01 грудня 2022 року
м. Київ
справа №380/3422/20
адміністративне провадження № К/9901/32868/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року, прийняте у складі судді Костецького Н.В., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Мікули О. І. (головуючий), Курильця А. Р., Ніколіна В. В.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби, Львівської митниці ДФС, у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ в/о начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка № 137-0 «Про звільнення ОСОБА_1 » від 13.04.2020;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення №1 митного поста Городок Львівської митниці ДФС;
1.3. стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення судом першої інстанції.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ незаконним, прийнятим з порушенням норм права, оскільки правонаступник реорганізованої установи зобов'язаний працевлаштувати усіх працівників установи, що припиняється. Зазначає, що лише якщо особа відмовилась від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад і не подала заяву про участь в конкурсі на зайняття певної посади, виникають підстави для звільнення особи у зв'язку з реорганізацією установи. Окрім того, вказує, що відповідач в порушення вимог ст.49-4 Кодексу законів про працю України не звертався з поданням про розірвання трудових відносин працівників Львівської митниці ДФС, попередньої згоди на звільнення не отримував. Дії відповідачів є дискримінаційними по відношенню до нього. Стверджує, що звертався до відповідачів із заявою про переведення його у штат Галицької митниці Держмитслужби.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року позов задоволено частково.
3.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року № 137-0 «Про звільнення ОСОБА_1 ».
3.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення №1 митного поста Городок Львівської митниці ДФС з 16 квітня 2020 року.
3.3. Стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 96804,84 грн.
3.4. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць в розмірі 11211,96 грн звернуто до негайного виконання.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ, діяв без дотримання приписів, визначених ст.2 КАС України, чим порушив право позивача на проходження публічної служби, тому таке підлягає відновленню шляхом визнання протиправним та скасування наказу Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року №137-о «Про звільнення ОСОБА_1 », а також, як наслідок, поновлення позивача на роботі у Львівській митниці ДФС на раніше займаній посаді та стягнення з Львівської митниці ДФС на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу після вказаної суми доповнено словами «без врахування податків та інших обов'язкових до сплати платежів».
5.1. У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року у справі № 380/3422/20 залишено без змін.
6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що зазначене рішення відповідача про звільнення позивача прийнято без конкретизації причин та підстав, а лише містить формальний перелік пунктів передбачених ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», які за своєю юридичною природою є різними, а тому потребують чіткого правового визначення та диференціації, оскільки відсутність чіткої та однозначної причини звільнення призводить до порушення принципу правової визначеності, оскільки загальні формулювання унеможливлюють чітке розуміння підставності звільнення. Також зазначено, що в результаті реорганізації Львівської митниці ДФС не відбулось скорочення штатної чисельності працівників, а навпаки штатний розпис новоствореного органу передбачав збільшення штатних одиниць. При цьому, кількість працівників підрозділу, в якому працював позивач, також зменшена не була, що не заперечується відповідачами і на момент звільнення у цьому підрозділі були наявні вакантні посади. Таким чином, колегія суддів зазначила, що сам факт реорганізації державного органу, що фактично не потягнув зміни в організації праці, не може бути підставою для беззаперечного звільнення працівника з роботи. У спірних правовідносинах відповідач як суб'єкт призначення не навів жодного обґрунтування як підстави для звільнення позивача та неприйняття рішення про його переведення до реорганізованого органу. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що звільненню позивача з посади передувала будь-яка індивідуальна оцінка його роботи на посаді державного службовця, йому не інкриміновано жодних незаконних дій, прорахунків у роботі чи незадовільної поведінки, яка була б несумісна зі статусом державного службовця.
6.1. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції правильно стягнув з Львівської митниці ДФС на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 квітня 2020 року по 30 грудня 2020 року у розмірі 96804,84 грн, разом з тим, у резолютивній частині рішення не зазначив без врахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, тому рішення в цій частині необхідно доповнити.
ІІІ. Касаційне оскарження
7. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Галицька митниця Держмитслужби подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року в частині задоволених позовних вимог та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року і прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
8. Ця касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
8.1. В обґрунтування підстав касаційної скарги за пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник вказує, що на дату подання даної касаційної скарги наявні дві різні позиції суду касаційної інстанції щодо застосування норми права, а тому є необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі №140/6353/20 та підтвердження правильного висновку щодо застосування норми права, викладеної у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №640/11024/20.
