Справа № 367/2119/20
Провадження №2-з/367/281/2022
Іменем України
24 листопада 2022 року Ірпінський міський суд Київської області у складі
судді Карабаза Н.Ф.,
за участю секретаря Зінюк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Дзюбенко Олена Василівна про забезпечення позову,
В провадженні Ірпінського міського суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання спільною сумісною власністю.
Через канцелярію суду представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Дзюбенко О.В. подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно - квартиру АДРЕСА_1 . Заяву мотивує тим, що позивач ОСОБА_1 , 1958 року народження уже має складнощі з спірним житлом, його не допускають до житлового приміщення, існує імовірність, що відповідачка у цивільній справі - ОСОБА_2 продала оспорюване майно, крім того, йому не відомо на сьогодення, де вона знаходиться. Таким чином, сторона відповідача грубо зловживає чинним законодавством, чим порушує його законне право на 1/2 частину квартири.
В судове засідання сторони не викликалися.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, оглянувши письмові матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 12.03.2020 року ОСОБА_2 на праві приватної власності (підстава виникнення права власності : договір купівлі-продажу від 13.04.2013 року) належить квартира загальною площею 42,6кв.м., житловою площею 17,3кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 38978232109.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Тому, з урахуванням наведених доказів, та те, що невжиття заходів забезпечення позову в майбутньому може утруднити чи зробити не можливим виконання судового рішення, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру загальною площею 42,6кв.м., житловою площею 17,3кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та зареєстрована на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149 - 153, ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дзюбенко Олени Василівни про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру загальною площею 42,6кв.м., житловою площею 17,3кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та зареєстрована на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-ти денний строк з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя: Н.Ф. Карабаза