Справа № 944/2350/22
Провадження №2/944/920/22
про залишення позову без розгляду
02.12.2022 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Матвіїва І.М.
з участю секретаря судового засідання Фостаковської Т.В.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Яворів, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
16 червня 2022 року представника позивача АТ КБ «Приватбанк» місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського,1Д звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 04 липня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Підготовче судове засідання 01.08.2022 року відкладено на 10 годину 30 хвилин 11 жовтня 2022 року, оскільки представник відповідача адвокат Луньо Б.М. надіслав до суду заяву про відкладення розгляду справи та просив суд витребувати у представника позивача документи, що стосується виконання Сторонами умов за кредитним договором № LVNYGA0000000011, укладеним 25 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк».
Підготовче судове засідання 11.10.2022 не відбулося у зв'язку з оголошенням «Повітряної тривоги» у Львівській області.
В підготовче судове засідання 29.11.2022 представник позивача по справі не з'явився, 03.11.2022 на адресу суду надійшла заява від позивача про залишення без розгляду вказаної цивільної справи.
Представник відповідача адвокат Луньо Б.М. в судове засідання не з'явився, на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, проти залишення позову без розгляду не заперечив, просив суд долучити до матеріалів справи копію ухвали Господарського суду Львівської області від 08.12.2021 ( справа № 914/3367/20) про неплатоспроможність ОСОБА_1 , з якої вбачається спір між сторонами вирішено в рамках господарської справи. Просив стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним судові витрати, до складу яких входять кошти, сплачені на витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6900 гривень.
Зважаючи на те, що всі учасники справи в судове засідання не з'явилися, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Частинами 4, 5 ст.268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою постановлення судом ухвали в даній справі, призначеній до розгляду на 29 листопада 2022 року, є дата складення повної ухвали 02 грудня 2022 року.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Таким чином, беручи до уваги, що розгляд справи по суті не розпочато, заява позивача про залишення позову без розгляду не суперечить вимогам закону і не порушує права і законні інтереси сторін, суд вважає за необхідне заяву задовольнити, позовну заяву залишити без розгляду.
Вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Питання розподілу судових витрат у разі залишення позову без розгляду регулює частина 5 ст.142 ЦПК України, за якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених нимвитрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Отже підставою компенсації відповідачу здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, можуть бути необґрунтовані дії позивача
З договору, акту та довідки вбачається, що ОСОБА_1 за договором від 26.07.2022 сплатила судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6900 грн.
Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати фізичних осіб, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.
Згідно п.п.1, 2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Відтак, вирішуючи таку вимогу, суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи те, чи були вони фактично понесені та чи були вони необхідними.
На підтвердження вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу представником відповідача до суду надано договір про надання правової допомоги №26/07/2022-01 від 26.07.2022, акт про надання послуг №29/11/22-01 та довідка №29/11/22-02 від 29.11.2022.
Дослідивши вищевказані докази на підтвердження витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заява представника відповідача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу має необґрунтовано завищену вартість.
Таким чином, судом встановлена неспівмірність заявленого розміру витрат на правову допомогу, складності справи та фактично виконаними адвокатами роботами (наданих послуг), часові, витрачені адвокатами на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг).
За вказаних вище обставин, та виходячи із встановленої реальності участі адвоката та її необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявлених розмірів витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п.6 ч.3 ст.2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 3 500 гривень.
Отже із позивача на користь відповідача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 гривень.
Керуючись п.5 ч.1 ст.257,260 ЦПК України, суд,
Заяву представника Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.
Позов Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що він має право звернутися до суду із позовом повторно, після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду.
Стягнути з Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 ( три тисячі п'ятсот) грн 00 коп.
Повернути Акціонерному Товариству Комерційний банк «Приватбанк» надміру сплачений судовий збір в сумі 99,52 грн (дев'яносто дев'ять) грн 52 коп відповідно до платіжного доручення № ІНВ95ВЗІQК від 25.02.2021.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області.
Повний текст ухвали складено 02 грудня 2022 року.
Повне найменування сторін:
Позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк", 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, КОД ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя І.М.Матвіїв