8.2. Скаржник зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що факт реорганізації державного органу, що фактично не потягнув зміни в організації праці, не може бути підставою для беззаперечного звільнення працівника з роботи, прямо суперечить положенням п.1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», оскільки така підстава як «реорганізація державного органу» є самостійною підставою для припинення державної служби й жодним чином не пов'язана із наявністю інших підстав. Суд апеляційної інстанції, роблячи вищезазначені висновки не навів жодної норми законодавства в їх обґрунтування, зазначивши лише про те, що «мають бути інші об'єктивні підстави». Проте такі причини жодною нормою законодавства не передбачені. Також, на неправильне застосування положень ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» вказує і наступний висновок суду апеляційної інстанції: «Надання за цим Законом можливості керівнику органу або суб'єкту призначення пропонувати будь-яку вакантну посаду державної служби у цьому органі (за наявності) кореспондує обов'язку суб'єкта владних повноважень реалізовувати це право обґрунтовано та мотивувати рішення про звільнення працівника з посади з метою уникнення сумнівів у державного службовця щодо упередженого ставлення до нього чи інших чинників, які б порушували принцип «правової визначеності». Даний висновок суду позбавлений будь-якої логіки, адже не пропонування позивачу вакантних посад при їх наявності, проте за відсутності обов'язку щодо їх пропонування позивачу не є порушенням. Таким чином, вищенаведеною нормою не надано «можливість» як зазначає суд апеляційної інстанції, а надано «право». При цьому, дане право є дискреційним.
8.3. Скаржник наголошує, що висновок суду про те, що обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, а також про наявність в позивача переважного права на залишення на роботі не відповідає приписам зазначених норм права, оскільки пропозиція вакантної посади в державному органі є правом (про, що свідчить дана норма - «може пропонувати»), а не обов'язком суб'єкта призначення або керівника державної служби. Тому жодного порушення під час звільнення ОСОБА_1 допущено не було.
8.4. На переконання скаржника, твердження суду, наведене в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №815/1554/17 не є правовим висновком щодо застосування норми права, оскільки не стосується жодної конкретної норми.
8.5. Скаржник також вказує, що оскаржуваний наказ про припинення державної служби позивача відповідає вимогам статті 87 Закону України "Про державну службу", не порушує вимог частини другої статті 40, частин другої, третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин в силу приписів частини п'ятої статті 40 Кодексу законів про працю України та статей 3, 5 Закону України "Про державну службу", при цьому Львівською митницею ДФС дотримано вимоги частини 3 статті 87 Закону №889-VIII щодо належного персонального попередження позивача не пізніше ніж за 30 календарних днів про наступне вивільнення. Таким чином, отримавши попередження про наступне вивільнення та в подальшому наказ про звільнення, жодного стану юридичної невизначеності щодо підстав звільнення у позивача не було.
9. Позивач своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористалася, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
10. Крім того, 16 вересня 2022 року скаржником до Верховного Суду подано заяву про поворот виконання судового рішення.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
11. ОСОБА_1 працював у митних органах України з 1999 року. З 05 вересня 2019 року відповідно до записів у трудовій книжці обіймав посаду начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Городок» Львівської митниці ДФС.
12. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
13. Згідно з наказом ДФС України від 25 листопада 2019 року № 30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» розпочато процедуру реорганізації Львівської митниці ДФС, а саме: утворено комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС та встановлено трьохмісячний строк проведення реорганізації митниць ДФС з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
14. 24 березня 2020 року наказом ДФС України №14-рг внесено зміни до п. 4 наказу від 25 листопада 2019 року № 30-рг, зокрема, слова три місяці замінено на шість місяців.
15. 28 листопада 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.
16. 14 листопада 2019 року проведена державна реєстрація юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.
17. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00.00 год. 08 грудня 2019 року.
18. 21 грудня 2019 року керівником комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС прийнято наказ № 666 «Про попередження про наступне вивільнення», яким наказано письмово попередити про наступне вивільнення із займаних посад працівників Львівської митниці ДФС відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» згідно зі списком, в який був включений і ОСОБА_1 . Вручення попереджень про наступне вивільнення працівників доручено члену Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Дацій Т. М .
19. 07 лютого 2020 року наказом Львівської митниці ДФС № 03 «Про скасування наказу Львівської митниці ДФС від 21 грудня 2019 року № 666 «Про попередження про наступне вивільнення» наказ № 666 від 21 грудня 2019 року був скасований з причин відсутності на роботі члена Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого було покладено обов'язок вжиття заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення та закінчення повноважень голови Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, та з огляду на те, що попередження про наступне вивільнення працівникам не було вручено. Тобто, наказ № 666 від 21 грудня 2019 року був скасований як такий, що не реалізований.
20. 10 березня 2020 року наказом Львівської митниці ДФС № 07 «Про попередження про наступне вивільнення» зобов'язано Комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-Vlll «Про державну службу», у п. 164 додатку до якого зазначено ОСОБА_1 .
21. Із попередженням про наступне вивільнення ОСОБА_1 власноручно ознайомився 10 березня 2020 року.
