30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 280/7536/20
адміністративне провадження № К/9901/45666/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі №280/7536/20 за позовом Офісу великих платників податків ДПС до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», третя особа - Міністерство енергетики України, про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника податків, -
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Офіс великих платників податків ДПС (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (далі- ПАТ «Запоріжжяобленерго») про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника податків, де просив надати дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна ПАТ «Запоріжжяобленерго», що перебуває у податковій заставі у розмірі 105 712 459,00 грн.
До участі у справі на стороні відповідача залучена третя особа - Фонд державного майна України та допущена заміна Офісу великих платників податків ДПС на його правонаступника Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2021 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо отримання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ПАТ "Запоріжжяобленерго" є підприємством 60,2475% статутного капіталу якого належить Державі в особі ФДМ України, то згідно з приписами статей першої та другої Закону України від 29 листопада 2001 року №2864-ІІІ «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» (далі - Закон №2864-ІІІ) відсутні підстави для надання дозволу на погашення суми податкового боргу відповідача за рахунок коштів, отриманих від продажу майна, що перебуває у податковій заставі у відповідності до актів опису майна, крім того, Східним міжрегіональним управління ДПС по роботі з з великими платниками податків не надано доказів наявності попередньої згоди Фонду державного майна України (далі - ФДМ України) на продаж майна та погашення податкового боргу за рахунок майна ПАТ "Запоріжжяобленерго".
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) зареєстровано юридичною особою 17.05.2000 та 31.10.2004 відомості про підприємство включені до Єдиного державного реєстру (номер запису: 11031200000001469). Видами діяльності підприємства є 35.13 Розподілення електроенергії (основний); 85.32 Професійно-технічна освіта; 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв'язку.
ПАТ «Запоріжжяобленерго» перебуває на податковому обліку Східного управління Офісу великих платників податків ДПС, має податковий борг, який на момент звернення податкового органу до суду складав 682 826 362,22 грн.
Податковим керуючим було проведено у встановленому порядку опис майна платника податків у податкову заставу, що оформлено актами опису майна №5/28-10-51-17/000130926 від 12.03.2020, №7/28-10-51-17/000130926 від 07.07.2020, №8/28-10-51-17/000130926 від 07.07.2020, №26 від 18.08.2015, №9/28-10-51-17/00130926 від 28.07.2020. Вартість описаного майна по ПАТ «Запоріжжяобленерго» складає 105712459,00 грн.
Контролюючим органом з метою погашення податкового боргу підприємства виставлялись податкова вимога №1-23 від 06.01.2016 на суму податкового боргу 67185679,54 грн, яка отримана відповідачем 06 січня 2016 року.
Також контролюючим органом не доведено суду, що ним дотримана процедура погашення податкового боргу, визначена ПК України, з огляду на те, що останній для доведення обставини відсутності коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, надав відомості про діючі (закриті) рахунки відповідача у фінансових установах. Проте, матеріали справи не містять інкасових доручень (розпоряджень), на підтвердження відсутності грошових коштів на всіх рахунках, відкритих відповідачем у фінансових установах, або неможливість стягнення коштів через наявність постанов про арешт коштів боржника, що надійшли до банку раніше, або неможливість виконання вимоги через те, що рахунок відкритий для акумулювання страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою КМ України №83 від 04.0.2015 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» затверджений перелік об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, і ПАТ «Запоріжжяобленерго» увійшов до зазначеного переліку.
Розпорядженням КМ України № 96-р від 18.02.2013 «Про приватизацію об'єктів паливно-енергетичного комплексу та групи Г» вирішено « 1. Приватизувати об'єкти паливно-енергетичного комплексу та групи Г за переліком та до даного переліку входить ВАТ «Запоріжжяобленерго», у якого державний пакет акцій, що підлягає приватизації складає 60,25%.
Згідно з розпорядження КМ України № 358-р від 10.05.2018 «Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році», ПАТ «Запоріжжяобленерго» увійшло до даного переліку, а Фонд державного майна України виніс наказ № 754 від 08.06.2018 «Про прийняття рішення про приватизацію державного пакета акцій ПАТ «Запоріжжяобленерго».
Однак, у зв'язку з не завершенням процесу приватизації об'єктів великої приватизації державної власності розпорядженням КМ України № 36-р від 16.01.2019 «Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності», затверджений перелік об'єктів великої приватизації державної власності, куди увійшло і ПАТ «Запоріжжяобленерго».
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погоджуючись із Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2021 та Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушено норми процесуального права, просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування скарги її заявник зазначає, що він звертається до суду лише для надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, а не його продаж, а вже після отримання дозволу контролюючий орган буде вживати інших заходів з погашення боргу відповідно до діючого законодавства, з посиланням на те, що у даному випадку норми ПК України мають пріоритет по відношенню до інших законодавчих актів. Крім того, скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідач правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 ПК України якою встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торгівельні організації.
