. цивільному позивачу ОСОБА_30 в інтересах неповнолітніх потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Згідно з ч.1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
В судовому засіданні представник потерпілих адвокат ОСОБА_32 та потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 позовні вимоги підтримали.
ОСОБА_14 вимоги про відшкодування моральної шкоди не визнав.
Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (справи «Савула проти України» №12868/05 від 10.12.2009 р., «Войтенко проти України» № 18966 від 29.06.2004 р.) достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права особи (справедлива сатисфакція потерпілій стороні).
Частина 1 ст. 1167 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
В обґрунтування розміру спричиненої потерпілим моральної шкоди, колегія суддів бере до уваги, те що злочини проти статевої свободи та недоторканості неповнолітніх та малолітніх осіб становлять собою велику суспільну небезпеку, характеризуються виключною аморальністю та цинічністю дій винних, а особливо, коли вчинені рідною людиною. Такі злочини грубо принижують гідність потерпілих, заподіюють глибоку психічну травму, негативно відображаються на моральних цінностях та самооцінці жертв сексуального насилля.
Суспільна небезпека злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи визначається не лише посяганням на таку статеву свободу, а й заподіянням шкоди іншим суспільним відносинам та соціальним цінностям - нормальному фізичному і психічному розвитку дітей, честі і гідності осіб, що постраждали від такого посягання.
Злочини, які вчинив ОСОБА_14 , самі по собі не мають жодної іншої мети, крім задоволення статевої пристрасті, та, окрім іншого, супроводжувались застосуванням до дітей психологічного та економічного насильства, що вплинуло на свідомість потерпілих дітей не менше, аніж самі статеві посягання. Сам факт подальшого життя дітей з таким емоційним та фізичним тягарем, звичайно відобразиться при побудові стосунків з особами протилежної статі, залишить свій відбиток на формуванні системи цінностей.
Окрім цього, згідно висновків експертів № 4602/5493-21, № 4603/5494-21, № 4604/5495-21 від 01.11.2021 року, спогади потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про події є актуальними й досі, травмують їх психіку і негативно впливають на їх психічну діяльність у цілому.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги потерпілої ОСОБА_9 , які вона оцінює в 500000 гривень законними і обґрунтованими, та вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_9 в рахунок заподіяної моральної шкоди 500000 грн. 00 копійок.
Вимоги цивільного позивача ОСОБА_30 в інтересах неповнолітніх потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , є також законними і обґрунтованими, тому суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_14 на користь цивільного позивача ОСОБА_30 в рахунок заподіяної моральної шкоди неповнолітнім потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - 800 000 грн. 00 копійок.
Цивільний позов ОСОБА_30 в інтересах неповнолітніх потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , в частині стягнення 6000 грн. за наданням юридичної допомоги, також підлягає задоволенню повністю з огляду на наступне.
Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи належить витрати: на правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведення їх огляду, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Правова допомога може складатися у тому числі з надання консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, підготовки процесуальних документів.
Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається із матеріалів справи, адвокатом ОСОБА_33 було надано правову допомогу потерпілим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у даному кримінальному провадженні, за яку цивільним позивачем ОСОБА_30 було сплачено 6000 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви були додані: квитанція від 09 березня 2022 року на суму 2000,00 грн., квитанція від 21.01.2022 року на суму 4000,00 грн., договір про надання правової допомоги від 06 серпня 2022 року, копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю.
Отже, витрати цивільного позивача ОСОБА_30 в інтересах неповнолітніх потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн. є доведеними, а їх обсяг є співмірним зі складністю справи і ціною позову, а також з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, часом на них затраченим.
Процесуальні витрати за проведення судово-психологічної експертизи № 4602/5493-21 від 01.11.2021 рокув розмірі 34322 гривень 00 копійок, судово-психологічної експертизи №4603/5494-21 від 01.11.2021 рокув розмірі 34322 гривень 00 копійок, судово-психологічної експертизи №4604/5495-21 від 01.11.2021 рокув розмірі 34322 гривень 00 копійок, в загальному розмірі 102 966 гривень 00 копійок, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_14 на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно ст. 100 КПК України. Ухвалу суду про арешт майна, визнаного речовими доказами, слід скасувати.
Керуючись ст. ст. 370-371, 374-376 КПК України суд, -
ОСОБА_14 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 153, ч.ч. 4, 6 ст. 152 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 3 ст. 153 КК України (у редакції Закону від 01.06.2010 року) у вигляді позбавлення волі строком на 10 (десять) років;
- за ч. 4 ст. 152 КК України (у редакції Закону від 01.06.2010 року) у вигляді позбавлення волі строком на 10 (десять) років;
- за ч. 4 ст. 152 КК України (у редакції Закону від 06.12.2017 року) у вигляді позбавлення волі строком на 10 (десять) років;
- за ч. 6 ст. 152 КК України (у редакції Закону від 19.12.2019 року) у вигляді позбавлення волі строком на 15 (п'ятнадцять) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити покарання у вигляді 20 (двадцяти) років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_14 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк його попереднього ув'язнення у цьому кримінальному провадженні з 04 серпня 2021 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку день за день.
Строк покарання ОСОБА_14 вираховувати з моменту фактичного затримання, а саме з 04 серпня 2021 року.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований відносно ОСОБА_14 , залишити без змін до набрання вироком законної сили, роз'яснивши йому право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України включити інформацію про обвинуваченого ОСОБА_14 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_14 на її користь моральної (немайнової) шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок.
Цивільний позов ОСОБА_30 в інтересах неповнолітніх потерпілих ОСОБА_29 та ОСОБА_11 про стягнення з ОСОБА_14 на її користь моральної (немайнової) шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_30 , яка діє в інтересах неповнолітніх потерпілих ОСОБА_29 та ОСОБА_11 , моральну шкоду в розмірі 800 000 (вісімсот тисяч) гривень 00 копійок та 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок за надання правої допомоги адвокатом, а усього 806 000 (вісімсот шість тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_14 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в розмірі 102 966 (сто дві тисячі дев'ятсот шістдесят шість) гривень 00 копійок.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_34 від 02.08.2021 року на простирадло із ліжка, яка малось в кімнаті № 1 квартири АДРЕСА_3 , яке поміщено до спеціального пакету Е21722986 - скасувати.
Речові докази по кримінальному провадженню №12021041160000438, які передані на зберігання до камери схову Кам'янського РУП: простирадло із ліжка (спальний мішок), яке малось в кімнаті № 1 квартири АДРЕСА_3 , зразки букального епітелію ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 - знищити, як такі, що не мають цінності.
Вирок набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подано апеляційної скарги.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку всіма учасниками процесу протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що його ухвалив.
Роз'яснити обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику право подати клопотання про помилування, право ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Копію вироку негайно надати прокурору та обвинуваченому.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3