22. Наказом Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року №137-о ОСОБА_1 з 15 квітня 2020 року звільнено із посади начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Городок» Львівської митниці ДФС відповідно до п.4 ч.1 ст.83, п.1 ч.1 ст.87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу», п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України. Підставою звільнення вказано попередження про наступне вивільнення від 10 березня 2020 року.
23. Вважаючи вказаний наказ відповідача протиправним, позивач звернулася цим позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
24. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Цим Законом визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
26. Частинами першою - третьою статті 5 Закону № 889-VIIІ встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
27. Частиною п'ятою статті 22 Закону № 889-VIII передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
28. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 Закону № 889-VIII (державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
29. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб'єкта призначення.
30. Згідно із статтею 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1 -1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
31. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).
32. Статтею 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у визначених випадках.
33. Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42 1, частин першої, другої і третьої статті 49 2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
34. Механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів визначає Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року N 1074 (далі - Порядок N 1074).
35. Пунктами 1, 4 Порядку визначено, що дія цього Порядку поширюється на центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом та їх територіальні органи, крім випадків, коли Конституцією та законами України визначені інші особливості порядку їх утворення, реорганізації або ліквідації.
Орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влад.
VI. Позиція Верховного Суду
36. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
37. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
38. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
39. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваним судовим рішенням, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.
40. Предметом спору у даній справі є звільнення державного службовця відповідно до пункт 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII (у зв'язку із реорганізацією державного органу).
41. Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, дійшли висновку про порушення роботодавцем процедури звільнення позивача.
42. Верховний Суд вважає такий висновок необґрунтованим з огляду на наступне.
43. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням регулює Закон №889-VIII.
44. На час здійснення реорганізації Львівської митниці ДФС та звільнення позивача такі нормативно-правові акти як Закон № 889-VIII та КЗпП України зазнали значних змін у зв'язку із набранням чинності Законами України від 19 вересня 2019 року № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади», від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та від 14 січня 2020 року N 440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи». Зокрема, були внесенні зміни до Закону № 889-VIII, в тому числі до статей 22 та 87, які регулювали підстави та порядок припинення державної служби. Водночас у зв'язку із набранням чинності Законом № 113-IX з 25 вересня 2019 року змін зазнала стаття 40 КЗпП України, шляхом доповнення її частиною п'ятою, згідно з приписами якої особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус. Законом №440- IX були внесені зміни, зокрема, до статті 87 Закону №889-VIII, зокрема, в частину третю статті 87 Закону №889-VIII.
45. Таким чином, вирішальним для правильного вирішення цього спору є момент виникнення спірних правовідносин, враховуючи неодноразове внесення змін до Закону №889-VIII.
46. Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, пов'язували момент виникнення спірних відносин у цій справі із початком реорганізації Львівської митниці ДФС (28 листопада 2019 року), проте, колегія суддів Верховного Суду із цим не погоджується.
47. Верховний Суд наголошує, що правовідносини щодо звільнення між роботодавцем та працівником, зокрема, у разі реорганізації підприємства виникають не з дати початку реорганізації, а з дати попередження працівника про зміну в майбутньому його становища, тобто можливого звільнення. Дане твердження підтверджується і тим, що трудове законодавство саме з цього моменту покладає обов'язок на роботодавця пропонувати працівнику вакантні посади. Припиняються ці відносини з моменту звільнення працівника.
48. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив державну службу на Львівській митниці ДФС, яка в подальшому була реорганізована у Галицьку митницю Держмитслужби шляхом приєднання.
49. Пунктом 4 Порядку №1074 визначено, що орган виконавчої влади утворюється, зокрема, в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади.
50. 10 березня 2020 року позивач попереджений про наступне звільнення, а з 15 квітня 2020 року він був звільнений.
51. Отже, спірні правовідносини виникли 10 березня 2020 року і тривали до 15 квітня 2020 року.
52. Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення.
53. Підстави для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення наведені у статті 87 Закону №889-VIII.
54. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
55. На момент виникнення спірних правовідносин діяв Закон №889-VIII в редакції Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року № 440-IX, який набрав чинності 13 лютого 2020 року.
56. Законом №440-IX були внесені зміни, зокрема, до статті 87 Закону №889-VIII, зокрема, частину третю статті 87 Закону №889-VIII доповнено новим абзацом наступного змісту: "Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".
57. При цьому, вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово «може», означає, що на суб'єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов'язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб'єкта призначення.
58. За змістом роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року № 86р/з при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком.
59. Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення на момент виникнення спірних правовідносин врегульована положеннями Закону №889-VIII, що виключає застосування КЗпП України до спірних правовідносин.
60. У рішеннях Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 червня 2021 року (справа №240/455/20), від 25 червня 2021 року (справа №260/261/20), від 20 вересня 2021 року (справа №340/221/20) суд касаційної інстанції наголошував, що особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ були визначені шляхом внесення змін до статті 87 Закону № 889-VІІІ, зокрема, Законом № 440-ІХ.
61. Колегія суддів зазначає, що за змістом частини першої статті 87 Закону № 889-VIIІ, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, реорганізація державного органу є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, а строк попередження про наступне вивільнення становить не менше 30 календарних днів перед звільненням.
62. Також колегія суддів Верховного Суду зазначає, що аналіз положень Закону №889-VIII, яким визначалася підстава припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення на момент прийняття оспорюваних наказів, свідчить, що суб'єкт призначення не зобов'язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.
63. Аналогічні правові висновки щодо застосування статті 87 Закону № 889-VIII в редакції Закону № 440-IX, викладені в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №380/3646/20.
64. При цьому, колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин в цій частині положень КЗпП України, оскільки це питання було врегульовано законодавцем, який вніс зміни до профільного Закону № 889-VIII, шляхом виключення з попередньої редакції речення, яке означало наявність обов'язку суб'єкта призначення виконати обов'язок пропонування посад.
65. Відтак, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, Верховний Суд дійшов висновку про дотримання відповідачем встановленої законодавством процедури при вирішенні питання щодо звільнення позивача.
66. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку щодо правомірності звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII та відсутність підстав для задоволення позову.
67. Щодо наявності вакантних посад і допущених порушень у частині незабезпечення права позивача на переведення, Верховний Суд указує, що до спірних правовідносин застосовуються норми спеціального закону, тобто Закону №889-VIІI, якими на відповідача не був покладений обов'язок забезпечити працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання переведення законодавець залишив на розсуд суб'єкта призначення, і, відповідно, наявність заяви працівника про переведення не створювала для суб'єкта призначення обов'язку такого переведення.
68. Ураховуючи викладене, безпідставними є посилання судів попередніх інстанцій на кількісний склад працівників відповідного митного органу.
69. Разом із тим, помилковим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскаржуваний наказ прийнято без конкретизації причин і підстав звільнення позивача, оскільки зі змісту цього наказу слідує, що у ньому вказано підставу для його видання (попередження про наступне вивільнення, у якому чітко й конкретно окреслено, що воно надається у зв'язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС) та чітко зазначено підстави звільнення (пункт 4 частини першої статті 83, пункт 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII); в наказі вказано дату припинення трудових відносин.
70. Є необґрунтованими доводи скаржника щодо необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі №140/6353/20, оскільки правовідносини у вказаній справі та у справі, що розглядається не є подібними.
71. Варто зауважити, що і у справі №140/6353/20 суд касаційної інстанції не прийняв нового рішення, формуючи правові висновки, а передав справи на новий розгляд до суду першої інстанції внаслідок недотримання судами принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
72. У справі №140/6353/20 державного службовця не було належним чином повідомлено про наступне звільнення. Верховний Суд зазначив про необхідність застосовувати до спірних правовідносин, що виникли після 13 лютого 2020 року, норми Закону №889-VIII, а не КЗпП України. Однак, враховуючи задоволення позовних вимог судами попередніх інстанцій та поновлення державного службовця, суд Верховний Суд вказав про таку можливість роботодавця лише за наявності вакантних посад. Проте, дана обставина судами першої та апеляційної інстанцій встановлена не була.
73. Також є необґрунтованими доводи відповідача про застосування до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28 липня 2021 року у справі №640/11024/20. Правовідносини у вказаній справі не є подібними до спірних, оскільки стосуються звільнення слідчого Державного бюро розслідувань, а процедура такого звільнення врегульована і Законом України «Про державну службу», і спеціальним нормативно -правовим актом - Законом України від 12 листопада 2015 року № 794-VIII "Про Державне бюро розслідувань".
74. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
75. За таких обставин, з огляду на приписи статті 351 КАС України, касаційна скарга Галицької митниці Держмитслужби підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
76. Щодо заявленого скаржником клопотання про поворот виконання судового рішення, Суд зазначає таке.
77. Як зазначає скаржник, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року позивачу було виплачено 96804,30 грн як суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
78. Відповідно до частини першої статті 380 КАС України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він, зокрема, відмовляє в позові повністю.
79. Статтею 381 КАС України, якою визначені особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ, передбачено, що поворот виконання рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.
80. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, з'ясовуючи природу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, дійшла висновку, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати бо є заробітною платою.
81. Таким чином, виплачений позивачці прогулу на виконання рішень судів попередніх інстанцій у цій справі середній заробіток за час вимушеного не може бути стягнутий з позивачки в межах процедури повороту виконання судового рішення.
82. З урахуванням викладеного Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви скаржника про поворот виконання судового рішення.
VII. Судові витрати
83. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задовольнити.
2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі №380/3422/20 скасувати.
3. Ухвалити по справі №380/3422/20 нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М.В. Білак
О.В. Калашнікова