30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 760/13469/20
адміністративне провадження № К/990/31962/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.
перевіривши касаційну скаргу адвоката Іваненко Марії Володимирівни - представника ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року
у справі №760/13469/20
за позовом ОСОБА_2
до Приватного виконавця виконавчого органу міста Києві Бердара Миколи Миколайовича,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1
про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_2 звернулась до Солом'янського районного суду м. Києва зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича та просила:
- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. від 21 червня 2018 року про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин;
- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. від 09 липня 2018 року про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.А. відізвати повідомлення до Шевченківського УП ГУ НП в місті Києві про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення за ознаками статті 382 КК України.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 29 червня 2021 року скаргу задоволено.
Визнано неправомірною та зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. скасувати постанову від 21 червня 2018 року у виконавчому провадженні № 56547909 про накладення штрафу на ОСОБА_2 за невиконання рішення суду без поважних причин.
Визнано неправомірною та зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколу Миколайовича скасувати постанову від 09 липня 2018 року у виконавчому провадженні № 56547909 про накладення штрафу ОСОБА_2 за невиконання рішення суду без поважних причин.
Зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. відізвати повідомлення до Шевченківського УП ГУ НП в місті Києві про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення за ознаками статті 382 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, стягувач подав апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу стягувача задоволено частково, ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 29 червня 2021 року скасовано, провадження у цивільній справі за скаргою закрито.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року передано цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича від 21 червня 2018 року про накладення на ОСОБА_2 штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин.
Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича від 09 липня 2018 року про накладення на ОСОБА_2 штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
16 листопада 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Іваненко Марії Володимирівни - представника ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі №760/13469/20.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Положеннями статті 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Такими чином, законодавець не передбачив та обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Однак, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, виняткового або фундаментального значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Аналіз доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, скаржником в касаційній скарзі такі обставини теж не зазначені, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 287, 333 КАС України, Суд-
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Іваненко Марії Володимирівни - представника ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі №760/13469/20.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду