Справа № 587/534/22
23 листопада 2022 року суддя Сумського районного суду Сумської області Степаненко О.А., розглянувши адміністративну справу, що надійшла від ВП № 4 ( м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ,
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 21 квітня 2022 року о 05 год.55 хв. ОСОБА_1 у с.Юнаківка Сумського району керував транспортним засобом - Опель Астра державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, неохайний вигляд, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження у встановленому законом порядку огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив п.п.2.5 ПДР України і скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Провадження по справі необхідно закрити , виходячи з наступного.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1 і ч. 2 ст. 7 КУпАП). При цьому правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність (ст. 9 КУпАП), а на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність для особи, яка керує т/з, настає, крім іншого, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, що кореспондується з вимогами п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння, процедура якого у свою чергу закріплена у ст. 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», оскільки диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, в тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно п. 12 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані алкогольного сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в п. 3 розділу I цієї Інструкції, така особа підлягає огляду на відповідний стан сп'яніння.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного сп'яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному КМУ (ч. 6 ст. 266 КУпАП), а згідно вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів; під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків; матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Необхідно зауважити, що положення ст. 266 КУпАП на пряму не регламентують дії поліцейського та не визначають порядок і форму фіксації ним відмови водія (особи, яка керує т/з) від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, а тому у разі вчинення вказаними особами таких дій поліцейському слід керуватись п. 7, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та п. 6 розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», оскільки лише ці нормативно-правові та підзаконні нормативно-правові акти регламентують процедуру фіксації відмови водія (особи, яка керує т/з) від проведення огляду як на місці зупинки т/з, так і у закладі охорони здоров'я.
Так, відповідно п. 7, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (із послідуючими змінами), водій т/з, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки т/з або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, а у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності 2-х свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Аналогічну вимогу містить і п. 6 розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в МЮУ 10.11.2015 № 1408/27853 (із послідуючими змінами), згідно якої у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності 2-х свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
В судовому засіданні адвокат Страшок Є.В., оспорюючи вину ОСОБА_1 , звернув увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, порушена процедура проведення огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення навіть не зазначено, який саме огляд пропонували пройти ОСОБА_1 . Крім того відсутні свідки інкримінованого правопорушення.
Відеозапис вчиненого правопорушення не містить відомостей про те, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом. Єдиним доказом на підтвердження цього факту органами поліції надано відеозапис події, який не зафіксував рух автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , а поліцейський підійшов до припаркованого на узбіччі автомобіля, коли автомобіль перебував в нерухомому стані.
Таким чином, з дослідженого судом відеозапису вчиненого правопорушення вбачається, що факт керування або перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля взагалі не зафіксований. З відеозапису слід зробити висновок, що поліцейськими ОСОБА_1 не було висунуто будь-яке обвинувачення у вчиненні правопорушення, в тому числі і у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, не було повідомлено про ведення відеозапису події, ОСОБА_2 не пропонували пройти огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, не пропонували пройти обстеження в умовах медичного закладу. Відеозапис вкрай стислий, не має початку та кінця, факт складання протоколу на місці вчинення правопорушення теж не зафіксований.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення маються численні виправлення і неузгодженості з відеозаписом правопорушення, а саме: візуально видно виправлення годин та дати вчинення правопорушення; протокол складений 21 квітня 2022 року о 5 годині 55 хвилин, а подія, якщо вірити протоколу, мала місце о 22 годині 20 квітня 2022 року, отже протокол з незрозумілих причин складений через 8 годин після виявлення правопорушення.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення (ч. 1 ст. 251 КУпАП) може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений у порядку і з джерел, передбачених цим законодавством. При цьому у справі протокол є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще й як юридичний документ акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати ст. 254, 255 КУпАП), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).
Оскільки при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не був дотриманий порядок фіксації відмови водія т/з від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, тобто не була дотримана процедура і підстава для складання протоколу про адміністративне правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , необхідно вважати недопустимим доказом, що тягне за собою визнання недопустимими усіх доказів у справі (правова концепція «отруєного дерева» (або «ефект доміно»), яка знайшла своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ (справи «Гефген проти Німеччини» (Gafgen v. Germany), від 30.06.2008); «Яременко проти України» (Yaremenko v. Ukraine), від 30.04.2015), згідно якої визнання одного доказу недопустимим має наслідком невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі («отруєне дерево дає отруйні плоди»), тобто матеріали, отримані в результаті використання недопустимого матеріалу, самі є недопустимими як докази.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає до закриття у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, ретельно дослідивши та перевіривши в ході судового розгляду усі наявні в справі докази, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні даного правопорушення, в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів були вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі, в зв'язку з чим вважаю за необхідне у відповідності з положеннями ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Керуючись ст.130 ч.1, ст.247 п. 1 , п.3 ч.1 ст.284 КпАП України,
Закрити адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.А.Степаненко