30 листопада 2022 року
м. Київ
справа №0640/3997/18
адміністративне провадження № К/9901/19517/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року у складі колегії суддів: Охрімчук І.Г. (головуючий), суддів: Кузьменко Л.В., Франовської К.С. у справі за його позовом до Міністерства оборони України (далі - МО України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:
1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення МО України про відмову йому в призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 12 квітня 2018 року, внаслідок травми, поранення, пов'язаних із захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22 червня 2018 року №65;
- зобов'язати МО України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи внаслідок травми, поранення, що пов'язані із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2018 року, без урахування проведених виплат, та факту подання позивачем усіх документів, передбачених законодавством, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).
2. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 18 грудня 2018 року позов задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував пункт 31 рішення МО України про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи з 12 квітня 2018 року, внаслідок травми, поранення, захворювання, пов'язаних із захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22 червня 2018 року №65.
Зобов'язав МО України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи внаслідок травми, поранення та захворювання, пов'язаних із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року, з урахуванням проведених виплат, та факту подання ним усіх документів передбачених законодавством, відповідно до Порядку №975.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
2.1 Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, виходив із того, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, то позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.
3. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 червня 2019 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що законодавство допускає можливість виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності, проте при зміні групи інвалідності протягом двох років з моменту її первинного встановлення.
15 вересня 2015 року позивачу вперше встановлено III групу інвалідності. З 17 квітня 2018 року після повторного медичного огляду позивачу встановлено II групу інвалідності. Отже, встановлення вищої групи інвалідності позивачу відбулась понад дворічний термін після первинного її встановлення.
4. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:
4.1 ОСОБА_1 за призовом по мобілізації проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
4.2 Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) молодшого сержанта за призовом ОСОБА_1 від 29 липня 2014 року №1100, останній 17.06.2014 отримав мінно - вибухове поранення, акустичну баротравму з перфорацією барабанної перетинки правого вуха, постравматичний нефрит правого лицевого нерва, стороннє тіло осколок) лівої піднижнєщелепної ділянки. Так, на блокпосту №3007, який знаходиться неподалік від селища Окнино Новоайдарського району Луганської області було здійснено напад з боку незаконних збройних формувань з використанням автоматичної стрілецької зброї та гранатометів. Під час нападу незаконних збройних формувань отримав вогнепальне поранення молодший сержант за призовом ОСОБА_1
4.3 Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв від 19 червня 2015 року №2318, травма, поранення та захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , що підтверджені військово - обліковими та медичними, визнані такими, пов'язані з захистом Батьківщини.
4.4 15 вересня 2015 року за результатами огляду МСЕК позивачу встановлено з 2 вересня 2015 року третю групу інвалідності, внаслідок травми, поранення та захворювання, пов'язаних із захистом Батьківщини, про що свідчить копія довідки МСЕК серії 12ААА №206788 від 15 вересня 2015 року. Датою чергового переогляду вказано 15 вересня 2018 року.
4.5 У зв'язку з цим позивачу нарахована та виплачена одноразова грошова допомога в сумі 206700,00 грн.
4.6 Відповідно до довідки до акта огляду медико - соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №100661, 17 квітня 2018 року при повторному огляді Обласною МСЕК встановлено позивачу другу групу інвалідності з 12 квітня 2018 року та визначено причину інвалідності - травма, поранення та захворювання, так, пов'язані із захистом Батьківщини. Дата чергового переогляду 17 квітня 2021 року.
4.7 Згідно із рішенням комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеного в пункті 31 протоколу №65 від 22 червня 2018 року, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги посилаючись на те, що пункт 4 статті16-3 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) та пункт 8 Порядку №975, визначено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. ОСОБА_1 ІІ групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності та ІІІ групи інвалідності. Допомога у зв'язку з встановленням 25% втрати працездатності і ІІІ групи інвалідності виплачена в сумі 206700,00 грн.
4.8 Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу:
5. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року. Просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5.1 Скаржник зазначає, що набув право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, відповідно до Закону №2011-ХІІ та Порядку №975, саме з дати, вказаній у довідці МСЕК при встановленні інвалідності ІІ групи з причиною інвалідності - захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини.
5.2 Також посилається на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 20 березня, 21 червня 2018 року, 30 вересня 2019 року (справи №№ 295/3091/17, 760/11440/17, 825/1380/18, відповідно).
6. Відповідач подав відзив, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. Під час розгляду касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 КАС України (у редакції, що діяла до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.
9. Ключовим питанням у справі є правильність застосування до спірних правовідносин пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII щодо обмеження права особи з інвалідністю на отримання ОГД дворічним терміном у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності.
10. Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.
11. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня 2020 року у справі №240/10153/19 зазначив наступне:
«Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому даної статті. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється. Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності. Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців».
12. Ухвалюючи цю постанову, Судова палата відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20 березня, 21 червня 2018 року, 30 вересня 2019 року (справи №№295/3091/17, 760/11440/17, 825/1380/18, відповідно) та інших, де його застосовано, та дійшла наступного висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII: право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду; передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 1 січня 2014 року; зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 1 січня 2014 року чи після).
13. Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 2 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.006957 зазначив наступне:
«Дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а наслідок, який спричинило ушкодження здоров'я після дворічного строку, відповідно до рішення МСЕК (встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має. Дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров'я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання. Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб'єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров'я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно. При цьому, держава, незалежно від завершення цього дворічного строку, зберігає для такої особи всі інші, окрім права на отримання одноразової грошової допомоги, гарантії права на соціальний захист, гарантованого, зокрема частиною п'ятою статті 17 (держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей) та статтею 46 Конституції України (громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними), які деталізовані в низці Законів України та підзаконних нормативно-правових актах».
14. Також Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 2 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.006957 дійшов наступних висновків:
Встановлення інвалідності та встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності є пов'язаними підставами для виплати одноразової грошової допомоги; встановлення інвалідності особі, якій раніше було встановлено часткову втрату працездатності без встановлення інвалідності, надає такій особі право на виплату одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми; дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту першого рішення компетентного органу (МСЕК), яким встановлено інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності.
15. Суд не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків у справі, що розглядається.
16. Застосовуючи ці висновки до обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, так як причину інвалідності змінено понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.
17. Посилання скаржника на необхідність врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 20 березня, 21 червня 2018 року, 30 вересня 2019 року (справи №№295/3091/17, 760/11440/17, 825/1380/18, відповідно), колегія суддів відхиляє, оскільки Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня 2020 року у справі №240/10153/19 відступив від таких.
18. Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують.
19. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 139, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: О.П. Стародуб С.М. Чиркін