Аналіз наведених законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.
Обов'язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.
Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 квітня 2020 року (справа №826/18574/14), від 28 серпня 2020 року (справа №809/362/17), від 24 квітня 2020 року (справа №822/1262/17).
Пунктом 95.9 ст. 95 ПК України визначено, що у разі якщо продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного контролюючого органу із дотриманням законодавства з питань приватизації.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, відсутність попередньої згоди державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами ПАТ "Запоріжжяобленерго", тобто Фонду державного майна України, на продаж майна підприємства.
Крім того, Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження від 18.02.2013 №96-р "Про приватизацію об'єктів паливно-енергетичного комплексу", відповідно до якого ПАТ "Запоріжжяобленерго" увійшло до переліку об'єктів паливно-енергетичного комплексу, щодо яких розпочато процес приватизації. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 №926-р "Про внесення змін до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 03.04.2013 №204 і від 03.09.2014 №861" строк розміщення акцій ПАТ "Запоріжжяобленерго" був продовжений до 30.11.2018.
Згідно з преамбулою Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» №2864-ІІІ від 29.11.2001 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Крім того, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст.12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» від 18 січня 2018 року № 2269-VIII, з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об'єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї статті без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права щодо: вчинення правочину та/або господарського зобов'язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг чи сума коштів, що є предметом такого правочину та/або господарського зобов'язання, перевищує 10 відсотків вартості активів підприємства та/або господарського товариства за даними фінансової звітності за останній звітний період. Забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від вимоги, передбаченої цим абзацом; вчинення правочинів та/або господарських зобов'язань, предметом яких є відчуження підприємством та/або господарським товариством або набуття ним земельної ділянки та іншого нерухомого майна, та/або майнових прав на зазначені об'єкти та/або внаслідок яких може відбутися зменшення вартості такого майна або зменшення розміру земельної ділянки, що належить такому підприємству та/або господарському товариству або перебуває в його користуванні; вчинення правочинів та/або господарських зобов'язань, предметом яких є обтяження земельних ділянок, іншого нерухомого майна та/або основних фондів підприємства та/або господарського товариства та/або майнових прав на зазначені об'єкти; списання основних засобів, що мають залишкову вартість, безоплатної передачі та реалізації майна для погашення заборгованості, передачі майна в управління інше. Якщо дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчиняються без попереднього погодження органом приватизації та з покупцем (у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця), такий правочин є недійсним. Зазначені обмеження діють до завершення приватизації об'єкта.
Забороняється ділити предмет правочину/господарського зобов'язання з метою ухилення від вимог, передбачених цією частиною.
Відповідальність за збереження цілісності майнових комплексів та за шкоду, завдану таким об'єктам, несуть керівники відповідних підприємств.
Отже, погашення податкового боргу за рахунок майна ПАТ "Запоріжжяобленерго" наразі суперечить нормам діючого законодавства, у тому числі не може надаватися дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок його продажу.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.01.2021 по справі №808/3932/15.
Таким чином, заходи стягнення, що встановлені ст. 95 ПК України, зокрема, продаж майна, не можуть бути застосовані щодо державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.
З урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що в межах даної справи оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі яких суди встановили обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.
Що стосується посилань скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування судами норми п.95.3, 95.9 ст.95 Податкового кодексу України, ч.4 ст.12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» стосовно державних підприємств, які включені до переліку підприємств, що підлягають приватизації та мають несплачений податковий борг, колегія суддів звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, вказана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Також з цього приводу варто зазначити, що системний аналіз викладених вище правових норм Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» №2864-ІІІ та Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» дозволяє стверджувати, що законодавством регламентовано спеціальний правовий режим майна державних підприємств та мораторій на його реалізацію, зокрема в рахунок погашення податкового боргу, за умови, що частка держави у статутному капіталі такого підприємства становить не менше 25 відсотків.
Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків не спростовано того факту, що Держава Україна володіє понад 60% акцій ПАТ «Запоріжжяобленерго».
Правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №818/1604/16, від 31.03.2020 у справі №818/2857/14 та від 19.01.2021 у справі №808/3932/15, від 25.03.2021 у справі №806/1453/17.
Відповідно до наведених висновків Верховного Суду, посилання контролюючого органу на те, що у даному випадку норми ПК України мають пріоритет по відношенню до інших законодавчих актів, оскільки спірні правовідносини (погашення податкового боргу) є податковими, не спростовують правильності висновку судів у цій справі з огляду на те, що пунктом 87.2 статті 87 ПК України чітко визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами, у тому числі й Законом №2864-ІІІ.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд уважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи, які містяться у касаційній скарзі, правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та обставин справи не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі №280/7536/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М. М. Яковенко