Справа № 287/2020/22
2-н/287/76/22
28 листопада 2022 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Кононихіна Н.Ю., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ в сумі 6828,74 грн., інфляційних втрат в сумі 47,30 грн., 3 % річних в сумі 20,64 грн., а всього 6896,68 грн. та судовий збір в розмірі 248,10грн.
Відповідно до вимог ч.6 ст.165 ЦПК України судом направлено запит до Олевської міської ради Житомирської області з метою отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання боржника.
Відповідно до відомостей, наданих Олевською міською радою Житомирської області про реєстрацію місця проживання боржника, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Вивчивши заяву та додані матеріали на відповідність вимогам 161-165 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з наступних підстав.
Частиною третьою статі 163 ЦПК України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Цивільним кодексом визначено вимоги до письмової форми правочину, а відтак інші нормативно-правові акти, не можуть суперечити вимогам Цивільного кодексу.
Статтею 207 ЦК України визначено вимоги до письмової форми правочину, за змістом якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що нормами процесуального законодавства імперативно визначено, що судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, яка утворилася внаслідок невиконання договору, укладеного саме в письмовій (в тому числі електронній) формі, копію якого заявник зобов'язаний надати одночасно із заявою про видачу судового наказу.
В супереч зазначеним вимогам представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" до заяви не додав письмового договору, укладеного особисто між заявником та боржником щодо надання послуг з постачання природного газу, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Долучена Заява-приєднання до умов Типового договору постачання газу побутовим споживачам не підписана ані боржником, ані стягувачем, тому відсутні підстави стверджувати про наявність договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" та ОСОБА_1 укладеного в письмовій чи електронній формі.
Посилання заявника на укладення договору шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщені на офіційному веб-сайті регулятора та постачальника є неналежними, оскільки матеріали заяви не містять доказів подання ОСОБА_1 відповідної заявки на приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам та відсутні докази ознайомлення ОСОБА_1 з його змістом та згоди з його умовами.
Письмові документи щодо розміру заборгованості, надані суду заявником, не є формою договору або його частиною, оскільки містять фінансову інформацію, яка створена постачальником послуг, але не акцептована споживачем у письмовій формі.
Споживання послуги без укладання договору породжує певні правовідносини, але саме по собі не свідчить про наявність письмового правочину. Факт такого споживання підлягає доведенню на загальних підставах в порядку позовного провадження.
За приписами п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Нормами п. 5 ч. 2 ст. 163 КПК України передбачено що в заяві повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Всупереч викладеному, на підставі документів, долучених до заяви про видачу судового наказу, документально не підтверджується, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу за адресою, зазначеною у заяві АДРЕСА_2 .
Зі змісту п.6 ч.1 ст.1 "Про житлово-комунальні послуги" вбачається, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
До заяви не долучені докази, які підтверджують, що ОСОБА_1 є власником (співвласником) зазначеного житлового будинку, як і не підтверджується, що він там проживає, а відтак не доведено, що він користується послугами зі споживання природного газу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не відповідає вимогам, передбаченим ст. 163, п. 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України, оскільки в ній не зазначені повні відомості, які передбачають виникнення або порушення права грошової вимоги саме до зазначеного боржника, до заяви не долучені докази, які підтверджують, що ОСОБА_1 є споживачем послуг, які надає позивач, а суд позбавлений процесуальної можливості самостійно визначати та витребувати такі відомості в наказовому провадженні.
Згідно з п. 1 ч. 1ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
У випадку, коли власник (наймач) квартири або будинку фактично проживає у квартирі або будинку, споживає послуги з тепло- водопостачання, водовідведення тощо, але письмового договору з ним постачальники цих послуг не укладали, фактично заборгованість утворюється, але її не можна вважати такою, що ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі. Її розміри та підстави виникнення повинні встановлюватися судом у позовному провадженні.
Також згідно з положеннями постанови КМУ «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 №206 з 24.02.2022 до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Таким чином, заявником заявлено вимогу про стягнення індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих у період дії заборони, встановленої постановою КМУ «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 №206.
За таких обставин слід відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ», про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, оскільки до суду заявлено вимогу про стягнення з боржника індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих у період дії заборони, встановленої постановою КМУ «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 №206.
Згідно п.8 ч.1 ст.165 ЦПК України суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Враховуючи те, що із поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу, згідно з п. 1 ч. 1ст.165 ЦПК України заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу, суд дійшов висновку, що у видачі судового наказу слід відмовити.
Згідно частини 2 статті 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Частиною 2 статті 167 ЦПК України передбачено, що за результати розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Керуючись ст.ст. 161-162, 165-167, 353, 354 ЦПК України, суд
У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ в сумі 6896,68 грн. та судового збору в розмірі 248,10 грн. - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Н. Ю. Кононихіна