Справа № 367/9645/19
Провадження №2-а/367/74/2022
Іменем України
07 вересня 2022 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді Кравчук Ю.В.,
за участю:
секретаря судових засідань - Шаповала О.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Мартинова О.М.,
представника відповідача - Чалого А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до Ірпінського МВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, -
05.12.2019 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ірпінського МВ ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни.
Позивач вказує, що він, маючи цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань у країні походження Арабській Республіці Єгипет за політичними мотивами, перебуває в Україні. 21 листопада 2019 року позивач звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області. У протиріччя вимогам діючого законодавства, його не прийняли в цей день, а призначили дату прийму - 09 січня 2019 року. 25 листопада 2019 року позивач після отримання правової допомоги сповістив міграційну службу про те, що звернувся із заявою про визнання його біженцем. Крім цього, 29 жовтня 2019 року у м. Києві в районі станції метро Житомирська позивача було затримано працівниками міграційної служби і доставлено в Ірпінський MB ЦМУ ДМЄ у м. Києві та Київській області, він розмовляє лише арабською мовою, тому не зрозумів, чому був затриманий, перекладача забезпечено не було, його попросили підписати якісь документи, пояснивши, що після цього відпустять, позивач підписав, не розуміючи їхнього змісту. 25 листопада 2019 року, отримавши правовому допомогу, він зрозумів, що щодо нього було складено рішення про примусове повернення і що він мав покинути України ще до початку листопада. У рішенні про примусове повернення неправильно зазначено переклад імені позивача, там вказано ОСОБА_2 , хоча його прізвище ОСОБА_3 , ім'я ОСОБА_4 , по-батькові - ОСОБА_5 .
Позивач вважає, що рішення про примусове повернення з України від 29 жовтня 2019 року прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення передчасного і неправомірного рішення, яке порушує його права.
Примітка до статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає, що дія цієї статті не поширюється на випадки, коли іноземці чи особи без громадянства прибули до України з наміром отримати притулок чи бути визнаними біженцями. Під час складання документів 29 жовтня 2019 року позивач не мав можливості пояснити рідною мовою, що є біженцем в Україні.
Щодо позивача взагалі не вивчено наявність обставин, передбачених п. 8 «Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», що затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Державної прикордонної служби України та Служби безпеки України № 353/271/150 від 23 квітня 2012 року та статті 31 Закону України «Про біженців та осіб, що потребують додаткового захисту» щодо обставин, які забороняють примусове повернення. При цьому, унаслідок незнання позивачем відповідних положень національного законодавства та порядку його застосування, а також мови, якою здійснюється діловодство. Позивач не зміг належним чином обґрунтувати недопустимість прийняття рішення про примусове повернення. Можливість скористатися правовою допомогою, а також допомогою перекладача співробітниками міграційної служби йому роз'яснені не були
Посилаючись на норми чинного законодавства, позивач зазначає, що перед прийняттям рішення, яке радикально впливає на долю людини, орган влади, наділений відповідними повноваженнями, зобов'язаний ознайомитися з ситуацією в країні, куди за його рішенням буде примусово повернуто особу, щодо якої таке рішення стосується. З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач навіть поверхово не ознайомився з ситуацією в Арабській Республіці Єгипет і не враховував, що позивача переслідують політичну позицію та вказує інформацію про країну походження .
Крім того, позивач вважає, що у діях відповідача наявне порушення принципу пропорційності, а саме принцип пропорційності означає, що адміністративні рішення та дії повинні перебувати в розумному співвідношенні з цілями, визначеними у законодавстві. Це, насамперед, стосується меж можливих обмежень основних прав людини та громадянина. Обмеження, які запроваджуються адміністративним актом або рішенням, мають бути адекватними конкретній ситуації, яка потребує такого обмеження, тобто перебуває у прийнятному співвідношенні до ваги та значення основного права. У випадку із оскаржуваним рішенням про примусове повернення позивача, відповідач на момент винесення цього рішення мав дискреційні повноваження щодо того, чи виносити таке рішення, чи ні, адже у статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зазначається: «1. Іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну...». Саме «можуть», а не «мають» бути повернуті, що свідчить про наявність і у відповідного органу дискреційних повноважень щодо прийняття такого рішення, відповідно дана норма покладала на відповідача обов'язок детально проаналізувати та врахувати саме індивідуальні обставини позивача, застосувавши зокрема принцип пропорційності, що не було виконано.
09.07.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що у ході проведення профілактичних заходів щодо нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері у м. Ірпінь у жовтні 2019 року було виявлено громадянина Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Перевіркою документів на право перебування/проживання іноземця в Україні встановлено, що у громадянина Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_6 відсутні документи на право перебування в Україні та відповідно реєстрації місця проживання/перебування. За порушення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме встановленого факту перебування іноземця на території України понад встановленого терміну, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП. Позивач не сплатив адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн. Відповідно до наданих пояснень позивача та дослідження всіх обставин справи, позивач до органів та підрозділів міграційної служби із заявою та документами необхідними для продовження законного терміну перебування на території України не звертався. Враховуючи вище викладене та з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на підставі ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» Ірпінський МВ ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області 29 жовтня 2019 року прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо прийняття рішення про заборону в'зду на територію України строком на З роки ОСОБА_6 . В відзиві представник відповідача, посилаючись на норми чинного законодавства, вказує, що рішення Ірпінського МВ ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області від 29.10.2019 року про примусове повернення з України громадянина Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 приймалось з урахуванням та дослідженням всіх обставин справи і є правомірним, а вимоги позивача - незаконними та необгрунтованими. У зв'язку з чим, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
21.7.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача вказує, що 14.07.2021 ним в поштовому відділенні було отримано конверт з відзивом на позов, проте текст документу не містив власноручного підпису представника відповідача за довіреністю - Андрія Чалого, як те вимагається законодавцем. У зв'язку з чим, представник позивача просить відзив в адміністративній справі № 367/9645/19 повернути відповідачу.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали подану позовну заяву та просили її задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача поклався на розсуд суду.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, дійшов наступних висновків.
