01 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 160/4330/21
адміністративне провадження № К/990/31305/22
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Державне бюро розслідувань, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Державне бюро розслідувань, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві від 24.02.2021 №25-0 про звільнення слідчого першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_1 , у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження структури та змін до штатного розпису, з припиненням державної служби;
- поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві або, у разі ліквідації її на день ухвалення судового рішення, на посаді слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, з аналогічними функціональними обов'язками;
- стягнути з територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року, позов залишено без задоволення.
На вказані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалами Верховного Суду від 02 вересня 2022 року та від 03 листопада 2022 року касаційні скарги повернуто скаржнику у зв'язку із відсутністю підстав касаційного оскарження.
11 листопада 2022 року касаційна скарга касаційна скарга ОСОБА_1 повторно надійшла до Верховного Суду.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі зазначається підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Перевіривши касаційну скаргу, Судом встановлено, що як і попередніх скаргах, скаржник посилається на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Так, позивач зазначає, що незастосування Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 160/4330/21 висновку Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" (у редакції Закону України 14.01.2020 № 440-ІХ), викладеного у постанові від 15 липня 2021 року у справі № 140/6353/20 та не врахування правової позиції Великої Палата Верховного Суду, висловленої у постанові від 21 квітня 2021 у справі №9901/36/20 є підставою для касаційного оскарження постанови апеляційного суду згідно пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Слід зазначити, що оцінка вказаній підставі касаційного оскарження уже надавалась в ухвалі Верховного Суду від 03 листопада 2022 року.
Суд повторно наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (частина друга статті 330 КАС України).
Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб'єктний склад, об'єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.
Аналіз постанови Верховного від 15 липня 2021 року у справі № 140/6353/20, на яку посилається у касаційній скарзі ОСОБА_1 , як на приклад іншого правозастосування, якому не відповідає здійснене судом апеляційної інстанції застосовування частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу", не підтверджує підставу для касаційного оскарження судових рішень у справі, яка розглядається, оскільки у наведеній постанові Верховного Суду спір не вирішено по суті, а скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції в силу неповноти встановлених обставин.
У тексті касаційної скарги позивач також не наводить обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справі 9901/36/20 є подібними.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, позивачем повторно зазначено, що касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає, що є необхідність надання висновку Верховного Суду щодо застосування норми підпункту 4 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 03 грудня 2019 року № 305-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань".
Так, Верховний Суд повторно наголошує, що відповідно до підпункту 4 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 305-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань", працівники Державного бюро розслідувань, які перемогли у конкурсах для призначення на посади слідчих, оперуповноважених, продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення повноважень на посаді відповідно до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" з урахуванням внесених цим Законом змін, у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.
Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2022 року у справі 160/4335/21 викладено правовий висновок, зокрема про те, що слідчі ДБР після набрання чинності Законом №305-ІХ не продовжують здійснювати свої повноваження навіть у разі визначення посади слідчого як посади рядового і начальницького складу, а лише здійснюють свої повноваження до дня їх звільнення або припинення повноважень на посаді, а зайняття посади особи рядового і начальницького складу в ДБР здійснюється за результатом відповідного конкурсу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15 вересня 2022 року у справі № 380/10822/21.
Таким чином, доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах є помилковими.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд зазначає, що скаржником так і не були враховані зауваження, викладені в ухвалах Верховного Суду від 02 вересня 2022 року та від 03 листопада 2022 року.
При цьому, стаття 44 КАС України передбачає, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Державне бюро розслідувань, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська