Справа № 539/2765/22
Провадження № 2/539/1032/2022
01 грудня 2022 року м. Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Алтухової О.С.,
за участю секретаря - Гусак А.О.,
учасники по справі у судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
10.10.2022 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, в якій просила шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 21.05.2011, розірвати. В обґрунтування своїх вимог про розірвання шлюбу вказала, що 21.05.2011 між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між ними виявився невдалим, подружні стосунки не склалися. Шлюбні відносини між ними фактично припинені з вересня 2020 року, спільне господарство не ведуть, разом не проживають. Подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливі. На примирення не згідна.
Крім того позивач просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 06.10.2021 вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч.2,ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.
З часу припинення шлюбних відносин позивача і відповідача їхня дитина проживає разом із матір'ю та знаходяться на її повному утриманні. Відповідач кошти на утримання неповнолітнього сина не надає, участі у його вихованні та розвитку не бере, його життям не цікавиться. ОСОБА_3 не турбується про матеріальний стан дитини, повністю усунувся від питань її забезпечення. Позивач самостійно, без участі відповідача, турбується про здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток сина, створила всі умови для його виховання й розвитку, без допомоги батька намагається його забезпечувати, несе всі відповідні витрати щодо придбання одягу, їжі, сплати комунальних послуг, забезпечення гідних умов проживання (дана обставина підтверджується Довідкою №14-1819/664 виданою Калайдинцівським старостинським округом виконавчого комітету Лубенської міської ради, Лубенського району Полтавської області від 19.09.2022 року, Довідкою Калайдинцівського старостинського округу виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області №14-1819/648 від 07.09.2022).
Позивачка та її представник ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутність. Позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося та розгляд справи відбувся на підставі наявних у суду матеріалів, що відповідає приписам ч. 3 ст. 211 ЦПК України.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.
Судом встановлено, що 21 травня 2011 року сторони зареєстрували шлюб, про що виконавчим комітетом Калайдинцівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, зроблено відповідний актовий запис за № 04, та видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 .
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мета подальшого спільного життя подружжя та збереження родини відсутня.
Стаття 21 Сімейного Кодексу України визначає, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно частини 3 статті 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 Сімейного Кодексу України.
Статтею 110 Сімейного Кодексу України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
На вимогу ст. 111 Сімейного Кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 112 Сімейного Кодексу України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Позивач та відповідач однією сім'єю не проживають, шлюбних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть.
Суд приймає до уваги те, що позивач позов про розірвання шлюбу підтримала, а відповідач заперечень проти позову не надав.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки між сторонами втрачено взаєморозуміння, примирення подружжя, подальше спільне життя та збереження шлюбу між ними неможливо і суперечить інтересам подружжя. Крім того, відповідач відповідно до вироку Лубенського міськрайонного суду від 06.10.2021 відбуває покарання в місцях позбавлення волі.
Таким чином, заява про розірвання шлюбу підлягає задоволенню, а шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів суд дійшов наступного висновку.
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 05 серпня 2011 року виконавчим комітетом Калайдинцівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , про що складено відповідний актовий запис за №13, батьками якого є ОСОБА_3 (батько) та ОСОБА_1 (мати).
Відповідно до вироку Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06.10.2021, ОСОБА_3 відбуває покарання в місцях позбавлення волі.
Відповідно до повідомлення Харківської ВК (№43) від 12.05.2022 ОСОБА_5 12.05.2022 прибув до державної установи для відбування покарання.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Калайдинцівської сільської ради Лубенського району Полтавської області від 19.09.2022, ОСОБА_1 має на утриманні малолітню дитину, яка проживає разом з нею: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до довідки виконавчого комітету Калайдинцівського старостинського округу від 07.09.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована в АДРЕСА_1 . Разом з нею, зокрема зареєстрований її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо утримання дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Як роз'яснено у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15травня 2006року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» - за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст. ст. 180-183 Сімейного кодексу України, відповідно до яких батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина; при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачом аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення; розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Крім того, відповідно до вимог ст. 182 Сімейного кодексу України та як роз'яснено у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу.
Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст.ст. 180-183, 191 Сімейного кодексу України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу, але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 10.10.2022 і до досягнення дитиною повноліття.
Суд вважає, що такий розмір аліментів на утримання дитини забезпечить належний фізичний та моральний розвиток дитини, не суперечитиме законодавчо встановленому мінімальному розміру аліментів на дитину та відповідатиме потребам дитини, при цьому не порушить права відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Враховуючи приписи ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 992 гривень 40 копійок покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 19, 76-81, 89, 141, 263-265, 268,273, 279, 280-284, 352-355, 430 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітню дитину - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 21 травня 2011 року виконавчим комітетом Калайдинцівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис № 04 - розірвати.
Шлюб вважається припиненим у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_5 ».
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Пирятин Полтавської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с. Калайдинці, Лубенського району, Полтавської області, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини із всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 жовтня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_3 ;
- відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця перебування: АДРЕСА_4 (Харківська виправна колонія № 43).
Повне судове рішення складено та підписано 01 грудня 2022 року.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду О.С. Алтухова