Відповідно до копії рішення № 29 від 29 жовтня 2019 року про примусове повернення з України громадянина Єгипту ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 29 жовтня 2019 року з приміщенні Ірпінського МВ було виявлено громадянина Єгипту ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході перевірки встановлено, то вказаний громадянин прибув в Україну у 2018 року та, з його слів, постійного місця проживання не мав. Гр. ОСОБА_7 заходів щодо легалізації свого перебування на території України не вжив, після закінчення терміну перебування територію Укpaiни не залишив, чим порушив правила перебування в Україні та транзитного проїзду через територію України та перебуває в Україні з порушенням вимог міграційного законодавства. Таким чином, законних підстав для подальшого перебування в Україні громадянина Єгипту ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не має. Враховуючи вищевикладене з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інтересів національної безпеки України чи охорони громадського порядку на підставі положень статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», вирішено примусово повернути з України громадянина Єгипту ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 14.03.2015 дійсний до 13.03.2022 та зобов'язати його покинути територію України до 01.11.2019. Заборонити гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в'їзд в Україну терміном на три роки.
Із протоколу про адміністративне правопорушення, серії ПРМКО 000121 від 29.10.2019, вбачається, що 29 жовтня 2019 року о 19 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 -є, було виявлено громадянина Єгипту ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав в Україні без документів на право проживання в Україні.
На підставі вказаного протоколу, 29.10.2019 було винесено постанову, серія та номер ПН МКО 000122, про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_9 у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн.
До матеріалів справи, стороною позивача було долучено копію довідки про звернення за захистом в Україні, № 012579, виданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якої дана довідка - документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов'язків, передбачених Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового та тимчасового захисту» та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи, чи залишення нею території України. Термін дії долученої довідки - до 01.12.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Також, згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
У відповідно до п. 1 ст. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1,3 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності та адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо, зокрема, примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства.
Відповідно до ч.7 ст.5 КАС України, іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.
Згідно із ч.1 ст. 43 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Частиною 3 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. У положеннях статті 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.
Згідно із п. п. 14, 25 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України. Третя країна - країна, яка не є країною походження іноземця або особи без громадянства.
Підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначено статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав). Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23.04.2012 № 353/271/150 визначає порядок дій посадових осіб Державної міграційної служби України, її територіальних органів і територіальних підрозділів (далі - органи ДМС), органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України (далі - СБУ) під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземці), їх ідентифікації і вжиття заходів з безпосереднього примусового повернення, поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - ПТПІ), а також під час прийняття рішень про продовження строку затримання.
Відповідно до п.2 Розділу ІІ Інструкції рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, за винятком випадків, коли місцезнаходження іноземця не встановлено, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис та обліковується посадовою особою органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства (додаток 3).
Аналіз законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства дає підстави для висновку, що правовий статус іноземця передбачає обов'язок суб'єктів владних повноважень забезпечити йому реальну можливість реалізувати свої права, зокрема право на перекладача та законного представника фахівця у галузі права, оскільки від цього безпосередньо залежить наявність у нього чіткої практичної можливості оскаржити дії, які становлять втручання в його права. Право іноземця на послуги перекладача регламентовано не тільки внутрішніми нормативно-правовими актами України, а й пунктом 1 статті 5 Декларації про права людини у відношенні осіб, що не є громадянами країни, в якій вони проживають, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 13 грудня 1985 року на виконання Міжнародних пактів про права людини, що ратифіковані Україною. Також Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово наголошував на важливості забезпечення права особи на перекладача.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що уповноваженими особами відповідача було порушено право позивача на перекладача під час прийняття рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства. Під час прийняття рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни стосовно ОСОБА_1 головним спеціалістом відділу ДМС не був залучений перекладач, що підтверджується відсутністю відповідної відмітки у вказаному рішенні, в той же час, в поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача не спростував цей факт. У даному випадку, за відсутності залученого під час винесення рішення перекладача, у суду відсутні підстави вважати, що позивач розумів та міг скористатись своїми правами. Наведене свідчить про неправомірність Рішення про примусове повернення з України громадянина Єгипту ОСОБА_10 , оскільки не були дотримані процедурні питання, що позбавило позивача можливості скористатись правовою допомогою, подати свої докази, заявляти клопотання тощо. При цьому, суд враховує, що рішення про примусове повернення з України винесено стосовно ОСОБА_11 , в той час, коли відповідно до копії паспорту прізвище позивача « ОСОБА_3 ». Також суд не приймає до уваги поданий відповідачем відзив на позовну заяву та документи, на підставі яких було прийнято оспорюване рішення, оскільки вони стосуються іншої особи - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, наявність у позивача довідки про звернення за захистом в Україні з терміном дії до 01 грудня 2022 року дає підстави для висновку про законність його перебування на території України при розгляді і вирішенні даної справи судом, а також про поширення на нього дії Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», що в свою чергу виключає можливість застосування до нього примусовому повернення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Ірпінського МВ ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни.
Керуючись ст.ст. 2, 4-5, 7-10, 72-78, 241-246, 288 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ірпінського МВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни - задовольнити.
Скасувати рішення Ірпінського МВ ЦМУ Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 29 жовтня 2019 року про примусове повернення з України громадянина Єгипту ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.В. Кравчук