30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 580/1141/22
адміністративне провадження № К/990/33191/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у справі №580/1141/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене висновком службової перевірки законності оформлення паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 НОМЕР_3, проведеного начальником відділу з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції Управління ДМС Михайловою О.П. , затвердженого 18 січня 2019 року т.в.о. директора Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Гарник М.С. ;
- зобов'язати Управління ДМС направити до Інформаційної підсистеми функціональний модуль «Недійсні документи» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби інформацію про скасування висновку службової перевірки законності оформлення паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 НОМЕР_3, проведеного начальником відділу з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області Михайловою О.П., затвердженого 18 січня 2019 року т.в.о. директора Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Гарник М.С .
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року зазначений позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано висновок Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 18 січня 2019 року НОМЕР_3 службової перевірки законності оформлення паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 НОМЕР_3;
- зобов'язано Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області видалити (виключити) з інформаційної системи підсистеми ФМ «Недійсні документи» ЄІАС УМП ДМС України інформацію (відомості) про недійсність паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , оформленого 14 травня 2004 року Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області на ім'я ОСОБА_1 ;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі: 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено повністю.
Не погоджуючись із цим судовим рішенням апеляційної інстанції, позивачка звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 25 листопада 2022 року засобами поштового зв'язку.
У своїй касаційній скарзі скаржниця просить постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у справі №580/1141/22 скасувати, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови не був врахований висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений, зокрема у постановах від 31 березня 2020 року у справі №826/15115/17, від 8 вересня 2021 року у справі №640/33251/20, від 14 листопада 2018 року у справі №820/1293/16, від 24 квітня 2019 року у справі №2040/5642/1, від 19 грудня 2019 року у справі №815/3575/15, від 31 березня 2020 року у справі №826/15115/17. Проте, скаржником не вказано, які саме норми права судом попередньої інстанції були застосовані без урахування таких висновків, що в свою чергу, не є належним обґрунтуванням підстав звернення до суду касаційної інстанції, у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
У цьому контексті Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов між собою.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Так, у справі №826/15115/17 підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України визначено те, що громадянство України було набуто позивачкою шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей та фальшивих документів, а саме витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 16 жовтня 2014 року № 00077542136 про державну реєстрацію народження діда, в якому зазначено, що дід народився у м. Києві, Україна.
У справі №820/1293/16 підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України визначено те, що на підтвердження факту проживання на території України позивачкою було надано судове рішення, яке не існує.
У справі №2040/5642/18 підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України визначено те, що позивачкою надано неправдиву довідку форми А (облікова картка прописки), яка оформлена на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з пропискою: АДРЕСА_1 , відповідно до якої остання проживала за вказаною адресою з 1989 року по 1990 рік.
У справі №826/15115/17 підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України визначено те, що позивачкою надано неправдиву інформацію, а саме підроблені документи, які посвідчували країну народження її діда - ОСОБА_5 .
У справі №2040/5642/18 підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України визначено те, що під час проведення перевірки достовірності свідоцтва про народження ОСОБА_6 серії « НОМЕР_2 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлена його недостовірність, оскільки відповідно до даних відділу ДРАЦС РС по м.Котовську та Котовському районі Котовського управління юстиції в Одеській області свідоцтво про народження серії « НОМЕР_2 » було видано на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Натомість у цій справі станом на момент обміну паспорту у 2004 році, ОСОБА_1 надала для обміну недійсний паспорт, оскільки на той момент вже була документована паспортом громадянина Республіки Вірменія, виданим 29 квітня 1997 року, що підтверджується листом Посольства Республіки Вірменія в Україні від 25 липня 2018 року за вих.№2302/416.
Зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанцій висновку Верховного Суду у справі №640/33251/20, скаржниця сама наводить рішення Верховного Суду, яке вирішено не на користь позивача, що є в даному випадку суперечливим та взаємовиключним.
Дослідивши зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності з урахуванням обставин кожної конкретної зазначеної справи, Верховний Суд резюмує, про помилковість означених доводів касаційної скарги, оскільки наведені скаржницею постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин, що не дає підстави дійти висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
З огляду на наведене, Верховний Суд констатує, що обставини справи, та, відповідно, спірні правовідносини у справах наведених скаржником не є подібними, а відтак правова позиція викладена Верховним Судом у цих справах не є релевантною до спірних правовідносин у цій справі та, відповідно, не повинна була застосовуватися судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Суд зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв'язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, справа №580/1141/22 була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки. Мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться лише до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо застосування норм законодавства.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій із урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у справі №580/1141/22.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у справі №580/1141/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду