Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/1856/22
3/287/3167/22
17 листопада 2022 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Кононихіна Н.Ю., у присутності секретаря судового засідання Корнєйчук О.В., адвоката Зарицького А.І., особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працює в Олевському РСТУ ТСОУ, проживаючого у АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 087176 від 01.10.2022 року, 01.10.2022 року о 15 год. 27 хв. на автодорозі Київ -Ковель-Ягодин, 225 км, Олевський район, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом ВАЗ 21144 д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alkotest Drager 7510. Результат позитивний. Тест №266. Від керування ТЗ відсторонений шляхом передачі тверезому водію, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
До суду 07.11.2022 року надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Зарицького А.І., в якому зазначено, що провадження у даній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП підлягає закриттю з огляду на відсутність в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що був того дня тверезий, транспортним засобом не керував, права йому ніхто не роз'яснював, до лікарні не їздив.
В судовому засіданні адвокат Зарицький А.І. підтримав подане ним клопотання.
Вислухавши позиції учасників, перевіривши матеріали справи, які складаються з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 087176 від 01.10.2022 року; пояснень ОСОБА_2 від 07.11.2022 року; акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; результату тесту №266 від 01.10.2022; копії постанови серії ЕАР №5966010 від 01.10.2022 року; направлення на огляд водія транспортного засобу від 01.10.2022; рапорту поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону УПП в Житомирській області від 01.10.2022 року; диску із вмістом запису з портативного відеореєстратора поліцейського, - суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з наступних мотивів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
У ст.251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Допустимість доказів - це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відміну від їх належності, придатність для використання за змістом.
Системний аналіз змісту положень КУпАП в поєднанні із позицією ЄСПЛ свідчить, що у такого роду провадженнях належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, які передбачені ст.280 КУпАП, та інших обставин, які мають значення для неї, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суддя при ухваленні рішення.
При цьому, у відповідності до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення складено відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Склад адміністративного правопорушення за ст.130 КУпАП складає: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Згідно ч.ч.1-3,6,7 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.
Як вбачається з диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за нею настає за: керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (п.2.9 «а» ПДР України), у разі передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів (п.2.9 «г» ПДР України), а також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 ПДР України).
Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.
Слід зазначити, що порядок застосування портативних відеореєстраторів та карт пам'яті до них, їх облік, зберігання та видача відеозаписів працівниками поліції регулюється положеннями Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026.
Відповідно до п.5 розділу II вищевказаного Порядку включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Однак, в порушення вимог даної Інструкції працівниками поліції надано до суду диск з відеозаписом події, який містить два відеофайли, перший з яких «export-k3ej8» складається з трьох частин, і всі вони мають перерви в часі.
Хоча з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 01.10.2022 року о 15 год. 27 хв. на автодорозі Київ-Ковель-Ягодин, 225 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21144 д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, однак факт вчинення правопорушення, як вбачається з диску з відеозаписом з місця події, який доданий працівниками поліції до матеріалів справи, заперечувався особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, при цьому матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять будь-яких належних та допустимих доказів в розумінні ст.251 КУпАП, які б спростовували вказані твердження ОСОБА_1 та доводили протилежне.
Із диску з відеозаписом події, вбачається, що на першому відеозаписі працівники поліції спілкуються з невстановленими особами, серед яких знаходиться ОСОБА_1 .
На другому відеозаписі відсутня дата та час вчинення правопорушення, що не дає суду можливості упевнитись у тому, що даний відеозапис події, наданий працівниками поліції відповідає обставинам події, яка відбулась 01.10.2022 року о 15 год. 27 хв. на автодорозі Київ -Ковель-Ягодин, 225 км, що викликає сумнів в належності та допустимості вказаного доказу.
Крім того, з диску з відеозаписом події , не вбачається також, що ОСОБА_1 були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституцією України та ст.268 КУпАП. Розписка про їх роз'яснення в матеріалах справи відсутня, підписи ОСОБА_1 в протоколі і інших матеріалах справи також відсутні.
Зокрема, з диску з відеозаписом події , не вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення складено в присутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності та ознайомлено з місцем розгляду справи та про те, що йому запропоновано дати письмові пояснення по суті справи.
Також у відповідності до п.5 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735, поліцейським перед початком огляду не було роз'яснено ОСОБА_1 , що він має право вимагати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, копії яких не було також додано до матеріалів справи.
При цьому, матеріали справи не містять жодного письмового пояснення. Як на зібрану і наявну доказову базу, працівник поліції у протоколі про адміністративне правопорушення зазначив про те, що свідки відсутні та проводилась відеофіксація.
Як вбачається з матеріалів справи, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів не містить дату його складання та кількісний показник результату огляду чи будь-якого іншого результату, свідки огляду відсутні, тому він не може засвідчувати факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння 01.10.2022 року о 15 год. 27 хв. на автодорозі Київ-Ковель-Ягодин, 225 км.
Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, який мав проводитися в медичному закладі «Олевська ЦЛ», не може засвідчувати факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння під час вищевказаної події, оскільки огляд у медичному закладі не проводився.
Крім того, копія постанови серії ЕАР №5966010 від 01.10.2022 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, суд звертає увагу, що долучений до матеріалів справи рапорт поліцейського від 01.10.2022 року не може бути доказом вини ОСОБА_1 , оскільки працівник поліції є зацікавленою особою, а сам рапорт є документом внутрішнього користування, зміст якого полягає в тому, що працівник поліції інформує начальника ВП про правомірність дій працівників поліції щодо складання протоколу.
Аналогічну позицію висловив ВАС ВС по справі № 524/5741/16-а від 20.05.2020.
Окрім того, суд зауважує, що протокол про адмінправопорушення серії ААД № 087176 від 01.10.2022 містить виправлення, що є порушенням вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1376 від 06 листопада 2015 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за № 1496/27941.
Також суд наголошує на тому, що протокол про адмінправопорушення як акт обвинувачення не був вручений особі, відносно якої він складений. Адже в протоколі нема жодного підпису особи, відносно якої він складений, а також на відеозаписі не зафіксовано процедури складання та вручення протоколу. А це свідчить про порушення права особи на захист, адже обвинувачення фактично не пред'явлено і не доведено особі до відома.
В протоколі про адмінправопорушення серії ААД № 087176 від 01.10.2022 не зазначені дані про свідків, які могли б повідомити суду інформацію, щодо обставин правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 .
Суддя зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення ААД № 087176 від 01.10.2022 не може бути визнаний єдиним належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
На підтвердження наведеного, суд вважає за необхідне зіслатися на зміст частини другої ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якою передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку, та частини першої ст. 62 Конституції України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Хоча приписи КУпАП не передбачають такої форми рішення, як обвинувальний вирок суду, саме постанова про накладення адміністративного стягнення за своєю правовою природою є тотожним процесуальним документом.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 9 червня 2011 року) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
Таким чином, беручи до уваги те, що ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення правопорушення, за яке передбачене покарання у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд вважає за необхідне застосовувати стандарти Європейського Суду з прав людини, притаманні кримінальному провадженню.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2007 року у справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" зазначено, що особа, яка володіє чи керує автомобілем (транспортним засобом), підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України"). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є недоведеним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 08 липня 2020 року (справа №463/1352/16-а).
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб.
З огляду на вищезазначені обставини, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, поза розумним сумнівом.
Виходячи із вищенаведеного, суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно ч.2 ст.284 КУпАП, постанова про закриття виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 62 Конституції України, ст.ст.7,33-35,130ч.1,221,245,251,266,283,284 КУпАП,суд, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на користь держави за розгляд судом справи про адміністративне правопорушення.
Посвідчення водія серії НОМЕР_2 повернути власнику.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Н. Ю. Кононихіна