30 листопада 2022 року
м. Київ
справа №420/4457/22
адміністративне провадження № К/990/31277/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Данилевич Н.А., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року в справі № 420/4457/22 за позовом ОСОБА_1 до 297 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до 297 комендатури охорони та обслуговування (надалі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії 297 комендатури охорони та обслуговування щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 26.12.2016 по 28.02.2018 року;
- зобов'язати 297 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 26.12.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 52883,38 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність 297 комендатури охорони та обслуговування щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 21.11.2021 із застосування щомісячної фіксованої індексації 4463,15 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- стягнути з 297 комендатури охорони та обслуговування на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4463,15 грн за період з 01.03.2018 по 21.11.2021 в сумі 199502,80 грн відповідно до абз.4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність 297 комендатури охорони та обслуговування щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 26.12.2016 по 28.02.2018, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, - січень 2008 року;
- зобов'язано 297 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 26.12.2016 по 28.02.2018, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, - січень 2008 року.
- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
10 листопада 2022 року до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року в справі № 420/4457/22.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які, у розумінні Закону України "Про запобігання корупції", займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 проходила військову службу у 297 комендатурі охорони та обслуговування.
Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв'язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.
У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а також становить значний суспільний інтерес для військовослужбовців та має виняткове значення для позивача.
Зокрема, скаржником зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій приймають кардинально різні рішення в аналогічних (типових) справах. При цьому, аргументи скаржника зводяться до великої кількості існування подібних справ, з посиланням на відсутність правової позиції щодо виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям у фіксованому розмірі, починаючи з березня 2018 року.
Суд критично оцінює такі доводи скаржника, оскільки у касаційній скарзі останній самостійно цитує висновки, викладені у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема від 28.09.2022 у справі № 400/1119/21 та у справі 560/3965/21.
Крім того, Суд зазначає, що у пунктах 32-35 постанови Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 120/12718/21-а у подібних правовідносинах зазначено, що «Оскільки в березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації в березні 2018 року повинна розраховуватися як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078, до визначеної (згідно абзаців 4 та 5 пункту 5 Порядку № 1078) суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103 відсотка). Тобто, з березня 2018 року підлягає до виплати сума індексації грошового забезпечення, визначена на підставі вищенаведених положень Порядку №1078, а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить таку суму індексації. З огляду на те, що за офіційними даними Державної служби статистики України величина індексу споживчих цін у період з березня 2018 року по квітень 2020 року не перевищувала передбаченого пунктом 1-1 Порядку №1078 порогу індексації у 103%, підстави виплати суми індексації грошового забезпечення у підвищеному розмірі у цей період відсутні. Поряд з цим, суди попередніх інстанцій установили, що з січня 2018 року по травень 2020 року позивачеві здійснювалася виплата індексації грошового забезпечення».
Висновки судів попередніх інстанцій, викладені в оскаржуваних судових рішеннях відповідають зазначеній позиції Верховного Суду.
Отже, доводи скаржника, що на цей час відсутня правова позиція щодо виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям у фіксованій величині, починаючи з 01 березня 2018 року, не відповідають дійсності.
Разом з цим, Суд критично оцінює посилання скаржника, що справа становить значний суспільний інтерес для військовослужбовців та має виняткове значення для позивача. Суд зазначає, що про виняткове значення справи для її учасника, який подав касаційну скаргу, можна стверджувати в умовах, коли залишення в силі незаконного судового рішення може спричинити непоправну шкоду правам чи охоронюваним законом інтересам цієї особи. Проте справа, яка має виняткове значення для її учасника, може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом, якщо виявлено після апеляційного розгляду справи неоднакове застосування судом апеляційної інстанції одного й того ж положення закону.
Отже, допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування передбачуваності судового рішення.
Так, заявником не наведено обставин, які б свідчили про те, що справа має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
У касаційній скарзі скаржник також вказує на те, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, подавши нову позовну заяву, оскільки при розгляді саме цієї справи розглядається питання правильності встановлення розміру індексації грошового забезпечення у фіксованій величині, починаючи з 01.03.2018, що не може бути повторно розглянуто у новій справі.
Суд критично оцінює такі доводи заявника, оскільки, відмовляючи в частині позову, суди попередніх інстанцій виходили з інших мотивів та при цьому позивачем не конкретизовано, яким чином можуть бути використані висновки, установлені судами у цій справі в інших справах. Суд зазначає, що лише загальні посилання на такі обставини, за відсутності вмотивованих аргументів, не дають підстав для висновку, що є підстави для відкриття касаційного провадження з посиланням на підпункт "б" частини п'ятої статті 328 КАС України.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судове рішення, постановлене у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд зазначає, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Водночас касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд також ураховує позицію, висловлену Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 12, 13, 248, 328, 333, 359 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року в справі №420/4457/22.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: Н.А. Данилевич
С.А. Уханенко